Постанова № 1421959, 06.02.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2008 № 11/459

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Хобич О. С. – представник за довіреністю № 11 від 05.02.2008 р.

від відповідача - Полєтаєв І.О. – представник за довіреністю № 27/11/07–1 від 27.11.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2007

у справі № 11/459

за позовом Спільного українсько – американсько – російського підприємства “Айсберг” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр"

про стягнення 435052,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2007 р., повний текст якого підписаний 28.12.2007 р., у справі № 11/459 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 372960,49 грн. основного боргу, 37296,04 грн. штрафу, 24244,50 грн. пені, 4350,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що в порушення умов договору купівлі–продажу № 24/01–1 від 24.01.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, останній не оплатив товар на суму 372960,49 грн., поставлений на виконання вказаного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Асконі–Центр” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2007 р. у справі № 11/459 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте судом з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд помилково прийняв як підставу для поставки товару спірний договір, який не можна розповсюдити на до спірні правовідносини, оскільки п. 5.1 вказаного договору встановлено, що його дія встановлена “з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2004 року” (на минуле); що судом невірно визначена сума основного боргу з огляду на те, що 22.11.2007 р. відповідач перерахував позивачеві 10000 грн.; що позивачем нараховано пеню за більший, ніж встановлений ч.6 ст. 232 Господарського суду України період. При цьому в апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту поставки йому позивачем товару на зазначену в позові суму.

Ухвалою від 24.01.2008 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А. відновлено строк для подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.02.2008 року.

04.02.2008 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу

В судовому засіданні представник відповідач надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті апеляційної скарги в яких проти її задоволення заперечив та просив Київський апеляційний господарський суд залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2007 року у справі № 11/459.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали позовної заяви, з урахуванням норм ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, користуючись при цьому правами, наданими суду першої інстанції, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

24.01.2006 року позивач та відповідач уклали договір купівлі – продажу № 24/01 – 1 (далі Договір), за умовами якого позивач зобов’язується передати відповідачу товар, а відповідач зобов’язується прийняти цей товар, своєчасно його оплатити та здійснити його продаж на умовах Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору Договір (з датою підписання 24.01.2006 року) вступає в силу з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2004 року.

Тобто дія Договору закінчується раніше за дату його укладення.

На думку відповідача, це свідчить про те, що Договір укладений сторонами на минуле, а також про те, що сторони при укладенні Договору не досягли згоди щодо такої істотної його умови, як строк дії, а відтак, до відповідача не може бути застосовано відповідальність, передбачена Договором за порушення його умов.

Із твердженням відповідача, що Договір укладений на минуле колегія судів погодитися не може, оскільки відповідачем не вказано норм права, які передбачають укладення договору від дати підписання на минуле.

Крім того, згідно ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Строком дії договору згідно ст. 631 ЦК України є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обв’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з момент його укладення.

Спірний Договір укладений сторонами 24.01.2006 року і починаючи саме з цієї дати, згідно закону, вони вступили у правовідносини, що виникають з умов Договору.

При цьому, право сторін на застосування умов договору до відносин між ними, які виникли до його укладення, що передбачено ч. 3 ст. 631 ЦК України, не свідчить про наявність правових підстав вважати спірний Договір укладеним на минуле.

Щодо строку дії договору слід зазначити наступне.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з визначення договору купівлі-продажу, до яких відноситься спірний Договір, не виплаває, що така умова як строк дії договору є його істотною умовою, тому недосягнення сторонами згоди щодо цієї умови, не дає підстав вважати, що для сторін Договору не виникло прав та обов’язків за його умовами.

Крім того, своїми подальшими діями після дати підписання Договору відповідач його визнав, здійснивши свої права та виконавши обов’язки, що виникли з його умов.

Так, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 427376,95 грн. за накладними № РН/1306 від 23.07.2007 року, № РН/1101 від 25.06.2007 року, № РН/0835 від 11.05.2007 року, № РН/0575 від 30.03.2007 року, № РН/0460 від 14.03.2007 року, які містіть посилання на те, що товар постачається на умовах, визначених Договором.

Отримавши товар, відповідач будь – яких заперечень проти того, що він поставлений за умовами Договору не заявив.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата товару здійснюється на протязі 21 календарного дня з дати його отримання. При цьому, судом не приймається до уваги додаткова угода 03.10.2005 р. до договору № 20/1 від 01.01.2004 р., копія якої долучена позивачем до матеріалів справи і якою сторонами змінено строк оплати за поставлений товар, оскільки ця угода стосується іншого договору ніж той за умовами якого заявлено позов.

