Постанова № 1421200, 06.03.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" березня 2008 р. Справа № А6/007-08

15:30 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поднебес О.В.

розглянувши адміністративну справу № А6/007-08

за позовом Закритого акціонерного товариства „СВС-Дніпро”, м. Вишгород

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, м. Вишгород

про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0000822300/0 від 25 грудня 2007 року

Представники:

від позивача Брежницька О.С. (довіреність № 8/С01-21.2 від 15.01.2008 р.)

від відповідача Колодій О.М. (довіреність № 13508 від 04.09.2007 р.)

Обставини спору:

Закрите акціонерне товариство „СВС-Дніпро” (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі (далі - Відповідач) про визнання нечинним акту ненормативного характеру повідомлення-рішення № 0000822300/0 від 25 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

Провадження у справі № А6/007-08 було відкрите відповідно до ухвали від 16.01.2008 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відповідачем було незаконно винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано суму податку на додану вартість та штрафну санкцію у розмірі 1232339,91 грн. (в тому числі 821559,94 грн. основного платежу, 410779,97 грн. штрафних санкцій).

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на незаконне нарахування відповідачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій за вказаним повідомленням-рішенням, мотивуючи свою позицію тим, що відповідач провів перевірку з грубими порушеннями чинного законодавства, а висновки, викладені в акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у запереченні на позовну заяву №154/9/10 від 31.01.2008р., посилаючись на правомірність своїх дій, та відповідність порушень, зафіксованих в акті.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон №509) основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою i своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків i зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Зазначений контроль органи державної податкової служби здійснюють шляхом проведення у відповідності з п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII) документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на перевірку від 12.11.2007р. №104/23-1 виданого ДПІ в Вишгородському районі Київської області та направлення на продовження терміну проведення перевірки від 10.12.2007р. №119/23-1 і п.1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (із змінами та доповненнями) головним державним податковим ревізором-інспектором відділу документальних перевірок СГД юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб, радником податкової служби ІІІ рангу Місяць В.П., головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, радником податкової служби ІІІ рангу Федоровою В.М. та завідуючою сектору контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД, радником податкової служби 3 рангу Марценюк Л.О. проведена виїзна планова перевірка ЗАТ “СВС-Дніпро” (код за ЄДРПОУ -00132807) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.06.2007 року, про що складено акт від 21.12.2007р. №758/23-1/00132807. Перевірку проведено з відома директора та в присутності головного бухгалтера. Направлення на перевірку отримано головним бухгалтером ЗАТ “СВС-Дніпро” Кривенчук М.О. У журналі реєстрації перевірок суб’єкта господарювання вчинено запис 12.11.2007 року за №20.

За результатами перевірки було складено Акт планової документальної перевірки ЗАТ „СВС-Дніпро” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року за №758/23-1/00132807 від 21.12.2007 року.

На підставі Акту перевірки заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.12.2007 року №0000822300/0 про сплату визначеного податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1 232 339,91 грн. Зазначене податкове повідомлення –рішення було вручено 25.12.2007 року Відповідачу наручно.

Не погоджуючись зі згаданим податковим повідомленням-рішенням, Відповідач подав скаргу №1159/С01-21.2 від 28.12.2007 року до ДПІ у Вишгородському районі на податкове повідомлення-рішення №0000822300/0 від 25 грудня 2007 року (вх. №6476/10/с від 28.12.2007 року).

За результатами розгляду первинної скарги №1159/С01-21.2 від 28.12.2007 року на податкове повідомлення-рішення №0000822300/0 від 25 грудня 2007 року (вх. №6476/10/с від 28.12.2007 року) було прийнято рішення про результати розгляду скарги №559/10/25-010/43 від 14.01.2008 року. Даним рішенням Відповідачем було залишене без змін податкове повідомлення-рішення №0000822300/0 від 25 грудня 2007 року, а скаргу залишено без задоволення.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту планової документальної перевірки ЗАТ „СВС-Дніпро” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року, встановлено наступне:

· між ЗАТ „СВС-Дніпро” та ТОВ „Моя Оселя" (підрядник) укладено договір підряду №01/08/2006 від 01.08.2006р. про виконання будівельних робіт з влаштування дорожнього покриття в місті Києві на загальну суму 280282, 80 грн. в т.ч. ПДВ – 46713,80 грн. Виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт б/н. Грошові кошти в розмірі 280282,80 грн. в якості оплати наданих ТОВ „Моя Оселя" послуг перераховані позивачем на адресу вказаного товариства по рахунку №26000254891, відкритому у ВАТ „Морський транспортний банк", МФО 328168, згідно платіжних доручень від 20.09.2006р., від 23.11.2006р. При цьому відповідач вказує, що суму податку на додану вартість в розмірі 1713,83 грн., сплачену позивачем за податковою накладною №941 від 20.09.2006р., виписаною у ТОВ „Моя Оселя", позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2006 року; суму податку на додану вартість в розмірі 45000,00 грн., сплачену позивачем за податковою накладною №923/11 від 23.11.2006р., виписаною у ТОВ „Моя Оселя", позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2006 року.

