Постанова № 14225667, 09.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 р. справа № 2а-26580/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Золотухіної О.М.,

представника відповідача Головіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» до Східної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2010 року № 71 Східної митниці Державної митної служби України,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра-М», звернулось до суду з позовною заявою до Східної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2010 року № 71 Східної митниці Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної Східною митницею камеральної перевірки ТОВ «ФРА-М» щодо стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, були встановлені порушення та складено акт на підставі якого 12.11.2010 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що прийнято неправомірно.

Не погоджується із висновками акту перевірки щодо необхідності класифікувати товар з комерційною назвою «Омакор» та «Бодимарин» в товарній підкатегорії 2106909200 УКТЗЕД та відповідного застосування ставки ввізного мита у розмірі восьми відсотків замість нульової ставки.

Вважає, що митні органи, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки, та норми п.п. «в» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ не мають правових підстав для донарахування податкових зобовязань у звязку з помилковими визначенням коду товарної номенклатури, оскільки фактично приймаючи вантажні митні декларації (Далі за текстом - ВМД) та пропускаючи товар на митну територію України погоджувалися із відомостями щодо нульової ставки ввізного мита та кодом товарної номенклатури, зазначеної позивачем у ВМД на лікарські засоби «Омакор» та «Бодимарин».

В обґрунтування такої позиції посилається на п.35.ст.1 Митного кодексу України, п.п. 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ, лист Верховного суду України від 01.01.2010 року «Про узагальнення практики розгляду судами адміністративних спорів, повязаних зі справлянням податків і зборів митними органами».

Просить задовольнити позовні вимоги.

В доповнення до адміністративного позову надав заяву згідно якої зазначив, що вважає неправомірним віднесення відповідачем митної декларації до терміну «податкова декларація» внсалідок чого необґрунтованим та незаконним застосування відповідачем п.п. «в» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ в якості підстави для видачі податкового повідомлення.

Також зазначає, що у акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні відсутні посилання на норму податкового закону, яку порушив позивач.

Вказує, що всупереч п.4 Постанови КМУ від 09.06.1997 року № 574 відповідачем мала бути складена картка відмови у митному оформленні.

Звертає увагу, що всі ВМД, що стосуються спірних правовідносин, були оформлені позивачем відповідно п.2 «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307 та «Положення про вантажну митну декларацію» затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 № 574, а саме графи С заповнені посадовими особами Східної митниці, до них занесена встановлена вказаними вище нормативними актами інформація, проставлений номерний штамп «СПЛАЧЕНО» містяться підписи посадових осіб відділу митних платежів, що здійснили списання сум податків та зборів за цими ВМД.

Згідно до «Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, із застосуванням вантажної митної декларації», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314 при здійсненні митного оформлення товарів, задекларованих із використанням митних декларацій при переміщенні товарів у будь - який митний режим, здійснюється митний контроль у тому числі перевірка правильності класифікації та кодування товарів, перевірка правильності нарахування податків, зборів (обовязкових платежів) та інших платежів (застосування пільг в оподаткуванні).

Отже згідно вищевказаного Порядку, наявність печатки свідчить про звершення митної процедури та підтверджує відсутність зауважень з боку відповідача в частині надходження коштів, правильності нарахування податків і зборів.

Також вказує на суперечливість відомостей акту перевірки щодо невірного визначення класифікації ввезених товарів, які було віднесено до групи 3004501000- лікарські засоби, але за своїм хімічним складом повинні класифікуватися за кодом 2106909200 згідно УКТЗЕД- харчові продукти, оскільки у листі Державної митної служби України від 02.12.2010 року № 11/7-10.16/15222 вказано, що препарат «Омакор» виробництва компанії «СолвейФармацеутікалз ГмбХ» класифікується у товарній позиції 3004 згідно УКТЗЕД.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

В обгрутування наданих суду письмових заперечень зазначив, що при проведенні перевірки позивача, відповідач діяв в межах повноважень наданих йому законами України.

Оскільки при проведенні перевірки були виявлені порушення, щодо неправильності визначення позивачем класифікації товару, вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, та відповідно правомірним визначення податкових зобовязань згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» (Далі за текстом ТОВ «ФРА-М»), згідно довідки з ЄДРПОУ від 11.03.2009 року, - є юридичною особою, (а.с. 62), ідентифікаційний код № 20322326, здійснює, у тому числі оптову та роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами.

