Постанова № 1419767, 01.02.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2008 р.

Справа № 6/828/07

за позовом

Державного підприємства Науково-виробничого комплексу газотурбування “Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 42-а.

до відповідача

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20.

про

Скасування повідомлення –рішення

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Баришніков А.О.

Від відповідача

Таций І.В., Ємельянова О.В.

Суть спору: 05.11.2007р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00016236/0 на суму 1866,82 грн., за порушення 90 денного строку (після оплати) поставки продукції, передбаченому ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 07/1 від 12.03.2007р. за період з 23.03.2007 по 12.07.2007 року»від 25.10.2007р. № 827/36/31821381.

Дату поставки визначено датою оформлення вантажної митної декларації, згідно з Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136.

Підприємство, не заперечуючи факту оформлення ВМД в строк, що перевищує 90 днів, звернулося з позовом про скасування рішення, посилаючись на те, що поставка продукції відбулася в межах 90 денного строку, оскільки дату поставки повинно визначати по даті перетину митного кордону, згідно з відмітками на ВМД.

Відповідач, не заперечуючи факт перетину продукцією митного кордону в межах 90 денного строку, позов не визнав, вказавши, що дату поставки необхідно визначати по даті остаточного оформлення ВМД.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Статтею 1 вищезазначеного Закону визначено, що момент здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ч. 2 ст. 72 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307, моментом перетину кордону при перевезеннях іншими видами транспорту (у тому числі залізничним та автомобільним) при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Згідно із положеннями п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Положеннями п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, передбачено, що оформлена вантажна митна декларація, тобто заповнена у звичайному порядку вантажна митна декларація, яка містить на всіх її аркушах відбиток особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів, є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Таким чином, аналіз вищевикладених положень свідчить, що моментом імпорту товару визначається момент перетину товаром митного кордону України, тобто моментом фактичного переміщення товару через митний кордон України, що підтверджується відтиском штампу "Під митним контролем" з відповідною датою на товаросупровідному документі. При цьому визначення моменту імпорту в залежності від оформлення вантажної митної декларації є помилковим в даному випадку, оскільки оформлення вантажної митної декларації відбувається за результатами митного оформлення вже після фактичного переміщення товару через митний кордон.

Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 05.11.2007р. № 00016236/0.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя