Рішення № 14288556, 14.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.11 р. Справа № 15/94

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” м. Київ (код ЄДРПОУ 21642228)

до відповідача Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01976625)

про стягнення заборгованості в сумі 124015,91 грн., штрафу в сумі 18602,39 грн., 3% річних у розмірі 2335,40 грн., інфляції в сумі 9177,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Скачков А.Г. за довіреністю № 727 від 01.01.2011 р.

від відповідача: Лищук І.В. за дорученням б/н від 23.02.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” м. Київ до Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 124015,91 грн., штрафу в сумі 18602,39 грн., 3% річних у розмірі 2335,40 грн., інфляції в сумі 9177,17 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/94, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.06.2010 р. до 16.06.2010 р.

Ухвалою від 16.06.2010 року провадження у справі № 15/94 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 6/129пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою суду від 24.02.2011 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, строк вирішення спору продовжено до 14.03.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 р. сторони уклали договір поставки № 12022, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною. Предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення. Ціни кожного виду товару вказуються у видаткових накладних на товар. Загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором обирається покупцем при поданні заявки.

Згідно п. 12.9 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань згідно умов даного договору. Спірний договір підписаний сторонами та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 12022 від 02.01.2009 р. ним за період з 15.06.2009 р. по 01.07.2009 р. було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 147310,05 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача в графі „Прийняв” та відбитком печатки, а також податковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 12022 від 02.01.2009 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки у видаткових накладних вказаний саме договір № 12022 від 02.01.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 124015,91 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував тим, що стягнення заборгованості за товар, отриманий за видатковими накладними в період з 15.06.2009 р. по 01.07.2009 р., було предметом розгляду спору у справі № 28/279, у зв’язку з чим провадження у даній справі на думку відповідача підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 2 ГПК України. До відзиву додані завірені копіі рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2009 р. по справі № 28/279, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. по справі № 28/279.

Позивач надав до суду заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує про допущення технічної помилки під час оформлення позовної заяви при визначенні спірного періоду, протягом якого товар за видатковими накладними був переданий позивачем та отриманий відповідачем. В даній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача вартість неоплаченого товару, отриманого покупцем в період з 29.07.2009 р. по 09.10.2009 р., на суму 124015,91 грн. У зв’язку з викладеним період прострочення виконання грошового зобов’язання збільшився, на підставі чого позивач збільшив розмір нарахованих 3% річних та інфляції. За вказаних обставин позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг на суму 124015,91 грн. (сума не змінилася), штраф в розмірі 18602,39 грн. (сума не змінилася), інфляцію в сумі 10179,59 грн. (сума збільшилася), 3% річних в розмірі 2185,07 грн. (сума зменшилася). Загальна ціна позову збільшилася та склала 154982,96 грн. Позивач здійснив доплати державного мита, що підтверджується банківською квитанцією № 4 від 31.05.2010 р. Факт направлення даної заяви відповідачу обґрунтовується фіскальним чеком № 1757 від 01.06.2010 р. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

В обґрунтування суми основного боргу в розмірі 124015,91 грн. позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків за власним підписом за період з 02.01.2008 р. по 28.05.2010 р., який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Оригінал вказаного акту звірки міститься в матеріалах справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав до суду жодного платіжного документа у підтвердження часткової або повної оплати вартості товару, отриманого по спірним видатковим накладним. Відповідач клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляв. За власною ініціативою суд не вбачає потреби в проведенні експертизи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 12022 від 02.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним, та за своєю правовою природою з врахуванням видаткових накладних як невід’ємних частин цього договору містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 12022 від 02.01.2009 р. передбачили дві форми оплати товару: передоплату та оплату товару з відстроченням платежу. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цей товар. Тобто, сторони своїми фактичними діями погодили здійснення оплати з відстрочкою платежу.

Згідно п. 6.2 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

В кожній видатковій накладній вказана конкретна кількість днів відстрочення оплати отриманого товару або на 14 днів, або на 1 день.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у липні–жовтні 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 20.04.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Таким чином відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 124015,91 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 12.5 договору та ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу штраф в сумі 18602,39 грн., інфляцію за загальний період з 13.08.2009 р. по 09.04.2010 р. в сумі 10179,59 грн., 3% річних за загальний період з 13.08.2009 р. по 09.04.2010 р. в сумі 2185,07 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 12.5 договору за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі 15% від простроченої суми оплати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми штрафу, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 18602,39 грн., інфляції в розмірі 10179,59 грн., 3% річних в сумі 2185,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Донецького комунального підприємства “Фармація” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5–А; код ЄДРПОУ 01976625; рахунок 26006301591381 у філії Пролетарське відділення ПІБ м. Донецьк, МФО 334301) на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Фарм, ЛТД” (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18–а; код ЄДРПОУ 21642228; рахунок 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) суму 154982,96 грн. (а саме: основний борг на суму 124015,91 грн., штраф в розмірі 18602,39 грн., 3% річних в сумі 2185,07 грн., інфляцію в розмірі 10179,59 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1549,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 14.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.