Рішення № 14214289, 10.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 березня 2011 р. Справа 7/3/2011/5003

за позовом: Першого заступника прокурора Вінницької області, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Служби безпеки України, м. Київ, в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"", м. Київ

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"", смт.Ворзель Київської області

про розірвання договору № 16-007 від 19.01.2007 року, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Головуючий суддя Банасько О.О.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

прокурор: Сувалов В.О.- посвідчення № 73-2010 від 06.09.2010 року.

від позивача: Шайтанова З.С. - довіреність № 53/16-1347нт від 07.05.2010 року, паспорт НОМЕР_2 виданий 22.12.1999 року.

Шайтанова З.С. - довіреність № 22/628-Д від 16.04.2011 року, паспорт НОМЕР_2 виданий 22.12.1999 року.

від відповідач : не з'явився.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"": Коломієць О.Й. - директор, паспорт НОМЕР_1 виданий 11.12.2001 року.

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник прокурора Вінницької області, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Служби безпеки України, звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" про розірвання договору № 16-007 від 19.01.2007 року, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою від 17.11.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/3/2011/5003 та призначено до розгляду на 09.02.2011 року.

Одночасно при порушенні провадженні судом з власної ініціативи було залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Блок"".

02.02.2011 року до суду надійшло письмове пояснення позивача в якому останній, крім іншого, провівши перерахунок пені просить суд стягнути з відповідача 102878,00 грн. пені.

Ухвалою від 09.02.2011 року розгляд справи відкладено до 24.02.2011 року в зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів.

В судове засідання 24.02.2011 року відповідач повторно не з'явився, документів витребуваних судом не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

В зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання третьою особою оригіналів документів на виконання вимог ухвали розгляд справи було відкладено до 10.03.2011 року.

09.03.2011 року прокурором подано до суду письмове пояснення, а 10.03.2011 року позивачем клопотання про уточнення позовних вимог, що мотивовані допущеними при оформленні позовної заяви помилками (незазначення в прохальній частині позовної заяви додаткових угод та адреси за якою відповідач має звільнити земельну ділянку).

Відповідач в судове засідання призначене на 10.03.2011 року не з'явився в черговий раз, документів витребуваних попередніми ухвалами не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 24.02.2011 року, яка надсилалась рекомендованим листом за адресою вказаною в позовній заяві: вул.Дніпровська-Набережна, 7, м.Київ, 02098. Окрім того судом надсилались ухвали відповідачу за адресою вказаною в договорі генерального підряду від 05.09.2007 року укладеного з ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"", а саме: вул.Горлівська, 124/140, м.Київ, 02091.

Згідно витягу № 8733765 та довідки № 8733976 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є вул.Горлівська, 124/140, м.Київ, 02091, яка ідентична тій по якій надсилались ухвали відповідачу у даній справі.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином поінформований про наявність в провадженні суду даної справи, що вбачається із повідомлень про вручення поштових відправлень № 20477967, № 20477959, № 20584488, № 20584925, які наявні в матеріалах справи.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу технічними засобами за відсутності поданого прокурором та сторонами відповідного клопотання.

В судовому засіданні 10.03.2011 року прокурором та позивачем подано узгоджене письмове пояснення щодо конкретизації позовних вимог в якому останні просять суд: розірвати договір № 16-007 про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м.Вінниця, між провулком Середнім та вулицею Ленських Подій на перехресті з вулицею Революційною, укладений 19.01.2007 року між управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" та додаткові угоди до нього від 22.10.2008 року (без номера) та від 17.12.2009 року № 167/1-009; зобов'язати ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів та обладнання шляхом демонтажу зведеного фундаменту, який розташований за адресою: м.Вінниця між провулком Середнім та вулицею Ленських Подій на перехресті з вулицею Революційною, місцерозташування якої посвідчено державним актом на право користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 018416.

Також в судовому засіданні прокурором та позивачем обопільно подано заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 102787,00 грн..

Розглянувши подані прокурором та позивачем клопотання суд прийняв їх до розгляду, як такі, що не суперечать приписам ст.22 ГПК України.

При цьому письмове пояснення подане позивачем 02.02.2011 року з огляду на його зміст судом розцінено як заява про зменшення розміру позовних вимог відносно вимоги про стягнення пені.

