Постанова № 14226149, 22.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/199/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз»

доДержавної податкової інспекції

в Пролетарському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000922303/0 від 08 грудня 2010 року,

№ 0000932303/0 від 08 грудня 2010 року

за участю:

від позивача: Савенко В.А. (дов. № 23/1-01-11від 26 січня 2011 року)

від відповідача:Совпель О. В. (за дов. від 27жовтня 2010 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2010 року № 0000922303/0 та № 0000932303/0. В судовому засіданні позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2010 року № 0000922303/0 та № 0000932303/0. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що за змістом статті 206 Цивільного кодексу України правочини, які виконуються в повному обсязі в момент їх здійснення можуть вчинятися в усній формі. Придбані за укладеним в усній формі договором купівлі-продажу товарно-матеріальні цінності були оплачені на підставі виставлених контрагентом рахунків. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецтсройтранс» як на момент відбуття купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, так і на момент перевірки, не було визнано фіктивним у встановленому законодавством порядку. Згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкові зобовязання з цих податків визначаються сальдовим методом, із врахуванням суми валових витрат та валового доходу, податкового кредиту та податкового зобовязання відповідних звітних податкових періодів. Проте, податковою інспекцією було дійдено висновків про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість без врахування валового доходу та податкових зобовязань, сформованих за наслідками подальшої реалізації товарів, придбаних в ТОВ «Укрспецстройтранс».

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог зауважував, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2010 року № 0000922303/0 та № 0000932303/0 стали висновки, викладені в Акті перевірки № 4219/23-1/33654331 від 29 листопада 2010 року про нікчемність правочину, укладеного позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс». Посилаючись на складений Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька акт документальної невиїзної перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», в якому зазначено про відсутність ТОВ «Укрспецстройтранс» за місцем реєстрації, наполягав на відсутності реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» договору та безпідставності відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток наслідків здійснення господарських операцій з цим контрагентом.

Відповідач зазначав, що виходячи з приписів підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передумовою формування валових витрат та податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32, статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати цієї діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагаз»» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33654331. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Пролетарському районі м. Донецька, що підтверджується довідкою № 154/29-014-1 від 27 жовтня 2008 року (арк. справи 57).

В період з 11 листопада 2010 року по 24 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Альфагаз» з питань правових відносин з ТОВ «Укрспецстройтранс» з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений Акт № 4219/23-1/33654331 від 29 листопада 2010 року (арк. справи 12-21). Згідно викладеного в акті, представниками податкової інспекції при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, що призвело до віднесення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2009 року на 47436,00 грн. та першому кварталі 2010 року на 10417,00 грн. в порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2. та підпункт 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення суми податкового кредиту на 11571,00 грн. у жовтні, грудні 2009 року, січні 2010 року в порушення підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно викладених в акті перевірки висновків, внаслідок виявлених порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижений податок на прибуток в загальній сумі 14463,00 грн., у т.ч. у 4-му кварталі 2009 року на 11859,00 грн., у 1-му кварталі 2010 року на 2604,00 грн.; податок на додану вартість в загальній сумі 11571,00 грн., з яких у жовтні 2009 року на 6167,00 грн., у грудні 2009 року на 3321,00 грн., у січні 2010 року на 2083,00 грн.

08 грудня 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000922303/0 (арк. справи 22), яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 19988,00 грн., з яких за основним платежем 14463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5525,00 грн.

08 грудня 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932303/0 (арк. справи 23), яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість 22149,00 грн., з яких за основним платежем 14766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7383,00 грн.

В судовому засіданні було встановлено невідповідність викладених в акті перевірки висновків про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 11571,00 грн. сумі донарахованих податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 14766,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000932303/0 від 08 грудня 2010 року. Представником відповідача в судовому засіданні були надані усні пояснення, що при визначенні податкового зобовязання з податку на додану вартість в податковому повідомленні-рішенні було допущено арифметичну помилку, яка призвела до зайвого нарахування податкових зобовязань в сумі 4792,00 грн., з яких 3195,00 грн. за основним платежем, 1597,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат у 4-му кварталі 2009 року, 1-му кварталі 2010 року суми витрат, повязаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрспецстройтранс» та правомірність включення позивачем до податкового кредиту звітних податкових періодів жовтня, грудня 2009 року, січня 2010 року податку на додану вартість, що був сформований позивачем за наслідками здійснення правовідносин із ТОВ «Укрспецстройтранс».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

15 січня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2009 рік (арк. справи 72-73). Згідно рядку 04.1 зазначеної декларації сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) платника складає 169835,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 600,00 грн. Згідно довідки ТОВ «Альфагаз» № 0371-02-11 від 03 лютого 2011 року, до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року позивачем було віднесено витрати в сумі 47435,90 грн. у звязку із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрспецстройтранс».

12 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 1-й квартал 2010 року (арк. справи 74-75). Згідно рядку 04.1 зазначеної декларації сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг) платника складає 40821,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2208,00 грн. Згідно довідки ТОВ «Альфагаз» № 0371-02-11 від 03 лютого 2011 року, до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року позивачем було віднесено витрати в сумі 10416,67 грн. у звязку із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрспецстройтранс».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно підпункту 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

10 листопада 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (арк. справи 87-89). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 11416,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2949,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Укрспецстройтранс» (індивідуальний податковий номер 366158405641) в сумі 6166,67 грн. (арк. справи 89). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2009 року (арк. справи 104) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 6166,67 грн. за податковою накладною № 301002 від 30 жовтня 2009 року (арк. справи 27).

