Вирок № 14196375, 22.02.2011, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 1-32/11

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

"22" лютого 2011 р.

Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: судді - Сірої Г.І.

за участі секретаря Щербак О.В.

з участю: прокурора Бурдюга В.Ю.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевці справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кролевець Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, невійськовозобовязаного, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,-

- за ч. 2 ст. 194 КК України,-

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і жителя АДРЕСА_2 громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, учня 3 курсу ДПТНЗ "Кролевецьке вище професійне училище", невійськовозобовязаного, інваліда 3 групи, раніше не судимого,-

- за ч. 2 ст. 194 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2010 року близько 23 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного спяніння, домовилися між собою вчинити підпал чужого майна громадян. З цією метою підсудні зайшли в господарство жителя АДРЕСА_3 ОСОБА_3, діючи спільно та погоджено, вони під деревяну стіну сараю підклали сіно, яке взяли в сіннику, розташованому поряд з господарством жителя АДРЕСА_4 ОСОБА_4 і сірниками підпалили сіно. В результаті дій підсудних в господарстві ОСОБА_3 сталася пожежа, якою було знищено сарай, вартість якого згідно довідки Кролевецького районного бюро технічної інвентаризації складає 2851 грн., а також: три кози вагою по 60 кг вартістю 2700 грн., одне порося вагою 240 кг вартістю 3120 грн., велосипед дорожній марки "Либідь" вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №24 ТЗ від 20.01 2011 р. 601 грн., три велосипеди марки "України", вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи №24 ТЗ від 20.01.2011 р. складає 175 грн. на суму 525 грн., бензопила "Sthil MS-270", вартість якої згідно того ж висновку товарознавчої експертизи - 1668 грн., 500 кг сіна вартістю 550 грн. Всього ОСОБА_3 була заподіяна майнова шкода в сумі 12015 грн.

Після підпалу, вчиненого в господарстві ОСОБА_3 підсудні близько 23 год. 30 хв. через хвіртку підійшли до сінника, що знаходився поряд з господарством жителя АДРЕСА_4 ОСОБА_4, і належав йому, і сірниками вчинили підпал сінника. Внаслідок пожежі вогнем було знищено 6 тонн сіна вартістю 6600 грн., сінник вартістю згідно висновку експертизи №24 ТЗ від 20.01.2011 р. 540 грн., покрівля в сараї у господарстві ОСОБА_4 вартістю згідно довідки Кролевецького РБТІ 1296 грн., на якому згоріли наступні речі: 10 стекол розміром 1 м х 1 м, товщиною 3 мм, вартість яких складає 650 грн., а також рама з деревообробного станка, яка не представляє матеріальної цінності. Таким чином, потерпілому ОСОБА_4 заподіяна майнова шкода в розмірі 9086 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в предявленому обвинуваченні та підтвердив обставини вчинення злочину, викладені у вироці. Він пояснив, що 18 листопада 2010 року в вечірній час він разом з ОСОБА_6 знаходився у свого дядька по АДРЕСА_5, там же був і його батько. Коли всі полягали спати, вони ще дивилися з ОСОБА_6 телевізор, а близько 23 години вирішили піти погуляти. Гуляючи по вулицям міста, вони вирішили підпалити яку-небудь будівлю. Проходячи неподалік магазину "Гурман" по вулиці Роменця, вони побачили, що за магазином неподалік у дворі знаходиться сіно. Вони через хвіртку зайшли у двір і, підійшовши до сіна, кожний взяв сіна. Потім по вул. Роменця вони пішли в напрямку мікрорайону "гончарівка", за мостом повернули вліво і таким чином пішли по вулиці Чапаєва. В одному з господарств вони побачили деревяний сарай і вирішили його підпалити. Хто жив у даному господарстві, він не знав. Через пошкоджену огорожу вони проникли в господарство, де був деревяний сарай, обоє поклали під деревяну стіну сараю сіно і підпалили його. Після того, як сіно загорілося, вони пішли звідти. Біля мосту вони побачили дим та полумя і зрозуміли, що то горить підпалений ними сарай. Потім вони пішли до господарства, де брали сіно, яке вирішили також підпалити. Спочатку вони по черзі намагалися підпалити сіно, однак у них це не виходило, а потім він зміг запалити сіно разом з ОСОБА_6 Подивившись, що сіно загорілося, вони пішли звідти. Він ще деякий час дивився, як горить сіно, в тому числі і тоді, як гасили пожежу, а потім разом з ОСОБА_6 вони пішли до його дядька, де і ночували.

