Рішення № 141620412, 10.11.2026, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
921/298/26
Номер документу
141620412
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2026 рокуСправа № 921/298/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бігань-К (47833, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Дорофіївка, вул. Незалежності, будинок 1А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЛІЯ" ЛТД" (47800, Тернопільська обл., місто Скалат, вул. Грушевського 39)

до відповідача Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (46025, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14,)

про скасування арешту на цілісний майновий комплекс.

За участі від:

позивача Братівник І.В.

третьої особи не з`явився;

відповідача не з`явився;

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

14.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігань-К" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом (вх.№ 335 від 14.05.2026) до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту на належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Бігань-К" (код ЄДРПОУ 34788845) цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Скалат, вул. Грушевського, 39, Тернопільського району, Тернопільської області, що міститься в Єдиний реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження: 2749996, дата реєстрації 27.12.2005 року. Підстава обтяження: повідомлення, 3540 від 26.12.2005 року, ДВС в місті Тернополі №1 Тернопільської області. Реєстратор: Підволочиська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що, є власником нерухомого майна. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна обліковуються записи про обтяження, а саме: Арешт нерухомого майна № 2749996, зареєстрований 27.12.2005.

Вказане обтяження накладено на підставі повідомлення 3540 від 26.12.2005 ДВС в місті Тернополі №1, Тернопільська область, при цьому відомості про виконавчі провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні.

Також звертає увагу суду на те, що згідно інформації, наданої Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, завершені виконавчі провадження були знищені у зв`язку із закінченням строків їх архівного зберігання, а відомості про виконавче провадження, на підставі якого було накладено арешт, відсутні. Крім того, орган ДВС повідомив про відсутність правових підстав для самостійного зняття арешту.

Зважаючи на викладені обставини просить суд позовні вимоги задоволити.

Позиція відповідача.

Відповідач у письмових поясненнях по справі № 921/298/26 від 29.05.2026 № 109746 (вх. 4296 від 05.06.2026) повідомив, що станом на 11.05.2026 відкритті виконавчі провадження де боржником являється ТОВ "Бігань-К" (ЄДРПОУ 27488845) на виконанні не перебувають.

У відповідності до наказу від 07.06.2017 №1829/5 Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3(три) роки і підлягають знищенню відповідно після закінчення строків їх зберігання.

Таким чином, інформація про виконавчі провадження в межах якого були винесені постанови №3540 від 26.12.2005 року, видані ДВС в місті Тернополі №1 Тернопільської області відсутня.

Позиція третьої особи.

Третя особа участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечила, пояснень по суті спору не надала, причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/298/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2026.

Ухвалою суду від 15.06.2026 постановлено прийняти до розгляду письмові пояснення відповідача вих. №1097716 від 29.05.2026 (вх. №4296 від 03.06.2026). Залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЛІЯ" ЛТД" (47800, Тернопільська обл., місто Скалат, вул. Грушевського 39, ЄДРПОУ 14049642). Відкласти підготовче засідання у справі №921/298/26 на 10:20 год., 20 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 20.07.2026 постановлено прийняти до розгляду: клопотання позивача б/н від 20.07.2026 (вх. №5676), з додатками. Продовжити строк підготовчого провадження. Відкласти підготовче засідання у справі №921/298/26 на 11:30 год. 06 серпня 2026 року. Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІЛІЯ" ЛТД" повторно до 05.08.2026 надати суду пояснення, в порядку ст. 179 ГПК України, вказавши в них, чи відпали станом на 01.07.2026 підстави для накладення арешту та додати докази на підтвердження цього.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 06.08.2026, ухвалою суду від 29.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.09.2026.

Ухвалою суду від 21.09.2026 закрито підготовче провадження по справі №921/432/26 та призначено її до розгляду по суті на 19.10.2026.

Ухвалою суду від 19.10.2026 розгляд справи по суті №921/298/26 відкладено на 10 листопада 2026 року. Явку представника відповідача Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України визнати обов`язковою.