Відповідач Східна митниця є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008, включена до ЄДРПОУ за № 35793589, є органом державної влади. Отже, Східна митниця є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У період з 04.10.10 по 29.10.10 Східною митницею проведено камеральну перевірку ТОВ «ФРА-М» щодо стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

За наслідками проведеної перевірки 04.11.2010 року складено акт № 10-К/0/70000000/0020322326 (Далі за текстом, - акт перевірки) (а.с.8-17).

На підставі акта перевірки 12.11.2010 року відповідачем, за порушення ТОВ «ФРА-М» Закону України «Про митний тариф України» в частині класифікації товарів згідно УКТЗЕД, прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № 71 (Далі за текстом, спірне рішення), яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем,- мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності, на суму 61153,21 гривень, з якої основний платіж 58241,11 гривень, штрафна фінансова санкція 2912,10 гривень (а.с. 6).

Підставою прийняття спірного рішення зазначено п.п. «в» п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про митний тариф України».

Спірною обставиною у справі є :

Обґрунтованість висновків акту перевірки щодо допущення методологічних помилок декларанта, в частині невірного визначення відповідачем коду товарів «Омакор» та «Бодимарин», які повинні класифікуватись за кодом УКТЗЕД,- «2106909200», що призвело до неправильного застосування ставок оподаткування при визначенні податкового зобовязання;

правомірність дій відповідача щодо визначення сум податкового зобовязання після випуску товарів у вільний обіг.

Що стосується доводів адміністративного позову щодо обґрунтованості висновків акту перевірки на підставі якого прийнято рішення, суд вважає зазначити наступне.

Як вбачається із акта перевірки Східною митницею встановлено допущення методологічних помилок декларанта, в частині неправильного застосування ставок оподаткування при визначенні податкового зобовязання.

До неправильного застосування ставок оподаткування, при митному оформленні, призвело невірне визначення відповідачем коду товарів «Омакор» та «Бодимарин», які на думку відповідача замість коду «3004» повинні класифікуватись за кодом УКТЗЕД,- «2106909200».

Відповідно до преамбули Закону України “Про Митний тариф України”, митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення проводиться згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. УКТЗЕД є товарною номенклатурою митного тарифу України, який затверджений Законом України від 05.04.2001 № 2371-ІІІ «Про митний тариф України» з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Частиною 2 ст. 312 МК України визначено, що ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрі України.

Пунктом 2, 4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої постановою КМУ від 12 грудня 2002 року № 1863, встановлено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України”, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Держмитслужба забезпечує ведення УКТЗЕД.

Як вбачається з Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 1 жовтня 2003 року № 646, митним органом, що визначає завдання, функції при здійсненні контролю за правильністю класифікації товарів, прийнятті рішень про визначення коду товару при вирішення питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, є відділ номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці та відділ контролю митної вартості та номенклатури митниці за напрямками класифікації товарів.

Пунктом 2.2.9 зазначеного Порядку передбачено, що рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці та відділом контролю митної вартості та номенклатури митниці на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД.

Відповідно до статті 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковими для підприємств і громадян.

Згідно Інструкції про порядок заповнення ВМД затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 року № 307 зазначення в графі 33 ВМД достовірного коду товару є обовязком декларанта, за невиконання якого він несе відповідальність.

Згідно листа Державної митної служби № 11/7-10.16/15222 від 02.12.2010 року, щодо класифікації товарів згідно УКТЗЕД для цілей митного оформлення, зазначено, що препарат «Омакор» класифікується у товарній позиції 3004 згідно УКТЗЕД (а.с. 69-71).

Згідно листа Державної митної служби № 11/7-10.16/16396-ЕП від 20.12.2010 року, щодо класифікації товарів згідно УКТЗЕД товарів «Бодимарин» та «Омакор», зазначено, що препарат «Бодимарин» класифікується у товарній позиції 2106 згідно з УКТЗЕД, а препарат «Омакор» у товарній позиції 3004.

Лікарські засоби (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005, або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних) або розфасовані для роздрібної класифікуються у товарній позиції 3004.

