Постанова № 1421160, 12.02.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2008 року Справа № 55/244-07

Колегія суддів у складі: головуючого судді Шевель О.В.,

судді Бухана А.І.,

судді Демченка В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Трегубова В.О. –дов.,

відповідача –Левченка Р.В. –дов. (після перерви не з‘явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 3892Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року у справі № 55/244-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м. Суми

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Скло»у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Мерефа Харківської області

про розірвання договору та стягнення 164181,48 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ «Горобина», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд розтогнути договір поставки № 09/Б-08, укладений 08.02.2007 р. між сторонами по даній справі та стягнути з відповідача на користь позивача 138000 грн. сплачених за товар коштів, а також 11664,54 грн. та поненсених позивачем судових витрат. У позовній заяві позивач також прохав суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача на суму позову.

Під час розгляду справи позивачем заявлено клопотання про призначення експертизи щодо відповідності поставленого відповідачем товару (пляшок) вимогам якості та технічним умовам.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року у справі № 55/244-07 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гребенюк Н.В., судді Інте Т.В., судді Пелипенко Н.М.) відмовлено позивачу у задоволенні клопотань про призначення експертизи та продовження строку розгляду справи, а також у задоволенні клопотання про забезпечення позову. У задоволенні позову відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року по справі № 55/244-07 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач просить призначити у справі судову експертизу. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом в порушення норм чинного законодавства застосовані норми Інструкції П-7, тоді як згідно з умовами укладеного між сторонами договору для приймання продукції по якості передбачено застосування норм ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003, та відповідними нормами не визначено певної форми акту невідповідності товару. Позивач стверджує, що належними представниками відповідача підписані акти щодо невідповідності отриманої продукції вимогам якості та в подальшому відповідачем не було доведено, що поставлена ним продукція є якісною. Позивач також вважає, що місцевим господарським судом було безпідставно відхилено його клопотання про призначення судової експертизи, потреба у якій, на думку позивача, є дійсною.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення по справі досліджені всі фактичні матеріали та дана належна правова оцінка всім доказам по справі, в результаті чого суд дійшов вірного висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача. Відповідач зазначає, що суть спору полягає не у встановленні правильності складання актів, а у визначенні фактичної якості продукції по тих показниках, на які посилався позивач. Разом з тим, на думку відповідача, ті показники, на порушенні яких наполягає позивач, відсутні в технічних умовах, а тому призначення експертизи є недоречним, оскільки експерт не зможе перевірити пляшку по показникам якості, яких не існує у технічній документації.

В судовому засіданні 28 січня 2008 року оголошена перерва до 06 лютого 2008 року для уточнення відповідачем своєї позиції стосовно заявленого позивачем клопотання про призначення судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставив неякісний товар, що було підтверджено відповідними актами. Заміни неякісного товару на вимогу позивача відповідач не здійснив, отримані у якості передоплати грошові кошти позивачеві не повернув, у зв‘язку з чим, з посиланням на норми чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, позивачем і було подано позовну заяву до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача місцевий суд посилався на непідтвердженість позовних вимог належними доказами.

Як свідчать матеріали справи та встановлено оскаржуваним рішенням суду, 08 лютого 2007 р. між сторонами по справі укладено договір поставки № 09/Б-08 та спеціфікацію до нього №1, у відповідності до умов яких відповідач зобов‘язався поставити, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити нові скляні пляшки з безбарвного скла типу «Губернія»ємністю 0,5 л., по ціні, яка вказана в специфікаціях.

Пунктом 1.2 договору сторонами визначено, що загальна кількість товару становить: 5000000 штук та загальна кількість товару може бути змінена за погодженням сторін. Пунктом 1.3 договору та специфікацією до нього сторонами визначена ціна товару - 395000 грн.

Пунктами 1.5, 1.6 договору встановлено, що якість товару, що постачається, повинна відповідати ТУ У 26.1-30357198-001:2006, товар повинен відповідати кресленням, які є невід‘ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW, згідно правил Інкотермс 2000, (автомобільним транспортом покупця). Згідно п. 2.4. договору тара та упаковка товару, який постачається повинні відповідати вимогам, що забезпечують збереженість товару при транспортуванні.

Згідно з пунктами 3.1.1 та 3.1.2 оплата здійснюється позивачем шляхом передоплати у розмірі 40% від ціни товару, вказаній у специфікації у безготівковій формі на поточний рахунок відповідача, кінцевий розрахунок за кожну поставлену партію здійснюється позивачем напротязі 10-ти банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до пункту 4.2 договору, приймання товару по якості проводиться на складі позивача. В разі виявлення невідповідності товару ТУ У 26.1-30357198-001:2006 позивач зобов‘язаний скласти акт.

