Постанова № 14225497, 25.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 р. справа № 2а-28850/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 35хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивача Педченко В.Г.

представників відповідача Єфімової С.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Концерна «Тріон» до Головної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі начальника Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №118329 від 08.11.2010р.,

В С Т А Н О В И В:

Концерн «Тріон» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі начальника Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №118329 від 08.11.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.09.2010р. посадовою особою відповідача була здійснена перевірка транспортного засобу сідельного тягача марки DAF CF 85380, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом (номерний знак НОМЕР_2), що перевозив вантаж. Водій надав для перевірки інспектору усі документи визначені Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207. Проте, за наявності фотокопії ліцензії, засвідченої автомобільним перевізником, ліцензійної картки на транспортний засіб, інспектор як порушення зазначив у дорожньому листі від 12.09.2010р. відсутність ліцензійної картки на причеп, що не передбачено зазначеною Постановою. Внаслідок перевірки був складений акт №197384 від 20.09.2010р.

08.11.2010 року що начальником Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області на підставі акту перевірки прийнята постанова №118329 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1 700 гривень, передбачених абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Позивач вважає, що посадова відповідача неправомірно зазначила про наявність порушення, та просить скасувати постанову про застосування до Концерна «Тріон» фінансових санкцій №118329 від 08.11.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Крім того зазначив, що сідельний тягач це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа і не може технічно не використовуватись без напівпричепа.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення в яких зазначив, що 20.09.2010р. посадові особи територіального управління Головавтоінспекції Одеської області здійснювали рейдову перевірку на автодорозі Київ-Одеса. Під час перевірки транспортного засобу DAF CF 85380, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом (номерний знак НОМЕР_2), що належить Концерну «Тріон», встановлено факт надання послуг з перевезення вантажів без ліцензійної картки на полупричеп.

За надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених статтями 39,48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відношенні позивача винесено постанову про застосування фінансових санкцій №118329 від 08.11.2010р.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті» (далі Положення), відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується.

Згідно до пункту 2 Положення, Головавтотрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.

У відповідності до п. 4 вищевказаного Положення, Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Згідно п. 8 Положення, Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Концерн «Тріон» є юридичною особою, яка зареєстрована виконкомом Димитровської міської ради 16.07.1997 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії НОМЕР_3, включено до ЄДРПОУ (ідент.код - 25097621). Концерн «Тріон» здійснює внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами на підставі ліцензії Міністерства транспорту та звязку України серії НОМЕР_4 від 23.02.2010 року.

Судом встановлено, що 20.09.2010р. інспекторами територіального управління Головавтоінспекції у Одеській області проводилась рейдова перевірка автоперевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. У ході перевірки транспортного засобу Концерну «Тріон» сідельного тягача марки DAF CF 85380, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом (номерний знак НОМЕР_2), встановлено факт перевезення вантажу (питної води) без ліцензійної картки на напівпричеп .

Внаслідок перевірки був складений акт №197384 від 20.09.2010р.

08.11.2010 року що начальником Територіального управління Головної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області на підставі акту перевірки прийнята постанова №118329 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1 700 гривень, передбачених абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344 ) урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 9 Закону № 2344 (у редакції від 17.11.2008р., що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Завданням ліцензування на автомобільному транспорті є:

сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг;

підвищення ефективності використання транспортних засобів;

створення конкурентного середовища;

захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;

забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування;

забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;

забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування;

забезпечення допуску автомобільних перевізників до перевезення пасажирів транспортними засобами на комерційній основі шляхом їх попередньої перевірки на відповідність вимогам ліцензійних умов.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт:

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;

надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Пунктом 1.3 «Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 22.07.2010 N 514 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2010 р. за N 681/17976ліцензійна картка - документ, який додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - ліцензія). Ліцензійні картки додаються до ліцензії на кожен автомобільний транспортний засіб (далі - автотранспортний засіб).

У Законі № 2344 термін автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб вживається в такому значенні (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб) (стаття 1).

Відповідно до статті 48 Закону № 2344, якою визначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до розділу 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

Причіп - транспортний засіб, призначений для руху в з'єднанні з автомобільним транспортним засобом.

Сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлений додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207. Згідно до пункту 1 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно до пункту 2 Постанови КМУ від 25 лютого 2009 р. N 207 особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до ст.6 Закону № 2344 , державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначена «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 (далі - Порядок).

Згідно пункту 12 Порядку, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

У відповідності до 14 Порядку, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема :

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону № 2344;

наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктами 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій

Абзацом 3 статті 60 Закону № 2344. передбачена відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Згідно частини 4 ст. 60 Закону № 2344 від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій відповідач зазначає, що відповідно до статті 48 Закону № 2344, документами для юридичної особи та водія, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

-фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка.

Тобто, Законом № 2344 встановлена обовязкова наявність для перевізника ліцензії та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та ліцензійна картка. Постановою КМУ №207 встановлено обовязок водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, мати фотокопію ліцензії або ліцензійну картку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що норма указаної постанови встановлює конкретний перелік документів, які зобовязані мати при собі водії, та конкретизує норму закону № 2344.

Отже наявність фотокопії ліцензії за відсутності ліцензійної картки не створює склад порушення, передбаченого абз. 3 частини1 ст. 60 Закону № 2344.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення.

Є достатньо доказів, які б спростовували доводи відповідача.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до ч.1,3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Концерна «Тріон» до Головної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязків України про скасування постанови №118329 від 08.11.2009р. про застосування до Концерна «Тріон» фінансових санкцій у виді штрафу у розмірі 1700 грн. задовольнити повністю.

Скасувати постанову Головної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязків України №118329 від 08.11.2009р. про застосування до Концерна «Тріон» фінансових санкцій у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Концерна «Тріон» судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25 лютого 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 28 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.