Постанова № 14242720, 14.02.2011, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Торезький міський суд Донецької області

Справа № 2-а-2635/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року. Торезький міський суд Донецкої области в складі:

головуючої-суддіЧапланової О.М.

при секретарі Небелиця Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про поновлення строку звернення, визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.12.2010 року звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про поновлення строку звернення, визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 51 ЗУ «Про соціальний захист ліквідаторів аварії на ЧАЕС»і Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. він має право на отримання щомісячної довічної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказану доплату відповідач не нараховував і не виплачував, що є протиправним.

Відповідно до ст.ст. 257-261 ЦК України для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав встановлено річний строк. Його законні права були порушені шляхом прийняття окремих положень нормативно-правових актів. Крім цього, про належні виплати, як ліквідатору аварії на ЧАЕС, йому стало відомо із засобів масової інформації на початку 2008 р., тоді ж він звернувся до Донецького адміністративного суду, але його заява була залишена без руху у звязку із зміною закону. В результаті чого ним був пропущений строк звернення до суду.

Позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. Визнати протиправними дії УПФУ в м.Торезі щодо нього. Зобовязати УПФУ в м.Торезі провести нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою від 10 грудня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі в частині вимог щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., визнання протиправними дії УПФУ в м.Торезі щодо нього у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 06.06.2010 р., зобовязання УПФУ в м.Торезі провести нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 06.06.2010 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, залишено без розгляду.

Позивач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Представник позивача, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій указав, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі. Також представником позивача було надано уточнення відповідно до якого доплату до пенсії позивачу повинно бути зроблено згідно із ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача УПФУ в м.Торезі, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення відповідача на позов, в яких відповідач позовні вимоги не визнав та указав, що позивач з 27.08.2002 р. одержує пенсію за віком на пільгових умовах, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Згідно ПКМУ від 28.05.2008 р. № 530 особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, відповідно ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується в розмірі 15% від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. З 01.01.2011 р. розмір пенсії позивача складає 882,61 грн., з яких 670,17 грн.- основний розмір пенсії; 79,83 грн. доплата до прожиткового мінімуму, 20,11 грн. доплата за понаднормовий стаж 3 роки, 112,50грн. - додаткова пенсія особам, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії (750 грн. х15%=112,50 грн.). Розмір пенсії обчислено відповідно до діючого законодавства, тому просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2 належить (віднесений) до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_2 (а.с.4). З 27.08.2002 р. позивач одержує пенсію за віком на пільгових умовах, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі спеціальний закон). Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, призначається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік», затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 січня- 695 гривень, з 1 квітня- 706 гривень, з 1 липня- 709 гривень, з 1 жовтня- 723 гривень, з 1 грудня 734 гривень.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 2категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Фактично відповідачем щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, виплачується позивачу у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанову КМУ від 28.05.2008 р. №530 з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, повязану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обовязків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, повязаних з ризиком для життя та здоровя, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до субєкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобовязань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції, ст.8 КАС України.

Суд вважає, що дії УПФУ в м.Торезі щодо нарахування і виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірах, менших 30 % мінімальної пенсії за віком, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що вимоги позивача підлягають задоволенню і відповідача необхідно зобовязати здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, за період з 07.06.2010 р. по 31.12.2010 р. відповідно до вимог вказаного Закону.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, призначеної згідно ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 07.06.2010 року по 31.12.2010 р. Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, призначеної згідно ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 07.06.2010 року по 31.12.2010 р. у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 лютого 2011 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 16 лютого 2011 року.

На постанову може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її надає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О. М. Чапланова