Ухвала суду № 1422443, 25.02.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

20 лютого 2008 року

Справа № 2-16/14655-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Бордачева Валентина Олексіївна, довіреність №5 від 11.02.08;

відповідача: Нечаєва Наталія Олександрівна, довіреність №32/10 від 18.05.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 20.11.2008 року у справі № 2-16/14655-2007А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (вул. Крилова, 73,Сімферополь,95021)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0015852301 від 04.10.2007 року про застосування фінансових санкцій в сумі 11520,00 грн. та №0015862301 від 04.10.2007 року про застосування фінансових санкцій у сумі 235000,00 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 20.11.2007 року у справі №2-16/14655-2007А позов задоволено. Господарський суд виходив з того, що позивачем не здійснювалась оптова чи роздрібна торгівля, тому дія Законів України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на позивача не розповсюджується.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 19.02.2008 року у зв’язку з зайнятістю в іншому процесі у складі колегії було замінено суддю Щепанську О.А. на суддю Гонтаря В.І.

У судовому засіданні 19.02.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.02.2008 року.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у період з 31.08.2007 року до 14.09.2007 року було проведено виїзну планов3 документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року до 31.03.2007 року. По результатах перевірки був складений акт №6124/23-7/31416065 від 21.09.2007 року.

Перевіркою встановлені порушення пункту 1.1. статті 1, пункту 3.1, пункту 3.2, пункту 3.3, пункту 3.10 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та порушення статті 1 розділу 1, пункту 3.1, 3.2 статті 3 розділу II Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, відповідно до акту перевірки (розділ 3.3.2) підприємство реалізувало продукцію власного виробництва за готівкові кошти особам, які не перебувають з товариством у трудових відносинах, без придбання торгівельного патенту для оптової торгівлі за готівку.

Відповідно до розділу 3.3.3 акту перевірки, підприємство реалізувало за готівку, без застосування реєстратора розрахункових операцій, придбані раніше, основні засоби, на загальну суму 47000 грн., а саме приміщення літ. " О", флексодрукувальну машину.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.10.2007 №0015852301 на суму 11520 грн. за порушення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", та №0015862301 на суму 235000 грн. за порушення Закону України "Про застування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", об'єктом правового регулювання цього Закону є торгівельна діяльність за готівку, діяльність по обміну валюти, наданню послуг в сфері ігорного бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", суб'єктом правовідносин, що регулюються цим Законом, є юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною 1 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Статтею 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" встановлено, що торгівельний патент набувається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види вказані у частині 1 статті 1 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торгівельний патент - це державне свідоцтво на право займатися видами підприємницької діяльності вказаними у цьому Законі. У пункті 2 статті 3 Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначено, що під торгівельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну і оптову торгівлю, діяльність в торгівельно-виробничої (громадянське харчування) сфері за готівку.

Відповідно до пункту 1 цієї статті, патентуванню підлягає торгівельна діяльність, яка здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності або її структурними підрозділами у пунктах продажу товарів.

Поняття роздрібної та оптової торгівлі у Законі не надано, а тому керуючись статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає що слід застосувати нормативні акти, які регулюють торгівельну діяльність.

Порядок здійснення торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, згідно з яким торгівельна діяльність здійснюється суб'єктами господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі, та ця діяльність регулюється Господарським та Цивільним Кодексами України, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими законодавчими актами, та цим Порядком.

У пункті 2 цього Порядку визначено, що у Порядку терміни застосовуються відповідно значенню наведеному в ДСТУ 4303-2004 " Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять".

Судова колегія встановила, що у національному стандарті України "Роздрібна і оптова торгівля. Терміни і визначення понять" ДСТУ 4303-2004, прийнятого наказом Держпотребстандарта від 08.06.2004 №130, оптова торгівля визначена як вид економічної діяльності у сфері товарообігу, який охоплює купівлю - продаж товарів по договорам поставки партіями для наступного їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання зв'язаних з цим послуг.

Роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, який охоплює купівлю - продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торгівельних послуг.

Законом України "Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідальності" встановлено, що послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торгівельних операцій.

Виходячи з наведеного судова колегія прийшла до висновку, що торгівельна діяльність у розумінні Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", є вид економічної діяльності, а не окремі операції купівлі-продажу товарів (продукції), а тому не кожний продаж товару підлягає обов'язковому патентуванню.

З положень Закону виходить, що патент необхідно придбати лише такому суб’єкту підприємницької діяльності, який здійснює оптову, або роздрібну торгівлю або діяльність в сфері громадянського харчування за готівкові кошти у пункту продажу товарів, спеціально відведених для цієї мети, та надає відповідні торгівельні послуги.

Судова колегія вважає, що при відсутності однієї з цих умов відсутні підстави для придбання патенту.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав судовій колегії доказів, що позивач у перевіряємому періоді займався торгівельною діяльністю відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", тобто оптовою або роздрібною, як видами економічної діяльності.

Відповідач також не довів судовій колегії, що позивач здійснював торгівельну діяльність у пунктах продажу товарів, відведених для цієї мети, як передбачено підпунктом 1,3 статті 3 і статті 7 Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Актом перевірки не встановлено місце, в якому відбувалась реалізація товару. Судова колегія відхиляє довід відповідача, що таким місцем може бути бухгалтерія. де приймались гроші, та місце, де видавався товар, яке не має торгівельного залу для покупця. На думку відповідача це міг бути цех, або місце для схову товару.

