Рішення № 14215427, 28.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

28 лютого 2011 року справа № 5020-3/228 За позовомДочірнього підприємства „МРКС-Ероп Лайн”,

ідентифікаційний код 36524355

(71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99006, АДРЕСА_1)

про стягнення 333980,00 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ДП „МРКС-Ероп Лайн”) Прокопець О.П., представник, довіреність №2091 від 27.09.2010;

позивач (ДП „МРКС-Ероп Лайн”) Дяченко О.М., керівник, довідка з ЄДРПОУ серії НОМЕР_2 від 21.05.2009.

відповідач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_4, представник, довіреність №405 від 15.02.2011;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_5, представник, довіреність №405 від 15.02.2011.

Обставини справи:

24.12.2010 Дочірнє підприємство „МРКС-Ероп Лайн” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 333980,00 грн. збитків за укладеним між сторонами Договором №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 526, 610, 611, 906 Цивільного кодексу України, статті 175, 224 Господарського кодексу України, які регулюють загальні питання виконання зобовязань та відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання. Зокрема позивач стверджує, що відповідач не виконав жодну з умов укладеного сторонами договору про надання послуг, а отже зобовязаний відшкодувати позивачеві завдані цим збитки.

В судовому засіданні 24.01.2011, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач надав письмові пояснення, якими в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив підставу позову, зазначивши, що відповідно до частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобовязанні, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 333980,00 грн. як такі, що отримані без достатніх правових підстав /том 1, арк. с. 49-50/.

Оскільки частина четверта статті 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, зважаючи на те, що таку заяву зроблено позивачем до початку розгляду справи по суті, суд прийняв дану заяву до розгляду.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /том 1, арк. с. 66-69/, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на виконання ним умов Договору у повному обсязі, на підтвердження чого надав відповідні докази.

В судовому засіданні 16.02.2011 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 24.02.2011, а 24.02.2011 до 28.02.2011.

Також в судовому засіданні 24.02.2011-28.02.2011 розглянуто клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи /том 1, арк. с. 143-144/.

За результатами обговорення заявленого клопотання, наданих представниками сторін пояснень та документів, суд дійшов висновку про його відхилення, виходячи з наступного.

В обґрунтування клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач зазначив, що надані відповідачем Акт приймання-передачі графічних матеріалів та інструкцій по експлуатації мяких контейнерів МК 14-10 та Програма навчання персоналу не погоджувались і не підписувались директором Дочірнього підприємства „МРКС-Ероп Лайн” ОСОБА_3, а отже підпис на цих документах, що вчинений від її імені, є підробленим.

Відповідач заперечував проти проведення експертизи посилаючись на її недоцільність з наступних підстав. Відповідач не заперечує, що надані документи оформлені неналежним чином. По-перше, на зазначених документах відсутня печатка позивача, а, по-друге, підпис представника позивача навіть візуально відрізняється від підпису керівника Дочірнього підприємства „МРКС-Ероп Лайн”, що проставлений в Договорі. Крім того, в обох документах перед підписом поставлена похила риска, яка в існуючому діловому обороті традиційно сприймається як підпис іншої уповноваженої особи.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 №01-8/2651 „Про деякі питання призначення судових експертиз” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В ході розгляду справи, а саме в судовому засіданні 28.02.2011 керівником ДП „МРКС-Ероп Лайн” було надано пояснення, що підпис на Акті приймання-передачі графічних матеріалів та інструкцій по експлуатації та використанню мяких контейнерів МК 14-10 та Програмі курсу інженерно-консультаційного навчання персоналу ДП „МРКС-Ероп Лайн” їй не належить.

За викладених обставин, позивач не наполягав на задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, а суд дане клопотання відхилив, оскільки встановлення факту підписання чи непідписання спірних документів позивачем при відсутності на них гербової печатки позивача не сприятиме встановленню істини у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2009 між Дочірнім підприємством „МРКС-Ероп Лайн” (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладений договір №04/08/09 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 /том 1, арк. с. 26-27/ (далі Договір) на період з 04.08.2009 до 31.12.2009 (пункт 5.1. Договору), тобто на 4 місяці 28 днів.

За умовами Договору Замовник приймає, а Виконавець здійснює комплекс інженерно-консультаційних послуг з експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 згідно з технічними умовами (ТУ) про їх використання (далі по тексту „контейнерів”) (пункт 1.1. Договору); консультаційне обслуговування включає в себе: надання консультацій персоналу Замовника щодо експлуатації та використання контейнерів відповідно до ТУ 2297-001-56579756-06 ЗАТ „Нові технології перевезень”; проведення на території Замовника спеціального курсу навчання відповідальних працівників, обумовлених Сторонами; надання необхідної інформації персоналу Замовника телефоном і електронною поштою з поточних питань експлуатації контейнерів протягом строку дії Договору (пункт 2.1. Договору); Сторони зобовязані виділити відповідальних осіб для звязку одна з одною і для оформлення необхідної документації (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату Виконавцю за консультаційне обслуговування по експлуатації контейнерів в порядку і в строки згідно з Додатком 1, що є невідємною частиною Договору.

