Рішення № 14215112, 11.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2011 р.

Справа № 9/17-47-2011

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС"

про стягнення 103699084,25грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 05.01.2011р. за вх. № 49/2011 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" (далі –Відповідач) в сумі 103 699 084,25 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФС" укладено Генеральний договір № 005/10 від 26.02.2010р. (надалі за текстом - Кредитний договір), за умовами якого Відповідачу надано кредит у сумі 90 000 000 грн., зі сплатою 25 % річних на строк користування згідно встановленого графіку та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 30.08.2012р.

Свої зобов'язання за Кредитним договором Позивач виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав Відповідачу згідно умов п.п. 1.1.1. Кредитного договору, що підтверджується платіжними дорученнями №742364 від 26.02.2010р., №745286 від 02.03.2010р.

Відповідно до пунктів 1., 2.7., 3.3.4., Кредитного договору Відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати проценти у встановленому розмірі.

Виходячи з п. 2.7. Кредитного договору, сплата процентів здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа місяця, починаючи з наступного від місяця, а також одночасно з погашенням останнього платежу за кредитом, за відповідною додатковою угодою до цього договору, або у день достроково повернення кредиту.

Проте, відповідно до положень викладених у позовній заяві, Відповідач проценти не сплатив, умови Кредитного договору не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, починаючи з 26.02.2010р.

Пунктом 3.3.7 Кредитного договору передбачено, що на вимогу Кредитора у випадках передбачених цим Договором (п.п. 2.12.3, 2.15, 3.2.2, 3.2.5, 5.4) та достроково, протягом 30 робочих днів від дня отримання вимоги Кредитора повернути кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню).

21.10.2010р Позивач направив Відповідачу вимогу №19/4274 про повернення заборгованості. Оскільки, вимога була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, позивач стверджує, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Станом на 01.12.2010р. Відповідач умови Кредитного договору не виконав, нараховані проценти по кредиту не сплатив та за таких обставин, позивач просить суд стягнути з Відповідача суму кредиту, яка становить 90 000 000 грн. та суму нарахованих процентів по кредиту в розмірі 13 191 780,82 грн.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору при простроченні повернення кредиту або сплати процентів, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки, при цьому, з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку із цим за період з 08.06.2010р. по 30.11.2010р. нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом становить 507 303,43 грн.

Таким чином, з огляду на положення цивільного та господарського законодавства про загальні умови виконання зобов'язань, станом на 01.12.2010р. Відповідачем зобов'язання по Кредитному договору не виконані, проценти не погашені, загальна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" становить - 103 699 084,25грн. з яких: 90 000 000 грн. - заборгованість по кредиту; 13 191 780,82 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів; 507 303,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплати відсотків за кредитом.

25.02.2011р. за вх. №5980/2011 Позивачем надано до суду уточнення позивних вимог, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" просить суд вважати вірними вимоги Позивача в тих розрахунках, які вказані у розрахунку стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" станом на 01.12.2010р., а саме: 90 000 000 грн. - заборгованість за кредитом; 13 191 780,82 грн. - заборгованість по сплаті процентів; 499 319,29 грн. - пеня за несвоєчасну сплати відсотків.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено генеральний договір про здійснення кредитування, згідно з яким, позивач (Кредитор) –зобов’язується надавати відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у гривнях у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, в межах загального ліміту, а Позичальник зобов’язався повертати кредит у строки та на умовах даного договору.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 536, 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а кредитор має право на їх отримання.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Господарським судом визначено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується платіжними дорученнями №742364 від 26.02.2010р. –на суму 80 000 000 грн., №745286 від 02.03.2010р. –на суму 10 000 000 грн.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті кредитних платежів, що надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору кредиту становить 90 000 000 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки раціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок щомісячного нарахування відсотків станом на 01.12.2010р., який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір нарахованих відсотків відповідачу становить 13 191 780,82 грн., перевірений господарським судом та встановлено його не відповідність нормам чинного законодавства.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з якими розмір пені, що нарахований відповідачу на період з 08.06.2010р. по 30.11.2010р., становить 499 319,29 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Приморська, буд. 49/2, код ЄДРПОУ 33507295) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869, р/р 373970005980 в ПАТ „АКБ „Київ”, МФО 322498) –90 000 000 грн. - заборгованість за кредитом; 13 191 780,82 грн. - заборгованість по сплаті процентів; 499 319,29 грн. - пеня за несвоєчасну сплати відсотків; держмита 25 500 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2011 року.