Рішення № 141620409, 29.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення
29.10.2026
Номер справи
921/556/26
Номер документу
141620409
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/556/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Підгороднянської сільської ради, вул. Бережанська, 70, с. Підгороднє, Тернопільський район, Тернопільська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Західний офіс Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів

до відповідача Фізичної особи підприємця Барана Михайла Зеновійовича, с.Велика Лука, Тернопільський район, Тернопільська область

про визнання недійсним пункту 4.1. Договорів підряду від 15.04.2024 за №105, №106, №107, №108, №109 та від 28.10.2024 за №197, 198, 199; стягнення коштів у сумі 5 991,10 грн.

За участю учасників судового процесу:

від третьої особи: Стефанів І.І. представник.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Підгороднянська сільська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Фізичної особи підприємця Барана Михайла Зеновійовича про:

- визнання недійсним пункту 4.1. Договорів підряду від 15.04.2024 за №105, №106, №107, №108, №109 та від 28.10.2024 за №197, 198, 199 укладених між Підгороднянською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Бараном Михайлом Зеновійовичем, в частині включення в ціну договорів суми 5 991,00 грн, яка є єдиним податком;

- стягнення з Фізичної особи-підприємця Барана Михайла Зеновійовича на користь Підгороднянської сільської ради коштів у сумі 5 991,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026, для розгляду справи №921/556/26 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/556/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.09.2026.

Також ухвалою суду від 28.08.2026 залучено до участі у справі №921/556/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Західний офіс Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, код ЄДРПОУ 40479801.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 22.09.2026

Протокольною ухвалою від 22.09.2026 відкладено підготовче засідання на 13.10.2026.

Ухвалою суду від 13.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/556/26 до судового розгляду по суті на 22.10.2026.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 22.10.2026 розпочато розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 22.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі №921/556/26 та оголосив перерву до 29.10.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 29.10.2026 суд оголосив скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним включенням відповідачем до складу вартості підрядних робіт суми єдиного податку на суму 5991,00 грн, про що зазначено в Акті Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ревізії фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2026 року від 15.05.2026 за №131920-22/10. На думку позивача, такі витрати включені до вартості будівельних робіт всупереч вимогам пунктів 5.1 та 5.34 Правил застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві, визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів регульовані нормами Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, що призвело до завищення вартості робіт та зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 5 991,00 грн, які підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

В якості правових підстав позову зазначено статті Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, також положення "Настанови з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№7344 від 16.09.2026). Зокрема зазначає, що позиція позивача щодо виключення єдиного податку зі складу договірної ціни є дискримінаційною по відношенню до суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, порушує принцип рівності учасників господарських правовідносин, ставить платників єдиного податку у гірше економічне становище порівняно з іншими суб`єктами та суперечить загальним засадам здійснення підприємницької діяльності, зокрема принципам недискримінації та свободи договору. Такий підхід фактично є втручанням у господарську діяльність відповідача та покладає на нього додатковий фінансовий тягар, не передбачений умовами договору або законодавством. Відповідно до статей 291, 292 Податкового кодексу України єдиний податок є обов`язковим платежем, який сплачується з отриманого доходу. Податкові правовідносини виникають виключно між платником податку та державою і не створюють жодних майнових вимог між сторонами господарського договору, у зв`язку з чим позивач не має правових підстав вимагати повернення частини погодженої договірної ціни. Обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки фактично спрямований на зміну погодженої сторонами ціни після виконання договорів, що не передбачено жодною нормою чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Однак, надіслала пояснення по суті спору, зі змісту яких вбачається, що позов підтримує повністю (вх. №7144 від 10.09.2026). Зокрема зазначила, що ревізією фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 по 28.02.2026 за наслідками якої складено акт №131920-22/10 від 15.05.2026, зокрема встановлено, що на порушення норм пунктів 5.1, 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, пункту 1.9, розділів V та VI Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (із змінами), пункту 21 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (із змінами, щодо капітального будівництва), статті 843 Цивільного кодексу України (щодо договорів підряду), при формуванні договірної ціни та в подальшому при складанні актів виконаних робіт форми № КБ-2в (актів виконаних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації) за договорами з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку), до вартості будівництва (реконструкції, ремонту), виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво безпідставно включено суми єдиного податку та військового збору, що не є витратами в процесі виконання зазначених робіт, оскільки такий податок / військовий збір обраховуються від доходу суб`єкта господарювання і не належать до складових вартості будівництва, що призвело до завищення вартості будівництва (реконструкції, ремонту) на суму 1 149 593,17 грн, виготовлення проєктно-кошторисної документації на суму 4 460,00 грн, чим завдано збитки місцевому бюджету загалом на суму 1 154 053,17 грн. З метою усунення виявлених ревізією порушень позивачу пред`явлено вимогу про усунення порушень законодавства. Просить позовні вимоги задоволити.

