Постанова № 14220617, 14.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/679/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.

за участю представника позивача: Швайко І.А.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Ленінського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до: ОСОБА_2

про: стягнення допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ :

Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці заявлено позов до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2, який перебував на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці, як безробітній з 31.12.2009 року по 25.07.2010 року отримував допомогу по безробіттю.

В серпні 2010 року працівниками центру зайнятості виявлено факт реєстрації громадянина ОСОБА_2 в якості субєкта підприємницької діяльності в той час, як він перебував на обліку в службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. Зазначене є порушенням положень Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

В звязку з тим, що ОСОБА_2 не було дотримано вимог статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме не подано до центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, йому була безпідставно нарахована та перерахована допомога по безробіттю за вищевказаний період в сумі 8181,16 грн., яку в добровільному порядку відповідач не відшкодував.

За вказаних обставин, позивач змушений був звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення безпідставно виплачених коштів.

Ухвалою суду від 16.02.2011 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у ході судового засідання подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши заявлене клопотання, суд, ухвалою проголошеною в судовому засіданні відмовив у задоволенні клопотання з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

В силу п.5 ч.4 ст.50 КАС України, громадяни України можуть бути відповідачами зокрема, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснює контроль за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Оскільки, Ленінський РЦЗ м. Вінниці є робочим органом виконавчої дирекції Фонду субєктом владних повноважень та представляє інтереси фонду в судових органах, то даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.

Крім того, в узгодження зі ст. 107 КАС України, суддею після одержання позовної заяви було зясовано зокрема, чи підсудна вона адміністративному суду за результатами чого відкрито провадження у справі. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду , які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях, які приєднані до матеріалів позову. В ході судового засідання зазначив, що у позивача відсутні буд-які докази, щодо віднесення його до категорії зайнятого населення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.12.2009 року ОСОБА_2 подав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного в якій зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ОСОБА_2 з 30.12.2009 року надано статус безробітного.

Керуючись ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці, було призначено відповідачу допомогу по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Вінницького обласного центру зайнятості від 06.08.10 р. №10-11/2761 було здійснено SQL запит щодо виявлення осіб, які на день набуття статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у центрі зайнятості, як безробітні, її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріального забезпечення. Позивачем було здійснено запит державному реєстратору щодо дати реєстрації та припинення підприємницької діяльності на осіб, які одночасно перебували на обліку в центрі зайнятості, як безробітні та не припинили підприємницьку діяльність.

Відповідно до отриманої інформації, стало відомо, що відповідач, 06.10.2005 року був зареєстрований у ЄДР як субєкт підприємництва фізична особа підприємець, рішення щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця відсутнє. Згідно пояснень відповідача заяву щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця у відповідні органи не подавав. Відтак, за період перебування на обліку в службі зайнятості та одержання допомоги по безробіттю, відповідач був зареєстрований субєктом підприємницької діяльності.

16.08.2010 року позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №257, яким зафіксовано факт реєстрації ОСОБА_2 субєктом підприємницької діяльності та отримання з 31.12.2009 року по 25.07.2010 року допомоги під час перебування його на обліку в центрі зайнятості, як безробітного.

На виконання вимог вказаного вище Закону, Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці прийнято рішення від 17.08.10 р. (наказ №192) про повернення коштів громадянином ОСОБА_2 Наказ про повернення коштів надісланий на адресу відповідача. Проте, станом на 14.02.11 р. кошти в сумі 8181,16 грн. на рахунок центру зайнятості не надійшли.

Задовольняючи позов, суд керувався ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” згідно якої сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно зі ст. 39 вказаного Закону, спори які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд в силу ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки, позивачем в даній справі є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з гр. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, м.Вінниця, ід. код НОМЕР_1) 8181,16 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят одна гривня 16 копійок), а саме: 44,21 грн. (сорок чотири гриві 21 коп.) на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці (вул. Червоноармійська, 3-а, м. Вінниця за реквізитами: р/р37179304900004 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ін. код 21728042) та суму 8136,95 грн. (вісім тисяч сто тридцять шість гривень 95 копійок) на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці за реквізитами: р/р37170002000799 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ін. код 21728042).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна