Постанова № 1419303, 07.11.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.11.07 Справа № 10/154

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Краєвської М.В.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства (далі КП) «Уж-тепло»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2007р.

у справі № 10/154

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”), м. Київ

до відповідача КП „Уж-тепло”, м. Ужгород

про стягнення 1611152,56 грн.

за участю представників:

від позивача –Працьовита С.М. - представник;

від відповідача –не з’явився.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено у склад колегії суддів замість судді Галушко Н.А. суддю Краєвську М.В.

Представнику відповідача права і обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які є в матеріалах справи.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено у склад колегії суддів замість судді Галушко Н.А. суддю Краєвську М.В.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2007р., суддя Івашкович І.В., позов задоволено повністю, стягнуто з КП «Уж-тепло»на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –1611152,56 грн., у тому числі 1374945,07 грн. основного боргу, 148902,27 грн. пені, 60189,66 грн. інфляційних, 27115,56 грн. 3% річних та 16230,00 грн. відшкодування судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив отриманий природний газ лише частково, і сума основного боргу становить 1374945,07 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП “Уж-тепло”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2007р. у справі № 10/154 повністю та надіслати на новий розгляд до цього ж суду.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення Господарського суду Львівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, його як відповідача у справі не повідомлено про дату, час та місце судового засідання Господарського суду Закарпатської області у даній справі, у якому прийнято рішення про стягнення з нього на користь позивача суми боргу.

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2007р. у справі № 10/154 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду з позовом до КП “УЖ-тепло” про стягнення з нього 1611152,56 грн., у тому числі 1374945,07 грн. основного боргу, 148902,27 грн. пені, 60189,66 грн. інфляційних, 27115,56 грн. 3% річних.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 30.10.2006р. між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) та КП «Уж-тепло»(Покупець) було укладено договір № 06/06-615ТЕ-12 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (а.с.а.с.10-15) та додаткову угоду № від 15.11.2006 року до договору на постачання природного газу № 06/05-280ТЕ-12 (а.с.16), у зв’язку з чим між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов’язання.

Відповідно до умов вищезгаданого договору та додаткової угоди до договору Постачальник зобов’язувався поставити Покупцю у 2006 році природний газ, а Покупець –прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

У листопаді, грудні 2006р. позивачем поставлено відповідачеві природний газ в об’ємі 11506,344 тис. куб. м. на загальну суму 7893351,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.а.с.17, 18).

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався з позивачем лише частково, внаслідок чого утворився борг у розмірі 1374945,07 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу (а.с.а.с.20-21) та актом звіряння розрахунків (а.с.22).

Судом першої інстанції встановлено, що за станом на момент прийняття рішення відповідач основну суму боргу погасив частково і сума основного боргу становить 1374945,07 грн. На час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку сторонами також не подано доказів погашення боргу.

Відповідно до п.7.2 договору № 06/06-615ТЕ-12 від 30.10.2006р. у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, визначені у п.6.1 даного Договору, покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідними розрахунками, пеня, нарахована на суму основного боргу у відповідності до договору, становить 148902,27 грн., які на підставі ст.624 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції (обґрунтований розрахунок є в матеріалах справи). Відповідно до розрахунку розмір нарахування 3% річних складає 27115,56 грн., розмір інфляційних нарахувань –60189,66 грн.

З огляду на викладене, матеріали справи місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” щодо стягнення з КП «Уж-тепло»1374945,07 грн. суми основного боргу, 148902,27 грн. пені, 60189,66 грн. індексу інфляції, 27115,56 грн. 3 процентів річних.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права про неповідомлення його про дату, час та місце судового засідання, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12 вересня 2007 року у цій справі поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25 вересня 2007 року.

У матеріалах даної справи відсутні докази повідомлення належним чином про місце засідання суду учасника судового процесу, сторони у справі –відповідача (“повідомлення про вручення поштового відправлення” –листа з ухвалою суду першої інстанції про поновлення провадження у справі з відміткою про одержання його (листа) представником або уповноваженою особою відповідача).

Згідно із п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду , якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2007р. у справі № 10/154 таким, що прийняте з повним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, та правильним застосування норм матеріального права, проте з порушенням норм процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2007р. у справі № 10/154. Прийняти нове рішення.

2. Позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволити повністю. Стягнути з КП «Уж-тепло»(м. Ужгород, вул. Бєлінського, 17, код 03054098) на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 03344183) –1611152,56 грн., у тому числі 1374945,07 грн. основного боргу, 148902,27 грн. пені, 60189,66 грн. інфляційних, 27115,56 грн. 3% річних та 16230,00 грн. відшкодування судових витрат.

3. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Постанова оформлена і підписана 27.02.2008р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Краєвська М.В.

суддя Юрченко Я.О.