Рішення № 1420168, 21.02.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.08 Справа № 16/630

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

до Приватного підприємства "Луганськ - Трейд", м. Луганськ

про стягнення 6003 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Кощеєва Ю.В. (довіреність від 28.12.07. № 1-3/3д-29);

від відповідача –не прибув (явка обов’язкова).

в с т а н о в и в:

Обставини справи: заявлена вимога про стягнення з покупця (відповідача) боргу в сумі 6003,60грн. по оплаті залізничного тарифу при поставці продавцем (позивачем) на користь покупця вугілля по договору поставки від 08.11.03. №435/465 ГП.

Відповідач у судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позов і надав до огляду оригінали документів.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 08.11.03. №435/465ГП, на підставі якого постачальник (позивач) зобов’язався забезпечувати поставку вугілля покупцю (відповідачу) до використання, а покупець зобов’язався оплачувати поставлене вугілля та залізничний тариф по доставці продукції залізничним транспортом на підставі умов пункту 3.3 –на умові 100% передоплати.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.ст.265-267).

На виконання умов вказаного договору позивач забезпечив поставку вугілля залізничним транспортом і сплатив залізничний тариф при перевезенні вантажу на користь відповідача в період з листопада 2003 року по січень 2004 року на суму 6003,60грн., про що залізницею видано квитанції про приймання вантажу на вказану суму (а.с.21-45).

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору не оплатив позивачу залізничний тариф в сумі 6003,60грн., у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 6003,60грн.

Відповідач вимог позивача не оспорив, відзиву на позов не надав, правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався і у судове засідання не з’явився, не повідомивши про причини відсутності.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 08.11.03. №435/465ГП, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт сплати позивачем залізничного тарифу при поставці вугілля на користь відповідача на суму 6003,60грн. Позивач належним чином довів суду факт сплати залізничного тарифу на вказану суму боргу. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265-267 ГК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті залізничного тарифу у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті залізничного тарифу на суму 6003,60грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору в частині оплати тарифу за перевезення вантажів залізничним транспортом і вимоги закону.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг на користь позивача за договором поставки від 08.11.03. №435/465ГП в сумі 6003,60грн. та позов слід задовольнити у повному обсязі на суму 6003,60грн., оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,265 ГК України, ст.ст.526,629 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Луганськ - Трейд", м. Луганськ, вул. «Оборонна», 112 «а», кв.513, ід код 32474332 на користь Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки, Луганської області, вулиця «Комуністична», 6, ід. код 32320704 борг по оплаті залізничного тарифу в сумі 6003,60грн., витрати по державному миту в сумі 102грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

Рішення підписане 26.02.08.

Суддя Р.Шеліхіна