Рішення № 14215882, 10.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2011 Справа № 3/41-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Херсондальністю "Агроюг-Сервіс", м. Херсон

до Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф.Іванова "Асканія-Нова", смт. Асканія-Нова, Чаплинського району Херсонської області

про стягнення 15512 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Сапіга В.В. дов № 21 від 19.01.2011року;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроюг-Сервіс" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" (відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 15512 грн. 11 коп., з яких: 13425,00 грн. основний борг, 1517,02 грн. збитки від інфляції, 570,09 грн. –3% річних.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у відзиві визнає суму основного боргу, просить суд надати розстрочку виконання рішення суду строком на 4 місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро юг-Сервіс»(позивач, покупець) та Державним підприємством Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" (відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу №24-01-09 від 24.06.2009 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити сою в кількості 30,00 тон. Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору 01.08.2009 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої продавець зобов»язується відвантажити, а покупець прийняти ячмінь 3-го класу (далі –товар) на суму передплати в розмірі 70000,00 грн., здійснену 24.06.2009 р.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов»язання за договором виконав частково: поставив позивачу товар на суму 22575,00 грн. та частково повернув позивачу грошові кошти в сумі 34000,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що відповідач зобов»язується відвантажити товар в повному обсязі до 13.10.2009 р.

П.6.2. Договору встановлено: якщо товар не буде поставлений у строк відповідно до п.3.1. Договору продавець зобов»язаний повернути кошти, отримані від покупця. Тобто, відповідач мав повернути отримані кошти в сумі, на яку товар не був поставлений у термін до 15.10.2009 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 13425,00 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано, є доведеною та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1517,02 грн. та 3 % річних в сумі 570,09 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення строком на 4 місяці.

Позивач заперечує проти надання розстрочки.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов»язань призвело до виникнення вказаного спору, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх справ та охоронюваних законом інтересів. При цьому, відповідачем не наводились будь-які обставини, що б свідчили про відсутність його вини у порушенні взятого на себе договірного зобо»язання. Судом враховується наявність інфляційних процесів у економіці держави, період на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду. Відсутність оплати відповідачем на протязі тривалого часу позивачу грошових коштів за договором спричиняє позивачу додаткові витрати у власній діяльності, в тому числі і внаслідок зростання індексу інфляції

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в наданні розстрочки.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова «Асканія-Нова»(75230, Херсонська область, Чаплинський район, смт Асканія-Нова, вул.Червоноармійська, 1, р/р 26009187278 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 352639, код ЄДРПОУ 32022952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Сервіс»(73000, м.Херсон, вул..22-а Східна, 48, р/р 26008150455 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 32021807) 13425,00 грн. боргу, 1517,02 грн. збитків від інфляції, 570,09 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 155,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 15.03.2011 р.