Постанова № 14212350, 22.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 р. справа № 2а-15848/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю

представника позивача - Миргородова О.В.,

представника відповідача - Грищенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Артемвантажтранс» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Горлівської обєднаної державної податкової інспекції № 0003111540/2, від 02.04.2010 року № 0008281540/2, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Артемвантажтранс», звернувся до суду з позовною заявою до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Горлівської обєднаної державної податкової інспекції № 0003111540/2, від 02.04.2010 року № 0008281540/2.

Вказавши в обґрунтування своїх позовних вимог, що за наслідками проведених камеральної перевірки податкової звітності, документальної невиїзної перевірки з податку на прибуток платником податку ДП «Артемвантажтранс», складено акти на підставі яких, з урахуванням процедури адміністративного оскарження, прийнято спірні податкові повідомлення рішення № 0003111540/2, від 02.04.2010 року № 0008281540/2.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки, вважає їх необґрунтованими, а прийняті на підставі актів перевірок спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Вказує, що висновки актів перевірок щодо встановлених з боку позивача порушень, не відповідають обставинам справи в обґрунтування чого посилається на ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що регулює порядок відображення у податковому обліку сум заборгованості платників податків продавців та покупців, та вважає, що метою застосування вказаної статі для покупця боржника полягає у тому, що він зобовязаний при порушенні строків розрахунків з продавцем та при настанні відповідних подій , вказаних у п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону відобразити у складі валових витрат суму непогашеної заборгованості перед продавцем, яка раніш була відображена у складі валових витрат.

Зазначає, що у даному випадку платнику податків ДП «Артемвантажтранс» вищевказана заборгованість була передана в результаті реорганізації ДП «Артемвугілля», тобто ДП «Артемвантажтранс» відносно її виникнення не було покупцем та відповідно не мало можливості та права відображувати і не відображувало дані суми у складі валових витрат.

Таким чином, на думку позивача, норми ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не застосовуються до операції по виникненню вказаної заборгованості відносно ДП «Артемвантажтранс», не стосуються і не відображуються в її податковому обліку та це відповідно не може привести до заниження податкових зобовязань.

Тому, з огляду на вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

В обґрунтування наданих суду письмових зазначила, що вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсності, а спірні податкові повідомлення - рішення такими, що прийнято правомірно.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається на п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5.1 ст.5, п.п. 17.13 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16 серпня 2010 року у справі було призначено судово економічну експертизу.

Перед судовим експертом були поставлені наступні питання:

1). На підставі первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку позивача, визначити документальну обґрунтованість висновків актів перевірок на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення рішення.

2). З урахуванням дослідження по питанню № 1 та норм Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначити суму податкових зобовязань (основного платежу, штрафної (фінансової) санкції та пені), що підлягають донарахуванню по спірних податкових повідомленнях рішеннях.

04 лютого 2011 року до суду надійшов висновок судово - економічної експертизи (а.с. 63-73).

Згідно резолютивної частини вказаного висновку зазначено наступне.

По першому питанню : На підставі первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку позивача встановлено, що висновки актів перевірок ДПІ, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення рішення документально не обґрунтовані.

По другому питанню : У звязку із тим, що висновки актів перевірок документально не підтверджуються, визначення суми податкових зобовязань (основного платежу, штрафної (фінансової) санкції та пені), що підлягають донарахуванню по спірних податкових повідомленнях рішеннях, експертом не провадився.

Суд, заслухавши представників сторін, проаналізувавши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши матеріали справи, висновок експертизи, встановив наступне.

Позивач, - Державне підприємство «Артемвантажтранс» (Далі ДП «Артемвантажтранс»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Горлівської міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 22.01.2007 року (а.с.19), ідентифікаційний код юридичної особи 34782466, згідно довідки № 031823, станом на 03.10.2008 року, знаходиться в ЄДРПОУ (а.с.20), здійснює свою діяльність згідно Статуту (із змінами) (а.с.21-27).

Відповідач, - Горлівська обєднана державна податкова інспекція (Далі Горлівська ОДПІ), у розумінні КАС України, - є субєктом владних повноважень.

Горлівською ОДПІ 04.12.2009 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ДП «Артемвантажтранс» за 1 півріччя 2009 року.

За наслідками вказаної перевірки було складено акт № 864/15-0 від 04.12.2009 року, згідно висновків якого встановлені порушення у вигляді заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 77155,00 гривень (а.с.37).

На підставі акта перевірки № 864/15-0 від 04.12.2009 року було прийнято податкове повідомлення - рішення 0008281540/0 від 09.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 81012,75 гривень, з якої основний платіж 77155,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 3857,75 гривень.