Також, 21.09.2026 надіслано письмові заперечення щодо доводів відповідача (вх.№7481).

Фактичні обставини, встановлені судом.

15.04.2024 між Підгороднянською сільською радою, як Замовником/позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Бараном Михайлом Зеновійовичем (як, Підрядником /відповідачем) укладено договори підряду за №105, №106, №107, №108, №109, предметом яких визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов"язується на власний ризик виконати технічне обслуговування систем вуличного освітлення відповідно в селі В. Ходачків, в селі Підгороднє, в селі Домаморич, в селі Почапинці та в селі Довжанка на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (роботу) відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов"язується прийняти цю роботу та оплатити її у межах договірної ціни (п.1.1 Договорів).

Також, 28.10.2024 між Підгороднянською сільською радою, як Замовником/позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Бараном Михайлом Зеновійовичем (як, Підрядником/відповідачем) укладено договори підряду за №197, 198, 199, предметом яких визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов"язується на власний ризик виконати технічне обслуговування систем вуличного освітлення в селі Забойки, в селі Підгороднє та в селі Почапинці на території Підгороднянської сільської ради, відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов"язується прийняти цю роботу та оплатити її у межах договірної ціни (п.1.1 Договорів).

Предметом підряду та його кількісні характеристики містяться в акті виконаних робіт (п.2.1 Договорів).

Пунктом 4.1 Договору №105 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 15376,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №106 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 22 463,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №107 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 8 299,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №108 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 8 177,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №109 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 11 895,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №197 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 14 413,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №198 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 27 233,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №199 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 11 946,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Договірна ціна є динамічною і може переглядатися за згодою сторін ( п.4.2 Договорів).

Замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі актів приймання виконаних робіт ( п.5.1 Договорів).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 9.1 Договорів).

Пунктом 13.5 Договорів Підрядником стверджено, що на день підписання Договору має статус платника єдиного податку за ставкою 5%.

Також, між сторонам підписано Договірну ціну та Зведений кошторисний розрахунок вартості об"єкта будівництва.

На виконання умов договорів підряду Підрядником надано, а Замовником прийнято роботи, про що свідчать Акти приймання виконаних будівельних робіт:

-№105 від 17.04.2024 на суму 15376,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 769,00 грн;

-№106 від 17.04.2024 на суму 22 463,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 1 123,00 грн;

-№107 від 17.04.2024 на суму 8 299,00 грн, за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 415,00 грн;

-№108 від 17.04.2024 на суму 8 177,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 409,00 грн;

-№109 від 17.04.2024 на суму 11 895,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 595,00 грн;

- №197 від 29.10.2024 на суму 14 413,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 712,00 грн;

№198 від 29.10.2024 на суму 27 233,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 1 362,00 грн;

№199 від 29.10.2024 на суму 11 946,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 597,00 грн.

Замовником оплачено виконані роботи, про що свідчать платіжні інструкції №317 від 17.04.2024, №318 від 17.04.2024, №319 від 17.04.2024, № 320 від 17.04.2024, №321 від 17.04.2024, №988 від 30.10.2024, №989 від 30.10.2024, №987 від 30.10.2024.