Відповідно до Додатку 1 від 04.08.2009 /том 1, арк. с. 28/ Замовник сплачує Виконавцю на підставі рахунку-фактури вартість комплексу інженерно-консультативних послуг з експлуатації мяких контейнерів МК 14-10 згідно з технічними умовами (ТУ) про їх використання 333980,00 грн.

За змістом пункту 3.2. Договору, після надання консультацій персоналу Замовника щодо експлуатації та використання контейнерів відповідно до ТУ 2297-001-56579756-06 ЗАТ „Нові технології перевезень” та проведення на території Замовника спеціального курсу навчання відповідальних працівників, обумовлених Сторонами, Виконавець надсилає Замовнику два примірника акта виконаних робіт із зазначенням обсягу виконаних робіт. Замовник зобовязаний протягом трьох днів або підписати цей акт і направити Виконавцю один його примірник, або надати свої зауваження до нього. У разі неотримання виконавцем ані акта, ані зауважень протягом 5 діб, акт автоматично вважається затвердженим.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.2. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2009. Якщо за 20 днів до закінчення його дії жодна зі Сторін не повідомить іншу про свій намір припинити дію Договору, він автоматично вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

Водночас, пунктом 5.3. Договору передбачена можливість його розірвання до закінчення терміну дії.

Вважаючи невиконаними відповідачем умови Договору в частині здійснення комплексу інженерно-консультаційних послуг з експлуатації мяких контейнерів МК 14-10, позивач 06.08.2010 надіслав на адресу відповідача Претензію №1 (вих. №72) про стягнення заборгованості за Договором №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 на суму 333980,00 грн., в якій повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку, у звязку з чим просив повернути йому попередню оплату в розмірі 333980,00 грн. /том 1, арк. с. 13/.

У відповіді на претензію відповідач повністю відхилив предявлені вимоги, посилаючись на належне виконання ним умов Договору №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК 14-10 /том 1, арк. с. 30-31/, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою Договір №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10, укладений між Сторонами, є договором про надання послуг за плату.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу обовязок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Отже, саме позивач повинен довести той факт, що відповідачем не виконано умов Договору про надання послуг за плату.

Судом встановлено, що в період з 10.11.2008 по 21.11.2008 ОСОБА_1 пройшов курс навчання на семінарі-тренінгу „Правила експлуатації мяких контейнерів МК 14-10”, який проводився компанією ЗАТ „Новые технологии в перевозках” (Москва, РФ), за результатами якого отримав сертифікат /том 1, арк. с. 110/ і право надавати консультаційні послуги щодо експлуатації мяких контейнерів на території України /том 1, арк. с. 114/.

З письмових пояснень відповідача по суті спору /том 1, арк. с. 111-113/ убачається, що офіційним ліцензованим користувачем технології МК 14-10 в Україні є ТОВ „Нові технології ЛТД”.

03.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нові технології ЛТД” та Дочірнім підприємством „МРКС-Ероп Лайн” укладено Договір №08/09-МКПр оренди 1000 шт. мяких контейнерів поліпропіленових МКПр-14-10 /том 1, арк. с. 115-117/.

Того ж дня, тобто 03.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нові технології ЛТД” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір доручення №03/08/09 /том 1, арк. с. 119-121/, яким було уповноважено відповідача:

-в строк до 10.08.2009 укласти з позивачем договір на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК 14-10 за Договором №08/09-МКПр від 03.08.2009, тобто саме спірний договір (пункт 1.1.1. Договору);

-в строк до 10.09.2009 провести навчання персоналу ДП „МРКС-Ероп Лайн” технології експлуатації МК 14-10 і передати останньому графічні матеріали і інструкції з експлуатації та використання контейнерів МК 14-10 (пункт 1.1.2. Договору);

-отримати від ДП „МРКС-Ероп Лайн” оплату за консультаційне обслуговування в розмірі 333980,00 грн. (пункт 1.1.3. Договору).

