Постанова № 1420807, 26.02.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.02.08 о 16:45 Справа № А17/467-07

Господарський суд Київської області у складі судді Суховий В.Г.

при секретарі судового засідання Фролов О.С.

за участю представників:

прокурор: Сазонова С.В.

позивача: Кравченко Ю.В.

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Підприємства готельного господарства, м. Біла Церква

про стягнення 7 716,38 грн

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) до Підприємства готельного господарства (далі-відповідач) про стягнення 7 258,00 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2006 році нормативу, встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон), та 458,387 грн пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.

Прокурор обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення вимог ст. 19 Закону у 2006 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто, за три робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів, згідно Державної статистичної звітності (Форма № 10-ПІ) для Підприємства готельного господарства на 2006р. фактично працевлаштовано лише 2 інваліда, у зв’язку з цим відповідач повинен був самостійно сплатити за нестворене 1 робоче місце для інвалідів Підприємства готельного господарства, а саме, перерахувати до Фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 258 грн. Крім цього, прокурор зазначає, що у ч. 2 ст. 20 Закону встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, а оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 458,38 днів, то він повинен сплатити пеню у розмірі 636,29 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2007р. відкрито провадження у справі № А17/467-07 та призначено її до розгляду на 11.02.2008р. У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 26.02.2008р.

Прокурором та представником Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано клопотання, в якому вони просять не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі № А17/467-07. Суд задовольнив подане клопотання.

В судовому засіданні 26.02.2008р. прокурор та представник Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Судом було зобов’язано подати позивача та прокурора докази невиконання відповідачем його обов’язків щодо створення вакансій для інвалідів. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що зазначені докази він надати немає можливості, у зв’язку з тим що протягом 2006 року відповідач не звертався до позивача та державного центру зайнятості з питань наявності у нього вакансій та направлення до нього для працевлаштування інвалідів.

Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.12.2008р. та повістками про виклик в судове засідання на 11.02.2008р. та на 26.02.2008р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 10213566 та № 11145297 (в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурору надано право звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено обов’язок представляти інтереси держави в суді.

Згідно з ч. 9 та ч. 10 ст. 20 Закону спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно з Положенням, затвердженим Директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004р., Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворене для реалізації покладених завдань на Фонд соціального захисту інвалідів за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, та підзвітне і підконтрольне Фонду.

Як вбачається зі звіту відповідача (Вх. № 1480 від 02.02.2007р.) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р., за 2006р. (належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 80 осіб.

Згідно зазначеного звіту за 2006 рік (форма № 10-ПІ) на підприємстві відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, як зазначено у звіті, становив 2 особи, фактично на підприємстві у 2006 році працювало 2 інваліда, що підтверджується звітом форми № 10-ПІ.

У частині першій ст. 19 Закону (в редакції чинній з 01.01.2006р.) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Так, 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача (80) відповідно до вимог ст. 19 Закону, становить 3 робочих місця.

Таким чином, відповідачем неправильно зазначено у звіті (форма №10-ПІ) кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у кількості 2 чол., оскільки 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача (80) відповідно до вимог ст. 19 Закону та Інструкції становить 3 чол.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у визначеній законом кількості робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів створені не були.

Крім того, відповідно до листа Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 1462 від 05.12.2007р. (в матеріалах справи) Підприємство готельного господарства (відповідач) в 2006 році форму 3-ПН з вакансіями для працевлаштування інвалідів не подавали.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону (в редакції чинній з 01.01.2006) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції чинній з 01.01.2006), працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З 18.03.2006 року набрала чинності змінена редакція ч. 1 ст. 18 Закону, згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм ст.ст. 18 і 19 Закону вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог ст. 18 Закону.

У статті ж 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства;

2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, ст. 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов’язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

У частині третій ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) чітко визначено зобов’язання підприємства, що використовує найману працю:

1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи, пояснень прокурора та представника позивача вбачається, що підприємство відповідача не виділяло та не створювало робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році, державній службі зайнятості інформацію необхідну для працевлаштування інвалідів не надавало, звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів не подавало, у зв’язку з чим інваліди на підприємство для працевлаштування не направлялися ні державним органом зайнятості, ні позивачем.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, сума штрафних санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняте робоче місце інвалідом у зв’язку з невиконанням 4% нормативу визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для відповідача ця сума складає 7 258,00 грн. (580 700,00 грн. –фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві / 80 –середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2006 році).

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення 7 258,00 грн. штрафних санкцій, як адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу, встановленого ст. 19 Закону, є обґрунтованими.

Крім того, частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 258,00 грн та пені в сумі 458,38 грн, згідно з поданим розрахунком позивача є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 128, 136, 158, 160 –163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства готельного господарства (код 03802958) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 19023989) 7 716,38 грн., у тому числі 7 258,00 грн. штрафних санкцій, 458,38 грн. - пені.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги або після закінчення апеляційного розгляду справи і залишення постанови без змін.

Дану постанову може бути оскаржено у 10-денний термін з дня складення у повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги або у 20-денний термін після подання у 10-денний термін заяви про її апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Суховий В. Г.