Підсудний ОСОБА_6, визнавши свою вину, в судовому засіданні дав свідчення про те, що 18 листопада 2010 року він у вечірній час перебував у дядька ОСОБА_5 разом з останнім. Біля 23 години, коли всі, хто перебував в будинку, заснули, вони вирішили з ОСОБА_5 погуляти по місту. Того вечора він вживав пиво. З провулку Пролетарського вони пішли в напрямку вулиці Роменця, по дорозі розмовляли, він курив. В ході розмови вони вирішили вчинити підпал якої-небудь будівлі. Як йому здається, таку пропозицію висловив ОСОБА_5, а він погодився. В господарстві неподалік магазину "Гурман" вони взяли сіна і пішли на вулицю Чапаєва. Вони побачили частково повалену огорожу, через яку вони зайшли в господарство, де був деревяний сарай. Вони поклали принесене ними сіно під деревяну стіну сараю і підпалили сіно. Він пішов з місця підпалу, а через кілька хвилин його догнав ОСОБА_5 і запропонував підпалити ще сінник, де вони брали сіно, на що він погодився. Коли йшли з вулиці Чапаєва до магазину "Гурман", то було видно дим і полумя з місця вчиненого ними підпалу сараю. Вони через хвіртку зайшли до місця, де знаходився сінник і підпалили його. Наскільки він памятає, він намагався підпалити, але не зміг, а ОСОБА_5 зміг підпалити сінник. Він знав, кому належить сіно, а саме ОСОБА_4 Після того, як сіно загорілося, він пішов в напрямку церкви, а ОСОБА_5 ще залишався там, а догнав його через 15-20 хвилин, після чого вони пішли до дядька ОСОБА_5, де і заночували. ОСОБА_6 також пояснив, що при підпалах вони використовували сірники, які він мав, так як ОСОБА_5 не курив і у нього сірників не було.

Підсудні, даючи покази в суді, пояснили, що раніше ніяких стосунків у них з потерпілими не було, а будівлі вони вирішили підпалити "просто з цікавості", так як хотілося подивитися, чи будуть вони горіти; вони вирішили таким чином розважитися.

Крім визнання вини самими підсудними, їх вина підтверджується показами потерпілих та свідків.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання про те, що проживає по АДРЕСА_3 разом з дружиною, донькою та її чоловіком; власником господарства та речей, які знищені пожежею, є він. 18 листопада 2010 року після 23 години його розбудив сусід, який повідомив, що в нього у господарстві горить сарай. Він одразу побіг до сараю, маючи намір врятувати худобу. Він випустив одне порося, хотів випустити кіз, але полумя охопило сарай. Велике порося, вагою близько 240 кг спочатку вибігло з сараю, а потім повернулося, де і згоріло разом з козами. Це він виявив вже тоді, коли став вивозити залишки сараю та того, що там було, звільняючи територію під будівництво сараю. До пожежної частини зателефонував зять, були прийняті міри до погашення пожежі, але сарай був деревяний, того дня до того ж був великий вітер і сарай разом з усім, що там було, згорів вщент. Крім худоби, в сараї згоріла бензопила, чотири велосипеди, а також весь інвентар, зокрема, лопати, сокири та ін.

Потерпілий ОСОБА_4 дав показання про те, що приблизно о 23 год. 30 хв. йому у вікно будинку хтось постукав. Коли він вийшов з будинку, то побачив трьох хлопців, які сказали, що в його господарстві щось горить, після чого він побачив, що горить сінник, яки почав горіти зі сторони водокачки. Він почав гасити пожежу, йому допомагали хлопці, які зателефонували і в пожежну частину. На місці пожежі він бачив ОСОБА_5 Від працівника СДПЧ йому відомо, що його бачили і на місці першої пожежі того ж дня. Коли близько 5 години ранку пожежу загасили, виявилося, що згоріло 6 тонн сіна, а також сінник і дах сараю, де, крім інших речей, знаходилося 10 стекол 1м х 1м товщиною 3 мм.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив в суді, що 18.11.2010 р. після 23 год. їх розбудив сусід, який повідомив, що горить сарай в господарстві, що належить його тестю ОСОБА_3, де він проживає з дружиною та її батьками. Він одразу зателефонував в пожежну частину, після чого намагалися з ОСОБА_3 врятувати з сараю худобу, однак це їм не вдалося. Внаслідок пожежі згоріло три кози, велике порося, 4 велосипеди, бензопила, ін. майно, а також повністю згорів сарай.

Із показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що 18.11.2010 р. його син та ОСОБА_6 разом з ним ночували по АДРЕСА_5. Коли він ліг спати, хлопці були вдома. Він не чув, щоб вони виходили з будинку. Наступного дня йому стало відомо про пожежі, а згодом стало відомо, що до цих пожеж причетний його син. Спочатку він вважав, що син ночував і не виходив з будинку після 20 год. 18.11.2010 р. Однак згодом від нього самого дізнався, що підпали вчинив він разом з ОСОБА_6

В ході досудового слідства свідок ОСОБА_9 давав свідчення про те, що він як водій СДПЧ-22 заступив на чергування 18.11.2010 р. о 8 год. Біля 23-30 до чергової частини СДПЧ-22 надійшло повідомлення про пожежу на вулиці Чапаєва в м. Кролевець. Коли вони їхали на вул. Чапаєва, пожежі в районі вулиці Роменця вони не бачили. На місці гасіння пожежі по вул. Чапаєва він бачив хлопця, який спостерігав за пожежею, якого він ще проганяв, щоб не заважав працювати. Потім вони поїхали на пожежу, яка сталася на вулиці Роменця, де горіла господарча споруда та сінник. Неподалік він знову побачив того ж хлопця. Він ще спитав у господаря, чиє майно горіло, чи то не його хлопчик, на що той відповів, що ні. Потім цей хлопець пішов. Він звернув увагу на те, що хлопець молодий, невисокого росту і у нього великі очі (а.с. 89).

Вина підсудних підтверджується іншими зібраними по справі доказами:

- протоколом огляду в якості місця події господарства ОСОБА_3 від 19.11.2010 р., де маються сліди пожежі, якою знищено сарай, сіно, чотири велосипеди, три кози, маються залишки будівель, купи сміття від пожежі (а.с. 7);

- Актом про пожежу від 19.11.2010 р., яка виникла о 23-15 і ліквідована о 4-58 19.11.2010 р. в господарстві ОСОБА_3 (а.с. 11);

- Актом про пожежу від 19.11.2010 р. в господарстві ОСОБА_4, яка виникла 18.11.2010 р. о 23-35, а ліквідована 19.11.2010 р. о 5-20, і якою знищено сінник та сіно (а.с. 18); а також пошкоджено сарай;

- протоколом огляду в якості місця події господарства ОСОБА_4 від 19.11.2010 р. (а.с. 21), при якому виявлено факт знищення вогнем сіна, сінника, покрівлі сараю;

- висновком товарознавчої експертизи №24 ТЗ від 20.01.2011 р., відповідно до якого вартість велосипеда "Либідь" 601 грн., вартість велосипеда "Україна" 175 грн., трьох 525 грн., бензопили 1668 грн. (а.с. 35-36);