Як зазначає позивач, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 по 28.02.2026 за наслідками якої складено акт №131920-22/10 від 15.05.2026.

Актом ревізії встановлено, що в періоді, що підлягав ревізії, з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, укладались договори на виконання робіт зокрема з технічного обслуговування систем вуличного освітлення. Договірна ціна формувалась виходячи з кошторисних розрахунків та за формою, що передбачені Настановою з визначення вартості будівництва № 281. Водночас, у договірній ціні, зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта та в подальшому в актах форми № КБ-2в окремою позицією передбачено єдиний податок:

- договір підряду від 15.04.2024 за №105, включено єдиний податок до договірної ціни 769,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 15.04.2024 за №106, включено єдиний податок до договірної ціни 1 123,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 15.04.2024 за №107, включено єдиний податок до договірної ціни 415,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 15.04.2024 за №108, включено єдиний податок до договірної ціни 409,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 15.04.2024 за №109, включено єдиний податок до договірної ціни 595,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 28.10.2024 за №197, включено єдиний податок до договірної ціни 721,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 28.10.2024 за №198, включено єдиний податок до договірної ціни 1 362,00 грн та до Акта форми КБ-2в,

- договір підряду від 28.10.2024 за №199, включено єдиний податок до договірної ціни 597,00 грн та до Акта форми КБ-2в.

За результатами виявленого порушення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області надано Підгороднянській сільській раді вимогу про усунення порушень законодавства №131900-13/1337-2026 від 09.06.2026 за змістом п.2 якої зобов`язано забезпечити відшкодування (стягнення з виконавців робіт) на користь Підгороднянської сільської ради збитків заподіяних внаслідок включення до вартості ремонтно-будівельних робіт, виготовлення проектно-кошторисної документації, виконавцями яких на замовлення сільської ради були фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, єдиного податку, що не є витратами в процесі виконання таких робіт, шляхом повернення коштів або звернення із позовами про їх стягнення до суду, в тому числі і про визнання недійсними відповідних умов договорів, з врахуванням статей 16, 217, 1212 Цивільного кодексу України.

29.07.2026 Підгороднянською сільською радою направлено відповідачу вимогу №02-21/1165 про повернення коштів у розмірі 5 991,00 грн як зайво включені до договірної ціни та сплачені суми єдиного податку (5 %) по Договорах підряду від 15.04.2024 за №105, №106, №107, №108, №109 та від 28.10.2024 за №197, 198, 199.

Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача включення єдиного податку в сумі 5 991,00 грн призвело до завищення вартості підрядних робіт відповідачем.

На думку позивача, пункт 4.1 Договорів щодо включення до ціни договорів суми єдиного податку, укладений всупереч нормам Цивільного кодексу України та п.5.1 та 5.34 Настанови №281, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а зайво сплачені кошти - стягненню.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 стаття 203 Цивільного кодексу України).

Необхідною мовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі №916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як визначено статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсними пункт 4.1 Договорів посилається на порушення пунктів 5.1 та 5.34 Правил застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві, визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів регульовані нормами Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281.

Так, відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Акти цивільного законодавства України це система нормативно-правових актів, які містять норми цивільного права та регулюють особисті немайнові та майнові відносини.

Під актами цивільного законодавства розуміються Конституція України, Цивільний кодекс України, інші Закони України, Акти Президента України, Постанови КМ України, Акти інших органів державної влади України та Автономної Республіки Крим.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів державної влади, затвердженої Постановою КМ України №731 від 28.12.1992 нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснює Мін`юст.

Настанова з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в Мін`юсті не зареєстрована, а отже не є актом цивільного законодавства в розумінні ст.203 ЦК України.

Таким чином, пункт 4.1. Договорів підряду від 15.04.2024 за №105, №106, №107, №108, №109 та від 28.10.2024 за №197, 198, 199 не порушує актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть ідступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладених Договорів підряду, які за правовою природою є договором підряду, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 61 Цивільного кодексу України.

