Рішення № 1420570, 12.02.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2008 р. Справа № 49/475-07

вх. № 12842/3-49

Суддя господарського суду Кононова О.В.

при секретарі судового засідання Кононенко Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М., дор. № 206/20 від 29.12.2007 року відповідача - Кануннікова Т.М., дор. № 6 від 03.01.2008 року

розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Харківського обласного КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Х-в

про стягнення 3828651,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу № 06/06-536 ТЕ-32 укладеного між сторонами 30.10.2006 року. Сума боргу відповідно до вимог позовної заяви становить 3828651,84 грн., з яких 3085039,72 грн. - основний борг, 247278,27 грн. - сума пені за несвоєчасну оплату спожитого газу, 394301,29 грн. інфляційних витрат та 102032,56 грн. 3-х відсотків річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує у добровільному порядку суму заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму основного боргу у розмірі 3085039,72 грн. та інфляційні витрати у розмірі 374533,05 грн., проти нарахування 3% заперечував, посилаючись на ст. 232 ГК України. Крім того, відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені на 70% та відстрочку виконання рішення на 12 місяців.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

30 жовтня 2006 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (Покупець) був укладений договір № 06/06-536 ТЕ-32 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідачеві в 2006 році природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.

У відповідності до п. 6.1. договору оплата за газ мала бути здійснена грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів - не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати - плановими платежами, по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20-го та 30(31) - го числа місяця. Остаточний розрахунок мав бути здійснений на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем передачі газу.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачу природний газ протягом листопада - грудня 2006 року в обсязі 11957,966 тис. куб. м. на загальну суму 8203163,72 грн., що підтверджено актами приймання - передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором постачання природного газу в сумі 3085039,72 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 3085039,72 грн. заборгованості за спожитий природний газ обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 7.2 договору зобов’язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р., та відповідно якого належна до сплати сума становить 247278,27 грн.

Положенням статті 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання-), яка склалася на 1 липня 2003 року, реструктурується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Статтею 5 вищевказаного Закону передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, відповідачем з населенням укладено 1053 договори про реструктуризацію боргу на 5 років на загальну суму 315100,00 грн.

Крім того, обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані внаслідок невиконання споживачами теплової енергії зобов’язань по оплаті теплової енергії, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача частково, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України у винятковому випадку зменшити розмір пені та стягнути з відповідача 197822,62 грн. пені.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми боргу за весь час прострочення. За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 374533,05 грн. інфляційних витрат та 102032,56 грн. трьох відсотків річних. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 19768,24 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки ця сума була заявлена позивачем необґрунтовано та безпідставно.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування трьох відсотків річних у зв'язку з недотриманням позивачем вимог ст. 232 ГК України, щодо порядку нарахування штрафних санкцій, суд вважає безпідставним. Три проценти річних, що входять до змісту поняття відповідальності, оскільки передбачені ст. 625 ЦК України, що має назву „Відповідальність за порушення грошового зобов’язання”, є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Отже три проценти річних не можна розцінювати як неустойку (штраф, пеню) в розумінні ст. 232 ГК України, яка відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється, з одного боку, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання, а з другого є окремою формою цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.

Крім того, суд, дослідивши матеріали справи та надане відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, вважає його необґрунтованим, не підтвердженим належними доказами та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25038,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,87 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 5 поверх, р/р 260023011273, в Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) – 3085039,72 грн. основного боргу, 374533,05 грн. інфляційних витрат, 102032,56 грн. трьох відсотків річних, 197822,62 грн. пені, 25038,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,87 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог про стягнення 19768,24 грн. інфляційних витрат та 49455,65 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення підписаний 18.02.2008 року.

Суддя Кононова О.В.