Згідно з додатковою приміткою 1 до групи 30 Пояснень до УКТЗЕД та п.3 Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30, препарати виготовлені на основі таких активних речовин як вітаміни, мінерали, мікроелементи або їх сумішей, які класифікуються у межах товарної позиції 3004, повинні мати високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, як правило, щонайменше у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання.

При класифікації вітамінних та вітамінно-мінеральних препаратів, представлених у формі таблеток, драже, капсул та аналогічних формах до уваги слід брати зазначений в інструкції для користувачів вміст діючих речовин в одиниці лікарської форми.

Якщо у складі однини ці форми комбінованого препарату (таблетка, капсула, інше) вміст хоча б одного з компонентів (вітамінів чи мінералів) перевищує середньодобову норму вживання щонайменш у три рази, то класифікація такого препарату здійснюється у товарній позиції 3004.

Водночас у складі препарату «Бодимарин» вміст вітамінів не перевищує у три рази RDA, тому суд погоджує позицію митного органу щодо його класифікації у товарній позиції 2106 згідно УКТЗЕД.

Засіб «Омакор» є рецептурним препаратом та за його характеристиками відповідає Додатковій примітці 1 (a,b,c,d) до товарної групи 30, до того ж не належить до харчових добавок.

Таким чином суд погоджує підхід ТОВ «ФРА-М» щодо класифікації препарату «Омакор» у товарній позиції 3004, що у цьому питанні, в свою чергу, відповідає позиції Державної митної служби, яка узгоджена з позицією митного відділу Міністерства фінансів Німеччини, висловленій у листі цього відомства № 2010/0793156 у відповідь на запит Держмитслужби України.

Тому суд приходить до висновку про часткову необґрунтованість висновків акту перевірки в частині невірного визначення відповідачем коду товару «Омакор».

Що стосується доводів адміністративного позову з приводу правомірності дій відповідача щодо визначення сум податкового зобовязання після випуску товарів у вільний обіг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 МК України митне регулювання здійснюється на основі принципу виключеної компетенції митних органі України, щодо здійснення митної справи.

Згідно ст. 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митні органи здійснюють митний контроль і після митного оформлення товарів, які ввозилися на митну територію України, втому числі шляхом проведення перевірок субєктів ЗЕД.

Крім того, слід зазначити, що під час митного оформлення товарів позивачем, податкові зобовязання повязані з ввезенням на митну територію України нараховувалися не контролюючим органом.

Невиявлення порушень митним органом при оформленні вантажу не може бути підставою для звільнення від відповідальності такого платника.

П. 4.2.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”встановлено, що платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми податку, лише якщо сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом.

Відповідно до п.п. «в» п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,-контролюючими органами зокрема є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи адміністративного позову щодо неправомірності проведеної відповідачем камеральної перевірки.

Відповідно до п. 17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до п.п.17.1.4. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,-у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскільки доводи адміністративного позову та заперечень проти нього підтверджуються частково, та частково підтверджується визначення податкового зобовязання, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно розрахунку (додаток № 1 до акту перевірки) щодо сум митних платежів, у разі проведення митного оформлення товару «Омакор» та «Бодимарин» по ВМД, що стосуються спірних правовідносин, сума мита, що підлягає сплаті за митне оформлення товару «Омакор» складає 4040,37 гривень (а.с.18).

Оскільки штрафна фінансова санкція була застосована відповідачем у відповідності до п.п.17.1.4. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- у розмірі 5 % від суми основного платежу, а згідно вищенаведеного розрахунку сума основного платежу складає 4040,37 гривень, суд приходить до висновку про визнання податкового повідомлення недійсним в частині нарахування основного платежу на суму 4040,37 гривень та штрафної фінансової санкції у розмірі 5 % (від суми 4040,37 гривень) на суму 202,18 гривень.

Відповідно до ст. 2 КАС України, - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, оскільки доводи адміністративного позову та заперечень проти нього підтверджуються частково, та частково підтверджується підстави визначення податкового зобовязання, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 94 КАС України, - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,40 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» до Східної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2010 року № 71 Східної митниці Державної митної служби України,- задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.11.2010 року № 71 Східної митниці Державної митної служби України в частині нарахування основного платежу на суму 4040,37 гривень та штрафної фінансової санкції на суму 202,18 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРА-М» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,40 гривень (дві гривні сорок копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09 березня 2011 року.

Повний текст постанови складений 14 березня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.