Постанова № 14228533, 24.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року Справа № 2а-8369/10/0870

15 год. 20 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Гончаренко А.І.

за участю представника позивача Касьяненко Г.О., Чапліна Р.В.

представників відповідача Волошиної Т.І., Чиркі С.В., Мацко К.С.

прокурора Маркова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Мол» звернулось з адміністративним позовом до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0-10106 від 06.10.2010, яким позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 352122 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 176062 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000332302/0-10104 від 06.10.2010, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 440089 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 220044 грн., посилаючись на те, що висновки акту перевірки про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «ТК «Ольвія» правочину та відсутність факту придбання товару у останнього, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають фактичним обставинам здійснених господарських операцій щодо придбання нафтопродуктів відповідно до укладеного договору № 3 від 26.12.2008, у звязку з чим вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити та дали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали у повному обсязі та пояснили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у звязку із виявленими в ході проведеної перевірки порушеннями податкового законодавства, просили у задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважає прийнятті рішення законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування не вбачає, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Токмацькою обєднанню державною податковою інспекцією Запорізької області з 26.08.2010 по 17.09.2010 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гермес-Мол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 24.09.2010 № 472/23/22133256 та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про встановлені порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.8.3.4, пп.8.3.5, пп.8.4.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 440089 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 121740 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 244327 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 74008 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 5 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 5 грн., за 2 квартал 4 грн., та порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1. п 7.3. ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 352122 грн., у тому числі: за січень 2009 року на 4593 грн., лютий 2009 року на 40367 грн., березень 2009 року 50503 грн., квітень 2009 року на 53421 грн., травень 2009 року на 49021 грн., червень 2009 року на 93014 грн. та липень 2009 року на 59201 грн.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення вимог податкового законодавства обґрунтовані нікчемністю укладеного між ТОВ «Гермес-Мол» та ТОВ «ТК «Ольвія» правочину та відсутністю факту придбання товару у останнього.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки від 24.09.2010 № 472/23/22133256 обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що 17.02.2009 підприємство реалізувало транспортний засіб фізичний осіб за 424 грн. ( в тому числі ПДВ 71 грн.), але реалізація автомобіля не була проведена в бухгалтерському обліку, у звязку з чим, в порушення вимог п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2009 року в сумі 71 грн.

Зазначене порушення позивачем не оспорюється.

Також перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Гермес-Мол» мало взаємовідносини з ТОВ «ТК «Ольвія» відповідно до укладеного договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 26.12.2008 № 3, згідно з яким ТОВ «ТК «Ольвія» (постачальник) зобовязується поставити та передати у власність ТОВ «Гермес-Мол» (замовника) нафтопродукти, а замовник зобовязується прийняти продукцію та своєчасно сплатити на умовах Договору. Згідно з договором, постачальник зобовязується доставити товар покупцеві по вказаній ним адресі.

До перевірки по взаємовідносинам ТОВ «Гермес-Мол» з ТОВ «ТК «Ольвія» позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договір. Документів про транспортування товару до перевірки не надано.

Згідно наданих документів встановлено, що ТОВ «ТК «Ольвія» у період з 01.01.2009 по 31.07.2009 реалізувало ТОВ «Гермес-Мол» паливо-мастильні матеріали на загальну суму 2112306 грн., у тому числі ПДВ 20 % 352050 грн. 97 коп.

Відповідно до п.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати)- це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змістом п. 5.2. цієїж статті, до складу валових витрат включаються, зокрема: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписом пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку бухгалтерському, ведення якого передбачає обовязкову наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу.

Зазначені приписи, щодо обовязкового використання товарно-транспортної накладної та зберігання одного з її примірників у вантажоодержувача, встановлені п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міненергетики України, Мінекономіки України, Мінтрансу України, Держкомспоживполітики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496.

При цьому, зазначеним пунктом встановлено, що бланки товарно-транспортних на підприємстві є документами суворої звітності.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Міністату України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон повязує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Враховуючи, що ТОВ «Гермес-Мол» документів на підтвердження транспортування паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «ТК «Ольвія» відповідно до укладеного договору про купівлі-продаж нафтопродуктів № 3 від 26.12.2008, які є підставою для їх оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, не надано, акти приймання-передачі товару відсутні, довіреності та інші документи, які підтверджують транспортування товару відсутні, суд приходить до висновку, що відсутній факт передачі товару від ТОВ «ТК «ТК «Ольвія» до ТОВ «Гермес-Мол».

Крім того, посилання позивача на наявність у нього належним чином оформлених видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень та податкових накладних, як на підтвердження факту здійснення господарської операції, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як встановлено судом, між ТОВ «Гермес-Мол» та ТОВ «ТК «Ольвія» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 3 від 26.12.2008.

Відповідно до пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, інших договорів з ТОВ «ТК «Ольвія» позивачем не укладалось.

Згідно з наданими представником позивача засвідченими копіями платіжних доручень, вони не містять відмітку банківської установи про проведення платежу.

Посвідченні копії наданих суду представником позивача видаткових накладних, рахунків та податкових накладних до них містять посилання на інші договори, відповідно до яких проводиться розрахунки за поставлений товар, ніж той який укладений між ТОВ «Гермес-Мол» та ТОВ «ТК «Ольвія».

У видаткових накладних, рахунках та виданих податкових накладних від 11.02.2009 і 12.02.2009 є посилання на договір № Т -00000002 від 16.01.2008 (т. 2 а.с. 23-26), у видаткових накладних, рахунках та податкових накладних за період 23.02.2009 по 14.05.2009 зазначений договір № О-00000004 від 28.01.2009 (т. 2 а.с. 27-62, 70-75, 78-124).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені документи не підтверджують факт здійснення господарських операцій, та не спростовують висновків відповідача, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Копії наданих представником позивача Z-звітів не можуть бути підтвердженням, що нафтопродукти отримані від ТОВ «ТК «Ольвія», оскільки з них не можливо встановити постачальника товару.

Враховуючи, що позивачем не належних доказів реального отримання товару з огляду на відсутність доказів щодо перевезення цього товару, його зберігання, та прийняття, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на придбання цього товару.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак відсутність належним чином оформлених податкових накладних та фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Позивачем не доведено реальність операцій щодо придбання нафтопродуктів, документи, які підтверджують їх транспортування, оприбуткування та облік, як і належним чином оформлені податкові накладні, у позивача відсутні.

Крім того, постановою Токмацького районного суду Запорізької області, яка набрала законної сили 02.11.2010, директор ТОВ «Гермес-Мол» Чаплін Р.В. за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, що підтверджує висновки акту перевірки про допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного та враховуючи, що позивачем не надано документів, підтверджуючих фактичне отримання товару, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті згідно із діючим законодавством, тому відповідно, позов про їх скасування не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша

Постанову виготовлено у повному обсязі 01 березня 2011 року.