Рішення № 141620428, 30.09.2026, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення
30.09.2026
Номер справи
921/373/26
Номер документу
141620428
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/373/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Приватного підприємства "ЗОЛОТА НИВА 1", вул. Харківська, 1 "Б", с. Забавне, Ізюмський район, Харківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СПАР СЕРВІС", вул. Митрополита Шептицького, 20, прим. 301, м. Тернопіль

про стягнення штрафу у розмірі 611 842,00 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Боголовська Л.А. - адвокат (участь в режимі відеоконференції),

від відповідача: Зіневич В.Б. адвокат.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Приватне підприємство "ЗОЛОТА НИВА 1" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СПАР СЕРВІС" про стягнення штрафу у розмірі 611 842,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2026, для розгляду справи №921/373/26 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/373/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2026.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 09.07.2026

У підготовчому засіданні 09.07.2026 оголошувалась перерва до 20.08.2026 про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 20.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/373/26 до судового розгляду по суті на 08.09.2026.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 08.09.2026 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 08.09.2026 оголошено перерву до 16.09.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 16.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі №921/373/26 та оголосив перерву до 23.09.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 23.09.2026 призначено дату для проголошення судового рішення у справі №921/373/26 на 30.09.2026 з підстав, викладених в ній.

У судовому засіданні 30.09.2026 суд оголосив скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалами суду від 07.07.2026 та від 25.08.2026 заяви представника позивача адвоката Білоголовської Лариси Анатоліївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови Договору поставки товару №АСС16112025 від 16.12.2025, в частині несвоєчасної поставки товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 611 842,00 грн у вигляді штрафу, відповідно до п.8.5 Договору.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема Цивільний кодекс України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№5135 від 30.06.2026), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив.

06.07.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") позивачем надіслано відповідь на відзив (вх.№5293 від 07.07.2026) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якого доводи відповідача вважає безпідставними.

Заперечення на відповідь на відзив.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (вх. №5369 від 08.07.2026), які судом приєднано до матеріалів справи. Зокрема, просив суд відмовити у задоволенні позову, одночасно зазначив, що якщо суд дійте висновку про наявність підстав для застосування відповідальності, просив зменшити розмір штрафу з підстав, викладених у відповідних запереченнях.

Фактичні обставини, встановлені судом.

16 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО СПАР СЕРВІС", як Постачальником/відповідач та Приватним підприємством "ЗОЛОТА НИВА 1", як Покупцем/позивач укладено Договір поставки №АСС16112025, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується продати та передати у власність Покупцеві, у строки передбачені цим Договором товар, визначений у п.3.1 даного Договору (товар), а Покупець зобов"язується прийняти зазначений товар та оплатити його у встановленому цим Договором порядку (п.1.1 Договору).

За цим Договором Постачальник зобов"язується поставити (передати) Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар оприскувач самохідний марки John Deere 4940, вживаний, 2013 року випуску, серійний №1N049XEC0023177 у кількості 1 шт., вартістю 3 856 360,00 грн, що в еквівалентні іноземної валюти 91 600,00 доларів США (п.3.1 Договору).

Сторони домовились, що ціна за товар є договірною та на момент підписання Договору становить 3 856 360,00 грн, в тому числі ПДВ 642 726,67 грн, що є еквівалентном іноземної валюти 91 600,00 доларів США, згідно погодженого між сторонами курсу продажу доларів США за українські гривні. Станом на переддень підписання цього Договору, а саме на 15.12.2025, 1 дол.США = 42,10 грн. (п.3.2 Договору).

Також, сторони погодили використовувати для визначення ціни товару на момент її оплати еквівалент іноземної валюти долар США ( п.3.3 Договору).

Розділом 4 Договору сторони визначили умови оплати товару.

Як визначено п.5.1 Договору, умови та пункт поставки товару: склад Покупця, який знаходиться за адресою: 64333, Харківська область, Ізюмський район, с.Забавне, вул. Харківська, буд. 1-Б.

