Постанова № 14220626, 15.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/718/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача :Бровченка Б.В., Гудінової Н.С., Гонтара В.С. - представники за довіреностями

відповідача : Бойка С.В., Лучинського П.В. - представники за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Скайтек "ЛТД" (далі - "Скайтек "ЛТД") до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.082.2011 року на адресу ТОВ "Скайтек"ЛТД" надійшло податкове-повідомлення рішення № 0000932330 від 08.02.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 590154 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000942330 від 08.02.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 210046 грн.

Зазначені податкові-повідомлення рішення винесені на підставі акту № 189/2330/20094747 від 26.01.2011 року про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Скайтек "ЛТД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.06.2010 року по 01.10.2010 року та в рахунок майбутніх платежів за період з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року.

Дані податкові повідомлення-рішення позивач вважає не обґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "Скайтек "ЛТД" дійсно порушено вказані норми законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Вінниці в період з 05.01.2011 року по 17.01.2011 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Скайтек "ЛТД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.06.2010 року по 01.10.2010 року та в рахунок майбутніх платежів за період з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року. Результати перевірки оформлено Актом від 26.01.2011 року № 189/2330/20094747 (а.с. 11- 54).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на рахунок платника) на суму 626232 грн.; на порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 513562 грн., та в рахунок майбутніх платежів на суму 76592 грн., в т.ч.:

- за червень 2010 року - 110537 грн.

- за липень 2010 року - 161357 грн.

- за серпень 2010 року - 56734 грн.

- за вересень 2010 року - 184934 грн.

- за жовтень 2010 року - 76592 грн.

Згідно висновків Акту перевірки від 26.01.2011 року № 189/2330/20094747 ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932330 від 08.02.2011 року (а.с. 10), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 590154 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000942330 від 08.02.2011 року (а.с. 9), яким позивачу донараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 168037 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42009 грн. на загальну суму 210046 грн.

Як встановлено судом, ТОВ "Скайтек "ЛТД" при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановленої на основі усної домовленості з покупцем. При цьому, при розмитненні товарів позивачем сплачено платежі з податку на додану вартість виходячи з митної вартості зазначеної у графі 12 ВМД з врахуванням акцизного збору, мита та митних зборів. При поставці товару на митній території України база оподаткування визначалася згідно з договірними цінами, які, як зазначено в актах перевірки, є нижчими від звичайної ціни. Податковий орган прирівняв рівень звичайної ціни до митної вартості товару, не встановлюючи рівень звичайних цін на такий же товар на внутрішньому ринку України. Також встановлено, що при проведенні перевірки відповідач не скористався правом надати запит платнику податків для обґрунтувати рівня договірних цін. Будь-яких дій, передбачених п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 13 Указу Президента "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" для доведення факту, що договірні ціни при поставці товарів на митній території України не відповідають рівню звичайної ціни, відповідач не вчиняв. Податковий орган не вжив заходів для отримання інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що постачалися позивачем, на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, проводячи перевірку правильності визначення бази оподаткування, податковий орган мав враховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються, і в разі встановлення факту заниження позивачем договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків, повинен був базу оподаткування в таких операціях визначити за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.п. 1.20.1, 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на підставі якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у спосіб, визначений п.п. 1.20.2 п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а використав митну вартість, що містилась у вантажно-митних деклараціях позивача. Позиція відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

Виходячи з наведеного, митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не застосував порядку визначення рівня звичайної ціни, як це визначено п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, не вжив заходів, передбачених даною нормою, не отримав від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що постачалися позивачем, на внутрішньому ринку України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні зобовязань з податку на додану вартість і визначенні бази оподаткування, позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 210046 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000942330 від 08.02.2011 року підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932330 від 08.02.2011 року, суд приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту № 189/2330/20094747 від 26.01.2011 року, перевіркою встановлено, що позивачем на порушення п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість операцій з поставки послуг по організації перевезень вантажів за межі митного кордону України неправомірно застосовано ставку 0 % на підставі п. 6.2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою п.п. 6.1.1 п. 6.1 цієї статті.

Нормами п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону визначено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до договору-доручення № 1 від 01.06.2005 року на організацію перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученні укладеного ТОВ "Скайтек "ЛТД" (повірений) з ТОВ "Транс-Легіон України" (довіритель), ТОВ "Скайтек"ЛТД" надавало послуги по організації і здійсненню міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом Довірителя. А з основними замовниками послуг по організації і здійсненню міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом ТОВ "Транс-Легіон України" у періоді, що перевірявся, ТОВ "Скайтек"ЛТД" укладало договори на організацію перевезень, при чому будучи довіреною особою перевізника, тобто ТОВ "Транс-Легіон України", а не замовника.

Отже, згідно норм п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", увесь комплекс послуг, що надається експедитором замовнику, у тому числі придбаних у перевізника за нульовою ставкою, підлягають обкладенню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20%.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судових засіданнях відповідач повністю не довів правомірності своїх рішень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки квитанцією № 117/2 від 16.02.2011 року (а.с. 2) підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., а адміністративний позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн., відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000932330 від 08.02.2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД" 1 грн. 70 коп. понесених судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяАльчук Максим Петрович