Постанова № 142801, 16.08.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.08.2006 р. справа №17/87

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Дзюби О.М.

суддів

Стойки О.В., Шевкової Т.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Ігнатова Н.О. (довіреність №71-01/3453 від 07.11.2005р.),

від відповідача:

Борисенко О.М. (довіреність №21-04/5-п від 21.04.2006р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецька залізниця м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

05.06.2006 року

по справі

№17/87

за позовом

Державне підприємство"Донецька залізниця" м.Донецьк

до

Державне підприємство "Донецьквугілля" м.Донецьк

про

стягнення 2818,56грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2006року позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулася до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Донецьквугілля” про стягнення суми 2818грн.56коп., у тому числі ПДВ 469грн.76коп., плати за користування вагонами у жовтні 2005року по станції Донецьк.

У ході розгляду справи первісний відповідач Державне підприємство „Донецьквугілля” був замінений на Державне підприємство „Вугілля України” (а.с.25).

Рішенням від 05.06.2006року господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши 2348грн.80коп. плати за користування вагонами, 85грн.00коп на відшкодування витрат по сплаченому держмиту, 98,33 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені позову у сумі 469грн.76коп., відмовив.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, сторони звернулися до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами:

1.Державне підприємство „Донецька залізниця” просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення ПДВ у сумі 469грн.76коп. і позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Державне підприємство „Вугілля України” м.Київ просить рішення суду в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 2348грн.80коп. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування свої апеляційних вимог заявники посилаються на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Згідно зі ст.ст.28,29 Закону України “Про судоустрій в Україні” розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного суду була призначена нова колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Згідно норм Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція у випадку пред'явлення декількох скарг на один процесуальний документ, об'єднує в одне провадження їх розгляд, тому в даному випадку вищевказані апеляційні скарги об'єднані в одне провадження.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,81-1 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства „Донецька залізниця” підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організується на договірних засадах. Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором..

Згідно з пунктом 2.1 Правил обслуговування залізних під'їзних колій взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажі роботи на під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Частиною першою статті 73 Статуту залізниць України передбачений порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Згідно ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Як вбачається із матеріалів справи, між Державним підприємством „Донецька залізниця” та ДП „Донецьквугілля” (правоприємником якого є Державне підприємство „Вугілля України”) 23.05.2005року укладений договір №1/104 на експлуатацію залізничної під'їзної колії ДП „Донецьквугілля” при станції Донецьк Донецької залізниці.

Умовами даного договору передбачено, що вагони подаються залізницею на під'їзну колію ДП „Донецьквугілля” для нього і його контрагентів та зараховуються у користування власнику колії. Виключення вагонів із користування власника колії здійснюється моментом закінчення приймально-здавальних операцій, оформлення пам'яток користування вагонами та підписання їх представниками залізниці і власника колії.

Пунктом 14 договору зазначено, що відповідач сплачує позивачу плату за користування вагонами, зданих на під'їзну колію, згідно Правил користування вагонами та контейнерами.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що у жовтні 2005року позивачем на під'їзній колії, що належить відповідачу, подавалися вагони для подальшого транспортування останнім його контрагентам для вивантаження та навантаження. Облік часу перебування вагонів у відповідача та його контрагентів проводився станцією Донецьк за відомостями плати користування вагонами форми ГУ-46 №№106429, 106430, 106432, 106433, 106435, 106436.

Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)”, яка складається на підставі, зокрема, пам'яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45. У відомостях №№106429, 106430,106432, 106433,106435,106436 визначений час користуваннями вагонами №№66023706, 60595410, 65695454, 67194340, 67878786, 65385049, 66597816, 65297921, 66731977, 66630724, 67657106, 65516981, 66232364, 67567826, 67702464 за даними відповідних пам'яток про користування вагонами. Пам'ятки про користування вагонами підписані представниками сторін без будь-яких зауважень. (а.с.9-14). Відповідач не надав доказів повернення вищевказаних вагонів раніше, ніж зазначено у пам'ятках.

Отже, позивачем на підставі статті 119 Статуту правомірно нарахована плата за користування вагонами за весь час, який вагони знаходилися в його користуванні, у тому числі і невизнану ним суму 2818грн.56коп.