Крім того, як вбачається з акту планової документальної перевірки ЗАТ „СВС-Дніпро” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року, встановлено наступне:

· між ЗАТ „СВС-Дніпро” та ТОВ „Моя Оселя" (підрядник) укладено договір підряду №09/С05-06.2 від 22.06.2006р. про виконання дорожніх, земляних та будівельних робіт на реконструкції тепломагістралі по вул.Саксаганського в м.Києві, на загальну суму - 4649076,65 грн., в т.ч. ПДВ 774846,11 грн. Виконання робіт підтверджено актом виконаних робіт за липень 2006 року. Грошові кошти в вищезазначеному розмірі в якості оплати наданих ТОВ „Моя Оселя" послуг перераховані позивачем на адресу вказаного товариства по рахунку №26000254891, відкритому у ВАТ „Морський транспортний банк", МФО 328168, згідно платіжних доручень від 29.08.2006 р. на суму 200000,00 грн. з ПДВ, від 23.11.2006 р. на суму 300000,00 грн. з ПДВ, від 23.11.2006 р. на суму 109940,00 грн. з ПДВ, а також у вексельній формі (вексель на суму 4039136,65 грн. з ПДВ) згідно додаткової угоди №1 від 23.11.2006р., до договору щодо вексельної форми розрахунків, сплачені позивачем за податковою накладною №756 від 31.07.2006р., виписаною у ТОВ „Моя Оселя", позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за липень 2006 року.

Як встановлено судом, суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту:

- у липні 2006 року в сумі 774846,11 грн..

- у жовтні 2006 року в сумі 1713,83 грн..

- у листопаді 2006 року в сумі 45000,00 грн.,

які є розрахунковими документами згідно положень абз. 3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість в розмірі 821559,94 грн. за вищевказаними податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Моя Оселя», відповідачем в акті перевірки визначено наступні обставини:

· рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 р. по справі № 2-6958/06 було визнано недійсними статут ТОВ „Моя Оселя" з моменту його реєстрації -з 13.04.2006 р. та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Моя Оселя" з моменту його видачі -з 10.05.2006 р.;

При цьому в акті перевірки відповідач посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. За таких підстав, на думку відповідача, виписані ТОВ „Моя Оселя" позивачу податкові накладні є недійсними, тому позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість».

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного. Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання виписаних ТОВ „Моя Оселя" позивачу податкових накладних, що зазначені вище.

Так, відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виписування ТОВ «Моя Оселя»позивачу податкових накладних) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними. які були виписані ТОВ „Моя Оселя" з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи. зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року статуту ТОВ „Моя Оселя", свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Моя Оселя" в якості платника податку на додану вартість вже після виконання вказаним товариством робіт (послуг) на адресу позивача та після виписування цими товариствами податкових накладних позивачу у зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних робіт.

Разом з тим суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

При цьому судом не приймаються до уваги факти, зазначені у рішеннях Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року у справах № 2-6959/06 та № 2-6958/06. якими встановлено, що Волянський В.А., реєструючи на себе установчі документи ТОВ „Моя Оселя" робив це на прохання знайомих Зайцева А.С. та Крука Б.Ю., а також являючись підставною особою, фінансово-господарську діяльність від ТОВ „Моя Оселя" не здійснював, ніяких фінансово-бухгалтерських документів не підписував, ніяких угод від імені підприємства не укладав, податкові декларації не подавав і не мав на це наміру, у зв'язку з чим районний суд дійшов висновку, що підписана Волянським В.А документація від імені ТОВ „Моя Оселя" в якості директора, наділеного виключно правом на складання та підписання документів, з реквізитами вказаних товариств є недійсною з моменту їх вчинення. Адже, предметом доказування по справах №2-6959/06 та №2-6958/06 була правомірність реєстрації установчих документів ТОВ „Моя Оселя", а не правомірність укладених з позивачем договорів підряду №01/08/2006 від 01.08.2006р. та № 09/С05-06.2 від 22.06.2006р.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість ТОВ „Моя Оселя" знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

До того ж, відповідно до ч. 1.2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстр), є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати проте, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

Крім того, відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку —особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп.”а". "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість").

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг (робіт), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб ТОВ „Моя Оселя” (Волянський В.А.).

Таким чином, Закрите акціонерне товариство „СВС-Дніпро” мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ТОВ „Моя Оселя".

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Окрім вказаного, доводи Відповідача щодо порушення прокуратурою Одеської області кримінальної справи за ст.ст.364, 366 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб ЗАТ „СВС-Дніпро”, спростовуються наданою Позивачем до суду постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури Одеської області Киричок А.Г., від 26.12.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ „СВС-Дніпро” за ознаками злочинів передбачених ст.ст.212, 366,364 Кримінального кодексу України, у зв’язку з відсутністю в діях останніх ознак злочину.

Крім того, суд вважає безпідставним зазначення в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні в якості підстави для його прийняття порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.9.6 ст.9 п.п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також згідно п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону (в редакції від 25.03.2005р., що діяла на момент виписування ТОВ „Моя Оселя" позивачу податкових накладних) з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом:

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом.

Хоча відповідач у запереченнях на позовну заяву та в акті перевірки посилається на п.9.6 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла до 25.03.2005 р.. згідно якої свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо

· зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

· зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

А відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції від 25.03.2005р., що діяла на момент виписування ТОВ „Моя Оселя” позивачу податкових накладних) платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті. При цьому слід також зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки посилається на п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, що діяла до 25.03.2005р., згідно якої правила податкового обліку встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

Однак, чим саме позивач порушив наведені вище норми Закону України „Про податок на додану вартість" відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цього порушення і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необгрунтовано визначив вищевказані норми Закону підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено): добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав. свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення №0000822300/0 від 25.12.2007 року і оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Київської області вважає, що позовні вимоги закритого акціонерного товариства „СВС-Дніпро” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Керуючись статтями 17, 94, 158 - 163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд Київської області,

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 0000822300/0 від 25.12.2007

3. Стягнути з державного бюджету на користь Позивача 3,40 грн., судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя Маляренко А.В.