- довідками Комунального підприємства "Кролевецьке районне бюро технічної інвертаризації" про вартість знищеного внаслідок пожежі нерухомого майна потерпілих з сараю в господарстві ОСОБА_3 2851 грн., покрівлі сараю в господарстві ОСОБА_4 1296 грн. (а.с. 40-41);

- довідками Управління агропромислового розвитку Кролевецької РДА про вартість худоби (а.с. 42) та сіна (а.с. 43);

- довідкою про вартість віконного скла (а.с. 46);

- явками з повинною ОСОБА_5 (а.с.46) та ОСОБА_6 (а.с. 50);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 81);

- протоколом предявлення фотознімків для впізнання, з якого вбачається, що ОСОБА_4 впізнав в ОСОБА_5 хлопця, який знаходився біля його господарства під час пожежі, що мала місце з 18 на 19.11.2010 р.(а.с. 82-84);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5 (а.с. 91-93) та з участю ОСОБА_6 (а.с. 96-99) з застосуванням відеозапису;

- даними висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи №15 від 17.01.2011 р. відносно ОСОБА_5 (а.с. 105-108) та №13 від 17.01.2011 р. відносно ОСОБА_6 (а.с. 112-124) про те, що на момент вчинення інкримінованого їм злочину підсудні могли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на даний час можуть усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому за своїм психічним станом застосування до них примусових заходів медичного характеру не потребують, тобто є осудними.

Судом проаналізовані покази підсудного ОСОБА_6, який в судовому засіданні неодноразово змінював свої покази щодо обставин своєї причетності до інкримінованого йому злочину. Так, в судовому засіданні 16.02.2011 р. ОСОБА_6, визнавши свою вину повністю, дав показання, які, в цілому, відповідають встановленим обставинам вчиненого підсудними злочину 18.11.2010 р. Після цього, того ж дня, після перерви, ОСОБА_6, заперечуючи взагалі свою причетність до підпалу майна потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пояснив, що на досудовому слідстві він написав явку з повинною та давав показання щодо себе про вчинення злочину разом з ОСОБА_5 під впливом фізичного та психічного тиску з боку працівника Кролевецького РВ УМВС ОСОБА_10, який погрожував йому фізичною розправою в разі заперечення ним своєї причетності до підпалів майна потерпілих. Під впливом цих погроз, які були на початку досудового слідства він дав спочатку і покази в суді.

21 лютого 2011 р. ОСОБА_6 знову змінив свої покази, визнаючи свою вину і не заперечуючи факту вчинення злочину за обставин, які викладені у вироці, посилаючись при цьому на те, що від показів він відмовився, боячись, що в разі визнання вини йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі, а на досудовому слідстві і на початку судового слідства він давав правдиві покази.

Судом перевірені як покази підсудного ОСОБА_6 так і інші докази в їх сукупності з точки зору доведення вини підсудних у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, ще на досудовому слідстві, прокуратурою Кролевецького району проводилася перевірка заяви ОСОБА_6 про те. що до нього застосовувалися незаконні методи фізичного тиску з боку працівників Кролевецького РВ УМВС, зокрема, ОСОБА_10 01 грудня 2010 р. прокурором Кролевецького району винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10 Дана постанова вручена заявнику, що він підтвердив в суді, і вона ним не була оскаржена у встановленому законом порядку.

В ході досудового слідства після явки з повинною ОСОБА_6 неодноразово давав покази щодо обставин вчинення злочину, в тому числі в присутності адвоката (а.с. 51-52, 69-77), за застосуванням звукозапису, в ході очної ставки з ОСОБА_5 При цьому, на думку суду, його покази характеризуються деталізованістю на які вказує лише він, при відсутності показів інших осіб, які згодом підтверджують. Це стосується показів ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в суді, зокрема, що стосується куріння ним цигарок до підпалів, використання сірників на прохання ОСОБА_5, на що на певному етапі вказує лише він, хоча інший підсудний ОСОБА_5, їх при перевірці показів підтверджує. Судом переглянуто відеозапис відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_6 і суд приходить до висновку про те, що зазначена слідча дія, проведена відповідно до вимог КПК України, до того ж з участю адвоката, свідчить про те, що ОСОБА_6 безпосередньо був учасником підпалу майна потерпілих, а його пояснення з приводу того, що він не був на місці злочину, надумані. Так, він на місці безпосередньо показав, де було пошкоджено огорожу, тобто місце, через яке вони проникли на територію господарства ОСОБА_3, хоча на час проведення відтворення огорожа була відремонтована. При цьому сам підсудний зазначив, що до проведення відтворення він ніколи не був на цьому місці. Він на місці показав, де знаходився сарай і як саме він підкладав сіно, на яке поклав сіно ОСОБА_5 При цьому підсудний ОСОБА_5 підтвердив, що саме таким чином він поклав сіно, а саме на сіно, яке поклав ОСОБА_6, хоча раніше це питання так детально не вияснялося. Потерпілий ОСОБА_3 пояснив в суді, що при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_6 орієнтувався на місці і детально розповів про обставини проникнення до нього в господарство, хоча відбулися зміни, зокрема у сусіда відремонтована огорожа, на місці спаленого сараю розпочате будівництво нового. З врахуванням викладеного у суду не викликає сумніву той факт, що ОСОБА_6 безпосередньо вчиняв підпали. При цьому суд враховує і покази підсудного ОСОБА_5, який на досудовому слідстві та в суді дає стабільні покази щодо обставин вчинення злочину. При цьому суд приходить до висновку, що така позиція підсудного ОСОБА_6 зумовлена його намаганням уникнути відповідальності чи помякшити її. На думку суду, в судовому засіданні 21 лютого 2011 р. ОСОБА_6, змінивши покази в плані повернення до своїх показів про визнання вини, зробив це внаслідок розуміння того факту, що його вина доведена; він сам, відповідаючи на запитання, зокрема, потерпілих, давав відповіді, як свідчили про його причетність до підпалів, після чого він тут же наполягає, що він їх не вчиняв.

При аналізі показів підсудних, зокрема і ОСОБА_6, суд враховує стан здоровя як його, так і підсудного ОСОБА_5, які визнані осудними, однак мають певні вади розвитку. На думку суду, саме в звязку з цим в їх показах маються певні невідповідності в часі, деталях, які, в цілому, не впливають на кваліфікацію їх дій та встановлення обставин вчинення ними злочину, зокрема, це стосується обставин, які мали місце до безпосереднього вчинення злочину, тобто до 23 год. 18.11.2010 р., що не впливає на кваліфікацію їх дій.

Проаналізувавши зібрані докази, суд приходить до висновку, що дії підсудних були зумовлені взаємною домовленістю про знищення чужого майна шляхом підпалу, вони були погоджені, спільними, направленими на досягнення саме цієї мети.

При цьому автором обвинувального висновку дії підсудних кваліфіковані як такі, що заподіяли велику шкоду потерпілим, що на думку суду, не знайшло підтвердження. Ч. 1 ст. 194 КК України передбачає відповідальність за умисне знищення чи пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Частина друга цього закону передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Відповідно до примітки ст. 185 КК України, п. 3, у статтях 185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в 250 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Таким чином, для кваліфікації за ознакою великого розміру майнової шкоди розмір такої шкоди має бути 434 грн. 50 коп. х 250 = 108625 грн. Діями ж підсудних заподіяна значно менша шкода, всього 21101 грн. Тому слід виключити із обвинувачення підсудних заподіяння потерпілим майнової шкоди у великих розмірах.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки вони умисно знищили чуже майно шляхом підпалу.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особи підсудних, обставин, що обтяжують та помякшують покарання.

Відносно Карабліна суд враховує як помякшуючі обставини його явку з повинною, визнання вини та сприяння у розкритті злочину. Суд бере також до уваги те, що раніше він не судимий, за місцем проживання, в цілому, характеризується позитивно; він раніше не вчиняв і адміністративних Правопорушень; проживає він у багатодітній сімї; суд бере до уваги і стан його здоровя, а також враховує думку потерпілих, які не наполягають на суворій мірі покарання, посилаючись на те, що до підсудних доцільно застосувати покарання, не повязане з реальним позбавленням волі.

Відносно ОСОБА_6 суд як обтяжуючу визнає ту обставину, що злочин ним вчинено в стані алкогольного спяніння. Разом з тим, раніше він не судимий, не притягувався і до адміністративної відповідальності. Він навчається в ВПУ-23, де характеризується посередньо. Суд бере до уваги стан здоровя ОСОБА_6, а саме те, що він є інвалідом з дитинства ІІІ групи по захворюванню опорно-рухового апарату (ДЦП), а також враховує думку потерпілих щодо покарання підсудному.

З врахуванням вищевикладених обставин суд приходить до висновку про те, що виправлення засуджених можливе без відбування покарання, призначеного в межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України, і вважає за доцільне звільнити їх від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням обовязків відповідно до ст. 76 КК України.

По справі заявлені цивільні позови потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_3 просить стягнути з підсудних 13065 грн. майнової шкоди та 4000 грн. моральної шкоди, а ОСОБА_4 просить стягнути з підсудних 18800 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що внаслідок пожежі знищено сарай вартістю 5184 грн., 3 велосипеди марки "України" вартістю 1575 грн., велосипед "Либідь" 620 грн., бензопила 1668 грн., 0,5 т сіна 550 грн., порося віком 1 р. 6 м на суму 1968 грн., 3 кози по 500 грн.- 1500 грн., всього на суму 13065 грн. Суд вважає, з врахуванням добутих доказів, що позов в частині відшкодування майнової шкоди ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні доведена вина підсудних в підпалі майна потерпілого ОСОБА_3 та заподіяння йому майнової шкоди, тому згідно ст. ст. 1166, 1190 ЦК України вони повинні відшкодувати заподіяну шкоду в солідарному порядку.

Матеріали кримінальної справи підтверджують розмір заподіяної шкоди: внаслідок знищення сараю 2851 грн. згідно довідки РБТІ з врахуванням відсотку зносу знищеного сараю; вартість велосипеду "Либідь" 601 грн., згідно висновку товарознавчої експертизи; вартість велосипедів марки "Україна" 175 грн. один, три 525 грн., вартість бензопили 1668 грн., 500 кг сіна 550 грн.; вартість худоби порося 3120 грн., трьох кіз 2700 грн. Розмір заподіяної шкоди 12015 грн. Позивач при предявленні позову посилається на вартість нового сараю 5184 грн. за даними РБТІ, не надавши ніяких доказів щодо проведення відновлювальних робіт, понесених затрат чи т.п. Зменшивши вартість знищеної худоби, він, навпаки, посилається не на реальну її вартість, а на те, що вартість худоби "підганяли" під загальний розмір шкоди при складанні позовної заяви, при цьому реальна вартість, з його точки зору, зазначена в матеріалах кримінальної справи. Як видно з позову, вартість велосипедів зазначена, виходячи з вартості трьох велосипедів, збільшеної ще в три рази, вартість велосипеда "Либідь" не відповідає висновку товарознавчої експертизи. Потерпілий ОСОБА_3 ніяким чином не надав достовірних і достатніх доказів вартості знищеного майна, в той час, як розмір шкоди в матеріалах кримінальної справи відповідає доказам, зокрема, висновку експертизи, довідкам управління агропромислового розвитку та ін. Тому при розгляді даного позову суд виходить з розміру заподіяної ОСОБА_3 майнової шкоди, зазначеної в обвинувальному висновку, тобто 12015 грн. При цьому слід врахувати, що нерухоме майно потерпілого ОСОБА_3 (знищений сарай) було застраховано в Українській пожежній страховій компанії і йому згідно довідки АТ "УПСК" виплачено страхове відшкодування в сумі 1000 грн. Таким чином, з підсудних слід стягнути на користь ОСОБА_3 11015 грн. в порядку відшкодування майнової шкоди.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Суд при цьому керується положеннями ст. ст. 23, 1167 ЦК України та обставинами справи. При цьому сума 4000 грн. на думку суду, не є завищеною, враховуючи характер вчиненого злочину, ту небезпеку, в яку було поставлено як потерпілого, так і його майно, враховуючи, що майно знищено шляхом підпалу, житловий будинок знаходився в кількох метрів від місця підпалу, знищено, крім зазначеного у вироці майна, і інше майно, яке наживалося потерпілим значний час; потрібні певні зусилля і значні грошові витрати для відновлення майна та придбання взамін знищеного. Потерпілому завдана і моральна травма, душевні страждання.

