Постанова № 14213664, 14.03.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 11818/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року м.Одеса

15год.22хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

При секретарі -Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: Пущенська О.А. за довіреністю б/н від 14.01.2011р.

Від відповідача: Анікєєв А.Л. за довіреністю №28205/9/10 від 26.11.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»(надалі позивач, ВАТ, ВАТ «ЩКК»), в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції (надалі ІОДПІ, відповідач) №0001111600/0 від 11.08.2010р. та №0001401600/0 від 09.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", посилаючись на наступне: відсутність у податкового органу законних підстав для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки; реальність господарських операцій з ТОВ «Екологія-Групп», які підтверджені відповідними податковими накладними та іншими первинними документами, а отже правомірність включення до податкового кредиту за травень 2010р. суми ПДВ, визначеної в отриманих від ТОВ «Екологія-Групп»податкових накладних. Також позивач зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а також з причин визнання податковими органами недійсними податкових декларацій таких контрагентів, або ж припущень таких органів про нікчемність угод за їх участю. З тексту акту перевірки не вбачається порушення ВАТ «ІЦКК»будь-яких норм Закону про ПДВ. Чинним законодавством Укpaiни не передбачено можливість внесення перевіряючими особами змін до актів перевірок податкових органів після їх оформлення та вручення платнику податків, а також реалізації матеріалів таких перевірок шляхом направлення відповідних повідомлень-рішень

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку з встановленням порушення позивачем пп.7.4.4 «в»п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". В підтвердження зазначеного відповідач посилається на нікчемність угод, укладених між ТОВ «Екологія-Групп»та його контрагентами; невизнання декларації ТОВ «Екологія-Групп»з ПДВ за травень 2010р. податковою звітністю; незнаходження ТОВ «Екологія-Групп»за юридичною адресою, що робить недійсними усі податкові накладні, в яких зазначена недійсна адреса підприємства. Також відповідач наголошує на відсутності заборони в чинному законодавстві на складання змін до акту перевірки та податкових повідомлень-рішень на реалізацію їх висновків.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.07.2010р. начальником відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Ізмаїльської ОДПІ Епрікян Т.І. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. ВАТ «ІЦКК»(код за ЄДРПОУ- 00278818, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 002788115024), поданої 21.06.2010р., вх.№900266633.

За результатами вказаної перевірки ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»складений акт №1557160000278818 від 29.07.2010р. про результати позапланової документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що на підставі пп.4.2.2 "в" п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) збільшується (зменшується) сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, - 687 747,14 грн.; до платника застосовані штрафні санкції згідно п.п.17.1.4.,п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - нараховані штрафні санкції в розмірі 5% від донарахованої суми податку - 34387,36грн.

ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», не погоджуючись з висновками акту перевірки 05.08.2010р., подало до ІОДПІ заперечення на нього. Листом №14755/10/16 від 09.08.2010 року ІОДПІ надано відповідь на дані заперечення, якою висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки №1557160000278818 від 29.07.2010р. ІОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010р. №0001111600/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у загальному 722134,5грн., у тому числі за основним платежем - 687747,14грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 387,36грн., у звязку з порушенням позивачем пп.7.4.4 в, п.7.4 ст.7, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та згідно з п.п.17.1.4.,п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ. Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 18.08.2010р.

25.08.2010р. ВАТ отримано зміни до акту перевірки від 21.08.2010р. №1743160000278818, в яких зазначено, що абзац 3 розділу «Висновок»викладено у наступній редакції: «До платника застосовані штрафні санкції згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

27.08.2010 року позивач не погоджуючись з висновками до акту перевірки та з отриманими змінами до акту перевірки направив первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення ІОДПІ від 11.08.2010р. №0001111600/0 та заперечення на зміни до акту перевірки.

Листом від 01.09.2010р. №16767/10/16 ІОДПІ надано позивачу відповідь на заперечення до змін до акту перевірки, згідно якої заперечення ВАТ податковим органом не враховані.

09.09.2010р. відповідачем на підставі змін до акту перевірки від 21.08.2010р. №1743160000278818 прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010р. №0001401600/0, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 171936,78грн., у звязку з порушенням позивачем пп.7.4.4 в, п.7.4 ст.7, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»та згідно з п.п.17.1.3.,п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

14.09.2010р. відповідачем отримано первинну скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010р. №0001401600/0.

Рішенням ІОДПІ про результати розгляду первинних скарг від 11.10.2010р. №19812/10/25-021 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0001111600/0 від 11.08.2010р. та №0001401600/0 від 09.09.2010р. без змін.

19.10.2010р. позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА в Одеській області, яка рішенням про результати розгляду повторних скарг від 11.11.2010р. №41073/10/25-0007 залишила податкові повідомлення-рішення №0001111600/0 від 11.08.2010р. та №0001401600/0 від 09.09.2010р. без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010р. у розмірі 687747,14грн. та донарахування ПДВ за виписаними TOB «Екологія-Групп»податковими накладними зазначено, що завищення податкового кредиту ВАТ «ІЦКК»по контрагенту TOB «Екологія-Групп»пояснюється тим, що декларація за травень 2010 р. TOB «Екологія-Групп»«визнана недійсною»; згідно акту документальної невиїзної перевірки TOB «Екологія-Групп»№8777/15/2/35819329 від 28.07.2010р., складеного ДПІ у Приморському районі м.Одеси та одержаного в електронному вигляді, угоди з контрагентами по декларації з ПДВ за травень 2010 р. мають ознаки нікчемності. Таким чином, підприємство не має підстав для включення до податкового кредиту суми по контрагенту TOB «Екологія-Групп»687747,14грн.