Представником позивача в судовому засіданні 10.11.2026 підтримано позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи участі в судовому засіданні 10.11.2026 не приймали.

Згідно довідок про доставку електронного листа Ухвала суду від 19.05.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 19.05.2026 о 19:07, Ухвала суду від 15.06.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 16.06.2026 о 14:00,Ухвала суду від 20.07.2026 доставлена електронного кабінету відповідача 21.07.2026 о 13:50, Ухвала від 29.07.2026 доставлена електронного кабінету відповідача 29.07.2026 о 13:42, Ухвала від 21.09.2026 доставлена електронного кабінету відповідача 21.09.2026 о 17:44, Ухвала від 19.10.2026 доставлена електронного кабінету відповідача 21.10.2026 о 21:20.

За даними Відповіді №2878158 від 12.06.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛІЯ" ЛТД є: 47800, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Скалат, вул. Грушевського,39.

Рекомендовані повідомлення R068115660733, R068130180870, R068133334363, R068173932107, R067312326432 якими на вказану адресу третьої направлялась судова кореспонденція у даній справі, вручено отримувачу.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

19.10.2026 судом відкладено ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення на 29.10.2026.

19.11.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №913/182/20 зазначено, що згідно зі статтею 219 ГПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Так, ухвалення та проголошення судового рішення не є стадіями розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.

Проголошення судового рішення є лише процесуальною формою доведення прийнятого рішення до відома учасників справи. Право учасників справи на ознайомлення з повним текстом судового рішення забезпечується шляхом вручення його копій відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Таким чином, розгляд справи по суті і стадії ухвалення та оголошення судового рішення є різними стадіями процесу: перша передбачає дослідження доказів, заслуховування пояснень та судові дебати, і саме на цій стадії забезпечується реалізація принципів змагальності та рівності сторін; другі є процесуальним завершенням розгляду справи та способом доведення результатів судового розгляду до відома учасників.

Процесуальний закон не покладає на суд обов`язку забезпечити обов`язкову присутність сторін при проголошенні судового рішення, а лише передбачає право учасників бути присутніми у цьому засіданні.

Відповідно до змісту цієї постанови Верховного Суду відсутність особи під час проголошення рішення не може розцінюватись як порушення її права на участь у розгляді справи через неналежним чином повідомлення її про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.1 ст. 310 ГПК України).

Крім того, процесуальне законодавство гарантує учасникам справи доступ до повного тексту судового рішення через його виготовлення у письмовій формі та вручення (направлення) копій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГАНЬ-К" (позивач по справі) є власником цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Скалат, вул. Грушевського, 39, Тернопільського району, Тернопільської області. Зазначене підтверджується копією Договору купівлі-продажу комплексу №1354 від 16 липня 2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19670975 від 25.07.2008 року.

Продавцем нерухомого майна було ТОВ "Тілія ЛТД" (третя особа у справі).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, обліковується запис про обтяження, а саме:

- Арешт нерухомого майна, №2749996, зареєстрований 27.12.2005 20:41:11 за № 2749996 реєстратором: Підволочиська державна нотаріальна контора. Підстава реєстрації: повідомлення, 3540, 26.12.2005, ДВС в місті Тернополі № 1, Тернопільська область. Об`єкт обтяження: невизначено, усе майно, адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, м. Скалат, вул. Грушевського, будинок 39. Власник: ТзОВ "Тілія ЛТД", Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, Тернопільська область, Підволочиський р., с. Скалат., вул. Грушевського,39. Заявник: Державна виконавча служба в м. Тернополі №1 Тернопільської області.

Як слідує з матеріалів справи, 17 квітня 2026 року Товариство звернулося із заявою до Підволочиської державної нотаріальної контори про надання копії повідомлення, 3540 від 26.12.2005 року на підставі якого було внесено запис про арешт нерухомого майна.