Зміст пояснень та клопотань поданих прокурором та позивачем 09.03.2011 року та їх порівняння із раніше заявленими позовними вимогами свідчить лише про конкретизацію місцерозташування земельної ділянки відносно якої заявлено позовну вимогу про її звільнення, а також вказано про розірвання, окрім основної угоди, і додаткових угод, які є невід'ємними частинами угоди № 16-007 від 19.01.2007 року, і на порушенні зобов'язань за якими міститься посилання в позовній заяві.

Фактично зміст пояснення поданого прокурором та позивачем відповідає позовній заяві від 13.01.2011 року № 05-22 вих-11 і не змінює ні обставин, які обґрунтовують позовні вимоги, ні матеріально-правової вимоги до позивача.

По суті вказане пояснення лише конкретизує предмет позовних вимог в частині переліку угод стосовно яких заявлено вимогу про розірвання та ідентифікуючих ознак земельної ділянки стосовно якої заявлено вимогу про її звільнення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.01.2007 року між управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області (Сторона 1) та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (Сторона 2) укладено договір № 16-007 про участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою м.Вінниця між провулком Середнім та вул.Ленських Подій на перехресті з вул.Революційною.

Предметом вказаного Договору є забезпечення житлом сімей співробітників управління Служби безпеки України у Вінницькій області шляхом будівництва наступного об'єкта житлового будівництва з об'єктами соціального призначення - житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою м.Вінниця між провулком Середнім та вул.Ленських Подій на перехресті з вул.Революційною Стороною 2 за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів (сировини. будівельних матеріалів, обладнання тощо) на земельній ділянці площею 0,24 га, що розташована за адресою: за адресою м.Вінниця між провулком Середнім та вул.Ленських Подій на перехресті з вул.Революційною та належить Стороні 1 на праві довгострокового користування згідно рішення № 734 від 22.12.2006 року (п.2.1 Договору).

В п.2.3 Договору встановлено, що орієнтовний термін введення будівлі до експлуатації - грудень 2008 року. Уточнений термін введення будівлі до експлуатації та загальна площа житла уточнюється після одержання проектно-кошторисної документації шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору.

Згідно п.2.5 Договору Сторона 1 передає, а Сторона 2 набуває виключних прав на інвестування та виконання функцій "замовника будівництва" вказаного об'єкта.

В розділі 3 Договору сторонами регламентовано ціну, якість та порядок розрахунків.

Зокрема, в п.3.1 визначено, що Сторона 2 здійснює у повному обсязі фінансування будівництва будівлі на умовах передбачених дійсним договором. Обсяг капітальних вкладень, які необхідні для виконання Договору остаточно визначаються згідно проектно-кошторисної документації.

Після введення будівлі в експлуатацію Сторони підписують акт розподілу будівлі згідно умов, передбачених п.3.4 даного Договору (п.3.2 Договору).

Розподіл будівлі між сторонами здійснюється наступним чином: Стороні 1 - 10 % від загальної житлової площі будівлі, Стороні 2 - 90 % від загальної житлової площі будівлі, а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, обладнання, інженерні мережі та споруди (п.3.4 Договору).

В розділі 4 Договору сторонами визначено права та обов'язки.

Так, Сторона 1, крім іншого, зобов'язувалась: виконати всі необхідні дії для відведення земельної ділянки для будівництва будівлі до 30.01.2007 року. Належним оформленням земельної ділянки вважається наявність рішення сесії відповідної ради щодо оренди земельної ділянки, що відводиться під будівництво і укладання договору оренди (п.4.1 Договору).

Сторона 2, крім іншого, зобов'язувалась та мала право: виконувати в повному обсязі фінансування технічних умов, архітектурно-планувальних завдань, проектно-кошторисної документації, експертизи, будівельного паспорту і будівництва будівлі. Фінансування проектування та будівництва може здійснюватись у вигляді передачі матеріалів, устаткування, виробів, конструкцій, комплектуючих виробів, інвентаря, інструментів, пристроїв тощо, які використовуються в процесі будівництва, перерахування коштів, надання послуг, пов'язаних з будівництвом, безпосередньо підрядним організаціям; джерело інвестування, як кошти так і матеріали, формувати безпосередньо на свій розсуд у відповідності з чинним законодавством України, а також на власний розсуд і від свого імені укладати з юридичними та фізичними особами необхідні для будівництва договори субінвестування будівлі, що інвестується Стороною 2 без зміни процентного співвідношення часток; виконувати роботи у якості генпідрядника, нести відповідальність за якість робіт та залучати для виконання робіт на будівлі субпідрядні організації (п.4.2 Договору).

Згідно п.5.1 Договору попередній строк введення будівлі в експлуатацію встановлюється графіком будівництва, який укладається сторонами додатково і є невід'ємною частиною Договору.

В п.6.3 Договору сторонами погоджено, що Сторона 2 по завершенню будівництва або у разі дострокового розірвання цього Договору по вині Сторони 1 та під час його дії має виключні права на проектно-кошторисну документацію. У разі дострокового розірвання цього договору по вині Сторони 2 понесені нею витрати Стороною 1 не відшкодовуються.

Пунктом 9.3 Договору сторони передбачили можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін лише у разі істотного порушення договору другою стороною.

Відповідно до п.10.3 Договору всі додатки до Договору є його невід'ємною частиною, якщо вони здійснені письмово і підписані уповноваженими представниками сторін.

22.10.2008 року між управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області (Сторона 1) та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (Сторона 2) укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору № 16-007 від 19.01.2007 року в якому сторони прийшли до згоди внести зміни до п.5.1 Договору, а саме: встановити граничний термін введення будівлі в експлуатацію - грудень 2009 року; в рахунок компенсації за затримку будівництва Сторона 2 передає Стороні 1 додатково одну однокімнатну квартиру в зазначеному будинку (п.п.1,2 додаткового Договору).

17.12.2009 року між управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області (Сторона 1) та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (Сторона 2) укладено додаткову угоду № 167/1-009 до договору № 16-007 від 19.01.2007 року в якій сторонами було погоджено внесення змін до договору 19.01.2007 року, а саме:

- в п.5.1 Договору погоджено встановлення граничного терміну введення будівлі в експлуатацію - грудень 2010 року;

- згідно розподілу житла після завершення будівництва, погодженого сторонами, Сторона 2 передає Стороні 1 шість однокімнатних та п'ять двокімнатних квартир, а також, згідно п.2 додаткового договору від 22.10.2008 року - одну однокімнатну квартиру. При цьому сторони погодили, що в рахунок компенсації за затримку будівництва та несвоєчасну здачу в експлуатацію об'єкта, Сторона 2 забезпечує придбання та передачу Стороні 1 впродовж 5-ти місяців, починаючи з моменту підписання даної угоди - п'яти житлових квартир (трьох однокімнатних та двох двокімнатних), у розрахунку - одна квартира у місяць. Основні критерії до вказаного житла - квартири мають бути поліпшеного планування, розташовані в центральних районах м.Вінниці, на середніх поверхах, рік введення будинку в експлуатацію не старше 2006 року. Інші сім квартир (чотири однокімнатних та три двокімнатних) Сторона 2 передасть Стороні 1 після введення будівлі в експлуатацію, згідно умов договору № 16-007 від 19.01.2007 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує на належне виконання зобов'язань позивачем та порушення зобов'язань відповідачем за вказаним вище Договором від 19.01.2007 року з додатками до нього.

В якості нормативно-правової підстави заявлених позовних вимог вказано ст.651, ч.2 ст.1141 ЦК України, п.б) ч.3 ст.152 ЗК України тощо.

Як вбачається із матеріалів справи позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Так, згідно рішень 10 сесії 5 скликання від 22.12.2006 року № 734 та 19 сесії 5 скликання від 19.10.2007 року № 1373 Вінницької міської ради затверджено проект землеустрою та надано управлінню Служби безпеки України у Вінницькій області в постійне користування земельну ділянку, розташовану між пров.Середнім та вул.Ленських Подій, площею 0,2404 га для житлової забудови та громадського призначення (будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку).

12.12.2007 року управлінню Служби безпеки України у Вінницькій області оформлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 018416.

З матеріалів справи слідує, що саме отримана позивачем в постійне користування земельна ділянка використовувалась відповідачем для будівництва.

Вказана обставина підтверджується рядом доказів, зокрема, договором генерального підряду № 12 укладеного між позивачем та ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"" в п.1.1 якого зазначається розташування земельної ділянки на якій планувалось виконувати будівельні роботи (а.с.30, т.1), актом перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 292-ПП від 02.11.2010 року (а.с.44-47, т.1) тощо.

Слід зауважити, що факт використання земельної ділянки належної позивачу не заперечується відповідачем в листуванні між ними з приводу виконання взятих на себе за договором від 19.01.2007 року зобов'язань (а.с.23-28, т.1).

Дослідження матеріалів справи приводить суд до висновку про те, що відповідачем було допущено порушення взятих на себе зобов'язань виходячи з наступного.