Потерпілим ОСОБА_4 предявлено позов на 18800 грн., з яких: 6600 грн. вартість знищеного сараю, 6600 грн. вартість 6 т сіна, 1200 грн. вартість доставки сіна, 20 кв. м скла 650 грн., 55 листів шиферу по 50 грн. 2750 грн., сінник 1000 грн. Суд вважає, що цей позов слід задовольнити частково. Матеріалами кримінальної справи доведена вина підсудних в заподіянні потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 9086 грн., зазначений розмір підтверджено відповідними довідками, висновком товарознавчої експертизи щодо вартості шиферу, даними Кролевецького РБТІ щодо вартості будівель, даними щодо вартості сіна. Вимоги потерпілого щодо відшкодування вартості сараю 6600 грн., витрат по доставці сіна, щодо вартості сінника 1000 грн. не підтверджені жодними доказами, а тому при вирішенні цивільного позову суд виходить з даних обвинувального висновку щодо заподіяння шкоди на суму 9086 грн. і саме таку суму слід стягнути з підсудних відповідно до положень ст. ст. 1166, 1190 ЦК України. Що стосується відшкодування моральної шкоди 5000 грн., то ці вимоги, на думку суду, відповідають положенням ст. ст. 23, 1167 ЦК України, не є завищеними, враховуючи обставини злочину, глибину душевних страждань, факту, що було знищено корм для корови, яку потерпілий тримає в господарстві, а також ті обставини, що пожежею мала місце небезпека для всього господарства потерпілого, фактично в близькості до джерела вогню знаходяться газові комунікації, сімя потерпілого як і він сам пережив тривогу за своє житло, нервове потрясіння.

При вирішенні цивільних позовів суд враховує ту обставину, що підсудні визнали позови в повному обсязі. Разом з тим, суд вирішує позови, виходячи з наявних доказів щодо розміру вимог в частині відшкодування майнової шкоди.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з випробуванням, якщо протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обовязки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, місце роботи чи навчання;

3) періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обовязки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання чи місце роботи;

3) періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити попередній підписку про невиїзд.

Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 11075 (одинадцять тисяч пятнадцять) грн. майнової шкоди та 4000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 9086 (девять тисяч вісімдесят шість) грн. майнової шкоди та 5000 (пять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в доход держави судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи № 24 ТЗ від 20.01.2011 р. по 51 (пятдесят одна) грн. 60 коп. з кожного з зарахуванням на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, розрахунковий рахунок 31256272210011, банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013, код ЕДРПОУ 25574892, СПП 25756800, ІПН 255748918191, код класифікації доходів бюджету 25010100.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кролевецький районний суд.

Суддя:Г. І. Сіра