Отже, у спірному Договорі відповідач діяв як представник офіційного ліцензійного користувача технології МК 14-10 в Україні, а саме ТОВ „Нові технології ЛТД”. Вказану технологію російського виробника (субєкта авторського права) позивач отримав на підставі Договору. На користь такого висновку свідчать умови Договору №04/08/09 від 04.08.2009 щодо вартості послуг (333980,00 грн.) і скріншоти зі сторінок Інтернету про створення компанії „МРКС-Ероп Лайн” і укладення 03.08.2009 з представництвом ЗАТ „Новые технологии в перевозках” договору щодо отримання прав на використання розробленої і запатентованої російськими спеціалістами технології експлуатації мяких контейнерів МК 14-10, факт публікації яких на офіційному сайті компанії EROP-MRKS в мережі Інтернет підтверджено висновком №ИС-11 від 10.02.2001 експерта Севастопольської торгово-промислової палати /том 1, арк. с. 80-83/.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи убачається, що 11.08.2009 на підставі рахунку-фактури №000001 від 06.08.2009 /том 1, арк. с. 11/ позивач здійснив оплату за консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК 14-10 за Договором від 04.08.2009 в розмірі 100% їх вартості, а саме 333980,00 грн. Факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням №47 від 11.08.2009 /том 1, арк. с. 12/ та не заперечується відповідачем.

Після оплати консультаційних послуг, а саме 14.08.2009 позивач отримав від ТОВ „Нові технології ЛТД” першу партію контейнерів кількістю 250 шт., про свідчить Акт приймання-передачі №1 мяких контейнерів (МКПр) до Договору №08/09-МКПр від 03.08.2009 /том 1, арк. с. 118/.

Другу партію контейнерів кількістю 250 шт. позивач отримав 23.02.2010 /том 1, арк. с. 118 зворотний бік).

Крім того, 23.11.2009 між ДП „МРКС-Ероп Лайн” та ТОВ „Нові технології ЛТД” був укладений Договір купівлі-продажу №23/11/09 двох траверсів та двох строп /том 1, арк. с. 78/, і того ж дня траверси і стропи були передані ТОВ „Нові технології ЛТД”, що підтверджується видатковою накладною №ЛНА-000001 від 23.11.2009 /том 1, арк. с. 79/. Оскільки виготовлення зазначених траверс (кріплення для МК 14-10) здійснюється за індивідуальними ескізами (малюнками, кресленнями), тобто потребує спеціальних знань, можна зробити висновок, що такі знання, а саме консультації щодо виготовлення цих траверсів позивач отримав саме від відповідача на підставі спірного Договору.

Також на підтвердження факту виконання своїх зобовязань за спірним Договором, відповідач надав суду Акт приймання-передачі графічних матеріалів та інструкцій по експлуатації та використанню мяких контейнерів МК 14-10 /том 1, арк. с. 73/ та Програму курсу інженерно-консультаційного навчання персоналу ДП „МРКС-Ероп Лайн” /том 1, арк. с. 74-75/.

Згідно з Актом приймання-передачі графічних матеріалів і інструкцій з експлуатації та використання мяких контейнерів МК 14-10, 10.08.2009 відповідач передав, а представник позивача прийняв: комплекти фотоматеріалів, креслярські матеріали, технологічну схему, ТУ 2297-001-56579756-06 мяких контейнерів МК-14-10, керівництво з експлуатації, перелік сипучих вантажів та відповідні інструкції /том 1, арк. с. 73/.

Суд відхиляє цей доказ, оскільки зазначений акт не має доказової сили як такий, що складений в односторонньому порядку, позаяк підписаний за представника позивача невстановленою особою. До того ж підпис з боку позивача не засвідчений печаткою останнього.

З цих же підстав суд відхиляє інший доказ Програму курсу інженерно-консультаційного навчання персоналу ДП „МРКС-Ероп Лайн”, погоджену представником позивача та відповідачем /том 1, арк. с. 74-75/.

Крім того, Акт приймання-передачі графічних матеріалів та інструкцій по експлуатації та використанню мяких контейнерів МК 14-10 та Програма курсу інженерно-консультаційного навчання персоналу ДП „МРКС-Ероп Лайн” не відповідають положенням ГОСТ 6.38-90 „Система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів”, оскільки не мають необхідних реквізитів: підпису уповноваженої особи позивача та його печатки.

Водночас, суд звертає увагу Сторін на те, що складання зазначених документів умовами Договору №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 не передбачено.

Як встановлено судом, на виконання пункту 3.2. Договору відповідач надіслав позивачеві два примірника акта виконаних робіт (наданих послуг) від 04.09.2009 із зазначенням обсягу виконаних робіт /том 1, арк. с. 123/, що підтверджується квитанцією №2600080 курєрської служби доставки „КСД” /том 1, арк. с. 84/ та не заперечується позивачем (письмові пояснення в клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи від 24.02.2011 /том 1, арк. с. 143/) та особисто директором ДП „МРКС-Ероп Лайн” ОСОБА_3, про що нею зазначено в судовому засіданні 28.02.2011.

