Рішення № 14215086, 02.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р.

Справа № 27/170-10-5398

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Шилко А.В. (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Дельта-Лоцман";

до відповідача: Чорноморського головного морського агентства "Інфлот";

про стягнення 139,77 дол. США.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" в якій просить суд стягнути з відповідача 139,77 дол. США, що станом на 03.12.2010р. становить 1109,78 грн., у тому числі 119,06 дол. США –основна заборгованість, 12,38 дол. США - пеня та 8,33 дол. США –штраф та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на підставі правочину між Державним підприємством „Дельта-лоцман" та Чорноморським головним морським агентством "Інфлот", укладеного відповідно до ст. ст. 207, 638 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, шляхом прийняття до виконання замовлень, на підставі заявок ЧГМА "Інфлот" позивач у липні 2010 року виконав свої зобов’язання належним чином, між тим відповідач за фактично отримані послуги розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Позивач у судові засідання не з’явився, про час та місце їх проведення повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, між тим, надав всі необхідні документи для розгляду справи по суті.

01.03.2011року позивач надав до суду заяву, в якій просив припинити провадження у справі в частині стягнення 119,06 дол.США та стягнути з відповідача 12,38 дол. США пені та 8,33 дол. США штрафу.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу визнав у повному обсязі, між тим, заперечує щодо стягнення з ЧГМА"Інфлот" штрафних санкцій, що вбачається з відзиву на позов (вх. ГСОО №1658/2011 від 19.01.2011).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Державним підприємством "Дельта-Лоцман", згідно заявки відповідача на лоцманське проведення протягом часу з 08.07.2010р. по 09.07.2010р., надано ЧГМА "Інфлот" послуги з лоцманського проведення, служби регулювання руху суден та право на проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морським каналами судну РАТRІS (прапор Мальти), яке знаходилось під агентуванням відповідача.

Факт надання позивачем зазначених послуг ЧГМА "Інфлот" підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями СРРС в яких відповідно визначено: судновласника, назву судна, розміри судна, дату і час надання послуг (а.с. 12-13).

Як встановлено матеріалами справи, 31.07.2010р. ДП "Дельта-Лоцман" виставлено до сплати ЧГМА "Інфлот" рахунок №ДЕ-02599 на суму 1908,75 дол. США відповідно до вартості наданих послуг.

При цьому, відповідач за фактично надані послуги розрахувався частково, сплатив лише 1789,69 дол. США, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку (а.с.17-22). В зв’язку з чим, станом на момент звернення з позовом за ЧГМА "Інфлот" рахувалася заборгованість (згідно рахунку № ДЕ-02599 від 31.07.2010р.) перед ДП "Дельта-Лоцман" у розмірі 119,06 дол. США.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ЧГМА "Інфлот" претензію вих. №7231 від 25.10.2010р. з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед ДП "Дельта-Лоцман" та нараховані штрафні санкції у строк до 28.10.2010р., а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії ДП "Дельта-Лоцман" буде змушено звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, між тим, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов’язань відповідача щодо оплати наданих послуг та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 119,06 дол. США грн. та штрафних санкцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено обов’язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

При цьому, ст. 115 цього кодексу встановлено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Разом з тим, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 за № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, постановою Кабінету міністрів України постановою від 12.10.2000р. за №1544 затверджено Положення про портові збори. Пунктом 18 Положення про портові збори визначено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за визначеними ставками.

Крім того, вищезазначеною постановою встановлено, що за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу з заходженням суден у порти Дніпро-Бузький, Миколаїв (морський), Херсон (морський), Очаків, Октябрьськ та причал заводу „Океан", а також без заходження в морські порти (причали), канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками державному підприємству "Дельта-лоцман".

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ЧГМА "Інфлот" у встановлений вимогою позивача термін, за надані послуги не розрахувався у повному обсязі, в зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 119,06 дол. США є цілком обґрунтованими.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи було повністю сплачено заборгованість у сумі 119,06 дол. США (згідно платіжного доручення в іноземній валюті №32 від 18.01.2011р.), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 12,38 дол. США та штрафу у розмірі 8,33 дол. США вважає його вірним, проте таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед іншого, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Крім того, ч.2 ст. 547 цього кодексу встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами не укладався будь-який правочин у письмовій формі із визначенням заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

Разом з тим, позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, суд зазначає, що вказана норма ст. 231 Господарського кодексу України, безпосередньо регулює відповідальність за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, в яких однією з сторін виступає орган державного сектору економіки. Отже, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, не передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов’язання, між тим даний вид відповідальності встановлено ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, дослідивши заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ДП "Дельта-лоцман" в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 12,38 дол. США та штрафу у розмірі 8,33 дол. США, в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і сума основної заборгованості була сплачена вже після подачі позовної заяви, судові витрати, згідно до вимог ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення з Чорноморського головного морського агентства "Інфлот"(65026, м.Одеса, Митна площа,1, р/р 26004016347 у філії ВАТ „ Державний експортно-імпортний банк України” у м.Одесі, МФО 328618, код ОКПО 01180568) суми основної заборгованості у розмірі 119,06 дол.США –припинити.

2.У задоволені позовних вимог Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, р/р 26007001010084 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” у м. Миколаєві, МФО 326739) до Чорноморського головного морського агентства "Інфлот"(65026, м. Одеса, Митна площа, 1, р/р 26004016347 у філії ВАТ „ Державний експортно-імпортний банк України” у м.Одесі, МФО 328618, код ОКПО 01180568) про стягнення 12,38 дол. США пені та 8,33 дол. США штрафу –відмовити.

3.Стягнути з Чорноморського головного морського агентства „Інфлот” (65026, м.Одеса, Митна площа,1, р/р 26004016347 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” у м.Одесі, МФО 328618, код ОКПО 01180568) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна,27, код ЄДРПОУ 25374003, для розрахунків в іноземній валюті: р/р 26007001010084 вал.980, р/р 26007001010084 вал.840, The State Export-Import Bank of Ukraine Jsc, Nikolaev branch 25-А, Dekabristov str., 54017, Nikolaev, Ukraine, SWIFT: EXBSUAUXMYK, MFO 326739, Account: 26007001010084) 1,19(один дол. США дев’ятнадцять центів) дол. США.

4.Стягнути з Чорноморського головного морського агентства „Інфлот” (65026, м.Одеса, Митна площа,1, р/р 26004016347 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” у м.Одесі, МФО 328618, код ОКПО 01180568) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна,27, код ЄДРПОУ 25374003, філія ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” у м.Миколаєві, р/р 26007001010084, МФО 326739) 201/двісті одна/грн. 07 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 09.03.2011р.