Горлівською ОДПІ 09.02.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку звітності з податку на прибуток ДП «Артемвантажтранс» по декларації поданої за 1 півріччя 2009 року (вх. № 39014 від 10.08.2008 року).

За наслідками вказаної перевірки було складено акт № 267/15-0 від 09.02.2010 року, згідно висновків якого з боку ДП «Артемвантажтранс» встановлені порушення п.п. 12.15 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 58857,00 гривень, у т.ч. 1 півріччя 2009 року - 58857,00 гривень.

За результатами розгляду первинної скарги на податкове повідомлення - рішення 0008281540/0 від 09.12.2009 року, Горлівською ОДПІ 12.02.2010 року прийнято рішення № 2179/25-013-2 про скасування податкового повідомлення - рішення 0008281540/0 від 09.12.2009 року в частині 18298,00 гривень нарахованого податку на прибуток підприємств і 914,00 гривень штрафної санкції, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

12.02.2010 року Горлівською ОДПІ на підставі актів перевірки № 864/15-0 від 04.12.2009 року, № 267/15-0 від 09.02.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0008281540/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 61799,85 гривень, з якої основний платіж 58857,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 2942,85 гривень.

За результатами розгляду повторної скарги на податкові повідомлення-рішення № 0008281540/0 від 09.12.2009 року, № 0008281540/1 від 12.02.2010 року ДПА в Донецькій області було прийнято рішення № 5027/10/25-013-5 від 29.03.2010 року про скасування податкового повідомлення - рішення 0008281540/0 від 12.02.2010 року в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2942,85 гривень та в зазначеній частині рішення від 12.02.2010 року № 2179/25-013-2, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 11771,40 гривень.

02.04.2010 року, на підставі актів перевірки № 864/15-0 від 04.12.2009 року, № 267/15-0 від 09.02.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0003111540/2, яким ДП «Артемвантажтранс» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 11771,40 гривень (а.с.8)

Правовою підставою прийняття повідомлення рішення № 0003111540/2 зазначено п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

02.04.2010 року, на підставі актів перевірки № 864/15-0 від 04.12.2009 року, № 267/15-0 від 09.02.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0008281540/2, яким ДП «Артемвантажтранс» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у вигляді основного платежу на суму 58857,00 гривень (а.с.56)

Правовою підставою прийняття повідомлення рішення № 0003111540/2 зазначено п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками розгляду повторної скарги на рішення ДПА в Донецькій області № 5027/10/25-013-5 від 29.03.2010 року та податкового повідомлення рішення № 0008281540/1 від 12.02.2010 року, ДПА України прийняло рішення № 5420/6/25-0115, згідно якого залишила без змін податкове повідомлення рішення Горлівської ОДПІ від 09.12.2009 року № 0008281540/0 з урахуванням рішення Горлівської ОДПІ від 12.02.2010 року № 2179/25-013-2, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 року № 0008281540/1), з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області від 29.03.2010 року № 5027/10/25-013-5, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги, а скаргу ДП «Артемвантажтранс»,- без задоволення.

Відповідно до ч.2,-3 ст. 11 КАС України, - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд погоджується із висновком судово - економічної експертизи з наступних підстав.

В обґрунтування висновків акту перевірки № 864/15-0 від 04.12.2009 року в його описовій частині встановлено, що підприємством у 1 кварталі 2009 відповідно до п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України № 334 були збільшені валові доходи на суму непогашеної заборгованості у розмірі 308620,00 гривень, а також порушення п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України № 334,- до складу валових витрат підприємством у 1 півріччі 2009 року включена вся сума кредиторської заборгованості у розмірі 308620,00 гривень на підставі мирової угоди 43/53 від 29.04.2009 року між ТОВ «Мегапром» та ДП «Артемвантажтранс». Мирова угода передбачає погашення заборгованості боржником до 29 січня 2010 року щомісячно. Таким чином, якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину, такий покупець має право збільшувати валові витрати на суму такої заборгованості (її частини), а не на всю суму. Дане порушення призвело до завищення валових витрат у 1- му півріччі на 308620,00 гривень.

В обґрунтування висновків акту перевірки № 267/15-0 від 09.02.2010 року в його описовій частині встановлено, що скоригований валовий доход підприємства (р.03 декларації) становить:

кв. 2009 року (р.03 декларації) 1298,695,00 грн.;

(р.02.3 декларації) 311538,00 грн.;

1 півріччя 2009р.- (р.03. декларації)- 3525707,00 грн.;

(р.02.3 декларації)- 311538,00 грн.