Із договору від 19.01.2007 року випливає, що відповідач брав на себе зобов'язання здійснити будівництво житлового будинку за власний кошт в установлені строки на земельній ділянці наданій позивачу з переданням по його завершенні частини житлової площі позивачу.

Із підписанням додаткових угод від 22.10.2008 року та від 17.12.2009 року зобов'язання відповідача частково трансформувалось - зобов'язання провести будівництво доповнено зобов'язанням відповідача придбати житлові квартири в певній кількості на протязі обумовленого строку.

Однак взяті зобов'язання як по будівництву житлового будинку в строк до грудня 2010 року, так і по придбанню квартир протягом 5-ти місяців з дня підписання додаткової угоди № 167/1-009 від 17.12.2009 року відповідачем виконані не були, що підтверджується, з поміж іншого, наступними обставинами.

05.09.2007 року між ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (Замовник) та ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"" (Генпідрядник) укладено договір підряду № 12 в п.1.1 якого зазначено, що Генпідрядник зобов'язується за дорученням Замовника забезпечити виконання будівельних робіт по житловому будинку з об'єктами соціального призначення між провулком Середнім та вул.Ленських Подій у м.Вінниця, в тому числі внутрішньоквартальні мережі, благоустрій та озеленення території згідно з проектно-кошторисною документацією та умовами даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані будівельні роботи.

Завершення робіт та здача об'єкта в експлуатацію погоджена сторонами - IV квартал 2008 року (п.2.2 Договору).

Договірна ціна робіт по будівництву об'єкта є твердою на весь період будівництва і складає 17500000,00 грн..

25.12.2009 року між сторонами підписано додаткову угоду про зміну Договору генерального підряду в якій сторони погодили строк введення в експлуатацію житлового будинку до 31.12.2010 року.

До вказаного Договору генерального підряду ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"", ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"" та управління Служби безпеки України у Вінницькій області підписували графік фінансування будівництва об'єкту в якому визначили суму фінансування будівництва помісячно (востаннє з січня по грудень 2010 року) із прив'язкою до виду будівельних робіт, які мали виконуватись у цьому періоді (а.с.147-149, т.1).

Із актів звірок підписаних між Замовником та генпідрядником вбачається, що за період з листопада 2007 року по липень 2008 року Генпідрядником було виконано роботи на загальну суму 2564699,60 грн., за які Замовником сплачено 1220000,00 грн. виходячи з чого заборгованість Замовника становить 1344699,60 грн..

З приводу порушення графіку фінансування будівництва, наявності заборгованості за виконані роботи Генпідрядник неодноразово звертався з листами до Замовника.

Згідно довідки ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"" від 12.10.2010 року № 33 будівельні роботи по договору будівельного підряду № 12 від 05.09.2007 року виконано станом на 12.10.2010 року в розмірі 11,4 % від загальної вартості кошторису на будівництво житлового будинку (а.с.29, т.1).

В акті перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 292-ПП від 02.11.2010 року вказано на те, що будівельні роботи виконані на 10 %, відповідно до записів в журналі авторського нагляду роботи припинені 05.08.2008 року (а.с.44-47, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи позивач двічі звертався до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору від 19.01.2007 року № 16-007 - 03.02.2010 року та 25.02.2010 року (а.с.27-28, т.1).

Відсутність згоди відповідача на розірвання договору в добровільному порядку спонукало прокурора звернутись з відповідним позовом до суду.

Із врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи із змісту договору від 19.01.2007 року № 16-007, характеру взятих на себе сторонами зобов'язань суд дійшов висновку про те, що регулювання правовідносин за вказаним договором здійснюється нормами цивільного законодавства закріпленими в главі 77 ЦК України "Спільна діяльність".

Згідно ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст.1131 ЦК України).

Відповідно до ст.1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (ч.1 ст.1133 ЦК України).

Пунктом 4 ч.1 ст.1140 ЦК України визначено, що договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Частиною 2 названої статті встановлено, що у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору (ч.2 ст.1142 ЦК України).

Згідно ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи і про що зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача були направлені повідомлення про дострокове розірвання договору (листи від 03.02.2010 року за № 53/19-347 НТ, від 25.02.2010 року за № 53/19-602 НТ (а.с.27-28, т.1).

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору.

Визначення "істотності порушення договору"у вказаній статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" - позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини.

