Рішення № 14215688, 01.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 49/172-10

вх. № 7723/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М., дор. № 31/10 від 09.06.2010 року

відповідача - Золотухін В.П., дор. № 1486 від 17.09.2010 року, Версан А.В., дор. б/н від 10.09.2010 року

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

до Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград

про стягнення 1094261,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ згідно договору № 08/08-63 БО-02 від 02.10.2008 року на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 1094261,50 грн., з яких 844549,51 грн. - сума основного боргу, 81455,80 грн. - пеня, 130351,10 грн. - інфляційні витрати та 37905,07 грн. - сума трьох відсотків річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

06.10.2010 року відповідач надав через канцелярію суду клопотання про призначення по справі економічної експертизи, на вирішення якої запропонував поставити наступні запитання: 1. Чи підтверджується сума позовних вимог вказана у позові "Позивачем" матеріалам справи з урахуванням заперечень викладених "Відповідачем" у відзиві? 2. Чи обґрунтовано здійснені нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків згідно укладеним між сторонами по справі договором та діючими нормативними документами виходячи із заперечень викладених “Відповідачем” у відзиві та клопотанні про проведення судової експертизи?

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2010 року було задоволено клопотання Красноградського підприємства теплових мереж про призначення по справі судово - економічної експертизи. Призначено по справі проведення судово - економічної експертизи, провадження якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. Провадження по справі зупинено.

11.02.2011 року до канцелярії господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року по справі № 49/172-10 та справа № 49/172-10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2011 року провадження по справі було поновлено, розгляд справи призначений на 01.03.2011 р. на 12:00 годину.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував частково, через канцелярію суду надав доповнення до відзиву просив суд відмовити в задоволення вимоги щодо стягнення пені.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

02 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 08/08-63 БО-02, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ та послуги його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається судом з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, передавши відповідачеві протягом жовтня 2008 року - квітня 2009 року природний газ в обсязі 1670,653 тис.куб.м. на загальну суму 3796049,51 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками обох сторін, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка, як стверджує позивач становить 844549,51 грн. та яка до теперішнього часу не сплачена.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву проти нарахування вказаної суми заперечує, зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а через те, що держава не передбачила у бюджеті 2010 року гроші на погашення різниці у тарифах та належним чином не профінансувала витрати бюджетних організацій в частині витрат на комунальні послуги, що спричинило їх значну заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2010 року призначено по справі проведення судово - економічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання чи підтверджується документально сума основного боргу у розмірі 844549,51 грн., визначена позивачем станом на 01.09.2010 року за договором постачання природного газу № 08/08-63 БО-02 від 02.10.2008 року?

Згідно висновку судово - економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року Харківського НДІСЕ ім. засл. професора М.С.Бокаріуса, експертами встановлено, що в обсязі наданих документів, за договором постачання природного газу № 08/08-63 БО-02 від 02.10.2008 року, документально підтверджується сума заборгованості Красноградського підприємства теплових мереж перед ХФ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» станом на 01.09.2010 у розмірі 844549,51 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд, дослідивши наданий експертний висновок, дійшов висновку, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу з урахуванням всіх проведених оплат становить 844549,51 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 844549,51 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми боргу за весь час прострочення. Позивач надав суду розрахунки основного боргу з урахуванням інфляційних витрат та трьох відсотків річних, відповідно яких на його думку належна до сплати сума інфляційних витрат становить 130351,1 грн. та трьох відсотків річних - 37905,07 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти нарахування зазначених сум посилаючись на той факт, що заборгованість Відповідача за договором постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 02.10.2008 року № 08/08-63 БО-02 виникла внаслідок різниці в тарифах закупівлі теплової енергії та подальшого її постачання кінцевим споживачам. Так, відповідач вказує, що ЗУ "Про державний бюджет на 2010 рік" не передбачено компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому підприємство фізично не може погасити заборгованість перед позивачем, яка дорівнюється сумі, яку повинна компенсувати Держава. Відповідач зауважує, що згідно п. 2 ст. 218 ГК України де вказано, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання не несе господарсько-правової відповідальності (до якої відноситься сума інфляційних, 3 % річних та пеня нарахована на суму боргу) за не належне виконання зобов'язання, якщо виявилося, що належне його виконання неможливе внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. На думку відповідача, як раз порядок затвердження тарифів на теплопостачання та відсутність постійно діючого правового механізму погашення заборгованості (збитків) з різниці в тарифах на теплову енергію є ні чим іншим, як надзвичайними і невідворотними обставинами внаслідок яких відповідач не може в повній мірі виконувати зобов'язання по договору газопостачання пов'язані зі своєчасним розрахунком за отриманий газ з позивачем, а тому повинен бути звільнений від сплати нарахованих інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Суд не може погодитись з таким твердженням, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже наведені відповідачем обставини можна визнати несприятливими наслідками здійснення господарської діяльності, відповідальність при настанні яких несе сам боржник.

Суд, враховуючи наведене, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання зобов'язання відповідачем, належна до сплати сума інфляційних витрат становить 124924,10 грн., а трьох відсотків річних - 37642,71 грн., що також підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року. За таких підстав суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 124924,10 грн. інфляційних витрат та 37642,71 грн. трьох відсотків річних також обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

В задоволенні решти заявленої до стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 5427 грн. та 262,36 грн. трьох відсотків річних суд відмовляє, оскільки позивачем безпідставно було заявлено до стягнення вказані суми.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2 договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав розрахунок пені, відповідно якого заявлена до стягнення сума пені становить 81455,80 грн.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що при вищевказаних обставинах він не повинен нести господарсько-правової відповідальності у вигляді пені нарахованої позивачем, тому як притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності визначених законом умов, а саме: противоправної поведінки особи; шкідливого результату такої поведінки; причинного зв'язку між поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. їх сукупність складає склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності відповідно ст. 614 ЦК України.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки судом було встановлено наявність прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати суми основного боргу, то суд вважає нарахування штрафної санкції позивачем у вигляді пені є правомірним.

Так, враховуючи умови договору та норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає обґрунтованою заявлену до стягнення суму пені у розмірі 80728,74 грн., нарахованої за період з 01.03.2010 р. по 01.09.20010 р., що також підтверджується висновком судово - економічної експертизи № 8907 від 24.01.2011 року.

Проте, суд вважає наведені відповідачем обставини, такими, що заслуговують на увагу у розумінні ст. 233 ГК України. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховує відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин невиконання споживачами Красноградського підприємства теплових мереж своїх зобов'язань, що призвело до скрутного фінансово - економічного стану підприємства, суд вважає можливим зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 10000 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 71455,80 грн. відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та витрати по сплаті судової експертизи покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 10171,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 219,36 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду та відшкодувати відповідачу за рахунок позивача витрати на проведення судово - економічної експертизи у розмірі 455,43 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Красноградського підприємства теплових мереж (адреса: 63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, 47, р/р 260096162 ВАТ "Мегабанк" Красноградське відділення, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32464827) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, р/р 260063013323 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) - 844549,51 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 10000 грн. пені, 124924,10 грн. інфляційних витрат, 37642,71 грн. трьох відсотків річних, 10171,16 грн. витрат по сплаті державного мита та 219,36 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199, літ. Д-5, р/р 260063013323 у філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) на користь Красноградського підприємства теплових мереж (адреса: 63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Жовтнева, 47, р/р 260096162 ВАТ "Мегабанк" Красноградське відділення, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32464827) 455,43 грн. витрат на проведення судово - економічної експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення 5427 грн. інфляційних витрат, 262,36 грн. трьох відсотків річних та 71455,80 грн. пені.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 09.03.2011 року.