Постанова № 1421044, 04.03.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2008 року Справа № 37/365-07

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді Т.В. Кравець,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача – Голубкова В.Г. за довіреністю № 1/11-2007-Юр.,

відповідача – Осадченко Н.О. за довіреністю № 01-4971 від 29.12.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3816Х/2-4) Державного підприємства «Харківський метрополітен», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі 37/365-07,

за позовом Приватного підприємства фірми «Бриз», м. Харків,

до Державного підприємства «Харківський метрополітен», м. Харків,

про стягнення 76925,51 грн. майнової шкоди,

встановила:

ПП фірма «Бриз», звернулося до господарського суду з позовною заявою в якій просила стягнути з ДП «Харківський метрополітен» суму майнової шкоди, у зв'язку з утратою майна - 65261,51 грн., збитків у зв'язку з оплатою обов'язкових платежів за договором № 345 від 19.12.2006р. за період з квітня по липень 2007р. - 11664,00 грн., усього 76925,51 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі № 37/365-07 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено, стягнено з Державного підприємства «Харківський метрополітен» на користь приватного підприємства фірма «Бриз» суму майнової шкоди у розмірі 65261,51 грн. та збитків у розмірі -11664,00 грн., усього 76925,51 грн. Стягнено з Державного підприємства «Харківський метрополітен»на користь Приватного підприємства фірма «Бриз»769,25 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДП «Харківський метрополітен», не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2007р. по даній справі, подало апеляційну скаргу з доповненням до неї, в яких просило скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

На думку апелянта судом першої інстанції не було враховано факту, що саме з метою недопущення виникнення таких ситуацій, які могли б призвести до людських жертв, керуючись ст.19 ЦК України, відповідно якої, особа має право на захист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і посягань та оскільки способи захисту можуть обиратися самою особою, метрополітен був вимушений прийняти такий захід забезпечення безпеки пасажирів як демонтаж рекламної конструкції, яка була встановлена з порушенням п.4.19. Державних будівельних норм (ДБН В.2.3.-7-2003) «Споруди транспорту. Метрополітени»та п.3.1.«Правил пожежної безпеки в метрополітенах»(НАПБ В.01.039-99/510) розташовувалася в 20-метровій охоронній зоні.

Апелянт вважав, що судом першої інстанції безпідставно стягнено з метрополітену повну вартість рекламної конструкції типу «Призматрон», як за нову конструкцію, при цьому основними доказами вартості конструкції були видаткові накладні від 31.03.2006р. та від 29.09.2006 р., у зв’язку з тим, що рекламна конструкція, демонтована 19.04.2007 р., була встановлена ще у 1999 р., що підтверджувалося позивачем, і більше 7 років знаходилася на вулиці під впливом природних факторів. Проти факту установлення конструкції у 1999 р. не заперечував і сам представник позивача, а заяви про постійне її оновлення ніякими доказами не підтверджував. Таким чином, розрахунок вартості конструкції повинен бути зроблений з урахуванням зносу та амортизації за весь час.

На думку апелянта судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача суму оплати за користування місцем для розміщення рекламної конструкції за повні три місяця квітень, травень та червень 2007 р. у розмірі 11664,00 грн. (по 3888,00 грн. за місяць) і не враховано того факту, що до 19.04.2007 р. включно рекламна конструкція ще не була демонтована та знаходилася на місці. Тобто за дев'ятнадцять днів, які простояла конструкція у квітні 2007 р., з метрополітену безпідставно стягнуто 2462,40 грн.

Не погоджуючись з висновками суду стосовно то, що рекламна конструкція, яка розміщувалася на розі пл. Конституції - вул. Короленка, була демонтована 19.04.2007 р. та повністю знищена, апелянт вказував, що судом не були прийняті до уваги докази відповідача відносно цілісності конструкції та місця її зберігання, а саме: акт демонтажу від 20.04.2007 р.; опис рекламного устаткування від 20.04.2007 р., лист до директора ППФ «Бриз»від 23.04.2007 р. №190-НВР, лист до Харківської міжрайонної транспортної прокуратури від 03.05.2007р №18-1924, лист до відділу внутрішніх справ по охороні метрополітену від 10.05.2007р. №18-286, лист до Харківської обласної державної адміністрації від 19.07.2007 р. № 25-2871 засвідчують знаходження рекламної конструкції, демонтованої 19.04.2007 р. біля входу (виходу) на станцію метро «Радянська»і належала ППФ «Бриз», на відповідальному зберіганні в електродепо «Московське»склад служби матеріально-технічного постачання ДП «Харківський метрополітен».