Листом від 21 квітня 2026 року вих. № 52/01-16 Підволочиська державна нотаріальна контора повідомила, що даний документ було передано на зберігання до Державного нотаріального архіву Тернопільської області.

Державний нотаріальний архів Тернопільської області у листі № 227/01-17 22 квітня 2026р. повідомив, що згідно актів приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву та описів справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання Підволочиської державної нотаріальної контори за 2005 рік, документи про накладення заборон до Державного нотаріального архіву Тернопільської області від Підволочиської державної нотаріальної контори не передавались.

З метою з`ясування підстав накладення арешту на майно, ТОВ "БІГАНЬ-К" звернулися із заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просили зняти арешт із майна ТОВ "БІГАНЬ-К", а саме: цілісного майнового комплексу за адресою м. Скалат, вул. Грушевського, 39, Тернопільського району, Тернопільської області та скасувати запис про арешт даного майна, що міститься в Єдиному реєстрі заборон реєстраційний номер обтяження: 2749996, дата реєстрації 27.12.2005 року. Підстава обтяження: повідомлення, 3540 від 26.12.2005 року, ДВС в місті Тернополі №1 Тернопільської області. Реєстратор: Підволочиська державна нотаріальна контора.

У відповідь, Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, листом від 11.05.2026 року вих. № 96485, повідомлено про відсутність в нього законних підстав, щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон запису про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2749996, дата реєстрації 27.12.2005 року. Підстава обтяження: повідомлення, 3540 від 26.12.2005 року, ДВС в місті Тернополі №1 Тернопільської області, оскільки у відділі відсутня будь-яка інформація про виконавче провадження в межах якого було накладено оспорюваний арешт.

У всіх інших випадках арешт не може бути знятий за рішенням суду.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день виникли обставини в яких ТОВ "БІГАНЬ-К" будучи власником нерухомого майна не може ним вільно розпоряджатися, оскільки в Єдиному реєстрі заборон міститься запис про арешт нерухомого майна внесений на підставі повідомлення органів Державної виконавчої служби. При цьому віднайти копії документів, що послужили підставою накладання арешту не вдається за можливе, оскільки як зазначено у листах органів нотаріату та Тернопільського відділу ДВС повідомлення, 3540 від 26.12.2005 року у них відсутнє, так само як відсутні матеріали виконавчого провадження.

За таких обставин, позивач вважає, що накладений арешт є безпідставним обтяженням для майна Товариства та порушує його право власності, що і стало підставою звернення з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У даній справі позивач звернувся до суду із позовними вимогами про скасування арешту нерухомого майна.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 чинного Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Подібне за змістом визначення містилось також у ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, який діяв на момент винесення постанови про накладення арешту на майно (далі - Закон № 606-XIV).

Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV передбачалось, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтями 5, 55 Закону № 606-XIV було передбачено, що державний виконавець:

- зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 5);

- здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (абз. 1 ч. 2 ст. 5);

- має право при здійсненні виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови (абз. 5 ч. 3 ст. 5, ч.1 ст. 55).

Суд встановив, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, обліковується запис про обтяження, а саме:

- Арешт нерухомого майна, №2749996, зареєстрований 27.12.2005 20:41:11 за № 2749996 реєстратором: Підволочиська державна нотаріальна контора. Підстава реєстрації: повідомлення, 3540, 26.12.2005, ДВС в місті Тернополі № 1, Тернопільська область. Обєкт обтяження: невизначено, усе майно, адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, м. Скалат, вул. Грушевського, будинок 39. Власник: ТзОВ "Тілія ЛТД", Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, Тернопільська область, Підволочиський р., с. Скалат., вул. Грушевського,39. Заявник: Державна виконавча служба в м. Тернополі №1 Тернопільської області.

16 липня 2008 року між ТзОВ "Тілія ЛТД" та ТОВ "Бігань-К" укладено договір купівлі-продажу комплексу що розташований за адресою: м. Скалат, вул. Грушевського, 39, Тернопільського району, Тернопільської області. Зазначене підтверджується копією Договору купівлі-продажу комплексу №1354 від 16 липня 2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19670975 від 25.07.2008 року.

