Постанова № 14287553, 03.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2011 року 13:45 № 2а-16390/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Зеленської Т.В.;

відповідача: не з’явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія”

до

Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції

про

скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 вересня 2010 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Північне державне регіональне геологічне підприємство “Північгеологія” в особі Рівненської геологічної експедиції (далі по тексту –позивач, ПДРГП “Північгеологія”) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Ковельська МДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2010 року №0000102300/1, №0000112300/1 та №0001431700/1.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі №2а-4327/10/1770 позовну заяву ПДРГП “Північгеологія” залишено без руху.

22 вересня 2010 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) позивач подав нову редакцію адміністративного позову, в якому просить скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000102300/2, №0000112300/2 та №0001431700/2.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі №2а-4327/10/1770 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року допущено заміну позивача Північне державне регіональне геологічне підприємство “Північгеологія” в особі Рівненської геологічної експедиції на належного позивача –Ковельську геологорозвідувальну експедицію Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія”.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року адміністративну справу №2а-4327/10/1770 передано до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі №2а-2813/10/0370 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі №2а-2813/10/0370 допущено заміну позивача - Ковельську геологорозвідувальну експедицію Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія” –на належного позивача - Північне державне регіональне геологічне підприємство “Північгеологія”.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі №2а-2813/10/0370 адміністративну справу №2а-2813/10/0370 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

15 листопада 2010 року на підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративній справі присвоєно №2а-16390/10/2670 та передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 року прийнято до провадження адміністративну справу №2а-16390/10/2670 та призначено судове засідання на 09 грудня 2010 року.

В судовому засіданні 09 грудня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги; у зв’язку з необхідністю надання письмових уточнень позовних вимог судом оголошено перерву до 17 січня 2011 року.

29 грудня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000102300/2 в частині нарахування податкового зобов’язання та штрафних санкцій з суми 75 000 грн. та податку з штрафними санкціями з суми 694 147 грн., та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000112300/2 та №0001431700/2.

17 січня 2011 року в судове засідання не прибув представник позивача, у зв’язку з чим судом оголошено про відкладення розгляду справи на 08 лютого 2011 року.

В судовому засіданні 08 лютого 2011 року, у зв’язку з неявкою представника позивача, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оголошено про відкладення розгляду справи на 03 березня 2011 року.

В судовому засіданні 03 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з’явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року №0000102300/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП “Північгеологія” визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток 323 925 грн., в тому числі за основним платежем – 215 950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –107 975,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року №0000112300/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпунктів 7.3.1 та 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП “Північгеологія” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 466 971,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями –466 971,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року №0001431700/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” за порушення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП “Північгеологія” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 71 241,00 грн., в тому числі за основним платежем –23 747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –47 494,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 30 березня 2010 року №238/23-25787900 “Про результати планової виїзної перевірки Ковельської геологорозвідувальної експедиції Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія”, код за ЄДРПОУ 25787900, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.” (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем встановлено порушення:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого за перевірений період занижено податок на прибуток на загальну суму 215 950,00 грн., в тому числі за І квартал 2007 року –17 296,00 грн., ІІ квартал 2007 року –4 372,00 грн., ІІІ квартал 2007 року –10 201,00 грн., IV квартал 2007 року –4 244,00 грн., І квартал 2008 року –2 483,00 грн., ІІ квартал 2008 року –40 125,00 грн., ІІІ квартал 2008 року –7 308,00 грн., IV квартал 2008 року –64 947,00 грн., І квартал 2009 року –23 482,00 грн., ІІ квартал 2009 року –31 150,00 грн., ІІІ квартал 2009 року –10 343,00 грн.;

- підпунктів 7.3.1 та 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” занижено податок на додану вартість на загальну суму 933 942,00 грн., в тому числі за квітень, травень, липень, вересень 2007 року, квітень-червень, серпень, жовтень, листопад 2008 року, березень, травень та серпень 2009 року; та завищено податок на додану вартість на загальну суму 933 942,00 грн., в тому числі за червень, серпень, жовтень-грудень 2007 року, березень, липень, вересень, грудень 2008 року, квітень, червень, липень, вересень 2009 року;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, в наслідок чого податковим агентом Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум загального місячного оподатковуваного доходу платників податку у джерела випалити доходу за 2007 рік у розмірі 23 747,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки, зазначені вище порушення позивачем положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” виникли внаслідок наступного.