Апелянт зазначав, що твердження представника позивача на те, що та конструкція, яка зберігається на складі електродепо, не є той конструкцією, що розміщувалася на розі пл. Конституції та вул. Короленка є надуманим, оскільки після демонтажу до ППФ «Бриз»через три дні було надіслано лист з вказівкою місця зберігання рекламної конструкції і по теперішній час ніхто з представників від ППФ «Бриз»не звертався до відповідача та не відвідував склад де зберігається конструкція, щоб встановити невідповідність. Крім того, на самій конструкції і по теперішній час є маркування ППФ «Бриз», цей факт документально зафіксовано та надано до суду, однак суд першої інстанції відмовив у прийнятті цього доказу.

Апелянт у доповненні до апеляційної скарги вказував, що акт огляду денної поверхні ст. «Радянська»від 14.03.2007 р. та документи від 20.04.2007 р. - акт технічного стану щита, акт демонтажу та опис демонтованого рекламного устаткування до ППФ «Бриз»не надсилалися, оскільки складені під час проведення нагляду за експлуатацією будівель та споруд спеціалістами, в обов'язки яких входить складання актів обстеження та розробку заходів по усуненню виявлених зауважень та порушень правил експлуатації.

Також апелянт стверджував, що спеціалісти, які проводили огляд денної поверхні станції «Радянська»та обстеження технічного стану щита ППФ «Бриз», входять до складу служби спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд, затвердженого наказом начальника метрополітену від 23.02.2007р. №135 та мають відповідні посвідчення. Саме ці кваліфіковані спеціалісти, які несуть обстеження та безпечну експлуатацію об'єктів, демонтували спірну конструкцію.

Також, апелянт зазначав, що 08.08.2005 р. згідно протоколу наради Харківської обласної державної адміністрації з окремих питань забезпечення функціонування Харківського метрополітену було вирішено - визначити ситуацію щодо розташування малих архітектурних форм поблизу пішохідних входів (виходів) станцій метрополітену (20 м) незадовільною і такою, що не відповідає вимогам забезпечення безпеки функціонування Харківського метрополітену. У даному протоколі було рекомендовано Прокуратурі Харківській області звернути увагу на необхідність вивчення існуючої системи надання земельних ділянок для розташування малих архітектурних форм у 20-метровій зоні та надати рекомендації щодо розв'язання існуючих з цього приводу проблем у межах правового поля.

Апелянт звертав увагу на те, що Харківська міжрайонна транспортна прокуратура здійснює контроль за додержанням на метрополітені законодавства «Про рекламу», законність проведення вимушеного демонтажу цієї рекламної конструкції ППФ «Бриз»ретельно перевірялася прокуратурою та порушень з боку метрополітену не було встановлено.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в яких вважав рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі № 37/365-07 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, у зв’язку з чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вказував, що вимоги ПФ «Бриз»про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, який складає вартість конструкції вилученої зовнішньої реклами, підлягають задоволенню, у зв’язку з незбереженням відповідачем демонтованих рекламних конструкцій та неможливістю їх подальшої експлуатації з врахуванням ознак неправомірної поведінки в діях відповідача припускають можливість стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Позивач також вказував, що заявлена ним сума 65261,51 + 11664,00 = 76925,51 грн. знаходиться в межах відповідності до методики згідно з Порядком, затвердженим постановою КМ України від 22.01.96р. за № 116, з урахування права сторони самостійно обирати засіб захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 р. та від 13.02.2008 р. у позивача та відповідача було витребувано додаткові документи в обґрунтування їх доводів і заперечень.

До початку судового засідання 25.02.2008 р. сторони витребувані документи не надали, у зв’язку з чим в судовому засіданні 25.02.2008р. було оголошено перерву до 14 год. 30 хвил. 27.02.2008р.

До початку судового засідання 27.02.2008 р. позивач витребувані документи не надав. Додаткові заперечення на апеляційну скаргу разом з додатками до нього позивач надав господарському суду апеляційної інстанції під час судового засідання.

