Рішення № 141620468, 18.11.2026, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення
18.11.2026
Номер справи
914/2598/26
Номер документу
141620468
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 914/2598/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (Україна, 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ЄДРПОУ 44725823),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Рарог Аероспейс" (Україна, 61205, місто Харків, вулиця Пастера Луї, будинок 200, квартира 132, ЄДРПОУ 45291222)

про: стягнення пені та процентів за користування чужими коштами,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області, через підсистему "Електронний Суд, надійшов позов Державного підприємства «Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (надалі Позивач, ТОВ ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рарог Аероспейс» (надалі - Відповідач, ТОВ «Рарог Аероспейс») про стягнення пені та процентів за користування чужими коштами.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області ід 17.08.2026, справу № 914/2598/26 передано на розгляд судді Крупник Р.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2026, позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рарог Аероспейс» про стягнення пені та процентів за користування чужими коштами передано (направлено) за територіальною підсудністю Господарському суду Харківської області.

17.09.2026 справа № 914/2598/26 надійшла до Господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026, справу № 914/2598/26 передано на розгляд судді Юрченко В.С.

18.09.2026, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2598/26. Постановлено здійснювати розгляд справи № 914/2598/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.10.2026, через систему «Електронний Суд» до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 24590), в якій останній просить суд поновити йому строк на подання цієї заяви по суті справи.

Відповідач також у відзиві сформував клопотання про зменшення розміру пені до 90%, тобто до 100 635,50 грн, а в задоволенні решти позовних вимог зі стягнення пені в розмірі 905 719,50 - відмовити.

08.10.2026 ухвалою суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Рарог Аероспейс" (вх. № 24590 від 06.10.2026) про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії - задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Рарог Аероспейс" процесуальний строк для подання відзиву до 06.10.2026. Прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Рарог Аероспейс" (вх. № 24590 від 06.10.2026).

12.10.2026, через систему «Електронний Суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 25163).

У даній заяві по суті справи, позивач повністю підтримав позов, з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - відмовити.

15.10.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 25163 від 12.10.2026).

22.10.2026 до суду через систему "Електронний Суд" надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 26138).

Крім того, 27.10.2026 до суду через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшло клопотання (вх. № 26504/26) про поновлення строку на подання, в порядку ст. 167 ГПК України, заперечення на відповідь на відзив.

Обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що через постійні повітряні тривоги у місті Харкові, під час яких заборонена праця на підприємстві відповідача, збирання документів для подання заперечень на відповідь на відзив було ускладнено.

27.10.2026 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача (вх. № 26504/26 від 27.10.2026), визнано поважними причини пропуску процесуального строку на подання заперечень (на відповідь на відзив) та поновлено такий строк до 21.10.2026, прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи заперечення (на відповідь на відзив) (вх. № 26138 від 22.10.2026).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі Агенція, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАРОГ АЕРОСПЕЙС» (далі Товариство, Виконавець) укладено Державний контракт № 24-1459-VDK-25 від 26.12.2025 (далі Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту Виконавець зобов`язується виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товар, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті, Специфікації товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі Специфікація) та Додатку 2 до Контракту, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених Контрактом.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2., 1.4. Контракту, Виконавець гарантує, що Товар, який є предметом цього Контракту, на момент його передачі та підписання Акта приймання-передачі Товарів (Додаток 3 до Контракту), є новим (таким, що не був в експлуатації) та належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою (включаючи сплату обов`язкових платежів, зборів, податків, мита тощо), а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

Відповідно до п. 2.4. Контракту, загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 600 600 000 (Шістсот мільйонів шістсот тисяч гривень 00 копійок) гривні 00 копійок.

Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 4 (є) пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 2.12. Контракту розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 70 (семидесяти) відсотків від вартості (ціни) Товару на строк до 31.03.2026 (кінцевий строк поставки, зазначений у Специфікації 1. (Додаток 1 до Контракту) у такому порядку:

- сплата до 70 (семидесяти) відсотків від вартості Товару Специфікації (Додаток 1 до Контракту) за Контрактом, здійснюється Замовником шляхом проведення попередньої оплати на підставі рахунку, наданого Виконавцем.

