Рішення № 142506, 01.06.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 6/208

01.06.06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Роморо”

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Арлен-Інвест”

Про стягнення 113471,6 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача не з’явились

Від відповідача не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Роморо” до товариства з обмеженою відповідальністю “Арлен-Інвест” про стягнення 113471,6 грн. за договором № 25/10 від 25.10.05, а саме: 94680 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних в розмірі 1035,6 грн., 7756 грн. збитків та покладення на відповідача судових витрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. за юридичні послуги.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо повноти та своєчасності поставки товару за вказаним вище договором.

Ухвалою суду від 04.04.2006 було порушено провадження у справі № 6/208 та призначено розгляд останньої на 17.05.2006.

У судове засідання 17.05.2006 представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв та клопотань суду не подав. В зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 01.06.2006.

01.06.06 представник відповідача у судове засідання не з’явився.

На адресу суду надійшла телеграма, направлена представником позивача, з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з його хворобою. Клопотання відхилено судом з підстав, наведених нижче. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив:

25.10.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю “Арлен-Інвест” (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю “Роморо” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 25/10 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) продавець зобов’язався відвантажити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити дизельне паливо марки ДТ Л-0,2-62, бензин марки А-76(80), А92, А95 виробництва НПЗ Російської Федерації і України (товар) у кількості вказаній у додатках і на умовах договору.

Оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунка-фактури продавця. Строки, форма і умови оплати оформлюються окремим додатком до даного договору ( п. 5.1 Договору).

Відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000048 від 28.10.05 на суму 172000 грн., яка була перерахована позивачем платіжним дорученням № 5 від 28.10.2005, про що свідчить копія виписки з особового рахунку позивача (у матеріалах справи).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Арлен-Інвест” товар товариству з обмеженою відповідальністю “Роморо” не поставило.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, що передбачено ст. 693 ЦК України.

Вимога позивача від 01.11.2005 про повернення грошових коштів була задоволена відповідачем частково на суму 82000 грн. Решту суми попередньої оплати у розмірі 90000 грн. відповідач не повернув.

Отже, позивач правомірно вимагає повернення 90000 грн. попередньої оплати.

Вимога позивача про стягнення 7756 грн. збитків не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Збитки –це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових прав сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої, у тому числі і не одержаних доходах.

Доведення вказаних обставин, згідно зі ст. 33 ГПК України, покладається на позивача. Однак, позивач не надав суду докази, що підтверджують причинний зв’язок між понесеними збитками та невиконанням відповідачем зобов’язання.

Також суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних.

Стаття 625 ЦК України, на яку посилається позивач при обґрунтування розміру нарахованих ним сум, встановлює відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Вказана відповідальність є відповідальністю, визначеною законом, і застосовується на вимогу кредитора до боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання.

Виходячи з цього, оскільки виконання є наслідком встановлених прав і покладених обов’язків, тобто є наслідком певних спільних дій сторін, спрямованих на набуття, зміну чи припинення даних прав і обов’язків, і саме ці правовідносини визначають правовий статус їх учасників як кредитора та боржник.

У той же час, в силу Договору, відповідач зобов’язався поставити товар, тобто умовами Договору на нього не покладалось виконання грошових зобов’язань. Обов’язок повернути кошти є відповідальністю за невиконання зобов’язання щодо своєчасної поставки товару, а не грошовим зобов’язанням, що виникає внаслідок Договору.

Отже, при визначені розміру процентів позивач неправомірно послався на ст. 625 ЦК України, оскільки остання не встановлює проценти за вимогами про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні, а є відповідальністю за порушення грошового зобов’язання.

Також суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача вартості юридичних послуг у сумі 10000 грн., оскільки позивачем не надано відповідні докази понесення витрат у вказаному розмірі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Клопотання (телеграма) позивача задоволенню не підлягає, оскільки позивач належним чином був повідомлений про день та час проведення судового засідання та не був позбавлений можливості направити представника у судове засідання з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, судом враховано ту обставину, що відповідно до норм чинного господарсько-процесуального законодавства (ст. 69 ГПК України) строк вирішення спору є обмеженим.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 90000 грн. основного боргу. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 900 грн. державного мита та 93,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Арлен-Інвест” (м. Київ, вул. Симиренка, 1-В, рахунок 26002019680158 в Київській філії ВАТ КБ “Промекономбанк”, м. Київ, МФО 380032, код 32919291) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Роморо” (м. Київ, вул. Половецька, 16, кв. 9, рахунок 26009013000097 в ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)”, м. Київ, МФО 380195, код 30115201) 90000 грн. боргу, 900 грн. державного мита та 93,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 10.08.2006