В судовому засіданні 27.02.2008р. було оголошено перерву до 10 год. 30 хвил. 04.03.2008р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вважав, що у заподіянні майнової шкоди є вина відповідача та існує причинний зв'язок між завданою шкодою у розмірі 65261,51 грн. і 11664 грн. (сплаті обов’язкових платежів за договором) та неправомірними діями відповідача, а саме демонтажу без законних підстав належної позивачу конструкції.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області виходив з наступного.

19.12.2006 р. між Комунальним підприємством «Міський Інформаційний центр»та ППФ «Бриз»було укладено договір № 345 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних спеціальних конструкцій (а.с.7-9). Вказаний договір було укладено за згодою виконкому Харківської міськради після отримання відповідних узгоджень, в тому числі і узгодження ДП «Харківський метрополітен»від 15.12.2005р. за № 2926 на розміщення щита пл. Конституції вул. Короленко, за умови виконання вимог п. 4.19.г ДБН В.2.3-7-2003 «Метрополітени»та виконання розрахунків конструкції на міцність та стійкість від вітру. Згідно додатку № 1 до договору № 345 від 19.12.2006 р. та акту прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності позивачу було надано місце для розташування рекламної конструкції за адресою: м. Харків, пл. Конституції вул. Короленка, зона 1-а, рекламною площею 36 кв. м, розмір плати 3888,00 грн.

Договір № 345 від 19.12.2006 р. набрав чинності з 01.01.2007 р. та діяв до 30.06.2007 р.

Дію дозволу № 9806 від 24.01.2006р. було продовжено до 30.06.2007 р. (а.с. 10-11). Дійсність дозволу № 9806 підтверджується листом Управління містобудування та архітектури № 9430 від 08.08.2007 р.

Актом проведення зовнішнього огляду спеціальної рекламної конструкції, затвердженим Департаментом зовнішньої реклами Комунального підприємства «Міський Інформаційний центр», (щит стаціонарний 6,0 м на 3,0 м, сторін - 2, власник - ППФ «Бриз», м. Харків, пл. Конституції вул. Короленка) від 25.10.2006 р. було зазначено, що монтаж спеціальної конструкції здійснено на підставі дозволу на розміщення зовнішньої реклами від 18.01.2006р. № 9806 (додаток від 01.12.2003р.). В даному акті також зазначено, що спеціальна конструкція має наступні характеристики (в тому числі технічні): щит стаціонарний, 2 рекламних поля 6,0 х 3,0 м. («призматрон»), строк експлуатації конструкції 3 роки, СК розроблена для умов експлуатації у м. Харкові (нормативні навантаження: для снігу –70 кг/кв.м., для вітру 30 кг/кв.м.). Робити були виконані по розробленій документації: ТОВ фірма «Контракт-Проект», ліцензія АА № 416532, інв. № 2003р. Наявність зміни, внесених до проектної документації відсутні, стан стальних конструкцій - працездатний, стан залізобетонній конструкції задовільний.

На підставі наданого позивачем розрахунку вартості спеціальної рекламної конструкції господарським судом встановлено, що вартість спеціальної рекламної конструкції «призматрон»двосторонній складає 65261, 51 грн. (а.с. 16-24).

Господарський суд Харківської області вважав, що у ніч з 19.04.2007 р. на 20.04.2007 р. працівниками відповідача за участю працівників міліції з охорони метрополітену незаконно було демонтовано спірну рекламну конструкцію, чим позивачу було заподіяно шкоду.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду в повному обсязі не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі виходячи з наступного.

Дійсно, договір № 345 від 19.12.2006 р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних спеціальних конструкцій, було укладено за згодою виконкому Харківської міськради та з отриманням відповідних узгоджень. Однак, судом першої інстанції не було враховано, що згідно дозволу № 9806 від 24.01.2006р., терміном дії до 31.12.2006 р., при його оформленні усі узгодження були надані у 2005 р., в тому числі 15.12.2005 р. за № 2926 відповідачем було погоджено розміщення спірної рекламної конструкції пл. Конституції вул. Короленко, за умови виконання вимог п. 4-19-г ДБН В.2.3-7-2003 «Метрополітени», виконання розрахунків конструкції на міцність та стійкість від вітру (а. с.13-14). При подовженні дії вказаний дозволу до 30.06.2007 р., відповідачем такі погодження не надавалися.