Так, Актом перевірки встановлено, що 24 вересня 2009 року на поточний рахунок Ковельської геологорозвідувальної експедиції ПДРГП “Північгеологія” надійшли кошти від ТОВ “Західспецресурс” в сумі 90 000,00 грн. у вигляді попередньої оплати за бурові роботи, що підтверджується випискою з поточного рахунку від 24 вересня 2009 року №5. В податковому обліку сума даної передоплати за вирахуванням податку на додану вартість в розмірі 75 000,00 грн. в складі валових доходів за ІІІ квартал 2009 року не відображена.

Актом перевірки встановлено заниження приросту балансової вартості запасів на загальну суму 94 652,00 грн.

Перевіркою встановлено, що за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року до складу валових витрат Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” віднесено суми перерахованих внесків на утримання вищестоящої організації - ПДРГП “Північгеологія” у розмірі 614 770,90 грн. згідно авізо. На думку відповідача, документів, які б свідчили про фактичне надання ПДРГП “Північгеологія” робіт або послуг (акти виконаних робіт, податкові накладні тощо), пов’язаних з господарською діяльністю платника податків, відсутні, внаслідок чого завищено валові витрати на суму 614 771 грн.

Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” занижено валові витрати на загальну суму 60 901 грн., за ІІІ квартал 2009 року.

Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” завищено убуток балансової вартості запасів на суму 140 277 грн.

Порушення норм Закону України “Про податок на додану вартість” виникли внаслідок застосування Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” касового методу нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, тобто податкові зобов’язання з податку на додану вартість з вартості виконаних геологорозвідувальних робіт відображено по факту їх оплати. Відповідач вважає, що норми підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” можуть бути поширені тільки на операції з продажу товарів (робіт, послуг), оплата яких здійснюється безпосередньо через рахунки відповідних управлінь Держказначейства; підтвердженням того, що підприємство має господарські відносини з бюджетною установою і буде отримувати грошові кошти через рахунок Держказначейства, має бути визначено у договорі. Актом перевірки встановлено, що кошти за виконані геологорозвідувальні роботи надходять з поточного рахунку ПДРГП “Північгеологія” на поточний рахунок Ковельської геологорозвідувальної експедиції ПДРГП “Північгеологія”; таким чином, доказів щодо бюджетного походження зазначених коштів не встановлено, а тому на вказані операції не може поширюватися касовий метод нарахування податку на додану вартість.

Порушення норм Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” виникло внаслідок того, що за період квітень-грудень 2007 року працівникам виплачено надбавки (польове забезпечення) відповідно до тарифних ставок і посадових окладів в загальній сумі 158 312 грн., з яких не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно та мотивує позовні вимоги наступним: скоригований валовий дохід у розмірі 75 000,00 грн. включений до валового доходу у IV кварталі 2009 року і податок на прибуток у розмірі 18 750,00 грн. сплачений у наступний податковий період, тому нарахування з цієї суми штрафних санкцій у розмірі 50% суперечить підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; кошти на утримання апарату управління головного підприємства є складовою частиною вартості геологорозвідувальних робіт і належить до статті “Накладні витрати”, тобто такі витрати є витратами, пов’язаними з організацією та веденням виробництва та включається до складу валових витрат поточного періоду, головне підприємство від ображає отриману компенсацію від структурних підрозділів у складі валового доходу, крім того, на перевірку надані всі підтверджуючі документи; ПДРГП “Північгеологія” отримує кошти на виконання геологорозвідувальних робіт по держзамовленню за договором з Державною геологічною службою Міністерства охорони навколишнього природного середовища з казначейського рахунку Державної геологічної служби (розпорядника бюджетних коштів другого рівня), крім того, позивач діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення Державною податковою адміністрацією у Волинській області; польове забезпечення прирівнюється до витрат по відрядженню, а згідно наданих податкових роз’яснень надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що підтверджує відповідне податкове роз’яснення.

Разом з тим, в заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що у зв’язку з проведенням внутрішнього аудиту підтверджено порушення при формуванні приросту балансової вартості запасів за грудень 2007 року та за грудень 2008 року, внаслідок чого приріст занижено на суму 94 652,00 грн.

