Рішення № 14288614, 14.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.11 р. Справа № 9/9

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Докучаєвськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 187096грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

З 14.03.2011р. о 16год.00хв. по 14.03.2011р. о 16год.45хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Докучаєвськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 187096грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1/01/08 від 01.01.2008р., специфікацію №1 та додаткову угоду №1 від 13.05.2008р. до наведеного договору, накладні №1 від 05.02.2008р., №2 від 19.02.2008р., №3 від 25.02.2008р., №4 від 03.03.2008р., №8 від 03.04.2008р., №10 від 16.04.2008р., №12 від 12.05.2008р., №13 від 28.05.2008р., №16 від 13.06.2008р., №18 від 23.07.2008р., №19 від 30.07.2008р., №22 від 14.08.2008р., №24 від 22.09.2008р., №27 від 20.10.2008р., №32 від 19.11.2008р., №33 від 25.12.2008р., №60 від 21.01.2008р., №5 від 02.02.2009р., рахунки, податкові накладні, договір купівлі-продажу №Д-1/20 від 06.10.2009р., договір купівлі-продажу №Д-1/02 від 02.03.2010р., видаткові накладні №1/ГП від 06.10.2009р., №1/ГП від 11.03.2010р., угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.10.2009р., від 12.03.2010р., акти звіряння від 01.06.2010р., за період з січня по жовтень 2010р., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., претензії вих.№1 від 29.11.2010р., №2 від 27.12.2010р.

Відповідач, в судове засідання зявився, відзив на позов не представив, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8167179 Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд”, м.Донецьк станом на 19.01.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01.01.2008р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м.Докучаєвськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд”, м.Донецьк укладений договір №1/01/08, відповідно з яким продавець (позивач) зобовязується передати у власність покупця (відповідача) товар в асортименті та кількості у відповідності з додатком №1 до договору, який є невідємною частиною даного договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар в строк (п.1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено строк поставки, а саме на протязі трьох календарних днів з дня отримання продавцем заявки покупця, яка попередньо надається покупцем з зазначенням кількості товару, вартості товару, адреса, за якою повинен бути поставлений товар, та інших умов поставки.

В розпорядженні суду відсутні наведені вище заявки, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту поставки продукції.

Специфікацією №1 (додаток №1 до договору) та додатковою угодою №1 від 13.05.2008р. сторони визначили асортимент, кількість та ціну товару.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 1208615грн.29коп., що підтверджує накладними №1 від 05.02.2008р., №2 від 19.02.2008р., №3 від 25.02.2008р., №4 від 03.03.2008р., №8 від 03.04.2008р., №10 від 16.04.2008р., №12 від 12.05.2008р., №13 від 28.05.2008р., №16 від 13.06.2008р., №18 від 23.07.2008р., №19 від 30.07.2008р., №22 від 14.08.2008р., №24 від 22.09.2008р., №27 від 20.10.2008р., №32 від 19.11.2008р., №33 від 25.12.2008р., №60 від 21.01.2008р., №5 від 02.02.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені накладні не містять посилання на договір №1/01/08 від 01.01.2008р., проте, суд вважає, що поставка позивачем продукції відповідачу за вказаними накладними здійснювалась на підставі договору №1/01/08 від 01.01.2008р., оскільки асортимент та ціна продукції, що зазначені у спірних накладних відповідають асортименту та ціні продукції, що визначені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) та додатковій угоді №1 від 13.05.2008р. до договору №1/01/08 від 01.01.2008р.

Також, у судовому засіданні 14.03.2011р. представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що договір №1/01/08 від 01.01.2008р. був укладений між сторонами та спірний товар було отримано за наведеним договором (протокол судового засідання від 14.03.2011р.).

При цьому, відповідно до змісту позовної заяви позивач зазначає, що інших грошових зобовязань перед позивачем з боку відповідача, крім як зобовязань за договором №1/01/08 від 01.01.2008р. та додатковій угоді №1 від 13.05.2008р. до наведеного договору, не існує. Доказів зворотного сторонами не надано, судом не встановлено.

Виходячи з чого, фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „Прийняв”, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.5.1 договору, оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування вартості товару на безготівковий рахунок на протязі 7 банківських днів з дати поставки товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк оплати отриманого відповідачем за накладними №1 від 05.02.2008р., №2 від 19.02.2008р., №3 від 25.02.2008р., №4 від 03.03.2008р., №8 від 03.04.2008р., №10 від 16.04.2008р., №12 від 12.05.2008р., №13 від 28.05.2008р., №16 від 13.06.2008р., №18 від 23.07.2008р., №19 від 30.07.2008р., №22 від 14.08.2008р., №24 від 22.09.2008р., №27 від 20.10.2008р., №32 від 19.11.2008р., №33 від 25.12.2008р., №60 від 21.01.2008р., №5 від 02.02.2009р. товару настав.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 187096грн.00коп. за договором №1/01/08 від 01.01.2008р., що також підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків за період з січня по жовтень 2010р., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., які підписані представниками та акцептовані печатками сторін. Також, у судовому засіданні 14.03.2011р. представник відповідача зазначив, що акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. складений за договором №1/01/08 від 01.01.2008р. (протокол судового засідання від 14.03.2011р.).

У звязку з несплатою заборгованості позивач 01.12.2010р. та 27.12.2010р. надав відповідачу претензії вих.№1 від 29.11.2010р. та №2 від 27.12.2010р. про погашення заборгованості. За твердженням позивача, наведені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 187096грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно, як зазначено вище, у судовому засіданні 14.03.2011р. представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі (протокол судового засідання від 14.03.2011р.).

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, повязані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 187096грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Докучаєвськ щодо стягнення заборгованості в розмірі 187096грн.00коп.є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 підтверджуються договором про надання правової допомоги б/н від 22.12.2010р., відповідно до п.1.1 якого адвокат зобовязується надати клієнту правову допомогу/юридичні послуги, повязані з досудовим врегулюванням спору та веденням господарської справи за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Донецькшахтометробуд” про стягнення грошових коштів у господарському суді Донецької області, у апеляційній та касаційній інстанціях, а клієнт зобовязується оплатити ці послуги згідно усної домовленості.

Сплата позивачем послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією про сплату правової допомоги адвоката від 22.12.2010р. на суму 4000грн.00коп.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, до п.1.1 договору встановлено, що клієнт зобовязується оплатити послуги згідно усної домовленості. Квитанцією про сплату правової допомоги адвоката від 22.12.2010р. позивачем сплачено адвокату суму в розмірі 4000грн.00коп.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_3 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи №9/9, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №9/9, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 500грн.00коп.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 4000коп. підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 500грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про адвокатуру”, Правилами адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI), Загальним кодексом правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 48, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Докучаєвськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 187096грн.00коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькшахтометробуд” (за адресою: вул.Майська, б.86А, м.Донецьк, 83030, код ЄДРПОУ 24656975) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, 85740, р/р НОМЕР_1 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Київ, МФО 380805, ІПН НОМЕР_2) суму заборгованості в розмірі 187096грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1870грн.96коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 500грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 18.03.2011р.