Виявивши помилки у розрахунку та підставах застосування штрафних санкцій в акті перевірки від 29.07.2010р. та відповідному податковому повідомленні рішенні від 11.08.2010р. (п.п. 17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону №2181 замість п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181), ІОДПІ склала зміни до акту перевірки від 21.08.2010р. та реалізувало відповідні висновки шляхом донарахування штрафних санкцій у сумі 171936,78грн. податковим повідомленням-рішенням від 09.09.2010р. №0001401600/0.

Не погодившись з висновками акту перевірки, змінами до акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»оскаржило їх в судовому порядку.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990р. (надалі - Закон №509), посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) від 10.08.2005р. №327, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Наказом ДПА України від 27.05.08р. №355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в п.2.4 яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2.3 вказаних Методичних рекомендацій встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: - у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); - у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; - у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків декларацій, пояснень та інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Виходячи з цього, за фактичними обставинами справи, зазначеними в спірному акті перевірки, ця перевірка підпадає під визначення «камеральна», оскільки проводилась виключно на підставі поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2010р., поданої до ІОДПІ у червні 2010р.

Порядок проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість встановлений п.7 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054.

Відповідно до п.7.3 Наказу № 166 за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до п.7.4 Наказу №166 документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування

Форма Акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, визначена в додатку 2 до Порядку, передбачає як підставу відповідного донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість виключно положення пп. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, що є наслідком допущеної арифметичної чи методологічної помилки платником податків при заповненні рядків податкової декларації з податку на додану вартість.

Визначення термінів «арифметична помилка»та «методологічна помилка», наводяться у листі ДПА України від 06.07.2001р. №9018/7/23-3317 «Щодо застосування штрафних санкцій у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок в поданій платником податків податковій декларації».

Відповідно до п.п. «в»п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003р. за №467/7788 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 №247), податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення, зокрема, у випадку, якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Натомість, висновок акту перевірки від 29.07.2010р. щодо донарахування податкового зобовязання з ПДВ не обумовлений наявністю подібних помилок, допущених позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2010р., а отже таке донарахування податковим органом є неправомірним, оскільки зроблено із порушенням порядку проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок.

Виходячи з цього, за способом проведення спірна перевірка здійснена ІОДПІ як камеральна (тільки на підставі поданої декларації), а за висновками щодо повноти, достовірності нарахування ПДВ та формування податкового кредиту ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»- як документальна, висновки якої згідно з законом можуть базуватись виключно на дослідженні первинних документів та пояснень, наданих платником податку.

Згідно п. 4.2 вказаних Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р., під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Згідно з пунктами 4.9, 4.10 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем). Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем не досліджувалися угоди, на яких базувалися взаємовідносини між ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»та ТОВ «Екологія-Групп», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання. До того ж, відповідачем взагалі не надано доказів звернення до позивача з письмовою вимогою про надання необхідних первинних документів, а саме, лист від 05.10.2010р. №1834, на який ІОДПІ посилається в запереченнях. До того ж, дата складення цього листа свідчить, що він не має жодного відношення до спірної перевірки у липні 2010р. Натомість, з акту перевірки вбачається, що єдиною підставою його висновків є одержання напередодні (28.07.2010р.) дати складання акту (29.07.2010р.) в електронному вигляді акту перевірки ТОВ «Екологія-Групп», де ДПІ у Приморському районі м.Одеси зробила висновки про ознаки нікчемності угод, укладених цим контрагентом позивача.

Судом встановлено, що у спірний період взаємовідносини між ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»та ТОВ «Екологія-Групп»будувалися на підставі договору поставки №М-10/61 від 22.12.2009р., укладеного між ВАТ «ЩКК»(Покупцем за договором) та TOB «Екологія-Групп»(Продавцем за договором), згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця макулатуру відповідно до доданих до договору специфікацій, а Покупець прийняти та сплатити її відповідно до умов даного Договору.

На виконання даного договору у травні 2010 року TOB «Екологія-Групп»поставило на адресу ВАТ «ІЦКК»макулатуру, що підтверджується специфікаціями до договору поставки та відповідними видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи, на загальну суму 4126482,84грн., у тому числі ПДВ - 687747,14 грн.

В ході виконання цієї угоди TOB «Екологія-Групп»були виписані позивачу відповідні податкові накладні на загальну суму 4126482,84грн., у тому числі ПДВ - 687747,14 грн., копії яких надані позивачем. У свою чергу, ВАТ «ІЦКК»оплатило вартість макулатури, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Реальність виконання господарських зобовязань за договором поставки також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних на перевезення макулатури.

