Постанова № 14253267, 10.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. № 2а-11270/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Демчука І.Д.,

відповідачів Савченко П.В., Алмостової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лемар»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі УДК в Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірними дій та бездіяльності органів державної податкової служби та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Лемар»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі УДК в Галицькому районі м. Львова з вимогами визнати протиправними дії та бездіяльність ДПІ у Галицькому районі м.Львова щодо неподання до органів державного казначейства висновку про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 49744 грн. та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на користь ПП «Лемар»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 49744 грн.. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2009 року залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 року у справі №22-а-2591/07 та постанову господарського суду Львівської області від 22.06.2007 року по справі № 5/872-13/142А, якою скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 15.12.2006 р. №0004392321/0 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 49744,00 грн. Всупереч вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку відшкодування податку на додану вартість ДПІ у Галицькому районі м. Львова після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, не надав органу державного казначейства висновок про суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Вважає протиправними дії та бездіяльність відповідачів, які не провели підприємству бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Представник позивача Демчук І.Д. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова Савченко П.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву. Суть заперечень зводиться до того, що на момент складання акта №1852/23-024/30919186 від 15.12.2006 року про результати виїзної позапланової перевірки ПП «Лемар»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період березень, квітень, червень місяць 2006 року та зустрічних перевірок не підтверджено джерела відшкодування з бюджету, оскільки встановлено ненадходження податку на додану вартість. Зазначає, що втрата права на отримання бюджетного відшкодування повязана із відсутністю джерела відшкодування та у звязку із відсутністю надмірної сплати податку позивачем. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ГУДК України у Львівській області в особі УДК в Галицькому районі м. Львова Алмостова О.А. в судовому засіданні позову не визнала, Пояснила, що до органів казначейства з ДПІ у Галицькому районі м. Львова не надходив висновок про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню позивачу. Заперечила протиправність бездіяльності з боку органів казначейства. Просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

Постановою господарського суду Львівської області №5/872-13/143А від 22.06.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду №22-а-2591/07 від 08.10.2007 р. задоволено позов ПП «Лемар»та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 15.12.2006 року №0004392321/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2009 р. по справі №5/872-13/143А, к/с № К-20819/07 залишено без змін вказані вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова не подавало до Верховного Суду України касаційну скаргу про перегляд рішення суду за винятковими обставинами.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлювались Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1. підпункту 7.7. статті 7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. передбачалось якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 цієї ж статті 7 Закону №168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті7 Закону №168/97-ВР та пункту 2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного Управління Державного казначейства України №209/72 від 02.07.97 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №263/2067 18.07.1997 року (далі - Порядок), підставою для отримання відшкодування податку на додану вартість є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Згідно з пунктом 2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації.

Рішення позивача відображене в декларації з ПДВ за березень, квітень та червень 2006 року (копії декларацій наявні в матеріалах справи) про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 49 744, 00 грн. шляхом перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, що відповідає приписам статті 7 Закону №168/97-ВР.

Крім того, відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7 статті 7 Закону №168/97-ВР , у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобовязаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 4.1 Порядку передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Постановою господарського суду Львівської області у справі №5/872-13/142А від 22.06.2007 року встановлено, що ПП «Лемар»правомірно відніс до бюджетного відшкодування за березень, квітень та червень 2006 року податок на додану вартість в сумі 49744,00 грн.

Згідно положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративний, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сторони брали участь у розгляді справи господарським судом Львівської області.

Отже, Приватним підприємством «Лемар»доведено правомірність віднесення ним сум по податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за березень, квітень та червень 2006 року в сумі 49 744,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.3, 6.2. Порядку платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи, свідчать, що орган державної податкової служби не вчинив передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року та Порядком відшкодування податку на додану вартість дій щодо здійснення бюджетного відшкодування позивачу, тому позов в частині визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання висновку та стягнення бюджетної заборгованості в сумі 49744, 00 грн. є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем ДПІ у Галицькому районі м. Львова не подано доказів на підтвердження правомірності неподання ним до органу державного казначейства висновку про відшкодування ПП «Лемар»податку на додану вартість в сумі 49744, 00 грн.

Стаття 19 Конституції України встановила обовязок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом не встановлено вчинення Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова будь-яких протиправних дій, тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Оскільки судом встановлено неподання ДПІ у Галицькому районі м. Львова до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість в сумі 49744, 00 грн., правомірність на одержання якого підприємством доведена, то така бюджетна заборгованість підлягає стягненню в користь Приватного підприємства «Лемар»з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 197 від 13.10.2010 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова щодо неподання до органів державного казначейства висновку про відшкодування Приватному підприємству «Лемар»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 49744 (сорок девять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області в користь Приватного підприємства «Лемар»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 49744 (сорок девять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Лемар»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 14 березня 2011 року.

Суддя Хома О.П.