Рішення № 14215865, 14.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р. Справа № 5023/631/11

вх. № 631/11

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Люшня Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Соколик О.М., доручення від 01.06.2010 року відповідача - Стерхов І.В., доручення від 15.02.2010 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "Атака", м. Харків

до ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", м. Ізюм

про стягнення 35455,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 34980,40 грн. основного боргу, 195,51 грн. річних та 279,84 грн. інфляційних мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача зобов’язань щодо оплати товару, отриманого відповідачем від позивача за накладними за 19 січня 2010 року. Також до стягнення заявлені судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 01 лютого 2011 року прийнято позовну заяву позивача до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 16 лютого 2011 року.

В засідання суду 16 лютого 2011 року сторони з’явились. Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог за якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 39938,00 грн. основного боргу, 275,74 грн. річних та 722,08 грн. інфляційних. Суд, розглянувши питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог, вислухавши думку відповідача, керуючись ст. 22 ГПК України, вважав за необхідне прийняти заяву позивача до розгляду у справі № 5023/631/11. Також сторонами надано додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. Позивач в засіданні суду 16 лютого 2011 року позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримує. Відповідач проти позову заперечує частково, однак відзив на позов суду не надав.

Ухвалою суду від 16 лютого 2011 року розгляд справи було відкладено на 14 березня 2011 року.

В засідання суду 14 березня 2011 року позивач з’явився, підтримує свої уточнені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач в призначене засідання суду з’явився, суму основного богу визнає, проти річних та інфляційних заперечує, посилаючись на обставини викладені у відзивах на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

Позивач згідно видаткових накладних № РН-0000001 від 19 січня 2010 року, № РН-0000002 від 19 січня 2010 року, № РН-0000003 від 19.03 2010 року та № РН-0000004 від 19 січня 2010 року передав відповідачу товар на загальну суму 74538,00 грн., що підтверджено копіями вищевказаних документів, які містяться в матеріалах справи. Відповідач товар від позивача прийняв, про що свідчить доручення відповідача на отримання ТМЦ № 500 від 19 січня 2010 року, проте його вартість сплатив не в повному обсязі, а перерахував лише 34600,00 грн. Несплаченим лишився товар на суму 39938,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що поставка товару за накладними є позадоговірною, оскільки позивачем не надано суду будь-якого договору в обґрунтування договірної передачі товару і який би свідчив про його виконання, крім того, сума боргу підтверджена видатковими накладними, визначає наявність заборгованості відповідача перед позивачем без посилання на договір.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що 08 жовтня 2010 року за вих. № 154 та 10 листопада 2010 року за вих. № 164 позивач на адресу відповідача направив претензії (в порядку ст. 530 ЦК України), в яких просив відповідача в термін 10 календарних днів з моменту отримання претензії (за першою претензією) та в строк до 15 грудня 2010 року (за другою претензією) сплатити суму боргу. Проте відповідач відповіді на вимогу не надав та отриманий товар повністю не оплатив, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду. В даному випадку претензія фактично є вимогою про оплату, в порядку ст. 530 ЦК України та встановлює строки оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 39938,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем було пред’явлено до стягнення 275,74 грн. річних та 722,08 грн. інфляційних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми річних та інфляційних підтверджена наданими розрахунками є обґрунтованими і підлягає задоволенню в сумі 275,74 грн. річних та 722,08 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 409,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", 64300, Харківська обл., м. Ізюм, в’їзд Ювілейний, 1 (в тому числі з р/р 260036384 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, код ЗКПО 01056356) на користь ТОВ "Атака", 61050, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 2 (р/р 26003277676001 в ХГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЗКПО 30658663) - 39938,00 грн. основного боргу, 275,74 грн. річних, 722,08 грн. інфляційних, 409,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Калініченко Н.В.

Повний текст судового рішення по справі № 5023631/11 підписано 15 березня 2011 року.