Відповідно до пункту 5.3. договору внаслідок виявлення покупцем невідповідності товару ТУ У 26.1-30357198-001:2006 та кресленням, які є невід‘ємною частиною вказаного договору згідно п.1.6 договору та укладання акту згідно п. 4.2 договору, постачальник зобов‘язаний на протязі десяти календарних днів з моменту складання акту за свій рахунок замінити неякісний товар на якісний та поставити товар на склад покупця або перерахувати на поточний рахунок покупця грошові кошти у сумі вартості неякісного товару.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов вказаного договору та додатків до нього позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 158000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 261 від 02 березня 2007 р. У серпні 2007 року відповідачем повернуто позивачу грошові кошти у сумі 20000 грн.

14 березня 2007 р. відповідач поставив позивачу 2 партії товару, перша у кількості 21400 пляшок, друга - 47420 пляшок, що підтверджується видатковими накладними № 108 та № 109 від 14 березня 2007 р.

Обгрунтовуючи доводи позовної заяви позивач посилався на те, що 15 березня 2007 року комісією у складі представників позивача та відповідача було складено акти №1-13-461 та №1-13-502 про те, що партія пляшок типу «Губернія»виробництва відповідача в кількості 47420 штук та в кількості 21400 штук не відповідає вимогам по показникам якості, а саме: є потертості корпусу, наявна «мошка», відтиск верхнього логотипу нечіткий.

У зв‘язку з вищенаведеним, позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 1-11-520 від 23.03.07 р. та № 1-11-521 від 27.04.07 р. з вимогою повернути грошові кошти. Оскільки на вказані листи відповідач не відреагував, позивач і вимушений був звернутися з позовом до суду.

Відповідно до приписів статті 15 Господарського кодексу України застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній є посилання на певні стандарти. Відповідність продукції вимогам стандартів підтверджується шляхом випробувань за правилами та процедурами обов’язкової та добровільної сертифікації.

Досліджуючи наявні у матеріалах креслення та ТУ У 26.1-30357198-001:2006, колегією суддів встановлено, що позивачем належними доказами не доведено факт поставки відповідачем неякісної продукції, оскільки:

відповідними кресленнями (т. 1 арк.справи 15) встановлено лише наявність на пляшках логотипу та його місце. Вимог щодо чіткості такого логотипу кресленнями не встановлено;

вищезазначеними ТУ (т. 1 арк.справи 50) встановлено, що на пляшках не допускається потертості поверхні зі сколами (п. 3.2.5.11), допускається закриті пузирі розміром не бульш 1 мм (мошка), що рідко розташовані та/або у вигляді окремих скоплень (п.3.2.6). У актах прийняття товару, на які посилається позивач, відсутні дані про наявність сколів на поверхності пляшок та не зазначені розміри і розташування мошки. Потертість поверхні пляшок без сколів та наявність мошки у допустимих розмірах допускається вищезазначеними ТУ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем акти не можуть бути належними доказами та обгрунтовано не прийняті місцевим господарським судом у якості таких доказів.

Відповідно до наявної у справі належним чином засвідченої копії ТУ У 26.1-30357198-001:2006, у розділі 5 «Правила приймання»встановлено, що приймання пляшок здійснюється партіями. За партію приймається кількість пляшок одного типу, однієї марки скла та оформлене одним документом про якість. В документі повинно бути вказано: найменування країни-виробника; найменування підприємства-виробника та його товарний знак; юридична адреса підприємства-виробника; найменування та умовне позначення пляшок; головні показники якості; колір скла; кількість пляшок в партії; дата відправки; позначення нормативного документу; висновок про якість та штамп ВТК або особи, відповідальної за приймання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що при прийманні продукції по якості, внаслідок невідповідності якісним показникам сторони повинні скласти акт невідповідності поставленої продукції по якості.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, при прийманні продукції позивачем були порушені умови договору та вимог чинного законодавства, які регулюють порядок прийняття продукції за якістю. В порушення розділу 7 «Зберігання»ТУ У 26.1-30357198-001:2006 позивачем не дотримані вимоги щодо зберігання отриманої продукції.

Усе вищезазначене свідчить про безпідставність вимог позивача, оскільки ним у відповідності зі ст. 268 ч. 5 ГК України не доведено факт поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається технічними умовами.

Також, колегія судддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні заявленого позивачем клопотання про призначення судової експертизи, оскільки її проведення є недоцільним з тих підстав, що перелічених у актах позивача показників якості не передбачено ТУ У 26.1-30357198-001:2006. З цих же підстав колегія суддів відмовляє позивачеві у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, що заявлено в апеляційній скарзі.

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, у зв‘язку з недоведеністю такого клопотання та відсутністю правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів також вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв‘язку з поданим клопотанням про призначення експертизи, оскільки, як зазначено в оскаржуваному рішенні, представник відповідача заперечував проти продовження строку та призначення судової експертизи, а також у зв‘язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про недоцільність призначення судової експертизи по данній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

У задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року по справі № 55/244-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Бухан А.І.

Суддя Демченко В.О.