Як вказувалось вище і що підтверджується матеріалами справи, відповідачем не виконані умови договору від 19.01.2007 року № 16-007 та додаткових угод до нього від 22.10.2008 року, від 17.12.2009 року.

Беручи до уваги предмет укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем взятих зобов'язань у повному обсязі позбавило позивача отримати житлову площу для забезпечення ним сімей співробітників, тобто саме того результату на який очікував позивач при укладенні договору.

Слід зауважити, що сторонами двічі пролонговувались строки завершення будівництва, однак навіть і пролонгація не надала можливості належним чином відповідачу виконати свої зобов'язання.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору від 19.01.2007 року та додаткових угод до нього від 22.10.2008 року, від 17.12.2009 року, оскільки невиконання в повному обсязі відповідачем зобов'язань (відповідач забезпечив будівництво на 11,4 % та не придбав жодної квартири) свідчать про наявність факту істотного порушення договору зі сторони відповідача, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору (тобто значною мірою позбавився очікуваного), що є підставою для розірвання договору.

Стосовно вимоги прокурора про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів та обладнання шляхом демонтажу зведеного фундаменту суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного Кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів (ч.2 ст.1142 ЦК України).

Земельна ділянка відносно якої заявлено вимогу про її звільнення належить позивачу на праві постійного користування, що вбачається із державного акту на право користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 018416 (а.с.20, т.1).

Згідно ч.3 ст.125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 ст.95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, згідно ч. 3 п. б ст. 152 Земельного кодексу України, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, і запобіганні вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Вказане положення кореспондується з приписами ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, які передбачають одним із способів захисту порушеного права відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, встановлені обставини, приймаючи до уваги раніше викладений висновок про розірвання договору від 19.01.2007 року та додаткових угод до нього суд вважає правомірною вимогу прокурора щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу зведеного фундаменту.

Дійшовши висновку про задоволення позову в цій частині судом враховано приписи ст.876 ЦК України згідно якої власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

В п.9.9 договору генерального підряду № 12 укладеного 05.09.2007 року між ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (Замовник) та ТОВ "Будівельно-виробнича фірма "Блок"" (Генпідрядник) вказано, що передача завершених робіт по будівництву об'єкту генпідрядником та їх прийомка оформляється актом прийому-передачі, з подальшим переходом прав власності на ці роботи до Замовника.

Розглянувши заяву прокурора та позивача про відмову від позову в частині стягнення пені суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява прокурора та позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова прокурора та позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України прокурору та позивачу розяснені процесуальні наслідки їх дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені суд враховує те, що вона підписана представником позивача Шайтановою З.О. у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреностей від 16.04.2010 року № 22/628-Д та від 07.05.2010 року № 53/16-1347 НТ.

У ч.ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду, відповідачем не подано жодного доказу в спростування правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі частині стягнення пені з мотивів наведених вище (відмова від позову).

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Також суд зауважує, що розглядаючи вказаний позов ним було враховано те, що останній повинен розглядатися за правилами виключної підсудності виходячи з такого.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч.6 ст.16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

10.03.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 12, 16, 22, 25, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.75, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 16-007 про участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою м.Вінниця між провулком Середнім та вул.Ленських Подій на перехресті з вул.Революційною укладений 19.01.2007 року між управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області (вул.Грушевського, 27, м.Вінниця, 21050, ідентифікаційний код - 200001473) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (вул.Горлівська, 124/140, м.Київ, 02091, ідентифікаційний код - 32157018) та додаткові договори до нього: додатковий договір б/н від 22.10.2008 року про внесення змін та доповнень до договору № 16-007 від 19.01.2007 року; додаткову угоду від 17.12.2009 року № 167/1-009 до договору № 16-007 від 19.01.2007 року.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (вул.Горлівська, 124/140, м.Київ, 02091, ідентифікаційний код - 32157018) звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів та обладнання шляхом демонтажу зведеного фундаменту, який розташований за адресою: м.Вінниця між провулком Середнім та вулицею Ленських Подій на перехресті з вулицею Революційною, місцерозташування якої посвідчено державним актом на право користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 018416.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"" (вул.Горлівська, 124/140, м.Київ, 02091, ідентифікаційний код - 32157018) в доход Державного бюджету України - 85 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Прийняти відмову прокурора та позивача від позовних вимог про стягнення - 102878 грн. 00 коп. - пені. Провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 березня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" - вул. Горлівська, 124/140, кв.405, м.Київ, 02091.