Рішення № 14215030, 10.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11                                                                                           Справа№ 30/245(10)

За позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів

до відповідача: ДП „Львіввугілля”, м. Сокаль

про стягнення 13516,99 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

Від позивача: Петришин А.Ю.

Від відповідача: Кіщак С.І.

Суть спору:           

Позов подано Державною екологічною інспекцією в Львівській області, м. Львів до ДП «Львіввугілля», м. Сокаль про стягнення 13516,99 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.02.2011 року.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, в судовому засіданні 03.02.2011р. оголошувалась перерва до 17.02.02.2011р.

17.02.2011р. розгляд справи відкладався з причин, наведених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, подав відзив на позов №38-3/23 від 17.01.2011р., яким проти позову заперечив. Ствердив, що позивачем в порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності» не повідомлено відповідача про проведення планової перевірки, а відтак даний акт не є належним доказом у справі, оскільки перевірка проведена з порушенням встановлено порядку. Крім того, зазначив, що проведений позивачем розрахунок розмірів шкоди не відповідає «Методиці визначення шкоди».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Межирічанська»ДП «Львіввугілля».

Згідно з актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 р. виявлено засмічення твердими побутовими та промисловими відходами грунту загальною площею 584 м.кв. об»ємом 280 м.куб. на території ВП «Шахта Межирічанська», що є порушенням ст.164 ЗК України та ст.35 Закону України «Про охорону земель».

Даний акт перевірки підписаний беззастережно технічним директором ДП „Львіввугілля” та скріплений печаткою підприємства відповідача.

Згідно з розрахунком розміру шкоди від забруднення землі шахтою ВП «Шахта Великомостівська»ДП «Львіввугілля», проведеного позивачем відповідно до Методики розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року №149, розмір заподіяних збитків становить 13516,99 грн.

На адресу відповідача, позивачем направлялась претензія №03-4408 від 21.10.2010р. про сплату в місячний строк збитків в сумі 13516,99 грн., до якої додано розрахунок завданої шкоди. Відповідач залишив претензію без задоволення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Відповідно до п.б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п.в ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про охорону земель”, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно з п.49 ст.6 та п.7 ст.47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до державного та місцевих бюджетів.

Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці Державною екологічною інспекцією в Львівській області дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Великомостівська»ДП «Львіввугілля»” виявлено забруднення землі, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 13516,99 грн.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки покликання відповідача на порушення позивачем недотримання процедурних вимог при встановленні даного факту не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності при відсутності інших встановлених діючим законодавством доказів. Крім того не наведено, які ж вимоги діючих норм порушено, що доводить необ”єктивність виведених позивачем коефіцієнтів збитків. Твердження відповідача базується на припущеннях, які не можуть братися судом до уваги.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85,116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля” , м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26 (код ЄДРПОУ 32323256) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 13516,99 грн. на спеціальний рахунок м.Червоноград (р/р 33114331700019 УДК у м.Червоноград, код ЄДРПОУ 25262988, МФО 825014, код платежу 24062100) в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі.

3. Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля” , м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26 (код ЄДРПОУ 32323256):

- в доход державного бюджету- 135,16 грн. державного мита;

- в доход місцевого бюджету Личаківського району м.Львова - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Рішення складено 15.03.2011р.