Постачальник зобов"язаний поставити товар Покупцеві не пізніше 01 лютого 2026 року ( п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі та оформлення видаткової накладної. Датою переходу права власності від Постачальника до Покупця є дата підписання сторонами Акту приймання передачі та оформлення видаткової накладної.

Згідно п.7.1 Договору Постачальник зобов"язаний: передати Покупцю товар, що визначений даним Договором, в тому числі документацію, що необхідна для його державної реєстрації (при умові наявності), в тому числі, але не виключно Акт приймання-передачі товару, оформлену видаткову накладну та Свідоцтво про реєстрацію машини (з відміткою про зняття з обліку); здійснити поставку товару в строки, встановлені в Договорі; в день поставки товару передати Покупцю підписані зі сторони Постачальника Акт приймання-передачі товару, видаткову накладну та Свідоцтво про реєстрацію машини (з відміткою про зняття з обліку).

У свою чергу, Покупець зобов"язаний своєчасно прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, передбачених Договором ( п.7.2 Договору).

Сторони погодили, зокрема п.8.5 Договору, що у разі порушення строків поставки товару за цим Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання сторонами (п.10.1 Договору).

На виконання умов договору, ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" виставило ТОВ "ЗОЛОТА НИВА 1" рахунок на оплату від 16.12.2025 за №51 на суму 3 856 360,00 грн.

18.12.2025 позивачем здійснено оплату 15% вартості товару в сумі 578 454,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція за №9951.

Позивач зазначає, що відповідач листом від 30.01.2026 повідомив позивача про готовність товару оприскувач самохідний марки John Deere 4940, вживаний, 2013 року випуску, серійний №1N049XEC0023177, до відвантаження, з проханням повідомити базис поставки та готовність прийняти товар.

У свою чергу, позивач листом від 05.02.2026 повідомив відповідача про готовність прийняти товар відповідно до умов правочину.

У зв"язку з чим, ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" виставило ТОВ "ЗОЛОТА НИВА 1" рахунок на оплату від 14.02.2026 за №17 на суму 3 355 766,00 грн.

16.02.2026 позивачем здійснено оплату 85% вартості товару в сумі 3 355 766,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція за №290.

Як вказує позивач, що таким чином здійснив оплату за товар повністю.

ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" складено податкові накладні №1 від 18.12.2025 на суму 578 454,00 грн та № 1 від 18.02.2026 на суму 3 355 766,00 грн. Реєстрацію податкових накладних зупинено податковим органом.

10.03.2026 позивач звернувся до відповідача з вимогою про невідкладну передачу у власність товару.

Так, 24.04.2026 ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" набуло право власності на оприскувач самохідний, і цього ж дня - 24.04.2026 знято з обліку у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Тернопільській області для реалізації.

Також, 24.04.2026 ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" здійснило поставку товару та надіслано Новою поштою свідоцтво про реєстрацію машини серії АХ №122339 від 24.04.2026 з відміткою про зняття з обліку - 24.04.2026.

Крім того, 30.04.2026 відповідачем направлено позивачу видаткову накладну №8 від 24.04.2026 та Акт приймання передачі майна №1 від 24.04.2026, за допомогою програми "М.Е.Doc".

Як зазначає позивач, що видаткову накладну прийнято та підписано.

Проте, Акт приймання передачі майна позивач не підписав, оскільки містив положення про відсутність у ПП "ЗОЛОТА НИВА 1" до ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" будь-яких претензій щодо строків поставки товару та відсутність будь-яких фінансових та майнових претензій стосовно поставки товару та виконання умов Договору при фактичному порушенні строків поставки. Також в Акті зазначена вартість товару яка відрізнялася від вартості у видатковій накладній.

Мотивовану відповідь від підписання Акту позивач надіслав відповідачу, одночасно із примірником Акту викладеного у своїй редакції.

У подальшому, позивачем наслано відповідачу вказані Акти поштовою кореспонденцією.

