Постанова № 14226240, 15.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1517/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Аптека № 2005» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент», м. Горлівка

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010р. № 0001002352

за участю представників сторін:

від позивача: Зайцева Ю.О. за дов. від 2 листопада 2010 року

від відповідача: Бріжахіна Ю.Ф. за дов. від 10 січня 2011 року

Грищенко А.О. за дов. від 8 листопада 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Аптека № 2005» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010р. № 0001002352.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010р. № 0001002352.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність застосування до нього штрафних санкцій спірним рішення за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (надалі Закон № 265), оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо не проведення розрахункових операцій в місії проведення розрахунків є безпідставними.

Позивач зазначає, що продаж лікарських засобів проводився на підставі договору № 7 від 01.01.2010р., укладеному з громадською організацією «Міська лікарняна каса». Лікарські засоби отримувалися на підставі «вимог накладних» представником лікувального закладу. Розрахунки за отриману продукцію здійснювалися у відповідності до розділу 3 договору у безготівковій формі, тобто не за місцем відпуску медикаментів, а згідно п. 2.1.2. договору на підстав рахунків, які складалися за декаду.

Таким чином, розрахунки за місцем реалізації не проводилися, а тому не відбувалися розрахункові операції у розумінні ст. 2 Закону № 265, у звязку з чим позивач не порушував вимоги зазначеного закону. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позов. Вважає, що спірне рішення прийнято у відповідності до діючого законодавства за порушення позивачем норм п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, при перевірці касової книги, первинних касових документів (прибуткових та видаткових касових ордерів, Х звітів), товарного звіту по підприємству, товарних звітів по обєктах торгівлі з первинними документами (накладних-вимог), які до них додані, договорів, банківських виписок встановлено, що з обєктів роздрібної торгівлі ДП «Аптека № 2005» ТОВ «Сігма Рент» у період з 01.10.2010р. по 08.10.2010р. поряд з готівковою формою розрахунків здійснювався продаж лікарських засобів на підставі вимог накладних Громадської організації «Міська лікарняна каса» в безготівковій формі на підставі договору № 7 віл 01.01.2010р. Лікарські засоби були отримані уповноваженою особою на підставі довіреності без реєстрації зазначеної операції через РРО, з наступною оплатою у безготівковій формі через установу банку.

Факт отримання товару громадянами членами лікарняної каси через довірену особу підтверджується їх особистим підписом у вимогах накладних. Інформація, вказана у вимогах накладних відповідає вимогам п. 4.1. Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.2005р. № 360, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.07.2005 р. за № 782/11062.

Посилаючись на зміст норм ст.ст. 1, 2 Закону № 265 відповідач вважає, що РРО призначені не тільки для реєстрації для реєстрації розрахункових операцій, а й для реєстрації кількості проданих товарів, тому позивач повинен був використовувати РРО для обліку кількості товарів, який не залежить від способу здійснення розрахунків (готівкові або безготівкові).

Відповідач зазначає, що ст. 9 Закону № 265 містить вичерпний перелік видів діяльності, при здійсненні яких РРО та розрахункові книжки не застосовуються. У той же час ця норма не виключає обовязку субєкта господарювання застосовувати РРО при реалізації товарів на підставі вимог-накладних, розрахунок за які здійснюється у безготівковій формі.

Відповідач також зазначає, що позивач не є субєктом оптової торгівлі, тому ст. 9 Закону № 265 не надає йому права не застосовувати РРО при проведенні розрахунків. Зважаючи на те, що продаж товару здійснювався з місця здійснення роздрібної торгівлі, де також здійснюється розрахунки готівкою, п. 12. ст. 9 Закону № 265 не звільняє позивача від обовязку застосовувати РРО при реалізації з пункту роздрібної торгівлі у безготівковій формі розрахунків.

Відповідач також посилається на норми Цивільного кодексу України, яким передбачено, що переходом права власності на товар у договорі купівлі-продажу може вважаться не тільки факт сплати за товар, а й факт приймання-передачі товару.

