Рішення № 14215045, 02.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.11 Справа№ 26/200 (10)

За позовом: Приватного підприємця «ОСОБА_1», смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області

до відповідача1: Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця», м. Львів

до відповідача2: Приватного підприємства «Луганськ Трансекспедиція», м. Луганськ

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк

про: стягнення 12470,58 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 адвокат (довіреність б/н від 02.12.2010 р.)

від відповідача1 Гачак І.О. представник (довіреність № НЮ-498 від 29.07.2010 р.)

від відповідача2 не зявився

від третьої особи не зявився

Представникам позивача та відповідача1 розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 02.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватний підприємець «ОСОБА_1», смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця», м. Львів та Приватного підприємства «Луганськ Трансекспедиція», м. Луганськ про стягнення 12470,58 грн. збитків та судових витрат.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2011 р. Ухвалою суду від 01.02.2011 р. залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Донецька залізниця»та розгляд справи відкладався до 15.02.2011 р. Ухвалою суду від 15.02.2011 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 02.03.2011 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача1 в судове засідання зявився, подав відзив № М-291 від 08.02.2011 р. на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвал суду не виконала.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача2 та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

30.08.2010 р. по залізничній накладній № 52286759 напіввагон № 66230764 на адресу позивача відповідач2 відвантажив антрацит марки АМ 13-25. Згідно накладної маса вантажу становила 69000 кг., з яких 91200 кг. брутто та 22200 кг. тара, вугілля завантажувалось засобами відправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.

Транзитним постачальником вказаного вугілля згідно Договору поставки № 1Ф від 16.07.2010 р. є ТзОВ «Доншахтспецпром».

Відповідно до п.п. 1.1, 4.2. вищевказаного Договору поставки та на підставі рахунку № СФ-0000022 від 20.08.2010 р. позивач платіжними дорученням № 314 від 20.08.2010р. на суму 10976,00 грн., № 332 від 10.09.2010 р. на суму 46644,22 грн., № 382 від 15.10.2010 р. на суму 11661,06 грн. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в розмірі 69281,28 грн. за поставку вугілля і залізничний тариф.

01.09.2010 р. з прибуттям напіввагона № 66230764 на станцію Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці виявлено поглиблення, вагон відчеплено на вагову перевірку про що складено Акт № 3281/Г від 01.09.2010 р. Як вбачається із вказаного Акту, при перевірці виявилось рівномірне завантаження нижче бортів на 300 мм. Вантаж не маркований, з двох сторін нещільне прилягання 2, 3 люків. В районі 2-3 люком наявні поглиблення довжиною 1000 мм., шириною 1000 мм., глибиною 500 мм. Захисне маркування відсутнє. Просипання вугілля немає.

Цього ж дня, 01.09.2010 р., вагонним майстром та начальником станції директором та вагонним майстром станції Нижньодніпровськ-вузол складено Акт № 108 про технічний стан вагона (контейнеру), в якому вказано, що вагон не підготовлений для перевезення сипучих вантажів дрібних фракцій та зафіксовано втрату вантажу.

За результатами контрольної перевірки складено Комерційний акт № АА 036855/289 від 01.09.2010 р., в якому зазначається, що при перезважуванні вантажу на 150 т. вагонних електронно-тензометричних вагах виявлено: вага брутто 88900 кг, тара з документу 22200 кг, нетто 66700 кг., що є меншим вказаного в документі на 2300 кг.

04.09.2010 р. з прибуттям напіввагона № 66230764 на станцію Знамянка Одеської залізниці виявлено воронкоподібні заглиблення над 1-2-3-4 люками, довжиною 5000 мм, шириною на всю ширину вагона, вагон відчеплено на вагову перевірку про що складено Акти № 23643 від 04.09.2010 р. та № 23658 від 04.09.2010 р. Як вбачається із вказаних Актів, при перевірці виявлено воронкоподібні заглиблення над 1-2-3-4 люками, довжиною 5000 мм, шириною на всю ширину вагона. Просипання вантажу в момент прибуття немає. Фактично навантаження рівномірне нижче бортів на 250 мм. Вантаж немаркований. В документі зазначено, що вантаж навантажено навалом нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага брутто 91200 кг., тара 22200 кг., нетто 69000 кг. Фактично за результатами контрольної перевірки на 150-тонних вагонних вагах станції Знамянка виявилось брутто 77400 кг., тара з бруса 22200 кг., нетто 55200 кг., що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 13800 кг. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг.