Доводи відповідача, викладені у письмовому запереченні проти позову співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання, виходячи з наступних мотивів.

В частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено в Акті перевірки, та не заперечується позивачем, по першому епізоду порушення сума передоплати, отримана від ТОВ “Західспецресурс” за бурові роботи у розмірі 75 000,00 грн. до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2009 року не включена.

Позивач зазначає, що дана сума включена ним до складу валового доходу за 2009 рік, що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, за підставами, визначеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податку податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.

Порядок виправлення самостійно виявлених помилок в декларації з податку на прибуток підприємства регламентований Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 (далі по тексту - Порядок).

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Пункт 2.3 Порядку встановлює, що платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Матеріалами справи підтверджено, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія” уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за ІІІ квартали 2009 року не подавала; в рядку 02.2 декларації з податку прибуток за 2009 рік сума валового доходу у розмірі 75 000,00 грн., збільшена на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” не відображена.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія” не виконало обов’язку, покладеного пунктом 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема, не відобразила суму передоплати, отриману від ТОВ “Західспецресурс” за бурові роботи у розмірі 75 000,00 грн., у складі декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Отже, висновок Акта перевірки про порушення Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є обґрунтованими, а тому відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 18 750,00 грн. за даним епізодом порушення та застосовано штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 9 375,00 грн.

По другому епізоду порушення Актом перевірки встановлено, що період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року до складу валових витрат Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” віднесено суми перерахованих внесків на утримання вищестоящої організації - ПДРГП “Північгеологія” у розмірі 614 770,90 грн. згідно отриманих авізо із зазначенням “компенсація адмінвитрат”.

Ковельська МДПІ вважає, що позивачем не надано документів, які б свідчили про фактичне надання ПДРГП “Північгеологія” робіт або послуг, пов’язаних з господарською діяльністю платника податків, та зазначає, що віднесення Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” до складу валових витрат компенсованих адміністративних витрат є порушенням підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу ПДРГП “Північгеологія” від 21 березня 2005 року №47 “Про зміни в облікову політику ПДРГП “Північгеологія” на 2005 рік” запроваджено єдиний методологічний підхід до ведення бухгалтерського обліку на головному підприємстві ПДРГП “Північгеологія” та відокремлених структурних підрозділах, а саме: враховуючи, що головне підприємство несе частину накладних витрат, пов’язаних з організацією та веденням виробництва відокремлених підрозділів, встановлено норматив відрахувань на компенсацію частини адміністративних витрат апарату управління підприємства; компенсація частини адміністративних витрат апарату управління підприємства на головному підприємстві включається до складу валового доходу, для відокремлених структурних підрозділів сума нарахованих відрахувань на компенсацію частини адміністративних витрат апарату управління підприємства являються витратами, пов’язаними з веденням виробництва, що включаються до складу валових витрат.

Згідно рішення ПДРГП “Північгеологія” від 13 квітня 2006 року №1 “Про підсумки роботи підприємства за І квартал і здачі на ІІ квартал” запроваджено для відокремлених підрозділів, починаючи з січня 2006 року, відрахування на утримання апарату управління підприємства в розмірі 7,4% від обсягу робіт, виконаних власними силами.

Кошти на утримання головних підприємств є складовою частиною вартості геологорозвідувальних робіт і належать до статті “Накладні витрати”, норматив яких затверджений наказом Державного комітету природних ресурсів України від 04 жовтня 2004 року №174.

Відповідно до Галузевого стандарту України “Планування та фінансування геологорозвідувальних робіт, які виконуються за кошти державного бюджету”, затвердженого наказом Комітету геології України від 17 березня 2000 року №44, та Методичних рекомендацій з формування собівартості геологорозвідувальних робіт Київ, 2004, затверджених наказом Державного комітету природних ресурсів України від 31 серпня 2004 року №124, адміністративні витрати – це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління геологічним підприємством. Ці витрати включаються до вартості геологорозвідувальних робіт за контрактом пропорційно базі розподілу, обраної геологічним підприємством самостійно (обсяги виконаних робіт, години праці, чисельність працюючих, фонд оплати праці тощо структурних підрозділів).