Проте, відповідачем дані Акти не підписано.

Таким чином, відповідач свій обов`язок щодо своєчасної поставки товару виконав з порушенням строків, у зв"язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 611 842,00 грн, відповідно до п.8.5 Договору.

Як стверджує позивач, що відповідач порушив умови договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 611 842,00 грн (на момент звернення з даним позовом до суду).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Взаємовідносини сторін виникли на підставі Договору поставки №АСС16112025 від 16.12.2025, який за правовою природою є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови продажу, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Встановлені обставини у даній справі свідчать, що 16 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО СПАР СЕРВІС", як Постачальником/відповідач та Приватним підприємством "ЗОЛОТА НИВА 1", як Покупцем/позивач укладено Договір поставки №АСС16112025, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується продати та передати у власність Покупцеві, у строки передбачені цим Договором товар, визначений у п.3.1 даного Договору (товар), а Покупець зобов"язується прийняти зазначений товар та оплатити його у встановленому цим Договором порядку (п.1.1 Договору).

За цим Договором Постачальник зобов"язується поставити (передати) Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар оприскувач самохідний марки John Deere 4940, вживаний, 2013 року випуску, серійний №1N049XEC0023177 у кількості 1 шт., вартістю 3 856 360,00 грн, що в еквівалентні іноземної валюти 91 600,00 доларів США (п.3.1 Договору).

Як визначено п.5.1 Договору, умови та пункт поставки товару: склад Покупця, який знаходиться за адресою: 64333, Харківська область, Ізюмський район, с.Забавне, вул. Харківська, буд. 1-Б.

Постачальник зобов"язаний поставити товар Покупцеві не пізніше 01 лютого 2026 року ( п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі та оформлення видаткової накладної. Датою переходу права власності від Постачальника до Покупця є дата підписання сторонами Акту приймання передачі та оформлення видаткової накладної.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, поставка товару мала бути здійснена не пізніше 01 лютого 2026 року.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.7.1 Договору Постачальник зобов"язаний: передати Покупцю товар, що визначений даним Договором, в тому числі документацію, що необхідна для його державної реєстрації (при умові наявності), в тому числі, але не виключно Акт приймання-передачі товару, оформлену видаткову накладну та Свідоцтво про реєстрацію машини (з відміткою про зняття з обліку); здійснити поставку товару в строки, встановлені в Договорі; в день поставки товару передати Покупцю підписані зі сторони Постачальника Акт приймання-передачі товару, видаткову накладну та Свідоцтво про реєстрацію машини (з відміткою про зняття з обліку).

У свою чергу, Покупець зобов"язаний своєчасно прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, передбачених Договором ( п.7.2 Договору).

На виконання умов договору, ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" виставило ТОВ "ЗОЛОТА НИВА 1" рахунок на оплату від 16.12.2025 за №51 на суму 3 856 360,00 грн.

18.12.2025 позивачем здійснено оплату 15% вартості товару в сумі 578 454,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція за №9951.

Позивач зазначає, що відповідач листом від 30.01.2026 повідомив позивача про готовність товару оприскувач самохідний марки John Deere 4940, вживаний, 2013 року випуску, серійний №1N049XEC0023177, до відвантаження, з проханням повідомити базис поставки та готовність прийняти товар.

У свою чергу, позивач листом від 05.02.2026 повідомив відповідача про готовність прийняти товар відповідно до умов правочину.

У зв"язку з чим, ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" виставило ТОВ "ЗОЛОТА НИВА 1" рахунок на оплату від 14.02.2026 за №17 на суму 3 355 766,00 грн.

16.02.2026 позивачем здійснено оплату 85% вартості товару в сумі 3 355 766,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція за №290.

Як вказує позивач, що таким чином здійснив оплату за товар повністю.

ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" складено податкові накладні №1 від 18.12.2025 на суму 578 454,00 грн та № 1 від 18.02.2026 на суму 3 355 766,00 грн. Реєстрацію податкових накладних зупинено податковим органом.