В декларації за 1 квартал 2009 та за 1 півріччя 2009 року у рядку 02.3 «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» показників була задекларована сума у розмірі 311538,00 гривень. Згідно наданого до декларації додатку К4 збільшення валового доходу відбулось по наступним контрагентам :

-ДП «Артемвугілля» на суму 2918,00 гривень;

-ТОВ «Мегапром» на суму 308620,00 гривень;

На загальну суму 311538,00 гривень.

Коригування по ТОВ «Мегапром» здійснювалось на підставі наступних документів:

Договір купівлі - продажу № 40 від 26.04.2005 року;

позовна заява від 27.02.2009 року № 27/02-09;

мирова угода у справі № 43/53 від 29.04.2009 між ТОВ «Мегапром» та ДП «Артемвантажтранс».

ДП «Артемвантажтранс» до податкового органу надано уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку із виправленням помилок з податку на прибуток:

№ 60765 від 15.12.2009, згідно якої були зменшені валові доходи по р. 02.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» на суму 308620,00 грн., та зменшена сума нарахованого податку на 77155,00 гривень;

№ 17 від 11.01.2010 року, згідно якої були зменшені валові доходи по р. 02.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» на суму 308620,00 грн., та збільшені валові витрати на суму 62307,00 грн., по р. 05.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості». В результаті уточнення цих показників підприємством донарахована сума податку 77009,00 та штрафна санкція в сумі 3850,00 грн.

Скориговані валові витрати згідно декларації за 1 півріччя 2009 року ДП «Артемвантажтранс дорівнюють:

1 піврічя 2009 (р.06 декларації) 3018035,00 грн.;

(р. 05.3 декларації) 311538,00 грн.

Перевіркою відображеного у рядку 05.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» показників декларації за 1 півріччя 2009 року у загальній сумі 311538,00 грн. встановлено, що формування цього показника мало вплив формування валових витрат суми непогашеної заборгованості (її частини), яка зазначається за контрагентом ТОВ «Мегапром»-308620,00 грн.

Згідно наданого до декларації додатку К4 збільшення валових витрат відбулось по контрагентам:

ДП «Артемвугілля» на суму 2918,00 грн.,

ТОВ «Мегапром» на суму 308620,00 грн.

На загальну суму 311538,00.

Коригування по ТОВ «Мегапром» здійснювалось на підставі наступних документів, вказаних у додатку К4:

Договір купівлі - продажу № 40 від 26.04.2005 року;

позовна заява від 27.02.2009 року № 27/02-09;

мирова угода у справі № 43/53 від 20.04.2009 між ТОВ «Мегапром» та ДП «Артемвантажтранс».

Перевірка відображеного показника за 1 півріччя 2009 року в сумі 30620,00 грн. проведена на підставі таких документів:

Договір підряду від 26.04. 2005 року № 40 з додатками;

Позовна заява від 27.02.2009 року № 27/02-09;

Ухвала господарського суду донецької області про порушення провадження у справі № 43/53 від 04.03.2009 року;

Мирова угода у справі № 43/53 від 29.04.2009 між ТОВ «Мегапром» та ДП «Артемвантажтранс»;

Ухвала Господарського суду у Донецькій області про припинення провадження у справі № 43/53 у звязку із затвердженням мирової угоди;

Платіжні доручення на перерахування коштів ТОВ «Мегапром».

Встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 05.3 декларацій «Врегулювання сумнівної (безнадійної заборгованості)» на суму 235429 грн., а саме:

на порушення п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України № 334 підприємством в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року до складу валових витрат в рядку 02.3 декларацій «Врегулювання сумнівної (безнадійної заборгованості)» включена вся сума кредиторської заборгованості без ПДВ 308620,00 гривень по ТОВ «Магапром», а потрібно було включати тільки ту частину боргу, яка була сплачена ДП «Артемвантажтранс» на адресу ТОВ «Мегапром» у 1 півріччі 2009 а саме:

за період 1 півріччя 2009 самостійно було сплачена частина розстроченої суми основного боргу 33191,00 грн.;

платіжне доручення № 534 від 27.05.2009 на суму 40000,00 грн., у т.ч. сума основного боргу - 33191,00 грн.;

платіжне доручення № 705 від 24.06.2009 на суму 40000,00 грн., сума основного боргу 40000,00 гривень.

Вказане порушення призвело до завищення валових витрат у першому півріччі 2009 року на 235429,00 гривень.