Дійсність даного правочину, у тому числі з підстав існування щодо нього арешту, ніким у встановленому законом порядку не оспорена.

Разом з тим, як вбачається із змісту листа Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №96485 від 10.05.2026, згідно перевірки бази даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 11.05.2026 відкриті виконавчі провадження, де боржником являється ТОВ "Бігань-К" (ЄДРПОУ 24788845), на виконанні не перебувають.

Відповідач також зазначає, що у відповідності до наказу від 07.06.2017 №1829/5 Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3(три) роки і підлягають знищенню відповідно після закінчення строків їх зберігання.

Таким чином, відповідач виснує, що інформація про винесене поовідомлення №3540 від 26.12.2005 року відсутня.

Також відсутні відомості про відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є ТОВ "Бігань - К", що підтверджується відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Разом з тим, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ "Бігань-К" обліковується запис про обтяження - арешт нерухомого майна, накладений Підволочиською державною нотаріальною конторою за повідомленням № 3540 від 26.12.2005 Державної виконавчої служби в м. Тернополі №1 Тернопільської області.

ТОВ "Бігань - К" зверталось до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту нерухомого майна, однак останнім в задоволенні відповідної заяви відмовлено.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зважаючи на положення ст. 19 Конституції України та ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 911/1395/15, від 02.04.2018 у справі № 17/116/2011).

Суд враховує, що статтею 2 Закону закріплено принцип об`єктивності, який вимагає обґрунтованості вчинення тих чи інших дій державним виконавцем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Наслідком арешту є накладення заборони на право розпоряджатися майном, такий захід триває до визначення подальшої долі відповідного майна. Накладений на майно боржника арешт є в будь-якому випадку перешкодою для розпорядження таким майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2008 року, позивач є власником нерухомого майна по вул. Грушевського, 39, м. Скалат,Тернопільського району, Тернопільської області.

Презумпція його права власності на згаданий об`єкт ніким не оспорена і не спростована.

Проте в Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, продовжує міститися запис про арешт цього майна.

Водночас відповідач неможе надати суду доказів щодо підстав його накладення та правомірності існування станом на 10.11.2026 року. Зокрема він посилається на сплив терміну зберігання завершених виконавчих проваджень.

У разі наявності відкритого виконавчого провадження щодо позивача, воно не підлягало би знищенню.

За даними самого відповідача (письмові пояснення від 29.05.2026) відкритого виконавчого провадження по відношенню до ТОВ "Бігань-К" немає.

Згідно із змістом ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" наслідком закінчення виконавчого провадженя є зняття арешту.

У статті 59 цього Закону міститься вичерпний перелік підстав для зняття арешту виконавцем.

Наявність таких підстав позивачем не доведено.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону).

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для перебування майна позивача під арештом. Тому наявність протягом тривалого часу в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про таке обтяження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, порушує право власності ТОВ "Бігань-К", гарантоване ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема арешт. Водночас обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення на підставі, зокрема, судового рішення щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 53,73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати арешт на належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Бігань-К" (код ЄДРПОУ 34788845) цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Скалат, вул. Грушевського, 39, Тернопільського району, Тернопільської області, запис про який міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2749996, дата реєстрації 27.12.2005 року. Підстава обтяження: повідомлення, 3540 від 26.12.2005 року, ДВС в місті Тернополі №1 Тернопільської області. Реєстратор: Підволочиська державна нотаріальна контора.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.11.2026

Суддя І.П. Шумський

Часті запитання

Який тип судового документу № 141620412 ?

Документ № 141620412 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141620412 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141620412 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141620412 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141620412, Господарський суд Тернопільської області

Судове рішення № 141620412, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141620412 відноситься до справи № 921/298/26

Це рішення відноситься до справи № 921/298/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141620411
Наступний документ : 141620413