У пункті 3 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" міститься вичерпний перелік пунктів продажу товарів до яких не віднесені бухгалтерія, цех і місце для схову товару. У розумінні статті 7 Закону таким місцем може бути лише місце відведене для торгівельної діяльності. У запереченнях на позов відповідач пояснив, що такого місця позивач не має.

Судова колегія вважає, що продаж за готівку власної продукції при відсутності інших умов передбачення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" для патентування, не дає підстав для придбання патенту.

Судова колегія встановила, що підприємство у періоді, що перевірявся, не займалось торгівельною діяльністю, у розумінні Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", що підвереджується наступним.

Відповідно до довідки про включення у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України №05-3-06-01/1858 від 06.12.2005, позивач має такі види діяльності: поліграфічна; інші види видавничої діяльності; оптова торгівля паперовими виробами, книгами, газетами та іншими періодичними виданнями; спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угруповань, діяльність автомобільного вантажного транспорту; консультації з питань комерційної діяльності та управління.

Відповідно до пункту 2 Акту перевірки, підприємство у періоді, що перевірявся, з 01.10.2005 по 31.03.2007 здійснювало виробництво флексоупаковки, та її реалізацію.

Про реалізацію продукції власного виробництва йдеться також у пункті 3.3.2 Акту перевірки, але з Акту не вбачається, що для реалізації продукції підприємство створило допоміжну діяльність по наданню торгівельних послуг.

Судова колегія встановила, що позивач займався реалізацією власної продукції без надання послуг роздрібної та оптової торгівлі, у розумінні Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Відповідно до Стандарту 4303-2004 продаж товару є операцією, яка передбачає передачу прав власності на товар за плату, але не є видом діяльності.

Відповідно до статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торгівельна діяльність є діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг, та ця діяльність може здійснюватись суб'єктами господарювання не лише у формі роздрібної або оптової торгівлі.

Таким чином, судова колегія встановила, що підприємство - виробник може реалізовувати свою продукцію, у іншої формі ніж роздрібна та оптова торгівля, якщо для такої торгівлі у нього не створено умов, відповідно до вимог Закону: тобто відсутні окреме приміщення, додаткові торгівельні послуги, персонал та інше.

Судова колегія приймає довід позивача, що підприємство здійснювало операцію по продажу власної продукції, але не займалось торгівельною діяльністю, як видом економічної діяльності, а тому до нього не може бути застосовані вимоги щодо придбання торгівельного патенту.

При таких обставинах судова колегія прийшла до висновку, що відповідач необґрунтовано застосував до позивача фінансові санкції передбачені пунктом 8.1. статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у сумі 11520 грн. рішенням №0015852301 від 04.10.2007, а тому позовні вимоги щодо визнання цього рішення нечинним підлягають задоволенню.

Судова колегія також вважає що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання нечинним рішення від 04.10.2007 №00115862301 про застосування фінансових санкцій у сумі 235000 грн., виходячи з наступного.

Судова колегія встановила, що ця фінансова санкція застосована відповідно до статті 17 розділу V Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до операції продажу основних засобів за готівку.

З пункту 3.3.3 акту перевірки вбачається, що позивач реалізував приміщення літ. "О" по прибутковим касовим ордерам від 27.06.2006, 11.07.2006, 12.07.2006 на загальну суму 25000 грн., а також флексодрукувальну машину по прибутковим ордерам від 07.09.2006 та 08.09.2006 на загальну суму 15000 грн., а усього на 40000 грн.

Висновок акту перевірки про продаж основних засобів на загальну суму 47000грн. спростовується матеріалами справи, а саме: прибутковими касовими ордерами, договором купівлі - продажу приміщення літ. "О", касовою книгою, видатковими накладними, що стосуються продажу вказаних в акті основних засобів.

Судова колегія відхиляє довід відповідача, що основні засоби є товаром, а тому при їх продажу за готівку підприємство зобов'язано застосовувати реєстратор розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" незалежно від його видів діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" регістратори розрахункових операцій застосовуються лише у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Судова колегія при розгляду справи встановила, що підприємство у періоді, що перевірявся, не займалося наданням торгівельних послуг, а здійснювало лише виробництво та реалізацію продукції власного виробництва, а тому підприємство не можна віднести до сфери торгівлі, громадського харчування та послуг.

Апеляційна інстанція відхиляє довід відповідача, що Державна податкова адміністрація України у листі від 26.07.2006 № 14109\7\23-8017 роз'яснила, що основні засоби є товаром, а тому при їх продажу за готівку треба застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Цей лист не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому судова колегія керуючись статтями 9, 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі та виходячи з положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Із змісту листа вбачається, що, відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", при продажу товарів в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані застосовувати реєстратор розрахункових операцій. Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг повинні проводити розрахунки через реєстратор розрахункових операцій.

У листі не йдеться про інших суб'єктів підприємницької діяльності, окрім тих, які зазначені в Законі, а тому судова колегія вважає, що роз'яснення Державної податкової адміністрації України стосуються лише суб'єктів підприємницької діяльності, на які розповсюджується дія Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тобто в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган власних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансові санкції можуть бути застосовані лише до суб'єктів, які займаються діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг за порушення правил встановлених цим законом.

Виходячи з викладеного судова колегія вважає, що відповідач безпідставно застосував до позивача Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", дія якого на діяльність позивача не розповсюджується, тому що він не займався діяльністю передбаченою цим Законом.

Враховуючи викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2008 року у справі № 2-16/14655-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді В.І. Гонтар

І.В. Черткова