Суми ПДВ за виписаними TOB «Екологія-Групп»податковими накладними за вказаним вище договором були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010р., що визнається сторонами.

Матеріалами перевірки (акт від 29.07.2010р.) підтверджується, не заперечується та не спростовується ІОДПІ, що первинні документи по господарським операціям позивача з TOB «Екологія-Групп»не витребовувались та не були предметом дослідження відповідача при проведенні невиїзної документальної перевірки. При цьому суд вважає, що детальний аналіз господарських відносин ВАТ з TOB «Екологія-Групп»виходить за межі предмету доказування в даній справі та суд не повинен підміняти орган податкової служби в питанні перевірки достовірності та повноти нарахування податку, оскільки такі висновки можуть мати місце за наслідками проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

В акті перевірки є посилання на акт №8777/15/2/35819329 від 28.07.2010р. перевірки TOB «Екологія-Групп», згідно якого угоди з контрагентами по декларації з ПДВ за травень 2010 р. мають ознаки нікчемності.

Також, в запереченнях на позов відповідач наголошує на незнаходженні TOB «Екологія-Групп»за юридичною адресою як на підставу визнання недійсними податкових накладених, виданих цією особою.

Такі висновки в ході розгляду справи в частині відносин ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»та ТОВ «Екологія-Групп»повністю спростовані позивачем первинними документами за договором, укладеним з ТОВ «Екологія-Групп», водночас будь-яких допустимих доказів недійсності цих угод та фіктивності складених первинних документів відповідачем не представлено.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Доказів неоприбуткування отриманого ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат»товару (мукулатури) відповідачем не надано.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання від ТОВ «Екологія-Групп»податкових накладних, виписаних у звязку з виконанням умов договору поставки №М-10/61 від 22.12.2009р.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «Екологія-Групп»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ТОВ «Екологія-Групп»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки ВАТ «ІЦКК»не міститься.

Водночас, твердження відповідача стосовно недостовірності відомостей щодо розташування юридичної особи ТОВ «Екологія-Групп»у податкових накладних взагалі не знаходяться у правовій площині та спростовуються фактичними обставинами: адже у податковій накладній вказане місцезнаходження ТОВ «Екологія-Групп»(65009, м.Одеса, пров.Світлий, 14, кв.278), яке зазначається як юридична адреса ТОВ «Екологія-Групп»в усіх первинних бухгалтерських документах по взаємовідносинам з ВАТ «ІЦКК»Крім того, спірний акт перевірки від 29.07.2010р. не зазначає таку підставу для його висновку про неправомірне включення до податкового кредиту суму ПДВ по ТОВ «Екологія-Групп»як незнаходження останнього за місцезнаходженням (юридичною адресою) та відповідні посилання Ізмаїльської ОДПІ взагалі нічим наразі не підтверджуються.

Слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», з застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Стосовно обставини незнаходження ТОВ «Екологія-Групп»за юридичною адресою суд зазначає, що такі факти відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстраційної дії в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Незалежно від цього така обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків спірного акту перевірки, котрими безпідставно скасовано право ВАТ «ІЦКК»на включення до податкового кредиту нарахованих та сплачених сум податку по взаємовідносинам з ТОВ «Екологія-Групп».

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже порушення позивачем приписів пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" як підстава прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повністю спростовано в ході розгляду справи позивачем; водночас, безпосередньо акт перевірки, який повинен фіксувати допущені особою порушення вимог законодавства в сфері оподаткування, взагалі не містить викладення нібито допущених ВАТ «ІЦКК»порушень Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, чинним законодавством не передбачена можливість внесення перевіряючими особами змін до актів перевірок податкових органів після їх оформлення та вручення платнику податків, а також реалізації матеріалів таких перевірок шляхом направлення відповідних повідомлень-рішень. Зміни до акту перевірки податкового органу не є передбаченим Порядком документом, на підставі якого може бути винесено податкове повідомлення рішення, оскільки за змістом п. 4.11 Порядку №327 податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) на підставі акту невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - на підставі, додатково, письмової відповіді суб'єкту господарювання на такі заперечення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001401600/0 від 09.09.2010р. прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку.

Відповідно до пп.6.1.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за № 268/5459, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Водночас, з тексту змін до акту перевірки взагалі не вбачається виявлення посадовою особою ОДПІ стосовно ВАТ «ІЦКК»недоплати за відповідні податкові (звітні) періоди, яка є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-111.

Крім того, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0001401600/0 від 09.09.2010р. зазначено, що воно прийняте у звязку з порушенням позивачем підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181, при цьому зазначається, що штрафні санкції визначено відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, тобто за іншими підставами (п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень №0001111600/0 від 11.08.2010р. та №0001401600/0 від 09.09.2010р., що з врахуванням встановлених вище обставин та висновків суду є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції №0001111600/0 від 11.08.2010р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції №0001401600/0 від 09.09.2010р.

Стягнути на користь ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3(три)грн.40коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.

У звязку із знаходженням судді на лікарняному, повний текст постанови складено та підписано 14.03.2011р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

14 березня 2011 року