Таким чином, за даними платника податку скориговані валові витрати (р. 06 декларації) 3018035,00 гривень, за даними документальної перевірки 272606,00 гривень, а відхилення гр.5 - гр.4 складає (-235429,00 грн.),

Зазначене призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 58857,00 гривень.

Судом встановлено, що в результаті реорганізації ДП «Артемвугілля» було виділено та створено підприємство ДП «Артемвантажтранс», якому за розподільчим балансом від 22.01.2007 року була передана кредиторська заборгованість ДП «Артемвугілля» перед ТОВ «Магапром» за договором № 40 від 26.04.2005 року у сумі 370344,00 гривень, сума без ПДВ складає 308620,00 гривень.

Ухвалою Господарського суду Донецької області по справі № 43/53 від 29.04.2009 року та мировою угодою від 29.04.2009 року сума заборгованості 370344,00 гривень перед ТОВ «Мегапром» за договором № 40 від 26.04.2005 року була визнана ДП «Артемвантажтранс» та Мировою угодою був встановлений порядок та строки її погашення.

Згідно п. 4 ст.9 Господарського кодексу України,- у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно п.п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 вказаного закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже вказаними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено формування валових витрат при передачі зобовязань від реорганізованого товариства новоствореному.

Отримання на баланс підприємства кредиторської заборгованості у процесі реорганізації не може розглядатись як понесення ним витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів з настанням податкових наслідків у вигляді виникнення права формувати суму валових витрат у розмірі вказаної кредиторської заборгованості. Економічна суть реорганізації полягає у перерозподілу активів та зобовязань підприємств.

Таким чином, передача кредиторської заборгованості від одного підприємства до іншого у процесі реорганізації не спричиняє жодних податкових наслідків.

Відповідно до п.п. 12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

Відповідно до п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Таким чином, норми ст.12 Закону № 334 установлюють спеціальний механізм, який надає право продавцю, що має прострочену дебіторську заборгованість за відвантажені товари (роботи, послуги) збільшити валові витрати (якщо він вживає відповідних заходів щодо стягнення заборгованості з покупця), а від покупця вимагає збільшити валові доходи на суму такої простроченої заборгованості.

Наведені вище норми Закону № 334 визначають один зі способів приведення обєкту оподаткування у покупця та продавця товарів (робіт, послуг) до «рівноваги». Тобто визначені у ст.12 Закону вірогідні податкові наслідки щодо наявної заборгованості (за якою продавцем здійсненні відповідні заходи щодо її стягнення) визначені у ланцюгу - «покупець - продавець товару (робіт, послуг)».

Отже субєкти правовідносин по відношенню до яких діють норми ст.12 Закону України № 334 чітко визначені: це покупець та продавець товарів (робіт, послуг).

Вказані норми не передбачають поширення дії вказаної статті закону на будь - яких інших осіб, що не мають статусу покупець або продавець.

Таким чином, на платника податку, який отримав кредиторську заборгованість у результаті реорганізації, тобто фактично не є покупцем товарів (робіт, послуг) дія п.п. 12.15 п. 12.1 ст.12 щодо : зобовязання відобразити у складі валових доходів суми переданої кредиторської заборгованості з порушеними строками її погашення у подальшому, у випадку погашення (повного або часткового) вказаної заборгованості - права відобразити її у складі валових витрат (як це передбачено абз. п.п. 12.1.5 Закону України № 334) не поширюється.

Таким чином, сума переданої в результаті реорганізації кредиторської заборгованості 308620,00 гривень була віднесена ДП «Артемвантажтранс» до складу валового доходу (за рядком 02.3 Декларації) та водночас вказана сума також віднесена до складу валових витрат (рядок 05.3 Декларації) за 1-ше півріччя 2009 року.

Оскільки дія п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України № 334 на отриману у результаті реорганізації кредиторську заборгованість не поширюється, ДП «Артемвантажтранс» не мало права відображати суму 308620,00 гривень ані у складі валових доходів, ані у складі валових витрат першого півріччя 2009 року.

Таким чином, оскільки висновки актів перевірок є необґрунтованими, то відповідно приписів Закону України № 2181 є неможливим з боку податкового органу визначення позивачу податкових зобовязань позивачу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд з урахуванням вищевикладеного приймає до уваги висновки судово - економічної експертизи та приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Артемвантажтранс» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Горлівської обєднаної державної податкової інспекції № 0003111540/2, від 02.04.2010 року № 0008281540/2, - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції № 0003111540/2, від 02.04.2010 року № 0008281540/2.

Присудити з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Артемвантажтранс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 лютого 2011 року.

Повний текст постанови складений 27 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.