Постанова № 14213407, 24.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8185/10/1470

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І.А. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

до приватного підприємства «Електролюкс»,

про стягнення адміністративно господарських санкцій у розмірі 4850 грн. та пені у розмірі 315,36 грн.          

ВСТАНОВИВ:

Миколаївським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів пред’явлено позов про стягнення з приватного підприємства «Електролюкс»адміністративно господарських санкцій у розмірі 4850 грн. та пені у розмірі 315,36 грн.          

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні" для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Позивач вважає, що приватне підприємство «Електролюкс»порушило зазначену норму закону, а саме у 2009 році на підприємстві не працювали інваліди, а повинна була працювати 1 особа, якій відповідно до законодавства встановлена інвалідність. За це порушення підприємство повинно було сплатити 4850 грн. адміністративно-господарських санкцій. Згідно ст. 20 п.2 вище названого закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні". На день подання позову підприємство самостійно адміністративно - господарську санкцію не відрахувало. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 315,36 грн.          

Відділення Фонду вважає, що підприємством не виконано норми Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні", а саме ст. ст. 19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.

До суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, представник двічі в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив.

Виходячи з принципу рівності сторін перед законом і судом (ст.10 КАС України), відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає що неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду відповідача, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних виводів.

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 4850 грн. адміністративно господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2009 рік та пені у розмірі 315,36 грн.          

На підставі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про реалізацію статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. №70, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця, у даному випадку –за 2009 рік 1 місце, і ввести його в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда.

Фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу.

Виконанням нормативу робочих місць, вважається працевлаштування фізичною особою, яка використовує найману працю інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно розрахунку суми позову, пред’явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2009 рік на підприємстві не працювали працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»повинна складати 1 особа.

Відповідач встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не виконав.

Крім того, відповідно до листа Первомайського міськрайонного центру зайнятості від 17.09.2010 року №04-1734 протягом 2009 року звітів 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями від ПП «Електролюкс»до Первомайського міськрайонного центру зайнятості не надходило.

Таким чином відповідач, не виконував покладені на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обов’язок по працевлаштування інвалідів, а саме не надавав щомісяця звіти по формі №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2009 році складала 9700 грн., тому розмір адміністративно-господарських санкцій складає 4850 грн.

Штрафні санкції, згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767, сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сума пені, яку необхідно сплатити відповідачу за 2009 рік складає –315,36 грн., яка підтверджується розрахунком суми пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодекс адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Електролюкс», (вул. Комсомольська, 46, с. Кінецьпіль, Первомайський район, Миколаївська область, 55230, ідентифікаційний код 32242039) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції у розмірі 4850 гривень та пеню у розмірі 315,36 гривень.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                           І. А. Устинов