Постанова № 14287517, 07.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2011 року 14:30 № 2а-584/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участі секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Мухи С.І.;

відповідача: Ярової Л.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

до

Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України

про

зобов’язання допустити до проведення планової виїзної перевірки

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

12 січня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту –позивач, СДПІ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (далі по тексту –відповідач, ДП “Інформаційний центр”), в якому просить: зобов’язати ДП “Інформаційний центр” на підставі направлення СДПІ допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення виїзної планової перевірки через десять календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням на підставі пункту 1, 2 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-584/11/2670, закінчено підтовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 лютого 2011 року.

В судовому засіданні 07 лютого 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, надавши письмові заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до направлення на перевірку від 22 листопада 2010 року №321, підписаного начальником, СДПІ, на підставі пункту 1 частини першої статті 11, частин першої-п’ятої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, проводить з 22 листопада 2010 року планову перевірку ДП “Інформаційний центр” тривалістю 30 робочих днів.

На підставі даного направлення співробітниками СДПІ здійснено виїзд на перевірку до ДП “Інформаційний центр”, однак, ДП “Інформаційний центр” не допустило посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки, про що складено відповідний акт від 22 листопада 2010 року №98/42-20/25287988.

Зазначені обставини стали підставою для звернення СДПІ до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами СДПІ та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, нормами статтей 11, 111 та 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Суд звертає увагу, що на момент звернення позивача до адміністративного суду у Законі України “Про державну податкову службу в Україні” статті 11, 111 та 112 виключені в зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України”.

Виключені у Законі України “Про державну податкову службу в Україні” статті 11, 111 та 112 встановлювали, відповідно, права органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок.

З 01 січня 2011 року набрав чинності (за виключенням деяких положень) Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Таким чином, на момент звернення з адміністративним позовом питання щодо прав органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до положень статті 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно - правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем в адміністративному судочинстві є суб’єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Окремі випадки, коли в адміністративному процесі у процесуальному статусі відповідача можуть бути інші особи, крім суб’єкта владних повноважень, визначені частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначений правових норм дає підстави вважати, що суб’єкт владних повноважень, в тому числі орган державної податкової служби, має звертатися з адміністративним позовом виключно у випадках, встановлених законом.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, СДПІ звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про спонукання відповідача до вчинення дій (виконання не вчиненої дії), в якому просить: зобов’язати ДП “Інформаційний центр” на підставі направлення СДПІ допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення виїзної планової перевірки через десять календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням на підставі пункту 1, 2 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України, а також чинне законодавство України, в тому числі Податковий кодекс України та Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не надають позивачу, як суб’єкту владних повноважень, права на звернення до суду із адміністративним позовом відповідного змісту (зобов’язання платника податків допустити до проведення планової виїзної перевірки), що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту “г” підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, СДПІ не була позбавлена права застосувати до ДП “Інформаційний центр” правовий механізм впливу у вигляді адміністративного арешту активів.

Крім того, за невиконання керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій законних вимог посадових осіб державної податкової служби передбачена адміністративна відповідальність, встановлена статтею 1633 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Зазначена правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 22 жовтня 2008 року №К-26092/06 та від 16 квітня 2009 року №К-2629/08.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для звернення з таким позовом до суду а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України у задоволенні адміністративного позову СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП має бути відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 11 лютого 2011 року.