Постанова № 1422194, 28.02.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2008 року Справа № 45/326-07

Колегія суддів у складі: головуючого судді Афанасьєва В.В.,

судді Бухана А.І.,

судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Малишевої Т.А. –дов.,

відповідача –Портіка В.О. –дов., Колеснікова А.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 101Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2007 року у справі № 45/326-07

за позовом Приватної фірми «Орнатус», м. Харків

до Приватного підприємства «Карацева Т.Х.», м. Харків

про стягнення 93539,35 грн.

встановила:

Позивач, ПФ «Орнатус», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 19917,20 грн. боргу по договору, 5271,24 грн. відсотків річних, 2942,84 грн. пені, 1274,69 грн. індексу інфляції, 64133,38 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також понесених позивачем судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 грудня 2007 року у справі № 45/326-07 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 5271,24 грн. відсотків річних, 2942,84 грн. пені, 1274,69 грн. індексу інфляції, 64133,38 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 935,39 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті провадження у справі припинено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2007 року по справі № 45/326-07 та зменшити розмір неустойки до 20000 грн. Також, в доповненнях до апеляційної скарги відповідач просить розстрочити стягувану суму. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї відповідач посилається на неповне з’ясування обставин справи. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом не взято до уваги тих обставин, що розмір додаткових нарахувань в чотири рази перевищує суму боргу, та позивачем не доведено факту понесення ним збитків у таких розмірах.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області по даній справі вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення по справі досліджені всі фактичні матеріали та дана належна правова оцінка всім доказам по справі, в результаті чого суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача. Позивач зазначає, що додаткові нарахування ним здійснені у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору несвоєчасно здійснив розрахунки за отриманий товар, у зв‘язку з чим позивачем і нараховані передбачені умовами договору санкції та відсотки.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог належними доказами та відповідність їх нормам чинного законодавства. Припиняючи провадження у справі в частині суми основного боргу, суд посилався на погашення такої суми заліком зустрічних однорідних вимог.

Як свідчать матеріали справи та встановлено оскаржуваним рішенням суду, 27 липня 2006 року між сторонами по справі було укладено договір № 227/06 поставки обладнання.

На виконання умов договору та згідно з погодженою специфікацією до договору, позивачем на адресу відповідача був відпущений товар на загальну суму 40000 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи довіреністю на отримання товару та видатковими накладними (арк. справи 16- 21).

Відповідачем у передбачені строки (графік платежів – додаток № 2 до договору) оплата товару не здійснена. Станом на дату подання позову заборгованість по договору складала 19917,2 грн., що також не заперечується відповідачем по справі.

Під час розгляду справи між сторонами підписано угоду про припинення зобов‘язань шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги від 24.12.2007 р., згідно з якою зобов‘язання відповідача по договору № 227/06 від 27.07.2006 р. припинені в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо припинення провадження по справі у цій частині у зв‘язку з відсутністю на час прийняття оскаржуваного рішення предмету спору в сумі основного боргу.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що за несвоєчасну оплату обладнання покупець зобов‘язаний сплатити повну вартість товару, а також згідно зі ст. 692 ЦК України сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами. Відсоток на суму несплаченого товару складає 1% за кожен день від цієї суми, за весь час прострочки (п.4.3 договору); в разі прострочки оплати товару покупець, крім плати, зазначеної в п. 4.3 даного договору, сплачує поставщику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, і згідно зі ст. 625 ЦК України, суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від суми заборгованості.

Із врахуванням приписів вищеназваних статей, від суми боргу у розмірі 19917,20 грн. позивачем нараховано до стягнення:

5271,24 грн. відсотків річних за період з 03.10.2006 р. по 20.08.2007 р.;

1274,69 грн. індексу інфляції за грудень 2006 р. – липень 2007 р.;

2942,84 грн. пені за період з 03.10.2006 р. по 20.08.2007 р. (за 322 дні);

64133,38 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 03.10.2006 р. по 20.08.2007 р.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки такі розрахунки здійснені у відповідності з приписами чинного законодавства та умовами договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що стягнення пені за 322 дні не узгоджується з приписами ст. 232 ч. 6 ГК України, а тому вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково – в сумі 1697,6 грн. за шість місяців –з 03.10.2006 р. по 02.04.2007 р. В іншій частині у задоволенні позову про стягнення пені має бути відмовлено.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами: колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що нормами чинного законодавства (а саме: ст. 536, 692 ЦК України) сторонам надано право на визначення у договорі відповідних сум відсотків, якщо нормами чинного законодавства не встановлені будь-які обмеження або конкретні ставки таких відсотків.

Розрахунок відсотків позивачем зроблений у відповідності з приписами чинного законодавства та умовами договору.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з заявленою до стягнення та стягнутою сумою відсотків у розмірі 64133,38 грн., оскільки така сума більш ніж в три рази перевищує суму боргу, на яку вона нарахована.

Таким чином, враховуючи принцип розумності та справедливості, а також те, що позивачем не доведено нанесення йому будь-яких збитків порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму нарахованих позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами до 11673,67 грн., щоб сума всіх нарахувань не перевищувала суми основного боргу.

На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2007 року по справі № 45/326-07 в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів змінити, виклавши його в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємства «Карацева Т.Х.»(Харківська область м. Золочів, вул. Правди, 4 п/рахунок 26002820478360 в Київському ХОФ АКБ УСБ м. Харкова МФО 351016, Код 32680858 ІПН 326808520131) на користь Приватної фірми «Орнатус»(61125 м. Харків, вул. Малом‘ясницька, 9/11 п/рахунок 26001016814333 в відділенні № 2 ВАТ «Укрексімбанк»філія м. Харкова МФО 351618 Код 24136224 ІПН 241362220386) 5271,24 грн. відсотків річних, 1274,69 грн. інфляційних втрат, 1697,60 грн. пені, 11673,67 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 398,34 грн. держмита, 50,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 1245,24 грн. пені та 52459,71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у задоволенні позову відмовити».

В іншій частині (в частині припинення провадження по справі) рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ з урахуванням відповідних змін.

Головуючий суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Бухан А.І.

Суддя Шевель О.В.