Рішення № 14170966, 01.02.2011, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1087/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-1087/2011

01 лютого 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві - Волошиній Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного банку «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного банку «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки недійсним.

В підтвердженні позивних вимог позивачі посилаються на те, що 19 березня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 06.21-10/08-ДІ, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 надав в іпотеку нежитлову будівлю загальною площею 786,8 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 Це майно передано в іпотеку для забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань позичальника ОСОБА_5 перед ПАТ «ВТБ Банк»за генеральною угодою № 10 від 19.03.2008 року. Відповідно до цієї угоди відповідач зобовязався надати ОСОБА_5 кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття валютної лінії, договорах відкриття валютної кредитної лінії, укладених на положеннях та умовах цієї угоди № 10.

Пунктом 1.2 Генеральної угоди визначено загальний розмір заборгованості ОСОБА_5 за наданим в рамках даної угоди кредитами, який не повинен перевищувати суму еквівалентну 15000000,00 грн. Відповідно до п.1.3 термін дії угоди - по 16 березня 2018 року.

19 березня 2008 року відповідач та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 06.21-10/08 СК, відповідно до якого останній були надані грошові кошти в розмірі 9300000,00 грн. на строк користування по 18 березня 2015 року, плата за користування кредитом 17,5% річних.

19 березня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 06.21-10/08 ДП 1, відповідно до умов якого ОСОБА_6 несе солідарну відповідальність перед відповідачем за зобовязаннями ОСОБА_5

Укладений договір іпотеки від 19.03.2008 року № 06.21-10/08-ДІ позивачі вважають таким, що повинен бути визнаний недійсним , так як суперечить вимогам п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку», в якій визначено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: зміст та розмір основного зобовязання , строк і порядок його виконання. Якщо в договорі не визначено однієї з вказаних вище істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Позивачі посилались на порушення норм Сімейного кодексу України, так як на момент вчинення позивачем ОСОБА_1 спірного правочину, вони перебували у шлюбі, право володіння, користування та розпорядження майном належить їм на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_1 міг надавати майно подружжя в іпотеку тільки за згодою ОСОБА_2, відсутність її згоди свідчить про порушення вимог 60,65 Сімейного кодексу України.

Далі, позивачі посилаються на те, що відповідач істотно змінив умови кредитного договору, в листопаді 2008 року відповідачем самостійно в односторонньому порядку підвищено розмір зобовязання за кредитним договором шляхом підвищення процентної ставки з 17,5 до 22,5 %, що змінило загальний обсяг зобовязання позичальника, забезпеченого договором іпотеки.

Просять суд визнати іпотечний договір від 19.03.2008 року № 06.21-10/08-ДІ недійсним.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2010 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційним судом Дніпропетровської області від 26.10.2010 року, встановлено, що фактичного підвищення відсоткової ставки не відбулося та права позивачів не було порушено. Позивачі брали участь у вищезазначеній справі в якості третіх осіб.

ПАТ «ВТБ Банк»в запереченнях посилається на те, що порушення норм Сімейного кодексу України щодо відсутності згоди одного із подружжя на передачу майна в іпотеку не було, так як в матеріалах нотаріальної справи знаходиться заява від 13 березня 2008 року ОСОБА_2 своєму чоловіку ОСОБА_1 зі згодою на передачу майна в іпотеку. В своїх запереченнях банк також посилається на те, що при укладенні іпотечного договору порушень ст.18 Закону України «Про іпотеку»не існує, так як зміст основного зобовязання , забезпеченого іпотекою, визначений генеральним договором та кредитним договором, який укладений в межах генерального договору і є його невідємною частиною. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що дійсно 19 березня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 06.21-10/08-ДІ, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 надав в іпотеку нежитлову будівлю загальною площею 786,8 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 Це майно передано в іпотеку для забезпечення виконання в повному обсязі зобовязань позичальника ОСОБА_5 перед ПАТ «ВТБ Банк»за генеральною угодою № 10 від 19.03.2008 року.

Відповідно до п.1.1 Генеральної угоди №10 від 19 березня 2008 року банк на положеннях та умовах цієї угоди зобовязується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття валютної лінії, договорах відкриття валютної кредитної лінії, укладених на положеннях та умовах цієї угоди і які є її невідємними частинами.

Пунктом 1.2 Генеральної угоди визначено загальний розмір заборгованості ОСОБА_5 за наданим в рамках даної угоди кредитами, який не повинен перевищувати суму еквівалентну 15000000,00 грн.

Відповідно до п.1.3 Генеральної угоди, термін дії угоди - по 16 березня 2018 року включно.

19 березня 2008 року відповідач та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 06.21-10/08 СК, відповідно до якого останній були надані грошові кошти в розмірі 9300000,00 грн. строк користування по 18 березня 2015 року, плата за користування кредитом 17,5% річних.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір щодо іпотеки майна регулюється Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: зміст та розмір основного зобовязання , строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основні зобовязання.( в ред. Закону № 3201-1V від 15.12.2005 р.) Якщо в договорі не визначено однієї з вказаних вище істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Із змісту іпотечного договору не вбачається наявності посилань на розмір основного зобовязання, строки та порядок його виконання, та посилання на кредитний договір, у якому встановлені основні зобовязання(п.1.1. іпотечного договору). Договір іпотеки не містить посилань на будь-яку дію, спрямовану на ознайомлення позивача з розміром та строками, встановленими кредитним договором.

Суд вважає, що при укладенні договору іпотеки позивач не знав і не міг знати про зміст, розмір, строки і порядок виконання за кредитним договором, що відповідно до ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину так як сторонами не додержано вимог ст.18 ЗУ «Про іпотеку».

Керуючись ст.ст. 215, 626, 631, 638 ЦК України, ст.18 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного банку «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.

Визнати іпотечний договір від 19 березня 2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії та ОСОБА_1 № 06.21-10/08-ДІ від 19.03.2008 недійсним.

Стягнути з ПАТ «ВТБ Банк»в особі Дніпропетровської філії на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 137 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Г.Овчаренко