Відповідач частину товару, поставленого згідно вище перерахованих накладних, сплатив, внаслідок чого на дату звернення позивача до суду мав заборгованість перед ним за поставлений товар на загальну суму 372960,49 грн., що відповідачем не заперечується.

При цьому, будь-які підтверджені належними документальними доказами підстави вважати, що зазначена заборгованість виникла не з умов Договору, відсутні.

До того ж, після звернення позивача до суду відповідач ще частину товару на суму 10000 грн. оплатив, що підтверджується доданою останнім до матеріалів справи копією виписки зі свого банківського рахунку.

При цьому, у призначенні платежу зазначено: оплата за алкогольні напої згідно договору № 24/01-1 від 24.01.2006 р. (спірний Договір)

Отже, матеріали справи свідчать про те, що з урахуванням зазначеної у попередньому абзаці проплати 10000 грн., відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 362960,49 грн. саме за умовами спірного Договору.

На дату прийняття цієї постанови заборгованість відповідач перед позивачем становить 362960,49 грн., що відповідачем у відзиві на позов не заперечується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 статті 692 УК України).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 362960,49 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. підлягає припиненню з підстав п. 1 – 1 ч. 80 ГПК України за з відсутністю предмету спору, з огляду на що, рішення суду в частині стягнення суми основного боргу підлягає відповідній зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 37296,04 грн. та пені в сумі 24244,55 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки, до якої згідно ст. 549 ЦК України відносяться штраф та пеня.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від вартості своєчасно неоплаченого товару ; штраф в розмірі 10 % від вартості своєчасно не оплаченого товару, а також несе іншу відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 37296,04 грн.

Щодо розміру пені, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить доданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, суму заявленої до стягнення з відповідача пені визначено позивачем без врахування приписів вказаної статті ГК України та строку оплати товару, встановленого Договором, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, заявлений у позовній заяві (до 01.10.2007 р.), в сумі 19088,26 грн.

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва 26.12.2007 року у справі 11/459 в частині стягнення пені підлягає зміні, стягненню з відповідач на користь позивача підлягає пеня в сумі 19088,26 грн.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2007 року у справі № 11/459 підлягає зміні.

Перерозподілу підлягають і судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України.

При цьому, враховуючи, що кошти в сумі 10000 грн. відповідач перерахував позивачу після звернення останнього до суду, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу за вимогу про стягнення основного боргу покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Асконі–Центр” на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2007 р. у справі № 11/459 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2007 р. у справі № 11/459 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2007 р. у справі № 11/459 в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Асконі–Центр” (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19, ідентифікаційний код 31611370, р/р 2600314608001 в АБ “Київська Русь”, МФО 319092, або з будь–якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного українсько–американсько–російського підприємства “Айсберг” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (90200, Закарпатська область, м. Берегово, урочище Чізай, 1, ідентифікаційний код 22079373, р/р 26004001303781 в філії ЗАТ “РТП Банк” в м. Ужгород, МФО 312657) основний борг в сумі 362960 (триста шістдесят дві тисячі дев’ятсот шістдесят) грн. 49 коп., штраф в сумі 37296 (тридцять сім тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 04 коп., пеню в сумі 19088 (дев’ятнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 26 коп., 4293 (чотири тисячі двісті дев’яносто три) грн. 45 коп. витрат на сплату державного мита, 116 (сто шістнадцять) грн. 45 коп. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн. припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”

4. Стягнути з Спільного українсько–американсько–російського підприємства “Айсберг” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (90200, Закарпатська область, м. Берегово, урочище Чізай, 1, ідентифікаційний код 22079373, р/р 26004001303781 в філії ЗАТ “РТП Банк” в м. Ужгород, МФО 312657, або з будь–якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Асконі–Центр” (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19, ідентифікаційний код 31611370, р/р 2600314608001 в АБ “Київська Русь”, МФО 319092) 28 (двадцять вісім) грн. 54 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Асконі–Центр” (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 19, ідентифікаційний код 31611370, р/р 2600314608001 в АБ “Київська Русь”, МФО 319092) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 2775 (дві тисячі сімсот сімдесят п’ять) грн. 73 коп., перераховане платіжним дорученням № 6 від 08 січня 2008 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 11/459.

Головуючий суддя

Судді

20.02.08 (відправлено)