Постанова № 14266482, 29.11.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-3354/10/1970

"29" листопада 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Помазанська С.І., довіреність від 15.11.2010 року;

від відповідача: Катеринюк М.М., довіреність від 29.11.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і компанія»ЛТД;

до: Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації;

про: визнання бездіяльності неправомірної та зобовязання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваврик і компанія»ЛТД (далі по тексту позивач, ТОВ «Ваврик і компанія»ЛТД) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації (далі по тексту відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації щодо не проведення реєстрації права власності та зобовязати Чортківське обласне міжрайонне комунальне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ТОВ «Ваврик і компанія»ЛТД право власності на будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями, яка знаходиться по вул. Граничній, 14 «а»в м. Чорткові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року № 157/6445 неправомірно відмовив ТОВ «Ваврик і компанія»ЛТД в реєстрації права власності на будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями, яка знаходиться по вул. Граничній, 14 «а» в м. Чорткові.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2010 року, представник позивача свої вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог позову заперечив та зазначав, що Чортківське обласне міжрайонне комунальне бюро технічної інвентаризації не може зареєструвати в державному реєстрі рішення господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року про визнання права власності на будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями за адресою: вул. Гранична, 14, м. Чортків, оскільки позивачу потрібно представити БТІ державний акт прийняття будівлі до експлуатації. Як зазнав представник відповідача, підставою для такого висновку є вимоги ст. 331 Цивільного кодексу України та постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів». Крім того, представник відповідача зазначає, що всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»ТОВ «Ваврик і компанія»ЛТД не дотримано механізму та умов прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, та порушено вимоги Закону України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000 року № 1699-III.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з рішення господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року та не заперечується сторонами у справі, на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 7622, ТОВ «Ваврик і компанія»ЛТД купило у територіальної громади в особі Чортківської міської ради земельну ділянку площею 3,3262 га по вул. Гранична, 14а, м. Чортків. Право власності на земельну ділянку підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Чортківському районному відділі земельних ресурсів 16.12.2004р. за №030465400003.

На вищевказаній земельній ділянці розташовані: овочесховище на 2000 тон, яке належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_3 11 вересня 2002 року за реєстровим № 4486; прохідна-вагова літ «А», овочесховище-майстерня літ. «Б», трансформаторна літ «В», котельня літ. «Г», пожежно-насосна станція літ. «Д», заправочна літ. «Ж», холодильник літ. «З»та надвірні будівлі і споруди, які належать покупцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Чортківської міської ради 28 березня 2002 року. Згідно рішення Чортківської міської ради від 21.10.2009р. № 498 Про оформлення права власності на нежитлове приміщення-котельню літ. «Г»в м. Чорткові по провулку Граничному,14(власник товариство з обмеженою відповідальністю «Ваврик і компанія»ЛТД) позивачу видано дублікат свідоцтва на право власності.

Як вбачається з зазначеного рішення господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року, Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності, за реєстровим номером 28941892 за ТОВ «Ваврик і Компанія»ЛТД на нежитлову будівлю, котельня літ. «Г», за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Гранична, буд. 14а, номер запису 444 в книзі 3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. У звязку з відсутністю у товариства адміністративного приміщення, будівля котельні позивачем за власні кошти господарським способом, про що свідчить акт №1 приймання виконаних робіт від 23.09.2009р. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт, реконструйовано під адмінбудинок з виробничими приміщеннями загальною площею 685,2 кв. м, на яку Чортківським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації виготовлено інвентаризаційну справу, присвоївши будівлі літ «Е».

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року встановлено, що 19.04.2010 р. позивач звернувся до Чортківської міської ради з заявою № 93/04, в якій просив визнати за ТОВ «Ваврик і Компанія»ЛТД право власності на новостворене майно: адмінбудинок з виробничим приміщенням та дати доручення Чортківському ОК МБТІ оформити відповідні документи, та зареєструвати власність на вказаний обєкт в електронному Реєстрі.

Листом № 566 від 11.05.2010 р. Чортківська міська рада повідомила позивача про те, що прийняття рішення по оформленню права власності за ТОВ «Ваврик і Компанія»ЛТД на новостворене майно адмінбудинок з виробничим приміщенням неможливо у звязку з порушенням п.1.6 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно».

Не погоджуючись з відмовою Чортківської міської ради в оформленні права власності на реконструйований обєкт нерухомого майна адмінбудинок з виробничими приміщеннями та реєстрації його в БТІ, позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду Тернопільської області.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року позов задоволено та визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Ваврик і компанія»ЛТД, м. Чортків, вул. Гранична, 14а, ідентифікаційний код 21154931 право власності на будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями літ. «Е»загальною площею 685,2 м2, який знаходиться по вул. Гранична, 14а, м. Чортків.

На підставі вищезазначеного рішення суду позивач звернувся до Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації з листом від 11.10.2010 р. № 280/10 з проханням зареєструвати будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями.

Листом від 11.10.2010 р. № 123 Чортківське обласне міжрайонне комунальне бюро технічної інвентаризації повідомило позивача про причини відмови в реєстрації права власності, а саме, в зв'язку з необхідністю представити в БТІ державний акт прийняття будівлі до експлуатації. Як вбачається з даного листа, підставою для такого висновку є вимоги ст. 331 Цивільного кодексу України та постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Тернопільський окружний адміністративний суд звертає увагу на наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статі 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільним кодексом України, а саме, статтею 328 передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. № 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні врегульований Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (далі по тексту Тимчасове положення).

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Підпунктом 3.3 пункту 3 Тимчасового положення визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:

- заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;

- об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;

- із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

- заявлене право вже зареєстроване;

- не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;

- право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;

- право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження;

- відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;

- при укладенні договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Відповідно до п. 2.1 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідно до пункту 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення, одним із правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Вказана норма Тимчасового положення відповідає змісту статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. № 1952-IV, якою також передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є судові рішення, що набрали законної сили.

Тернопільський окружний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Листом від 11.10.2010 р. № 123 Чортківське обласне міжрайонне комунальне бюро технічної інвентаризації повідомило позивача про причини відмови в реєстрації права власності, підставою для такого висновку відповідач вказав на вимоги ст. 331 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів».

Суд не може погодитись з даними висновком, оскільки, за приписами статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000 року № 1699-III фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто, приписи статті 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Слід зазначити, що поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, що і було здійснено позивачем, коли останній звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме: будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями, яка знаходиться по вул. Гранична, 14а, м. Чортків.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абз. 4, 5, 10 ч. 3.2 листа Вищого господарського суду «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами»від 01.01.2010 року відповідно до частин 1, 3 статті 376 ЦК будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Водночас, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання особі земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. Отже, судам слід з'ясовувати: хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт; чи надано власником земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці; чи дотримано порядок будівництва спірних об'єктів нерухомості, зокрема, чи наявна дозвільна документація на будівництво цих об'єктів; чи здавались об'єкти нерухомості в експлуатацію.

Отже, при вирішенні подібних спорів суди мають досліджувати питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки для їх будівництва.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 10 листа Апеляційного суду міста Києва «Узагальнення судової практики вирішення цивільних справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, реконструкцією та переплануванням об'єктів нерухомого майна від 01.01.2010 року статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно з абз. 27 листа Апеляційного суду міста Києва «Узагальнення судової практики вирішення цивільних справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, реконструкцією та переплануванням об'єктів нерухомого майна від 01.01.2010 року судам слід враховувати, що для прийняття рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи, підлягають поданню висновки й інших служб.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року судом було враховано відповідність будівлі адмінбудинку з виробничими приміщеннями по вул. Граничній, 14 «а»в м. Чорткові будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки, згідно висновку ТОВ «Стилобат»Проекту відповідності державним будівельним та санітарним нормам адмінбудинку з виробничими приміщеннями по вул. Граничній, 14 «а»в м. Чорткові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.09.2010 року судом було взято до уваги висновок ТОВ «Стилобат»«Проект відповідності державним будівельним та санітарним нормам адмінбудинку з виробничими приміщеннями по вул. Граничній, 14 «а»в м. Чорткові»та встановлено, що самовільне будівництво(реконструкція) даної будівлі здійснене за наявності земельної ділянки у власності позивача і споруда відповідає державним, будівельним, санітарним та протипожежним нормам. Отже, у звязку з тим, що господарським судом визнано відповідність державним, будівельним, санітарним та протипожежним нормам адмінбудинку з виробничими приміщеннями по вул. Граничній, 14 «а»в м. Чорткові»необхідності введення в експлуатації немає.

Крім того суд, зазначає, посилання відповідача у листі від 11.10.2010 р. № 123 на постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», як на підставу у відмові у реєстрації права власності є незаконною, оскільки, на момент звернення, а саме: 11.10.2010 р. постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів»втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923.

Доводи відповідача з приводу того, що всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»ТОВ «Ваврик і компанія»ЛТД не дотримано механізму та умов прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, та порушено вимоги Закону України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000 року № 1699-III, а саме: не отримано дозволу на виконання будівельних робіт, відсутність проектної документації, не проведення комплексної експертизи, не приймають судом, оскільки, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, адже, унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Таким чином, на думку Тернопільського окружного адміністративного суду, чинним законодавством України чітко передбачено порядок та процедуру реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна на підставі рішень судів, що набрали законної сили, а тому суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій відповідача по відмові у здійсненні такої реєстрації.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Тернопільський окружний адміністративний суд вважає, що Чортківським обласним міжрайонним комунальним бюро технічної інвентаризації неправомірно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ваврик і компанія»ЛТД в державній реєстрації права власності на реконструйовані обєкти нерухомого майна.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати неправомірною бездіяльність Чортківського обласного міжрайонного комунального бюро технічної інвентаризації по не проведенню реєстрації права власності та зобовязати Чортківське обласне міжрайонне комунальне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю «Ваврик і компанія»ЛТД право власності на будівлю адмінбудинку з виробничими приміщеннями, яке знаходиться по вул. Граничній, 14 «а» в м. Чорткові Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяСаадулаєв А.І.

копія вірна

СуддяСаадулаєв А.І.