Твердження заявника скарги, Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ, що плата за користування вагонів обчислювалась позивачем з розрахунку того, що ці операції є подвійними, на підставі відомостей плати за користування вагонами:106429, 106430,106432,106433,106435, 106436, до уваги судовою колегією не приймаються з наступного, пунктом 7 Правил користування вагонами та контейнерами та умов договору №1/104 операція вважається подвійною, якщо вивантаження і навантаження вагона здійснюється на під'їзній колії, незалежно від того, що вивантаження може здійснюватися одним контрагентом, а навантаження –іншим, а на підставі п.4 Правил плата за користування вагонами розраховується із застосуванням знижки, встановленої для подвійній операції.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо внесення відповідачем плати за користування вагонами Донецькій залізниці у жовтні 2005року у сумі 2348грн.80коп., а тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ, без задоволення.

Щодо стягнення ПДВ у сумі 469грн.76коп., додатково нарахованого на плату за користування вагонами, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України не може вважатися послугою, а є мірою відповідальності, тому плата за користування вагонами не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість”. Донецька залізниця не погодилася з рішенням суду в цій частині, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підставою для зміни рішення відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а тому, дослідивши матеріали справи з цього приводу, судова колегія з вищевказаним висновком господарського суду погодитися не може з наступних підстав:

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України від 03.04.1997року №168/97ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. (підпункт 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 з змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2003р. №469-1У).

Закону України „Про податок на додану вартість” (ст.4) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.6.1.1 ст.6 даного Закону ставка податку на додану вартість складає 20 відсотків бази оподаткування, що додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Приписами ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (п.7.1) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактами) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

На виконання даної статті в наказі Міністерства транспорту України від 02.02.1999р. №53 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.1999р. №103/3396 „Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць” зазначено, що ставки плат визначені без урахування податку на додану вартість”. Таке зазначення є у Збірнику тарифів на перевезення залізничним транспортом України, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999року №551.

Нормами цивільного законодавства (ст.908 Цивільного кодексу України) визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається Закону України „Про залізничний транспорт”, закону України „Про транспорт”, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998року №457, передбачено внесення плати за користування вагонами і контейнерами. Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999року №113, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами, ставки плати за користування вагонами затверджені наказом Мінтрансу України від 02.02.1999р. №53 „Ставки плати за користування вагонами і контейнерами”.

Для суб'єктів господарської діяльності, як тих, що взяли на себе функції приймання вагонів від залізниці, подачі їх під навантаження (вивантаження), вантажовідправника (вантажоодержувача), так і самих вантажовідправників, вантажоодержувачів, операції з вагонами є господарською діяльністю, а перелічені суб'єкти є користувачами вагонів, що визначено листом Кабінету Міністрів України від 02.08.2004року №21-2533/47.

Отже, з 06.04.1998року операції з надання залізничних вагонів в користування власнику залізничної під'їзної колії є господарською операцією, при цьому операція з надання права користування вагонами у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР підпадає до визначення поставки послуг, яка є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що залізничні вагони обліковуються у складі основних фондів залізниці, надаються у користування вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій. Надання права на користування вагонами є операцією поставки послуг, яка є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення податку на додану вартість у сумі 469грн.76коп., який нарахований на суму плати за користування вагонами, підлягають задоволенню.

За таких обставин, за результатами апеляційного провадження судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимоги щодо стягнення ПДВ у сумі 469грн.76коп. підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині задоволенню, апеляційна скарга Державного підприємства „Донецька залізниця” задоволенню, а апеляційна скарга Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ підлягає залишенню без задоволення, а рішення в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 2348грн.80коп залишенню без змін.

Витрати по сплаті державного мита по апеляційним скаргам покладаються на сторони відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2006року у справі №17/87 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2006року у справі №17/87 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2006року у справі №17/87 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення ПДВ у сумі 469грн.76коп. –скасувати.

Позовні вимоги в частині стягнення ПДВ у сумі 469грн.76коп., яка нарахована на плати за користування вагонами задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства „Вугілля України” (01032, м.Київ, вул.Комінтерну,27, ЄДРПОУ 32709929) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м.Донецьк, вул.Артема,68, ЄДРПОУ 01074957) суму 2818грн.56коп., витрати по сплаті державного мита по позовній заяві у сумі 102грн., витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 118грн., витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі у сумі 51грн.00коп.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий Дзюба О.М.

Судді: Стойка О.В.

Шевкова Т.А.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС