Рішення № 14214570, 01.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.11 р. Справа № 7/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Запоржжяоблненрго” м. Запоріжжя

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ

Предмет спору: стягнення 2628,88 грн. боргу, 23,92 грн. 3% річних, 66,18 грн. інфляційних, 123,56 грн. пені, 266,17 грн. за перевищення договірних величин.

За участю представників:

від позивача: Криницин О.В. дов.

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ „Запоржжяоблненрго” м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ПП ОСОБА_1 м. Артемівськ про стягнення 2628,88 грн. боргу, 23,92 грн. 3% річних, 66,18 грн. інфляційних, 123,56 грн. пені, 266,17 грн. за перевищення договірних величин.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №474 від 22.05.2008р. з додатками; рахунки спожиту електроенергію за серпень-вересень 2010р., претензію №554 від 09.12.2010р., лист №577 від 24.12.2010р., реєстри відправлених листів, акт візуального зняття показів розрахункових засобів,

Позовні вимоги у судових засіданнях позивач підтримав.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та просить розстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем, укладено договір про постачання електричної енергії №474 від 22.05.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2008р. та Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

З пояснень відповідача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу” 39,36 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №4 „Порядок розрахунків за активну електричну енергію” до Договору.

Згідно пункту 11 додатку №4 „Порядок розрахунків за активну електричну енергію” до Договору, споживача зобовязаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

-при направленні рекомендованим листом дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).

-у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі,

-при направленні нарочним дата вручення споживачу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань щодо сплати вартості активної ї електроенергії у серпні та вересні 2010р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за активну електроенергію 2628, 88 грн.

Факт надання послуг з електропостачання відповідачу підтверджено наданими позивачем двосторонніми актами візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 02.06.2010р. та від 01.09.2010р.

У виконання умов Договору, позивач виставив відповідачу рахунки за серпень 2010р. за активну електроенергію на суму 2356,40 грн. та за вересень 2010р. на суму 272,48 грн.

Факт направлення рахунків відповідачу підтверджений супровідним листом №577 від 24.12.2010р. та реєстром замовлених листів від 28.12.2010р.

В порушення умов Договору, відповідач по справі у встановлений строк (рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання п.11 додатку №4 до Договору) отримані рахунки не сплатив.

У звязку з викладеним у відповідача перед позивачем виник борг за серпень-вересень 2010р. за електроенергію 2 628, 88 грн., який підтверджено матеріалами справи, визнано відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідачів за період з 08.09.2010р. по 31.12.2010р. 3% річних в сумі 23,92 грн. та за цей же період інфляційні в сумі 66,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач направив відповідачу рахунки на оплату заказною поштою 28.12.2010р., таким чином останній день оплати рахунків 12.01.2011р.

Отже, нарахування 3% річних та інфляційних позивачем може бути нараховано за період лише з 13.01.2011р. включно.

На підставі вищенаведеного, шляхом дослідження всіх наявних у справі документів, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 23,92 грн. та інфляційних в сумі 66,18 грн. у звязку з безпідставністю їх заявлення (нараховані в період відсутності прострочення платежу).

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобовязання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочки (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 123,56 грн. за період з 09.09.2010р. по 31.12.2010р.

Як вже вказано вище, останній день оплати рахунків 12.01.2011р., у звязку з чим нарахування пені у вказаний позивачем період (з 09.09.2010р. по 31.12.2010р.) є безпідставним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 123,56 грн. задоволенню не підлягають.

Посилаючись на перевищення споживачем у серпні 2010р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії, позивач також просить стягнути 266,17 грн.

Відповідно до р.2 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ).

Згідно п.4.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання. Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року. Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди. Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Порядок визначення та узгодження договірних величин електроспоживання також викладений сторонами у розділі 5 Договору.

Згідно п.5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії у наступному році за формою встановленою додатком №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”.

Заявлені споживачем згідно п.5.1 Договору обсяги споживання електричної енергії узгоджуються сторонами і оформлюються додатком №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу” до цього Договору.

Відповідно до додатку №1 до Договору, узгодженими величинами електроспоживання на серпень 2010р. є 2.5тис. кВт/год.

Згідно п.5.5 Договору та п.4.4 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), споживач, надавши обґрунтування, має право протягом поточного розрахункового періоду письмово звернутись до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин електроспоживання на серпень 2010р., і іншого відповідачем по справі не доведено.

Таким чином, договірна величина споживання електричної енергії за серпень 2010р. складає 2500 кВт/год.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії (п.6.14 ПКЕЕ).

В обґрунтування факту як споживання електроенергії так і перевищення споживачем кількості спожитої саме в серпні 2010р. електроенергії, позивач надав суду лише двосторонні акти візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 02.06.2010р. та від 01.09.2010р.

З пояснень обох сторін та матеріалів справи вбачається, що кількість електричної енергії 2892 кВт/год саме за період з 02.06.2010р. по 01.09.2010р.

Згідно приписів Правил користування електричною енергією, умов Договору, споживач розраховується із постачальником електричної за певний розрахунковий період.

Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ, розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Пунктом 1 додатку №4 „Порядок розрахунків за активну електричну енергію” передбачено, що розрахунковим періодом вважається період з 00 годин першого числа до 24 годи останнього числа поточного місяця.

Таким чином, розрахунковим періодом серпень 2010р. є період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. включно.

Позивачем не додано до матеріалів справи жодного документа (акт прийняття-передавання електричної енергії, звіт про використану електричну енергію тощо) в підтвердження факту споживання будь-якої кількості активної електричної енергії споживачем відповідачем по справі у розрахунковому періоді серпні 2010р.

Надані позивачем акти візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 02.06.2010р. та від 01.09.2010р. фактичну кількість споживання електроенергії саме у серпні 2010р. не підтверджують.

Таким чином, позивач по справі не довів фактичну кількість споживання відповідачем електричної енергії у розрахунковому періоді серпні 2010р., а отже, й не довів факт наявності перевищення договірної величини споживання електричної енергії відповідачем у серпні 2010р.

На підставі наведеного, позовні вимоги про стягнення 266,17 грн. за перевищення договірної величини електроспоживання за серпень 2010р. задоволенню не підлягають у звязку з їх недоведеністю.

В ході розгляду спору розглянуто клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 3 місяці.

В обґрунтування свого клопотання відповідачем не надано суду жодного документа, причин, з яких відповідач просить здійснити розстрочку виконання рішення не вказано.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Запоржжяоблненрго” м.Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ про стягнення 2628,88 грн. боргу, 23,92 грн. 3% річних, 66,18 грн. інфляційних, 123,56 грн. пені, 266,17 грн. за перевищення договірних величин задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (84500, Донецька обл.., АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Запоржжяоблненрго” (72305, Запорізька обл.., м.Мелітополь, вул.Комінтернту, 281, ЗКПО 00130926, р/р 260303141403 філії ЗОУ ВАТ „Державний ощадний банк України” м.Запоріжжя, МФО 313957) заборгованість за активну електроенергію 2 628, 88 грн., державне мито в сумі 86, 26 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 199, 57 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до приписів діючого законодавства.

Повний текст рішення підписаний 04.03.2011р.

Суддя Сгара Е.В.