Попередня оплата проводиться протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після прийняття Замовником рішення про здійснення попередньої оплати, за погодження такого рішення Міністерством оборони України та надходження (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника, наданого Виконавцем рахунку на оплату шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я виконавця в органах державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтвердних документів.

Відповідно до п. 3.3. Контракту, Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP (Україна, місце знаходження Отримувача) згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року.

Відповідно до п. 3.4. Контракту, датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата закінчення приймання-передачі Товару, яка зазначається Отримувачем у видатковій накладній в ІКС Замовника.

Підписані Отримувачем видаткова накладна та Акт приймання-передачі Товару підтверджує одержання Отримувачем Товару відповідної кількості, що відповідає вимогам Контракту.

Відповідно до п. 4.1 Контракту, Виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.

Відповідно до пункту 7.1. Контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Контракту, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Контрактом та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Контрактом буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо.

Відповідно до п. п. 1, 4 п. 7.2. Контракту, сторонами обопільно погоджено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; у разі порушення Виконавцем зобов`язань щодо строків поставки Товару, за умови здійснення Замовником попередньої оплати, Виконавець зобов`язаний сплатити на користь Замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого Товару) у розмірі облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки Товару до дня виконання Виконавцем обов`язку щодо поставки Товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.4 цього Контракту.

Також, згідно п. 7.4. Контракту, відповідно до положень статті 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки.

Відповідно до п. 11.1. Контракту, Контракт набирає чинності з дати укладання та діє до 30.10.2026, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних.

За пунктом 15.1. Контракту невд`ємною частиною цього контракту є додаток №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Специфікацією, яка є Додатком 1 до Контракту (у редакції Додаткової угоди №2 від 12.02.2026), Замовник та Виконавець дійшли згоди, що Товар поставляється у строк Т0+90 календарних днів, але не пізніше 31.03.2026.

При цьому, Т0 дата здійснення попередньої оплати згідно з абзацом 2 п. 2.12 цього Контракту.

Як свідчать матеріали справи, Агенцією, на виконання п. 2.12. Контракту, а також на підставі рахунку Відповідача на оплату № 1 від 13.01.2026, здійснено попередню оплату у розмірі 420 420 000,00 грн, згідно з Платіжною інструкцією № 221 від 30.01.2026, що становить 70 % від вартості (ціни) Товару за Контрактом.

З урахуванням обумовлених договірних зобов`язань, строк поставки Товару Відповідачем не пізніше 31.03.2026, а враховуючи дату здійснення Позивачем попередньої оплати (30.01.2026) + 90 календарних днів, що свою чергу відповідає даті - 30.04.2026. Водночас саме 31.03.2026 є граничною (кінцевою) датою поставки Товару, оскільки такий строк прямо погоджений сторонами у Специфікації до Контракту, і Відповідач, відповідно, був належним чином обізнаний із конкретним строком виконання свого зобов`язання щодо поставки Товару.

На виконання умов укладеного між сторонами Контракту, у межах правовідносин, що виникли на його підставі, сторонами було вчинено низку господарських операцій, спрямованих на реалізацію передбачених Контрактом їх прав та обов`язків, зокрема щодо виконання Відповідачем зобов`язань з поставки Товару, а саме:

-згідно видаткової накладної № 295-1.1.1-В-608 (1) від 26.02.2026 відповідачем був поставлений товар на суму 56 310 000,00 грн, та 27.02.2026 за актом приймання-передачі Товару № 423 був отриманий Одержувачем Товару;

-згідно видаткової накладної № 295-1.2.1-В-679 (2) від 06.03.2026 відповідачем був поставлений товар на суму 77 100 000,00 грн, та 09.03.2026 за актом приймання-передачі Товару № 492 був отриманий Одержувачем Товару;