13 січня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року (арк. справи 83-84). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 4528,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 1427,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Укрспецстройтранс» (індивідуальний податковий номер 366158405641) в сумі 3320,51 грн. ( арк. справи 86). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у грудні 2009 року (арк. справи 105) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 3320,51 грн. за податковою накладною № 031201 від 03 грудня 2009 року (арк. справи 30).

09 лютого 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (арк. справи 79-80). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 3158,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 2631,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Укрспецстройтранс» (індивідуальний податковий номер 366158405641) в сумі 2083,33 грн. ( арк. справи 82). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у січні 2010 року (арк. справи 105) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2083,33 грн. за податковою накладною № 190101 від 19 січня 2010 року (арк. справи 39).

Згідно пункту 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, у п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у звязку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних № 301002 від 30 жовтня 2009 року (арк. справи 27), № 031201 від 03 грудня 2009 року (арк. справи 30), № 190101 від 19 січня 2010 року (арк. справи 39), виданих ТОВ «Укрспецстройтранс», судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено віднесення до складу податкового кредиту звітних податкових періодів жовтень, грудень 2009 року та січень 2010 року податку на додану вартість в сумі відповідно 6166,67 грн., 3320,51 грн., 2083,33 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем був наданий договір № 98/09 від 05 жовтня 2009 року (арк. справи 90-92), за умовами якого позивач зобовязався поставити на адресу ТОВ «Укрдніпротранс» комплект обладнання згідно додатку до договору. Згідно додатку № 2 до договору позивач мав передати ТОВ «Укрдніпротранс» горілочне обладнання та автоматику безпеки та регулювання. Згідно Акту комплектації від 03 грудня 2009 року (арк. справи 32) до комплекту горілочного обладнання входить, зокрема товарно-матеріальні цінності, придбанні в ТОВ «Укрспецтсройтранс» за рахунком фактурою № УССТ-2610/4Т від 26 жовтня 2009 року. На підставі цього рахунку позивачем були сплачені: газовий тракт, огньова головка, автоматика безпеки та регулювання, отримання яких підтверджується видатковою накладною № УССТ-0312/4Т від 03 грудня 2009 року. Згідно видаткової накладної № АГ -08/1-12-09 від 08 грудня 2009 року (арк. справи 33), горілочне обладнання та автоматика безпеки регулювання були передані ТОВ «Укрдніпротранс».

Шафа управління, придбана ТОВ «Альфагаз» в ТОВ «Укрспецстройтранс» за 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн. був реалізований позивачем ТОВ «Укрдніпротранс» за ціною 18373,60 грн., у т.ч. ПДВ 3062,27 грн.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів (видаткових накладних) за наслідками здійснення правових відносин між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» складалися документи первинного бухгалтерського обліку. Отримані позивачем від ТОВ «Укрспецстройтранс» товарно-матеріальні цінності були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 25, 26, 28, 29, 37).

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» та ТОВ «Укрспецстройтранс», суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вказівкою 206 Цивільного кодексу України в усній формі можуть вчинятися правочини, що повністю виконуються сторонами в момент їх здійснення, за винятком тих, що підлягають нотаріальному посвідченню. Факт вчинення правочину між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» підтверджений копіями первинних документів: видатковими накладними, рахунками на сплату, банківськими виписками. Відсутність між сторонами будь-яких претензій один до одного підтверджується актом звіряння-розрахунків, копія якого наявна в матеріалах справи .

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Укрспецстройтранс» при здійсненні спірних операцій. Відповідно до наданої в судовому засіданні детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України відхилення між задекларованими податковими зобовязаннями ТОВ «Укрспецстройтранс» та ТОВ «Альфагаз» відсутні.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій, в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити на помилковості тверджень відповідача, що наявність товарно-транспортних накладних є передумовою для формування платником податків валових витрат та податкового кредиту. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування валових витрат за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" або формування податкового кредиту відповідного періоду.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» наслідків здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрспецтсройтранс» шляхом включення до валових витрат у 4-му кварталі 2009 року 47436,00 гр., у першому кварталі 2010 року 10417,00 грн., та включення до складу податкового кредиту жовтня 2009 року 6167,00 грн., грудня 2009 року 3321,00 грн., січня 2010 року 2083,00 грн., фактичне відбуття господарських операцій, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про заниження податку на прибуток в 4-му кварталі 2009 року 11859,00 грн. та 1-му кварталі 2010 року на 2604,00 грн. грн., та заниження податку на додану вартість у жовтні, грудні 2009 року та січні 2010 року на 11571,00 грн.

Отже за непідтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток в сумі 14463,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 11571,00 грн., що підлягають сплаті за відповідні звітні податкові періоди, відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 19988,00 грн., з яких 14463,00 грн. за основним платежем, 5525,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та з податку на додану вартість в сумі 17357,00 грн., з яких 11571,00 грн. за основним платежем, 5786,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000932303/0 від 08 грудня 2010 року в частині визначення податкових зобовязань в сумі 4792,00 грн., з яких 13195,00 грн. за основним платежем, 1597,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, то в цій частині зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним через прийняття його за відсутності правових підстав, внаслідок допущення податковою інспекцією арифметичної помилки при визначенні суми податкового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000922303/0 від 08 грудня 2010 року та № 0000932303/0 від 08 грудня 2010 року, прийняті відповідачем Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000922303/0 від 08 грудня 2010 року та № 0000932303/0 від 08 грудня 2010 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 00009323/030 від 08 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 22149,00 грн., з яких: за основним платежем 14766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7383,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000922303/0 від 08 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 19988,00грн., з яких за основним платежем 14463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5525,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» (83030, м. Донецьк, вул. Келлера, буд. 15/2, ЄДРПОУ 33654331) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 22 лютого 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.