Згідно із Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 105/5296, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Касовий чек повинен містити такий обов'язковий реквізит, як позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги п. 1 ст. 3 Закону № 265, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Аптека № 2005» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради 17.02.1999р., включене до ЄДРПОУ за номером 30319681, перебуває на податковому обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції (Калінінському відділенні) з 31.03.1999р. (арк. справи 6, 58, 60).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п. 4 ст. 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах у містах серед інших функцій покладено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені п. 2 ст. 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Згідно з п. 2 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 наведеного Закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми, посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що планова перевірка позивача здійснена відповідно до плану-графіку проведення перевірок щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій Горлівської ОДПІ на жовтень 2010р., затвердженого заступником начальника Горлівської ОДПІ 15.09.2010р. (арк. справи 129 132).

У відповідності до вимог ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позивачу були вручені направлення на перевірку від 12.10.2010р. № 002308 та № 002307, про що свідчать підписи на направленнях (арк. справи 133).

Вручення копії наказу керівника податкового органу на проведення планової перевірки законом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена у відповідності до вимог ст.ст. 10, 11, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Працівники податкового органу були допущені до перевірки, у зв'язку із чим суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм Закону № 265.

20.10.2010р. працівниками Горлівської обєднаної державної податкової інспекції була проведена планова перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 20.10.2010р. № 309/05/03/23/30319681 (арк. справи 111 - 116).

Висновком акту перевірки визначено, що позивачем порушено п. 1 ст. 3 Закону № 265.

В ході перевірки встановлено, що за період з 01.10.2010р. по 18.10.2010р., позивач, що є підприємством роздрібної торгівлі, через мережу аптечних пунктів, кіосків та аптек, здійснював розрахункові операції через РРО. Через касу підприємства готівкові розрахунки по реалізації лікарських засобів не здійснювалися. Реєстрація продажу лікарських засобів в пунктах продажу в готівковій формі розрахунків здійснювалася із застосуванням РРО.

У період з 01.10.2010р. по 08.10.2010р. підприємством здійснювався продаж лікарських засобів фізичним особам в безготівковій формі з пунктів роздрібного продажу (аптеки, аптечні пункти) на підставі договору з громадською організацією «Міська дитяча лікарня». При цьому розрахункові операції у безготівковій формі через РРО не реєструвалися, реєстрація кількості проданих товарів у безготівковій формі не здійснювалася. Загальна сума безготівкових розрахунків від реалізації лікарський засобів у безготівковій формі розрахунків роздрібного продажу за період з 01.10.2010р. по 08.10.2010р. складає 5885,83 грн.

Остаточний розрахунок за лікарські засоби, отримані членами міської лікарняної каси здійснювався на підставі виписаних накладних-вимог у безготівковій формі з обліком знижки в розмірі 5%, що передбачено договором № 7 від 01.01.2010р., укладеним між позивачем та громадською організацією «Міська лікарняна каса» .

Зазначеним договором не передбачено відпуск лікарських засобів членам «Міської лікарняної каси» за безкоштовним рецептом.

Порушення виявлено в ході перевірки касової книги підприємства, товарного звіту та первинних документів, які до них додаються, банківської виписки за І декаду жовтня 2010р. та Х-звітів РРО.

Відповідачем складено реєстр готівкових розрахунків із застосуванням РРО (виключно продаж за готівкові кошти) за період з 01.10.2010р. по 16.10.2010р. на підставі Х-звітів РРО, доданих до прибуткових касових ордерів, перелік осіб, яким був здійснений відпуск лікарських засобів з пунктів роздрібного продажу позивача за період з 01.10.2010р. по 11.10.2010р. згідно товарного звіту та первинних документів (накладних, вимог) та опис готівкових коштів, що знаходилися на момент проведення перевірки на місці проведення розрахунків (арк. справи 113 116).

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010р. № 0001002352, яким до позивача застосована штрафна санкція на підставі п. 1 ст.17 Закону № 265 на суму 29429,15 грн. за порушення п. 1 ст. 3 наведеного Закону.

Судом встановлено, що між позивачем та громадською організацією «Міська лікарняна каса» був укладений договір про медикаментозне забезпечення членів громадської організації «Міська лікарняна каса» № 7 від 01.01.2010р. (арк. справи 18 20).

