Рішення № 1419507, 17.01.2008, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2008 р.

Справа № 13/277.

За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерноїкомпанії "Нафтогаз України"

до Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ - 284623,75 грн.

Суддя Миронюк С.О.

Представники:

Від позивача – Миронов С.І. – юрисконсульт. Довіреність № 121/35 від 02.07.2007 р.

Від відповідача – Бойчук О.В. – представник. Довіреність № 01/1257 від 20.08.2007 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду продовжено розгляд справи на один місяць до 21.01.2008 р.

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації “Чернівцігаз” м. Чернівці про стягнення 284623,75 грн., у тому числі 229688,29 грн. заборгованості по оплаті відповідно до умов договору від 31.03.2005 року № 40/05 природного газу, пені в сумі 15716,65 грн., інфляційних в сумі 18810,16 грн. та три відсотки річних в сумі 4330,47 грн.

Ухвалами суду від 14.11.2007 р., 04.12.2007 р., 20.12.2007 р., розгляд справи був відкладений в зв'язку з неявкою представника відповідача та для витребування додаткових доказів по справі.

Позов мотивується тим, що відповідно до умов укладеного сторонами зазначеного договору, відповідач визнав за собою заборгованість перед позивачем в сумі 2120199,90 грн. Згідно з пунктами 2, 3 договору, відповідач зобов'язався сплачувати цю заборгованість протягом 120 місяців з дня його підписання рівними частинами по 17668,33 грн. щомісячно. Проте, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, що спричинило до виникнення заборгованості за період вересень 2006 року вересень 2007 року в сумі 229688,29 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що заборгованість на яку був укладений договір реструктуризації заборгованості № 40/05 від 31.03.2007 р. виникла внаслідок відтоків газу, що оформлені відповідними актами. За фактом завищення обсягів газу порушено кримінальну справу № 0-079042, а тому стягнення суми позову є неможливим.

Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, заборгованість учасника Реєстру підприємств ПЕК, яким є відповідач, фіксується станом на 01.01.2005 року. Крім того, відповідно до п. 3.7 вказаного Закону, на строк участі підприємства ПЕК у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства. Оскільки на даний момент питання погашення заборгованості перед позивачем вирішується в порядку, встановленому названим Законом, стягнення суми позову є неможливим.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

31 березня 2005 року сторонами укладений договір № 40/05 про реструктуризацію заборгованості відповідача в сумі 2 120 199,90 грн., яку відповідач зобов'язався сплачувати протягом 120 місяців з моменту підписання договору щомісячно до 1-го числа кожного місяця рівними частинами по 17 668,33 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати заборгованості не виконав, що призвело до виникнення боргу за період вересень 2006 року - вересень 2007 року перед позивачем в розмірі 229688,29 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що згідно розрахунку становить 4330,47 грн. річних та 18810,16 грн. інфляційних.

Аналогічні зобов’язання сторони встановили також і в пункті 6 договору, яким, крім того, передбачено, що відповідач сплачує позивачеві також й пеню за кожен день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ), що з розрахунку становить 15716,65 грн.

Посилання відповідача на пункт 3.7 статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 року № 2711-ІУ судом визнаються безпідставними, оскільки зазначений пункт стосується виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо підприємств ПЕК, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” на строк участі таких підприємств у процедурі погашення заборгованості, а тому він не може бути застосований судом на стадії розгляду спору по суті. Вказана норма підлягає застосуванню лише на стадії виконання судового рішення, що набуло законної сили. Інше тлумачення цієї вимоги закону суперечило б частині другої статті 124 Конституції України, якою встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах чинного законодавства, умовах укладеного сторонами договору, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому, як обґрунтований, підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладенням судових витрат на відповідача.

Клопотання відповідача від 17.01.2008 р. про витребування доказів про розслідування кримінальною справи задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду доказів порушення кримінальної справи № 0-079042 та тієї обставини що вказана кримінальна справа пов’язана з даною.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” (м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 03336166, п/р. 26004925067710 у ЧО ФАКБ «Укрсоцбанку» м. Чернівці, МФО 356011) на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, р. 260083013814 у ГОУ ПІБ України, МФО 300012) заборгованість в сумі 284623,75 грн., у тому числі 229688,29 грн. основного боргу, пені в сумі 15716,65 грн., інфляційних в сумі 18810,16 грн., три відсотки річних в сумі 4330,47 грн., державне мито в сумі 2847,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Суддя С.О. Миронюк.