В додатку 2 до зазначених Методичних рекомендацій “Перелік витрат, які включаються до собівартості геологорозвідувальних робіт і належать до статті “Загальновиробничі витрати” зазначено, що до витрат, пов’язаних з управлінням та обслуговуванням геологорозвідувального виробництва відносяться витрати на управління виробничих структурних підрозділів геологічного підприємства, включаючи утримання керівного складу цих підрозділів.

З урахуванням того, що ПДРГП “Північгеологія”, як юридична особа, несе частину загальновиробничих та адміністративних витрат, пов’язаних з організацією та веденням виробництва відокремлених структурних підрозділів та здійснює координацію їхньої діяльності, Окружний адміністративний суд міста Києві дійшов висновку про те, що витрати на утримання апарату управління підприємства є витратами пов’язаними з господарською діяльністю Ковельської геологорозвідувальної експедиції ПДРГП “Північгеологія”.

За правилами встановленим абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що визначає правила ведення податкового обліку, не встановлює вимог до форми чи виду документів, які є належними для цілей податкового обліку, тобто є обов’язковими для підтвердження правомірності віднесення тих чи інших витрат до складу валових, а тому, на думку суду, абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює лише один випадок для не включення до складу валових витрат –це повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів стосовно певної господарської операції.

Судом встановлено, що на перевірку позивачем надано платіжні доручення, розрахунки величини компенсаційних витрат, розпорядчі документи, на підставі яких здійснені вказані розрахунки, а тому відсутні підстави вважати, що Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” до складу валових витрат віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відповідно до підпункту 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами.

Посилання в Акті перевірки на дану правову норму та висновок про її порушення Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” є помилковим, оскільки ні позивач, ні Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія” не входять до складу об’єднань платників податків, в тому числі холдингових компаній.

Таким чином, висновок Акта перевірки про порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є помилковим, а тому визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 153 693,00 грн. за даним епізодом порушення є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з боку позивача по даному епізоду порушення та протиправність визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 153 693,00 грн., то застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 76 846,00 грн. є також протиправним.

По третьому епізоду Актом перевірки встановлено, що Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” завищено убуток балансової вартості запасів на суму 140 277,00 грн.

Як встановлено вище, в заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що у зв’язку з проведенням внутрішнього аудиту він погоджується з порушенням при формуванні приросту балансової вартості запасів за грудень 2007 року та за грудень 2008 року, внаслідок чого приріст занижено на суму 94 652,00 грн.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Враховуючи викладене, та те, що Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” протягом перевіреного періоду в одних звітних періодах задекларовано приріст балансової вартості запасів, а в інших –убуток балансової вартості запасів, встановлене порушення в частині неправильного обчислення балансової вартості запасів стосується і приросту і убутку балансової вартості запасів, та, відповідно, валових доходів і валових витрат платника податку; отже, на думку суду, встановлені в Акті перевірки порушення при визначенні убутку балансової вартості також мали місце.

Крім того, позивачем не надано доводів та належних доказів на спростування висновку Акта перевірки щодо завищення Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” убутку балансової вартості запасів на суму 140 277,00 грн.

Таким чином, висновок Акта перевірки про порушення Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є обґрунтованими, а тому відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 35 069,00 грн. за даним епізодом порушення та застосовано штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 17 535,00 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000102300/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 230 539,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 153 693,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76 846,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” виконувалися геологорозвідувальні роботи на замовлення ПДРГП “Північгеологія”. Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія”, керуючись нормами підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в податковому обліку податкові зобов’язання з податку на додану вартість за даними господарськими операціями відображала по факту оплати виконаних робіт.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов’язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

На думку суду, визначальним для можливості застосування даної норми є оплата за поставлені товари (роботи, послуги) за рахунок саме бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2009 року між Державною геологічною службою (замовник) та ПДРГП “Північгеологія” (виконавець) укладено договір на проведення геологорозвідувальних робіт №29/10-4, відповідно до якого виконавець бере на себе обов’язки виконання геологорозвідувальних робіт з розвитку мінерально-сировинної бази, в тому числі буріння артезіанських свердловин по перехідних об’єктах, відповідно до затвердженого пооб’єктного плану на 2009 рік, складеного на підставі державного замовлення, геологічного (технічного) завдання та в межах обсягів видатків на поточний рік. За умовами цього договору оплата вартості геологорозвідувальних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Як свідчать виписки банку, ПДРГП “Північгеологія” отримувало за виконання геологорозвідувальних робіт кошти з казначейського рахунку Державної геологічної служби.

Частину геологорозвідувальних робіт за договором від 23 березня 2009 року №29/10-4 виконував структурний підрозділ позивача - Ковельська геологорозвідувальна експедиція відповідно до довгострокового договору про проведення геологорозвідувальних робіт від 23 березня 2009 року №4.

Оплата за проведені Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” роботи проводилася з рахунку ПДРГП “Північгеологія”.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що оплата за геологорозвідувальні роботи фактично здійснювалася за рахунок бюджетних коштів, оскільки роботи виконувалися в межах однієї юридичної особи, та погоджується з доводами позивача про те, що бюджетні кошти, які надійшли до ПДРГП “Північгеологія” за договором від 23 березня 2009 року №29/10-4, не втрачають статусу бюджетних, якщо частину робіт виконує структурний підрозділ підприємства.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Підпункт 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за наявності факту донарахування ним суми податкового зобов’язання.

Зміст податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000112300/2 свідчить, що сума податкового зобов’язання на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем не донараховувалася, а тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 466 971,00 грн. є протиправним, отже податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000112300/2 є протиправним та має бути скасоване.

В частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як встановлено в Акті перевірки, за період квітень-грудень 2007 року Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” виплачено працівникам надбавки (польове забезпечення) відповідно до тарифних ставок і посадових окладів в загальній сумі 158 312,00 грн., з яких не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб.

Позивач зазначає, що керувався роз’ясненнями, наданими у листі Державної податкової адміністрації України від 30 липня 2004 року №6415/6/17-3116 “Щодо застосування положень Закону України від 22.05.2003 р. №889 “Про податок з доходів фізичних осіб” та у листі Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 29 жовтня 2004 року №14351/31-27 “Про надання роз’яснення”, адресованого Рівненській геологічній експедиції, до складу якої входила Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія”. В наведених листах зазначається, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року №490 “Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер”, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року №490 “Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер” визначено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно підпункту 4.3.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

На думку суду, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів не є коштами, отриманими на відрядження, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3, 1.10 вказаної Інструкції направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відрядженому працівникові перед від’їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов’язаний подати авансовий звіт про витрачену у зв’язку з відрядженням суму. Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі про наймання жилого приміщення та проїзд.

Тобто, відрядження передбачає обов’язкову наявність посвідчення про відрядження, проставлення на ньому відповідних відміток про прибуття та вибуття, та оформлення авансового звіту про витрачену суму.

Разом з тим, як зазначено в Акті перевірки та не заперечується позивачем, нарахування та виплата надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів здійснюється на підставі табелів використання робочого часу, а виплати проводяться з фонду заробітної плати та згідно відомостей нарахування і виплат заробітної плати.

Тобто, витрати на відрядження та надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів за документальним оформленням та порядком виплати мають свої особливості та є різними поняттями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів є складовою заробітної плати, тобто включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу та є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Поряд з цим, при вирішенні даного спору суд враховує, що відповідно до підпунктів “г” та “д” підпункту 4.4.2 пункту 4.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування; не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

З огляду на те, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія” в межах спірних правовідносин керувалася роз’ясненнями податкових органів, зокрема листом Державної податкової адміністрації України від 30 липня 2004 року №6415/6/17-3116 “Щодо застосування положень Закону України від 22.05.2003 р. №889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, донарахування податку з доходів найманих працівників у розмірі 23 747,00 грн. та застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 47 494,00 грн. є протиправним.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0001431700/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Ковельською МДПІ частково доведено наявність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000102300/2 та не доведено правомірність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2010 року №0000112300/2 та №0001431700/2 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПДРГП “Північгеологія” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія” задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 29 червня 2010 року №0000102300/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 230 539,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 153 693,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76 846,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 29 червня 2010 року №0000112300/2 та №0001431700/2 повністю.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія” судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одну гривню сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 10 березня 2011 року.