При цьому, за твердженням позивача, даний акт повернутий відповідачеві без підписання, у звязку з невиконанням останнім своїх зобовязань за договором на час отримання акта. На підтвердження факту надсилання відповідачеві акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), позивачем надано суду декларацію курєрської служби „Альтернативна служба доставки” №9018050 від 10.09.2009 /том 1, арк. с. 145/.

Такий самий документ наданий і відповідачем /том 1, арк. с. 76/, але на доказ надсилання йому спірних Акта приймання-передачі графічних матеріалів та інструкцій по експлуатації та використанню мяких контейнерів МК 14-10 та Програми курсу інженерно-консультаційного навчання персоналу ДП „МРКС-Ероп Лайн”.

Зважаючи на той факт, що надіслання Акта приймання-передачі графічних матеріалів і інструкцій та Програми курсу заперечується представниками позивача, а зміст декларації курєрської служби „Альтернативна служба доставки” №9018050 від 10.09.2009 не надає можливості встановити зміст вкладень поштового відправлення у звязку з відсутністю відповідного опису, суд виключає дану декларацію з числа доказів у справі.

Отже, докази підписання позивачем акта приймання-передачі наданих відповідачем послуг за Договором №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 відсутні. Так само відсутні належні та допустимі докази наявності письмових зауважень з боку позивача щодо наданих відповідачем послуг.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, позивач був зобовязаний протягом трьох днів або підписати акт виконаних робіт за Договором і надіслати Виконавцю один його примірник, або надати свої зауваження до нього. У разі неотримання виконавцем ані акту, ані зауважень протягом 5 діб, акт автоматично вважається затвердженим.

Згідно з частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Оскільки позивачем ані підписаний акт, ані зауваження не були надіслані відповідачу протягом 5 діб після отримання акта (08.09.2009), суд вважає акт виконаних робіт (наданих послуг) автоматично затвердженим, тобто відповідач вважається таким, що належним чином виконав зобовязання за Договором №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10. А зауваження, викладені позивачем у претензії №1 від 06.08.2010 не свідчать про невиконання відповідачем умов Договору.

(Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2011 у справі №12/191-10/109).

Доводи позивача щодо невиконання відповідачем умов договору в частині проведення спеціального курсу навчання відповідальних працівників обумовлених сторонами Договору саме на території замовника суд визнає необґрунтованими внаслідок відсутності закріпленого в договорі визначення чи тлумачення терміну „територія”.

Надані позивачем копія договору №20 від 01.06.2009 купівлі-продажу траверсів і стропів, укладений між ним та ВАТ „Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” /том 1, арк. с. 133-134/; копія паспорта на стропу /том 1, арк. с. 135/; копія паспорта на траверсу навантажувальну /том 1, арк. с. 136-139/ відхиляються судом як такі, що не засвідчені належним чином, а отже не маючі доказового значення в контексті статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо строку дії Договору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України та частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України унормовано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньою відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньою відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктами 5.1.-5.2, 5.3. Договору цей Договір діє до 31.12.2009. Якщо за 20 днів до закінчення його дії жодна зі Сторін не повідомить іншу про свій намір припинити дію Договору, він автоматично вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах. Договір може бути розірвано до закінчення терміну його дії з попередженням однієї зі Сторін за один місяць.

Таким чином, спірний Договір укладався на строк: 4 місяці 28 днів. Утім, зважаючи на відсутність заперечень жодної зі Сторін проти його подальшої дії, суд дійшов висновку про те, що Договір двічі продовжувався на той самий період, тобто перший раз з 01.01.2010 по 29.05.2010; другий з 30.05.2010 по 28.10.2010.

Оскільки Договором (пункт 5.3.) передбачена можливість його розірвання із повідомленням іншої сторони за один місяць до закінчення терміну дії Договору, з огляду на вчинення такої дії позивачем (претензія №1 від 06.08.2010), суд вважає, що Договір №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 припинив свою дію 28.10.2010.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, регулює питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Проте в даному випадку кошти в сумі 333980,00 грн. не є безпідставно набутим майном, позаяк отримані відповідачем на підставі укладеного між Сторонами Договору №04/08/09 від 04.08.2009 на консультаційне обслуговування технології експлуатації мяких контейнерів МК-14-10 як оплата за надані відповідачем послуги.

Факт надання зазначених послуг позивачем не спростований.

За таких обставин, беручи до уваги недоведеність грубого порушення відповідачем взятих на себе зобовязань, передбачених Договором, а саме невиконання жодної з умов підписаного між сторонами Договору, суд вважає позовні вимоги Дочірнього підприємства „МРКС-Ероп Лайн” про стягнення з відповідача 333980,00 грн. безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.У позові відмовити повністю.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

09.03.2011.