Відповідно до п. 1 договору лікарняна каса виписує вимоги, а аптека (позивач) здійснює відпуск медикаментів.

Згідно із п. 2.1.2. договору лікарняна каса щодекадно сплачує рахунки за медикаменти, які відпущені по її вимогам. Відповідно до п. 2.2.2. договору позивач щодекадно надає рахунок на оплату медикаментів, відпущених по вимогам лікарняної каси.

Пунктом 3.1. договору встановлена безготівкова форма розрахунків.

Лікарські засоби отримувалися за довіреністю № 56 від 01.10.2010р. (арк. справи 66) уповноваженою особою громадської організації «Міська лікарняна каса» Мельниковою О.О. на підставі вимог накладних, які містяться в матеріалах справи (арк. справи 67 94).

Позивачем було виставлено громадській організації «Міська лікарняна каса» рахунок № 76 від 11.10.2010р. на суму 5885,83 грн. з ПДВ на оплату отриманих товарів (арк. справи 61).

За отримані медикаменти кошти було сплачені громадською організацією «Міська лікарняна каса» на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (арк. справи 107 110).

Зазначені розрахунки через РРО не проведені.

На підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265 за це порушення до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 29429,15 грн.

Суд дійшов висновку про те, що застосування до позивача штрафних санкцій в зазначеній сумі є неправомірним на підставі наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в редакції Закону від 31.03.2005р. (яка діяла на момент проведення операцій з відпуску медикаментів) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій або (та) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) безготівковій формі (із застосуваннями платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів на повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з наведеним в абзаці 15 ст. 2 Закону визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 4.4 ст. 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298 передбачено, що реєстрація продажу товару (надання послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен надаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

З наведеного випливає, що розрахунковий документ є свідченням проведення розрахунків на місці їх проведення, що проводиться одночасно із продажем товару.

Як встановлено судом, відпуск лікарських засобів відбувався наступним чином: між позивачем та отримувачем лікарських засобів був укладений відповідний договір, товар отримувався на підставі вимог-накладних, без проведення розрахункових операцій, з подальшою щодекадною оплатою шляхом безготівкового перерахування грошових коштів.

Тобто, розрахунки із покупцем за продані товари в місці проведення розрахунків не здійснювалися, тому розрахунковий документ не видавався за відсутності факту отримання коштів від покупця.

Позивач не приймав від покупця платіжні картки, платіжні чеки, жетони та інші платіжні інструменти, не здійснював операцій з розрахунків (розрахункових операцій) у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, як то передбачено статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 1 ст. 17 наведеного Закону передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Вказаною нормою закону передбачена відповідальність за не проведення розрахункових операцій через РРО.

Як встановлено судом, розрахункові операції взагалі не проводилися, внаслідок чого дані операції не відображені і через РРО.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що п. 12. ст. 9 Закону № 265 не звільняє позивача від обовязку застосовувати РРО при реалізації з пункту роздрібної торгівлі у безготівковій формі розрахунки, оскільки той не є субєктом оптової торгівлі.

Законом України № 2056-IV від 06.10.2004р. статтю 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було доповнено пунктом 12, згідно якого реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Зазначена норма надає право не застосувати РРО не лише тільки субєктам оптової торгівлі, а й іншим субєктам, які в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюють.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що переходом права власності на товар у договорі купівлі-продажу може вважаться не тільки факт сплати за товар, а й факт приймання-передачі товару, оскільки факт купівлі-продажу та перехід права власності на може підтверджуватися лише тільки касовим чеком.

Зокрема, момент набуття права власності за договором пов'язаний з моментом передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1. ст. 334 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2. ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість проведення розрахунків між юридичними особами у безготівковій формі. При цьому, реєстратори розрахунковий операцій не застосовуються.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковим органом у відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено порушення позивачем п. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування на підставі п. 1 ст. 17 цього ж Закону штрафних санкцій в сумі 29429,15 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Аптека № 2005» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010р. № 0001002352 задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2010р. № 0001002352.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Аптека № 2005» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.