10.03.2026 позивач звернувся до відповідача з вимогою про невідкладну передачу у власність товару.

Так, 24.04.2026 ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" набуло право власності на оприскувач самохідний, і цього ж дня - 24.04.2026 знято з обліку у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Тернопільській області для реалізації.

Також, 24.04.2026 ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" здійснило поставку товару та надіслано Новою поштою свідоцтво про реєстрацію машини серії АХ №122339 від 24.04.2026 з відміткою про зняття з обліку - 24.04.2026.

Крім того, 30.04.2026 відповідачем направлено позивачу видаткову накладну №8 від 24.04.2026 та Акт приймання передачі майна №1 від 24.04.2026, за допомогою програми "М.Е.Doc".

Як зазначає позивач, що видаткову накладну прийнято та підписано.

Проте, Акт приймання передачі майна позивач не підписав, оскільки містив положення про відсутність у ПП "ЗОЛОТА НИВА 1" до ТОВ "АГРО СПАР СЕРВІС" будь-яких претензій щодо строків поставки товару та відсутність будь-яких фінансових та майнових претензій стосовно поставки товару та виконання умов Договору при фактичному порушенні строків поставки. Також в Акті зазначена вартість товару яка відрізнялася від вартості у видатковій накладній.

Мотивовану відповідь від підписання Акту позивач надіслав відповідачу, одночасно із примірником Акту викладеного у своїй редакції.

У подальшому, позивачем надіслано відповідачу вказані Акти поштовою кореспонденцією.

Проте, відповідачем дані Акти не підписано.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем штрафу матеріали справи не містять.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Сторони погодили, зокрема п.8.5 Договору, що у разі порушення строків поставки товару за цим Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості товару.

Згідно із частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Сторони погодили, зокрема п.8.5 Договору, що у разі порушення строків поставки товару за цим Договором Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості товару.

Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування штрафу за порушення виконання грошових зобов`язань.

Підставами для нарахування штрафу є порушення Постачальником умов договору в частині поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив взяті на себе за Договором зобов`язання шляхом не виконання вказаних у пункті 5.2 Договору поставки у строк, встановлений Договором.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, сума якого становить 611 842,00 грн, вважає його арифметично правильним.

Разом з цим, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (зокрема, постанова Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №924/706/23) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Також, суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Судом враховано, що у запереченнях (на відповідь на відзив) відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу.

Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, з огляду на ступінь виконання відповідачем зобов`язання (повністю) та те, що розмір нарахованого штрафу, є значним, з метою дотримання таких основних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, у цьому конкретному випадку суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу на 90% - до 61 184,20 грн. У цій частині позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають до задоволення.

В іншій частині стягнення штрафу в розмірі 550 657,80 грн слід відмовити, у зв`язку зі зменшенням розміру штрафу.

Одночасно, суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 9 177,63 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 9 177,63 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

У силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 9 177,63 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 9 177,63 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СПАР СЕРВІС", вул. Митрополита Шептицького, буд. 20, прим. 301, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 42933396 на користь Приватного підприємства "ЗОЛОТА НИВА 1", вул. Харківська, 1, "Б", с.Забавне, Ізюмський район, Харківський область, р/р НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк" м.Київ, МФО 300528, ідентифікаційний код 33897138 штраф у сумі 61 184, 20 грн та судовий збір у розмірі 9 177,63 грн.

4.У решті частин позовних вимог, відмовити.

5. Видати наказ стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "19" листопада 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець

Часті запитання

Який тип судового документу № 141620428 ?

Документ № 141620428 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141620428 ?

Дата ухвалення - 30.09.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141620428 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141620428 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141620428, Господарський суд Тернопільської області

Судове рішення № 141620428, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 30.09.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141620428 відноситься до справи № 921/373/26

Це рішення відноситься до справи № 921/373/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141620427
Наступний документ : 141620430