Враховуючи викладене, твердження позивача про погодження відповідачем на 2007р. дозволу на розміщення спірної рекламної конструкції є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належним чином.

Додатковою угодою №1 від 31.05.2007р. до договору № 345 від 19.12.2006 р., укладеному між Комунальним підприємством «Міський Інформаційний центр»та ППФ «Бриз», було виключено з переліку місць, які надавалися позивачу згідно додатку №1 до договору № 345 від 19.12.2006 р., місце надане для встановлення спірної рекламної конструкції з 31.05.2007 р., та зроблено відповідний перерахунок.

Враховуючи, що позивачем, по оплаті за користуванням місцем, яке надавалося на спірну рекламну конструкцію, були понесені збитків тільки за період з 20.04.2007р. по 31.05.2007р. в сумі 1505 грн., тому висновки господарського суду першої інстанції в частині стягнення збитків у зв’язку з оплатою обов’язкових платежів за договором в сумі 10159 грн. не відповідають фактичним обставинам.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження часу встановлення спірної рекламної конструкції за адресою: м. Харків, пл. Конституції - вул. Короленка, на вимогу ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 р., позивачем не надано документів на підтвердження дати встановлення та введення в експлуатації спірної рекламної конструкції. З наданих сторонами документів видно, що позивачем було встановлено декілька, тотожних спірній, рекламні конструкції, проте позивачем не доведено що надані ним документи стосуються саме спірної рекламної конструкції.

В акті проведення зовнішнього огляду спеціальної рекламної конструкції від 25.10.2006 р., затвердженому Департаментом зовнішньої реклами Комунального підприємства «Міський Інформаційний центр», не зазначено час закінчення монтажу рекламної конструкції, не вказано коли були виконані роботи по встановленню даної конструкції. Проте в даному акті вказано, що рекламна конструкція була встановлена на тротуарі біля виходу з метро, а в будь-якому іншому місці, як вказував позивач.

Вищезазначений акт від 25.10.2006 р. свідчить, що на час складання цього акту спірна рекламна конструкція вже була виготовлена, встановлена і знаходилась біля виходу з метро пл. Конституції - вул. Короленко, тому документи, які були надані позивачем на підтвердження спірних збитків, понесених у зв’язку з демонтажем цієї рекламної конструкції, які датовані пізнішою датою, не мають відношення до спірної рекламної конструкції, і не можуть бути належними доказами по даній справі.

У відповідності до п.4.19. Державних будівельних норм (ДБН В.2.3.-7-2003) «Споруди транспорту «Метрополітени»та п.3.1. «Правил пожежної безпеки в метрополітенах»(НАПБ В.01.039-99/510) заборонено розміщення будь-яких об’єктів на поверхні землі в радіусі 20 метрів від виходу (входу) на станції метрополітену.

Актом денної обстеження поверхні станції «Радянська»від 14.03.2007р. відповідачем встановлено, що спірна рекламна конструкція знаходиться в радіусі 20 метрів від виходу (входу) до метро і підлягає негайному демонтажу. Дана обставина позивачем не спростована.

Згідно протоколу від 08.08.2005 р. наради Харківської обласної державної адміністрації з окремих питань забезпечення функціонування Харківського метрополітену було вирішено - визначити ситуацію щодо розташування малих архітектурних форм поблизу пішохідних входів (виходів) станцій метрополітену (20 м) незадовільною і такою, що не відповідає вимогам забезпечення безпеки функціонування Харківського метрополітену. А також рекомендовано Прокуратурі Харківській області звернути увагу на необхідність вивчення існуючої системи надання земельних ділянок для розташування малих архітектурних форм у 20-метровій зоні та надати рекомендації щодо розв'язання існуючих з цього приводу проблем у межах правового поля.

Листом від 09.02.2007р. за № 25-738 відповідач, з посиланням на вищенаведені документи, пропонував позивачу негайно демонтувати спірну рекламну конструкцію. У відповіді на вказаний лист позивач 13.04.2007 р. повідомив відповідача про правомірність розміщення спірної рекламної конструкції і просив не здійснювати її протиправний демонтаж.

Листом від 26.02.2007р. за № 92-НВР відповідач вдруге повідомив позивача про необхідність демонтувати спірну рекламну конструкцію.