З прибуттям вагона на станцію призначення на підставі комерційного акта станції Знамянка Одеської залізниці АА № 055213/758/3 від 05.09.2010 р. на недостачу вугілля в кількості 13800 кг. у вагоні № 66230764 відправка № 52286759 під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено. Вантаж прибув в технічно та комерційно несправному вагоні, наявне висипання вантажу. Захисне маркування вантажу відсутнє. Навантаження нерівномірне. Недостаючий вантаж у вагоні міститися міг.

Як стверджує позивач у позовній заяві, наявність воронкоподібних поглиблень та щілин свідчить про завантаження вугілля у технічно-несправний вагон, та не виключає можливу втрату вугілля при транспортуванні. Позивач вважає, що недостача вугілля можливо виникла як з вини перевізника ДТГО “Львівська залізниця” (відповідача1) (ст.ст. 110, 113, 127 Статуту залізниць України) так і вантажовідправника ПП «Луганськ-Трансекспедиція»(відповідача2) (ст. 24 Статуту).

Розмір та вартість недостачі позивач обчислював наступним чином:

13,8т - 1,38т = 12,42 т., де, 1,38 т норма природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто, яка відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, становить 2% маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах (69 т х 2% : 100% = 1,38 т.).

Згідно п. 13 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»від 29.11.2007 р. за № 01-8/917 вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці за ціною вантажовідправника, а відносно відправника за ціною посередника або постачальника.

Ціна однієї тони вугілля на підставі як довідки вантажовідправника відповідача2 № 82 від 16.09.2010 р. так і рахунку-фактури постачальника ТзОВ «Доншахтспецпром»№ СФ-0000023 від 10.09.2010 р. (без врахування залізничного тарифу) з урахуванням ПДВ становить 845,00 грн.

Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 10 494,90 грн. в т.ч. ПДВ 2 098,98 грн. (845,00 грн. х 12,42 т = 10494,90 грн.).

Провізна плата на недостачу вугілля в розмірі 12,42 т складає 1 975,68 грн. (9 146,67 грн. х 1,2 : 69 т) х 12,42 т = 1975,68 грн.

Загальна сума збитків від недостачі вугілля з урахуванням суми провізної плати складає 12 470,58 грн. (10 494,90 грн. + 1 975,68 грн. = 12 470,58 грн.).

Вартість недостачі вантажу в розмірі 12 470,58 грн. позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача1 та відповідача2.

Представник відповідача1 у відзиві на позовну заяву № М-291 від 08.02.2011 р. проти вимог позивача заперечив, вказавши зокрема, що відповідно до положень Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснювалось його засобами. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 3.9. розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601, відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Згідно з п. 3.20. вищевказаного Роз'яснення за змістом ст. 31 Статуту та п.п. 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

У відповідності до п. 3.21. Розяснення у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Відповідно до §§5-8 “Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари” перед завантаженням сипучих вантажів дрібних фракцій у полу вагони з нижніми розгрузочними люками відправник зобовязаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливе просипання вантажу при перевезенні. Зазори необхідно ущільнювати і при перевезенні сипучих вантажів, якщо конструкція кузова вагона не забезпечує збереження вантажу, що перевозиться. Зазори в підлогах полувагонів можливо ущільнювати двома способами: зволоження вантажу на підлозі вагону і зволоження підлоги вагону. Відправник за погодженням із залізницею може розробляти і застосовувати інші матеріали для звязування або способи для ущільнення зазорів кузовів вагонів, що забезпечують збереження вантажу, що перевозиться і рухомого складу.

Тобто, відправником не вжито всіх достатніх заходів для забезпечення ним збереження вантажу під час перевезення.

Згідно актів про технічний стан вагону № 108 від 01.09.2010 р. станції Нижньодніпровськ-вузол і № 537 від 04.09.2010 р. станції Знамянка зазначено, що у вагоні № 66230764 деформована кришка 2-го люка. При русі у вагоні при наявності зазорів між кришкою люка та поперечною балкою вагона виявлено витікання вантажу. Вагон не підготовлений до перевезення сипучого вантажу дрібних фракцій. Можлива втрата вантажу.

Відповідач-1 наголошує, що зазначені акти про технічний стан вагону не містять відомостей про те, що вагон технічно несправний. Відтак вагон № 66230764 технічно справний, але не підготовлений до перевезення вантажовідправником. З наведеного вище випливає, що відправник не підготував вагон для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнив підлогу вагона, через що сталась втрата вантажу.

При завантаженому вагоні залізниця, що виявила протікання вантажу через зазори у підлозі, не мала можливості прийняти заходи по забезпеченню збереження вантажу, зокрема ущільнити підлогу вагону наведеними у §7 ТУ способами, а саме зволожити підлогу вагону або зволожити вантаж по всій підлозі вагону спеціальними речовинами.

Враховуючи наведене вище відповідач1 просить суд віднести відповідальність за незбереження вантажу у вагоні № 66230764 на відправника.

Збільшення поглиблень у спірному вагоні, відсутність маркування вантажу, а також витікання вантажу при прибутті на станцію призначення Солотвино Львівської залізниці свідчить про те, що на ст. Довжанська не були прийняті достатні заходи по забезпеченню збереження вантажу під час транспортування до станції призначення.

Якби вантажовідправник завантажив вугілля у несправний вагон, то було б витікання вугілля з вагону вже при прийнятті його до перевезення на ст. Довжанка Донецької залізниці. Отже, спірний вагон був поданий під навантаження і прийнятий до перевезення з вантажем як технічно справний. Отже, несправність, зазначена в комерційних актах, утворилась в процесі перевезення вантажу, а перевізником були прийняті заходи по її усуненню та недопущенню втрати вугілля.

Суд оглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення за рахунок відповідача2 з наступних підстав:

Як вказувалось вище, згідно з ст. 31 Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Відповідно до §§ 5-8 “Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів дрібних фракцій, що перевозяться без тари” перед завантаженням сипучих вантажів дрібних фракцій у полу вагони з нижніми розгрузочними люками відправник зобовязаний прийняти заходи по ущільненню наявних зазорів, в тому числі і конструктивних, через які можливо просипання вантажу при перевезенні. Зазори необхідно ущільнювати і при перевезенні сипучих вантажів, якщо конструкція кузова вагона не забезпечує збереження вантажу, що перевозиться. Зазори в підлогах полувагонів можливо ущільнювати двома способами: зволоження вантажу на підлозі вагону і зволоження підлоги вагону. Відправник за погодженням із залізницею може розробляти і застосовувати інші матеріали для звязування або способи для ущільнення зазорів кузовів вагонів, що забезпечують збереження вантажу, що перевозиться і рухомого складу.

Як вбачається з матеріалів справи, вагон завантажувався засобами відправника відповідача2, відтак саме він зобовязаний був прийняти всі необхідні міри для збереження вантажу. Відповідач2 не надав суду доказів вжиття таких заходів, а саме ущільнення люків з метою запобігання втрати вантажу відповідно до ТУ, п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Те, що вагон був непридатний для перевезення вантажів дрібних фракцій (тобто у комерційному відношенні) підтверджується також Комерційними актами АА № 036855/289 та АА № 055213/758.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково, а саме щодо відповідача2.

Оскільки спір виник виключно з вини відповідача2, то судові витрати у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України слід покласти на нього повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 31, 114 Статуту залізниць України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Судові витрати покласти на відповідача2 повністю.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Луганськ-Трансекспедиція», м. Луганськ, вул. Клубна, 81/17 код ЄДРПОУ 34642201) на користь Приватного підприємця «ОСОБА_1», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) 12470 грн. 58 коп. збитків, 124 грн. 71 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.У частині позовних вимог щодо Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця»у задоволенні позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.03.2011 р.