-згідно видаткової накладної № 295-1.3.1-В-798 (3) від 13.03.2026 відповідачем був поставлений товар на суму 77 101 000,00 грн, та 15.03.2026 за актом приймання-передачі Товару № 582 був отриманий Одержувачем Товару;

-згідно видаткової накладної № 295-1.7.1-В-1062 (4) від 28.03.2026 відповідачем був поставлений товар на суму 41 184 000,00 грн, та 29.03.2026 за актом приймання-передачі Товару № 802 був отриманий Одержувачем Товару;

-згідно видаткової накладної № 295-1.8.1-В-1084 від 31.03.2026 відповідачем був поставлений товар на суму 205 140 000,00 грн, та 31.03.2026 за актом приймання-передачі Товару № 840 був отриманий Одержувачем Товару.

В той же час, Відповідачем було допущено прострочення поставки Товару загальною вартістю 143 765 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 295-1.9.1-В-1238 (6) від 08.04.2026, відповідно до якої фактичну поставку зазначеного Товару здійснено лише 08.04.2026. При цьому факт передачі та доставки Товару Одержувачу також відбувся 08.04.2026, що підтверджується актом приймання-передачі Товару № 952.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладених на нього зобов`язань, Агенцією нараховано пеню в сумі 1 006 335,00 грн та проценти за користування коштами попередньої оплати в сумі 289 499,39 грн, відповідно до умов пункту 7.4. Договору, та 13.05.2026 направлено Претензію за вих. №22.1-13244.

Відповідач в добровільному порядку пеню та проценти за користування коштами попередньої оплати не сплатив.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідачем у відзиві зазначено про підстави для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України, у зв`язку з чим, заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%, тобто до суми 100 635,50 грн та відмовити у стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати в сумі 289 499,39 грн.

Відповідачем у відзиві наголошено про те, що Позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки товару по договору, відтак незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі в сумі 1 006 335,00 грн та проценти за користування коштами попередньої оплати в сумі 289 499,39 грн за неналежне виконання державного контракту № 24-1459-VDK-25 від 26.12.2025, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Проте сторони у договорі можуть встановити інший порядок оплати, зокрема передбачити попередню оплату товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.1. Контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Контракту, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Контрактом та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Контрактом буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Договору, у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно до умов Договору кінцевим строком поставки Товару визначено 31.03.2026. Водночас матеріалами справи підтверджується, що фактичну поставку Товару загальною вартістю 143 765 000,00 грн Відповідач здійснив лише 08.04.2026, що підтверджується видатковою накладною № 295-1.9.1-В-1238 (6) від 08.04.2026.

Таким чином, Відповідач допустив порушення встановленого Договором строку виконання зобов`язання щодо поставки Товару, унаслідок чого період прострочення становить 7 календарних днів, а саме з 01.04.2026 по 07.04.2026 включно.

Згідно з розрахунком Позивача, розмір пені за порушення строків поставки Товару за видатковою накладною № 295-1.9.1-В-1238 (6) від 08.04.2026 становить 1 006 355,00 грн. Зазначена сума визначена шляхом множення вартості Товару, поставленого з порушенням встановленого строку, на погоджену сторонами ставку пені та кількість днів прострочення, а саме: 143 765 000,00 грн х 0,1 % х 7 днів = 1 006 355,00 грн.

Перевіривши правомірність нарахування пені в розмірі 1 006 355,00 грн та здійснений Позивачем розрахунку в цій частині, суд зазначає, що Позивачем правильно визначено вартість Товару, поставленого Відповдіачем з порушенням встановленого Договором строку, період прострочення та застосовано погоджену сторонами ставку пені.

За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування пені здійснено Позивачем відповідно до умов Договору, а її розмір є арифметично правильним та документально обґрунтованим. Відтак позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 006 355,00 грн є обґрунтованими.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 289 499,39 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.

Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Отже, закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 зазначив про те, що передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Підпунктом 4 пункту 7.2 Контракту встановлено, що у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строку поставки товару за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня порушення строку поставки до дня виконання обов`язку щодо поставки товару.

Суд зазначає, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день, за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 та у постанові Верховного Суду від 12.03.2026 у справі №910/6742/25.

Встановлений у підпункті 4 пункту 7.2. Контракту розмір процентів за користування коштами попередньої оплати у вигляді подвійної облікової ставки НБУ є зрозумілим та прийнятним способом визначення розміру плати за користування грошовими коштами для сторін контракту та не суперечить чинному законодавству України. Крім того, спосіб обчислення процентів за користування коштами попередньої оплати, а саме: від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки товару, не суперечить частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, а навпаки узгоджується з положеннями цієї норми права, є проявом волевиявлення сторін правочину на визначення саме такого способу обчислення процентів.

Враховуючи, що позивач сплатив відповідачу попередню оплату в розмірі 70% вартості договору, сторони вступили у відносини товарного кредиту, з матеріалів справи вбачається прострочення поставки товару та прострочення строку використання авансу, суд погоджується з наявністю у позивача права на стягнення з відовідача встановлених Контрактом процентів за користування чужими грошовими коштами.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок процентів у розмірі 289 499,39 грн, який проведено за формулою: 70 % вартості простроченого Товару х (облікова ставка НБУ / 365) х 7 днів, суд встановив його арифметичну правильність та відповідність умовам Договору, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18).

У даному разі, суд бере до уваги, що Відповідач виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, станом на час ухвалення рішення відсутня будь-яка заборгованість у відповідача за спірним договором, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків Позивачу.

Суд також зауважує, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру неустойки, суд виходить з того, що відповідачем у повному обсязі поставлено товар до закінчення строку дії договору (30.10.2026), при цьому заперечень щодо кількості, якості поставленого товару матеріали справи не містять; відповідач виконав зобов`язання в повному обсязі з незначним строком прострочення (7 календарних днів).

Крім того, суд враховує, що відповідач є підприємство оборонного комплексу, критично важливим для ЗСУ, який здійснює свою діяльність (забезпечує робочі місця, сплачує податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, тощо) та до нього вже застосована відповідальність у вигляді сплати процентів за користування попередньою оплатою.

Водночас суд не погоджується з доводами Відповідача щодо обгрунтованості наявності підстав для зменшення розміру неустойки у зв`язку з обстрілами військовими формуваннями рф 02.04.2026 та 03.04.2026, внаслідок яких було пошкоджено приміщення, оскільки зазначені обставини виникли вже після закінчення встановленого Контрактом строку поставки Товару, 31.03.2026, а відтак, не могли вплинути на своєчасність виконання Відповідачем відповідного зобов`язання.

З огляду на господарську діяльність Відповідача, причини неналежного виконання Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, а також, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для Позивача через простроченням Відповідачем поставки позивачу товару за Договором на незначний строк, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання Відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення неустойку на 50%.

Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок про можливость зменшення розміру неустойки на 50%, тобто до 503 177,50 грн.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 15 550,25 грн покладається на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 251 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зменьшити розмір пені на 50%.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рарог Аероспейс" (Україна, 61205, місто Харків, вулиця Пастера Луї, будинок 200, квартира 132, ЄДРПОУ 45291222) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Україна, 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню в сумі 503 177,50 грн, проценти за користування коштами попередньої оплати в сумі 289 499,39 грн, а також судовий збір у розмірі 15 550, 25 грн на рахунок IBAN UA263223130000026000000051647; Банк: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ, в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" листопада 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141620468 ?

Документ № 141620468 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141620468 ?

Дата ухвалення - 18.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141620468 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141620468 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141620468, Господарський суд Харківської області

Судове рішення № 141620468, Господарський суд Харківської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141620468 відноситься до справи № 914/2598/26

Це рішення відноситься до справи № 914/2598/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141620467
Наступний документ : 141620469