Відповідно до акту від 20.04.2007р., опису рекламного устаткування від 20.04.07 р. в ніч з 19.04.2007р. на 20.04.2007р. відповідачем було демонтовано спірну рекламну конструкцію і у справному стані було направлено на зберігання до електродепо «Московське».

При ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом Харківської області не було враховано, що при здійсненні демонтажу спірної конструкції, відповідачем не було пошкоджено або знищено цю конструкції, а також те, що позивачем належними документами не підтверджено факт пошкодження або знищення відповідачем спірної рекламної конструкції.

Листом від 23.04.07 р. за №190-НВР відповідач повідомив позивача про знаходження спірного рекламного устаткування на зберігання в електродепо «Московське»на складі служби постачання.

Враховуючи, що позивачем належними документами не спростовувався факт встановлення спірної рекламної конструкції у 20 метровій зоні біля виходу з метро, не було прийнято заходів по добровільному демонтажу спірної рекламної конструкції, а також по отриманню демонтованої рекламної конструкції, тому відсутні достатні підстави вважати безспірною вину відповідача у нанесенні позивачу спірних збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

По даній справі неправомірність дій відповідача в повному обсязі позивачем не доведена. Крім того, в разі виконання позивачем вимог, по добровільному демонтажу спірної рекламної конструкції, позивачу не треба було здійснювати спірний демонтаж цієї конструкції.

Зобов’язання щодо відшкодування шкоди, як і інші зобов’язання, відповідно до загальної норми частини 2 ст. 509 ЦК України виникають з підстав встановлених статтею 11 цього кодексу, зі змісту якої впливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту, тобто виникнення зобов’язання шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

В порушення вказаної норми розрахунок суми позовних вимог позивачем зроблено без посилання на відповідні документи, у зв’язку з чим такий розрахунок є необґрунтованим і не може бути доказом по справі. Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 р., стосовно зобов’язання позивача надати обґрунтований належними документами розрахунок позовних вимог щодо вартості втраченої рекламної конструкції, позивачем виконана не була.

Позивачем не заявлялися вимоги по відшкодуванню збитків, нанесених йому діями відповідача по демонтажу спірної рекламної конструкції і не надавався розрахунок таких збитків, в позовній заяві позивач просив стягнути повну вартість рекламної конструкції по ринковим цінам, без врахування того, що демонтована конструкція находилася на зберіганні у відповідача і може бути позивачем отримана в будь-який час.

Позивачем не було проведено будь-яких дій щодо огляду демонтованої конструкції та її отриманні зі складу відповідача, а також не доведено документально факту знищення спірних конструкцій, тому відсутні підстави вважати доведеною наявність причинного зв'язок між завданою шкодою у розмірі 65261,51 грн. та втратою спірної конструкції в наслідок неправомірних дій відповідача, а саме демонтажу належної позивачу конструкції позивачем

Крім того, вчинення позивачем дій, щодо демонтажу спірної рекламної конструкції, відповідали приписам Харківського міжрайонного транспортного прокурора від 21.11.2007 р. за № 1332вих. «Про усунення порушень Закону України «Про рекламу»

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитися з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони в повному обсязі не ґрунтуються на документах, що надані сторонами до матеріалів справи, і вважає позовні вимоги не доведеними належними документами, а тому частково безпідставними.

На підставі викладеного судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарський суд Харківської області від 06.12.2007 р. по справі 37/365-07 прийняте при неповному дослідженні усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, в наслідок чого оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст. 99,101, п.2 ст.103, п.п. 1., 3., 4., ч.1. ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі 37/365-07 скасувати частково.

Відмовити в позові в частині стягнення майнової шкодою в сумі 65261,51 грн. у зв’язку з втратою майна, та збитків в зв’язку з оплатою обов’язкових платежів за договором в сумі 10159 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2007 р. по справі 37/365-07 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства фірми "Бриз" (61057, м. Харків, вул. Гражданська, 9, оф. 12 код ЄДРПОУ 24673324, п/р 26003201060011 в АКБ "Базис", МФО 351760) на користь Державного підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, б. 29, код ЄДРПОУ 04805918, п/р 2600830127184 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) 377,09 грн. держмита сплаченого за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І.С. Карбань.

Суддя Л.М. Бабакової.

Суддя Т.В. Кравець.