Рішення № 14214461, 02.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.11 р. Справа № 15/25

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Богатиря К.В.

судді Склярук О.І.,

судді Любченко М.О.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства фірми “Екотехніка-М” м. Київ (код ЄДРПОУ 24363204)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Русь” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 31184758)

про стягнення боргу в сумі 507942,36 грн., штрафних санкцій у розмірі 46886,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко Ф.А. за довіреністю б/н від 15.07.2010 р. .

від відповідача: Жуковська Т.Р. за довіреністю б/н від 27.01.2011 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.02.2011 р. до 02.03.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства фірми “Екотехніка-М” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Русь” м. Макіївка про стягнення боргу в сумі 507942,36 грн., штрафних санкцій у розмірі 46886,28 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/25. Ухвалою від 17.03.2009 року строк вирішення спору продовжений до 21.04.2009 р.

Ухвалою від 15.04.2009 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 15.04.2009 р. суд зупинив провадження у даній справі.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 6551/24–6926/25.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.01.2011 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/25 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Склярук О.І., суддя Любченко М.О.

Ухвалою від 14.01.2011 р. провадження у справі поновлено, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві вказує про те, що на підставі договору № 9 від 14.02.2007 р. про дистриб’ютництво поставив відповідачу товар на загальну суму 1939330,33 грн., який останній оплатив частково, сума боргу складає 441515,25 грн. Неоплаченими залишився товар, поставлений за видатковими накладними у кількості 29 шт. (зазначені у позові та додані до нього) за період з 30.08.2008 р. по 16.11.2008 р. Крім того, на умовах п. 13.1 договору позивач у жовтні-грудні 2008 р. зробив переоцінку відвантаженого, але не оплаченого товару, у зв’язку з чим сума боргу збільшилася на 66427,11 грн. та склала 507942,36 грн. В якості первісних документів, що підтверджують проведення переоцінки вартості поставленого відповідачу товару, позивач надав до суду розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (відповідна форма встановлена наказом ДПАУ від 08.10.98 р. № 469). Також позивач заявляє про отримання від відповідача у період судового розгляду справи часткових оплат у рахунок погашення існуючої заборгованості, часткового припинення зобов’язання відповідача шляхом проведення взаємозаліків між сторонами зустрічних однорідних вимог. Позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.04.2009 р., де заборгованість відповідача складає 361863,42 грн.

Відповідач вважає вказаний акт звірки таким, що не підтверджує правовідносини між сторонами виключно по спірному договору, оскільки між ними існують інші договори. Також відповідач у письмових поясненнях від 15.04.2009 р. вказує, що згідно бухгалтерського обліку відповідача за період з 14.02.2007 р. (дата укладення спірного договору) по 14.04.2009 р. відповідач отримав від позивача продукції на загальну суму 4783994,91 грн., здійснив оплату на суму 4574112,58 грн., не оплачено товару на суму 209882,33 грн. (основний борг). Відповідач не визнає факт переоцінки позивачем товару та збільшення його вартості на суму 66427,11 грн., оскільки не отримував від позивача будь-яких первісних документів з цього питання у період до подачі позову до суду. Представлені позивачем розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної позивач не приймає до уваги як факти переоцінки вартості товару, тому як вони коригують виключно обсяг податкових зобов’язань сторін, які повинні бути засновані на первісних господарських та бухгалтерських документах. Відповідач також підтвердив часткове погашення заборгованості перед позивачем по основному боргу у період судового розгляду справи.

З врахуванням позиції кожної сторони по даній справі, а також того факту, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів суми, заявленої до стягнення позивачем як по основному боргу, так і щодо переоцінки вартості товару, необхідності перевірити викладені обставини згідно обліку та відображення вказаних господарських операцій у документах бухгалтерського обліку обох сторін, з метою повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважав за необхідне призначити судову економічну експертизу

З висновку № 6551/24–6926/25 судово–економічної експертизи вбачається наступне:

Позивач в період з 14.02.2007 р. по 20.01.2009 р. поставив (з урахуванням грудневої переоцінки раніше поставленого товару) відповідачу товари та інші оборотні активи на суму 5001461,22 грн. (в тому числі товари та інші оборотні активи на суму 4938496,32 грн., переоцінка раніше поставлених, але не оплачених товарів, проведена позивачем в грудні 2008 р. на суму 62964,90 грн.). Факт поставки підтверджується видатковими накладними, актами прийому–передачі товарно–матеріальних цінностей, накладними на повернення, податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, товарно–транспортними накладними, актами вибраковки продукції тощо. Правовідносини по договору № 9 про дистриб’ютництво від 14.02.2007 р. відображені в аналітичному обліку позивача. Відповідач за період з 29.03.2007 р. по 28.08.2009 р. за поставлений товар перерахував позивачу грошові кошти на суму 4553747,67 грн. (за договором № 31 від 02.01.2004 р. – 4486747,67 грн., за договором № 9 від 14.02.2007 р. – 67000,00 грн.) та проведені взаємозаліки зустрічних однорідних вимог на суму 190735,00 грн. Заборгованість відповідача на користь позивача за поставлений та переоцінений товар та інші оборотні активи складає станом на 20.01.2009 р. (з урахуванням призначення платежу в платіжних дорученнях) – 4983181,97 грн. (в тому числі реалізація та переоцінка – 5001461,22 грн., повернення – 18279,25 грн.); станом на 22.10.2010 р. (з урахуванням призначення платежу в платіжних дорученнях) – 4725446,97 грн. (в тому числі реалізація та переоцінка – 5001461,22 грн., повернення – 18279,25 грн., оплата – 67000,00 грн., взаємозалік – 190735,00 грн.); станом на 20.01.2009 р. (без урахування призначення платежу в платіжних дорученнях) – 505434,30 грн. (в тому числі реалізація та переоцінка – 5001461,22 грн., повернення – 18279,25 грн., оплата – 4477747,67 грн.); станом на 22.10.2010 р. (без урахування призначення платежу в платіжних дорученнях) – 238699,30 грн. (в тому числі реалізація та переоцінка – 5001461,22 грн., повернення – 18279,25 грн., оплата – 4553747,67 грн., взаємозалік – 190735,00 грн.).

Експертом документально встановлено, що в жовтні та грудні 2008 р. позивач на підставі нових прейскурантів цін переоцінив раніше поставлений та неоплачений товар на суму 66424,80 грн. Переоцінка поставленого, але не оплаченого товару, підтверджується прейскурантами із зазначенням нових цін на товари, які підлягають реалізації, розрахунками коректування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, детальним розрахунком переоцінки (в розрізі кожної видаткової та податкової накладної та кожної одиниці реалізованого та переоціненого товару), відправленим 06.01.2009 р. позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. Переоцінка поставленого та неоплаченого товару відображена в аналітичному та податковому обліку позивача. Розходження даних бухгалтерського та податкового обліку експертом не встановлено.

До висновку експертизи судовим експертом була складена зведена та порівняльна таблиця реалізації та переоцінки товарів ат інших оборотних активів по договору № 9 про дистриб’ютництво від 14.02.2007 р. в розрізі кожної видаткової та податкової накладної.

Таким чином, експертним шляхом була встановлена наявність заборгованості відповідача перед позивачем за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, станом на момент складення висновку експерта, тобто станом на 22.10.2010 р., на загальну суму 238699,30 грн. Після 22.10.2010 р. відповідач часткові оплати товару не здійснював.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У поясненнях від 01.02.2011 р. позивач зазначає, що у період з 29.03.2007 р. по 28.08.2009 р. перераховані відповідачем кошти зараховувались у рахунок повного погашення заборгованості за договором № 31 від 02.01.2004 р., а решта коштів у погашення боргу за договором № 9 від 14.02.2007 р. Але позивачем конкретно не визначена яка саме сума була зарахована у погашення боргу за спірним договором. Крім того, в даних поясненнях позивач вказує на те, що в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 46886,28 грн., до складу яких включив інфляцію, пеню та 10% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. При цьому сам позивач зазначає про неправильне нарахування ним відсотків річних в розмірі 10%, оскільки умовами додаткової угоди № 1 від 14.02.2007 р. до спірного договору передбачений інший розмір процентів, а саме 7% річних.

Позивач надав до суду довідку від 15.02.2011 р. про зарахування ним в рахунок погашення заборгованості за спірним договором № 9 про дистриб’ютництво від 14.02.2007 р. грошових коштів в сумі 4486747,67 грн., отриманих ним від відповідача в період з 29.03.2007 р. по 28.08.2009 р. за договором № 31 від 02.01.2004 р.

Позивач надав до суду заяву від 12.02.2011 р. про зміну розміру позовних вимог, в якій погоджується з результатами висновку експерта в частині визначення основного боргу в сумі 238699,30 грн., у зв’язку з чим саме цю суму основного боргу просить суд стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 16917,61 грн., інфляцію в розмірі 27428,86 грн., 7% річних в сумі 4933,08 грн. Всього пеня, інфляція та 7% річних станом на 10.01.2009 р. складає 49279,55 грн. Також позивач надав до суду клопотання від 12.02.2011 р., в якому збільшив період нарахування інфляції та 7% річних з 11.02.2009 р. по 16.02.2011 р., на підставі чого просив суд стягнути з відповідача за вказаний період інфляцію в сумі 79484,05 грн., 7% річних в розмірі 48688,44 грн. До заяви та клопотання додані нові розрахунки позивача пені, інфляції та 7% річних.

Факт направлення заяви про зміну розміру позовних вимог відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа від 13.02.2011 р., оригінал якого містяться в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду заперечення на розрахунки позивача пені, інфляції та 7% річних, що викладені в письмових поясненнях від 02.03.2011 р.

Позивач надав до суду нову заяву про зміну розміру позовних вимог від 23.02.2011 р., в якій на підставі ст. 22 ГПК України, враховуючи висновок експерта, просив суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг на суму 238699,30 грн., пеню, нараховану окремо по кожній спірній видатковій накладній, за загальний період з 02.10.2008 р. по 17.06.2009 р. в розмірі 52706,50 грн., інфляцію за загальний період з 02.10.2008 р. по 31.01.2011 р. в сумі 89609,56 грн., 7% річних за загальний період з 02.10.2008 р. по 02.03.2011 р. в сумі 54312,45 грн. До заяви додані нові розрахунки пені, інфляції та 7% річних. Таким чином, позивач зменшив суму основного боргу та збільшив суму пені, інфляції та 7% річних, загальна сума позову зменшилася та склала 435327,46 грн. Факт направлення заяви про зміну розміру позовних вимог відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа, оригінал якого містяться в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 9 від 14.02.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є змішаним договором: купівлі–продажу та дистриб’ютництва (послуги щодо реалізації та розповсюдженню товару).

Статтею 628 ч. 2 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірним договором № 9 від 14.02.2007 р. (пункт 3.4) сторони погодили здійснення оплати з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у серпні–листопаді 2008 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 20.01.2009 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк суму боргу в розмірі 238699,30 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Умовами спірного договору для даних правовідносин сторін встановлений інший розмір процентів – 7% (з урахуванням редакції, погодженої сторонами в протоколі розбіжностей до спірного договору).

Перевіркою нових розрахунків суми пені, інфляції та 7% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Відповідач необґрунтованість розрахунків позивача належними доказами не довів, альтернативного розрахунку до суду не надав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 52706,50 грн., інфляції в розмірі 89609,56 грн., 7% річних в сумі 54312,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вартість судової економічної експертизи складає 10000,00 грн., що підтверджується рахунком № 1224 від 03.08.2009 р., копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідач оплатив вказаний рахунок згідно платіжного доручення № 1550 від 03.12.2009 р. на суму 10000,00 грн., оригінал якого з відміткою банку про проведення платежу міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Русь” (юридична адреса: 83077, м. Донецьк, вул. Туманяна, б. 12, кв. 12; фактична адреса: 86115, Донецька область, м. Макіївка, вул. Миколаївська, 25; код ЄДРПОУ 31184758; рахунок 26004037879500 в ДФ АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь дочірнього підприємства фірми “Екотехніка-М” (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28–А; фактична адреса: 03680, м. Київ, пр. Паладина, 46/2, корп. 3; код ЄДРПОУ 24363204; рахунок 26005301772 в АКБ „Форум”, МФО 322948) суму 435327,46 грн. (а саме: основний борг на суму 238699,30 грн., пеню в розмірі 52706,50 грн., 7% річних в розмірі 54312,45 грн., інфляцію в сумі 89609,56 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 4353,27 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 92,58 грн.

Стягнути з дочірнього підприємства фірми “Екотехніка-М” (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28–А; фактична адреса: 03680, м. Київ, пр. Паладина, 46/2, корп. 3; код ЄДРПОУ 24363204; рахунок 26005301772 в АКБ „Форум”, МФО 322948) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Русь” (юридична адреса: 83077, м. Донецьк, вул. Туманяна, б. 12, кв. 12; фактична адреса: 86115, Донецька область, м. Макіївка, вул. Миколаївська, 25; код ЄДРПОУ 31184758; рахунок 26004037879500 в ДФ АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) витрати на оплату вартості судової економічної експертизи в сумі 2153,84 грн.

У судовому засіданні 02.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.