Рішення № 14215653, 01.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 64/81-10

вх. № 975/5-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Альошина К.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 22.02.2010р.;

відповідача - ОСОБА_3 голова СФГ "Ера";

3-ої особи - ОСОБА_4, особисто;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, смт. Шевченково;

до Селянського (фермерського) господарства "Ера", с. Огурцівка;

про стягнення 27500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Ера" суму боргу в розмірі 27500,00грн.; суму сплаченого державного мита - 275,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за договором позики від 17.03.2008р., укладеним сторонами та домовленості сторін від 20.03.2008 року, позивач надав відповідачеві позику у розмірі 27500,00 грн., однак відповідач не повернув грошові кошти в зазначений сторонами строк.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 13.04.2010 року провадження у справі було зупинено, а матеріали справи № 64/81-10 направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи.

Справа № 64/81-10 була повернута на адресу господарського суду Харківської області з повідомленням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. ОСОБА_6 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи за справою № 64/81-10.

Ухвалою господарського суду від 27.07.10р. було поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 27.08.2010р. за вх. № 16807, надав документи згідно клопотання, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. Також, відповідач просив суд направити для дослідження в ХНДІСЕ раніше надані зразки підписів в документах, які були надані супровідним листом від 14.06.2010 року.

04.10.10р. позивач надав до канцелярії суду заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

05.10.10р. третя особа - ФОП ОСОБА_4 надав до канцелярії суду пояснення, просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення експертизи у справі, мотивуючи свої пояснення тим, що відповідач навмисно затягує розгляд справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 12.10.10р., у зв"язку з відпусткою судді Доленчука Д.О., справу 64/81-10 було передано судді Добрелі Н.С.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи те, що питання поставлені на вирішення експертів не вирішені й те, що в повідомленні ХНДІСЕ №3358 вказано, що неможливість надання висновку обумовлена відсутністю порівняльного матеріалу та те, що відповідачем були надані додаткові документи, що необхідні для проведення експертизи, суд вважає необхідним призначити судову експертизу у справі 64/81-10 в-друге, при цьому витрати із проведення судової експертизи покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.10.10р. по справі №64/81-10 було призначено, в-друге, у справі судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. ОСОБА_6.

11.01.11 року справа № 64/81-10 була повернута на адресу господарського суду Харківської області з висновком судового експерта №9126, який складено 28.01.11р.

Ухвалою суду від 14.02.11р. було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.02.11р.

В судовому засіданні призначеному на 28.02.11р. було оголошено перерву до 01.03.11р.

01.03.11р. відповідач надав до канцелярії суду клопотання (вх.№3988) про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи, в якому вказує на те, що підписи у документах, щодо яких було складено висновок експерта, голові СФГ "ЕРА", ОСОБА_3 не належать, отже відповідач просить призначити вищевказану експертизу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову, проти наданого клопотання відповідачем, щодо призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи заперечував в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові, наполягав на задоволенні клопотання про призначення комісійної судово-почеркозначої експертизи.

У судовому засіданні 3-я особа - підтримала позовні вимоги, проти клопотання відповідача заперечувала в повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення комісійної судово-почеркозначої експертизи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №9126 за господарською справою №64/81-10 від 28.01.11р., на питання поставлені судом перед експертом, вказується, що усі підписи на спірних документах належать саме ОСОБА_3, отже питання поставлені судом були вирішені й підстав для призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи немає.

В ухвалі суду від 12.10.10р. суд попередив експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судову експертизу", незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання, досудового та судового слідства; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Проте у даному разі висновок експерта викладений чітко, ясно та було надано відповідь на всі питання поставлені судом.

З урахуванням вищевикладеного, те, що експерт надав відповідний висновок, складений у відповідності до норм діючого законодавства, та був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, у суду відсутні підстави для сумніву у висновках експертизи.

Окрім того, в процесі судового розгляду справи саме за клопотанням відповідача призначалась судова експертиза, проте відповідач у перший раз, не тільки не вжив заходів для її належного проведення, а натомість своїми діями зволікав її проведення (несплата вартості експертизи, неподання витребуваних документів), внаслідок чого, у перший раз призначення експертизи, висновку експерта з питань поставлених судом не було зроблено.

Враховуючи вищевикладене, те, що справа розглядається майже рік (позовна заява надійшла 09.02.10), у суду є підстави вважати, що таким чином відповідач зловживає своїми правами та штучно зволікає розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

17.03.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір позики (безпроцентної), відповідно до п.1.1. якого, позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає відповідачу позику, а відповідач зобов"язаний використати її та повернути у визначений цим договором строк.

Відповідно до п.3.1. договору, метою надання позики відповідачу є проведення сільськогосподарських робіт та, відповідно до п.3.2. розмір позики становить 28000,00грн.

Відповідно до п.4.3. договору, відповідач протягом 3-х днів після отримання суми позики зобов"язаний повідомити про отримання грошових коштів в письмовому порядку.

На виконання п.4.3. договору, відповідачем було письмово повідомлено позивача про отримання грошових коштів у розмірі 27500,00грн. (сторонами було додатково погоджено суму позики).

Відповідно до п.4.2. договору, сторони встановили, що позика надається у безготівковому порядку, шляхом передачі грошових коштів у розмірі позики до каси відповідача.

Відповідно до п.2.2. договору, строк визначений п.2.1. договору (185 днів з моменту надходження грошових коштів до каси відповідача), може бути продовжений у разі згоди сторін й сторонами було погоджено, що строк повернення позики становить рік з 20.03.08, тобто до 20.03.09р.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, вказана сума відповідачем повернута не була, внаслідок чого сума боргу відповідача перед позивачем становить 27500,00грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечення відповідача грунтуються зокрема на тому, що підпис у договорі займу від 17 березня 2008 року та в розписці до договору займу виконано не ОСОБА_3 Ці твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, в висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31.01.2011 року № 9126, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_3 в двох примірниках договору займа від 17.03.2008 року в графі "Заемщик" в рядку "М.П" ( ар спр. 33,84) виконані ОСОБА_3. Підписи від імені ОСОБА_3 в розписці від 20.03.2008 року ( арк. спр. 85), розташований в рядку "Заемщик Директор СФГ Єра ОСОБА_3., виконані ОСОБА_3.

Як зазначається у п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8" Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірцій оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження ;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його повним та обгрунтованим і покласти в основу рішення.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заборгованість відповідачем не спростована, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 27500,00 грн. правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (вартість судової експертизи була сплачена відповідачем, отже стягненню на користь позивача не підлягає).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 11, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ЕРА" (63600, Харківська область, Шевченківський район, с. Огурцівка, вул. Жовтнева, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 25188482) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (61083, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу в розмірі 27500,00грн., 275,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 04 березня 2011 року.