За умовами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, 15.04.2024 між Підгороднянською сільською радою, як Замовником/позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Бараном Михайлом Зеновійовичем (як, Підрядником /відповідачем) укладено договори підряду за №105, №106, №107, №108, №109, предметом яких визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов"язується на власний ризик виконати технічне обслуговування систем вуличного освітлення відповідно в селі В. Ходачків, в селі Підгороднє, в селі Домаморич, в селі Почапинці та в селі Довжанка на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (роботу) відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов"язується прийняти цю роботу та оплатити її у межах договірної ціни (п.1.1 Договорів).

Також, 28.10.2024 між Підгороднянською сільською радою, як Замовником/позивачем) та Фізичною особою - підприємцем Бараном Михайлом Зеновійовичем (як, Підрядником/відповідачем) укладено договори підряду за №197, 198, 199, предметом яких визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов"язується на власний ризик виконати технічне обслуговування систем вуличного освітлення в селі Забойки, в селі Підгороднє та в селі Почапинці на території Підгороднянської сільської ради, відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов"язується прийняти цю роботу та оплатити її у межах договірної ціни (п.1.1 Договорів).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 9.1 Договорів).

Також, між сторонам підписано Договірну ціну та Зведений кошторисний розрахунок вартості об"єкта будівництва.

За статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.

Крім того, відповідно до частини першої статті 844 Цивільного кодексу України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 4.2 Договорів сторони домовилися, що договірна ціна є динамічною і може переглядатися за згодою сторін.

Норми ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальними нормами, які визначають, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Невід`ємними додатками до договору про закупівлю послуг з поточного ремонту, робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва є документи, що містять інформацію про ціни на матеріальні ресурси.

У ч. 4 вказаної статті унормовано, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

- узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) (підп .5);

- зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (підп. 6).

Згідно п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Кодексу (податок на прибуток підприємств, ПДВ та ін.), на сплату єдиного податку.

Відповідно до п. 293.3 ст.293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, встановлюється у розмірі 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Враховуючи, що відповідач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, то останній є платником єдиного податку.

За умовами Договорів підряду та Договірних цін до договорів, договірна ціна встановлена як тверда і, відповідно до пунктів 4.1.Договорів, становила:

Пунктом 4.1 Договору №105 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 15 376,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №106 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 22 463,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №107 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 8 299,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №108 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 8 177,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №109 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 11 895,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №197 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 14 413,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №198 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 27 233,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Пунктом 4.1 Договору №199 визначено, що загальна вартість підрядних робіт складає 11 946,00 грн без ПДВ. Вартість робіт визначається у Договірній ціні.

Договірна ціна є динамічною і може переглядатися за згодою сторін ( п.4.2 Договорів).

При цьому, між сторонами на виконання умов Договорів підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт, зокрема:

-№105 від 17.04.2024 на суму 15 376,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 769,00 грн;

-№106 від 17.04.2024 на суму 22 463,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 1 123,00 грн;

-№107 від 17.04.2024 на суму 8 299,00 грн, за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 415,00 грн;

-№108 від 17.04.2024 на суму 8 177,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 409,00 грн;

-№109 від 17.04.2024 на суму 11 895,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 595,00 грн;

- №197 від 29.10.2024 на суму 14 413,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 712,00 грн;

№198 від 29.10.2024 на суму 27 233,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 1 362,00 грн;

№199 від 29.10.2024 на суму 11 946,00 грн за квітень 2024 року, в якому зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5% - 597,00 грн.

У вказаних Актах зазначено, в тому числі єдиний податок за ставкою 5%.

Відтак, сума вартості підрядних робіт за договорами погоджена між сторонами, а матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що роботи, виконані відповідачем, прийняті замовником (позивачем) без заперечень та зауважень.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що узгоджена сторонами тверда договірна ціна вже охоплює всі витрати підрядника, включаючи його податковий тягар. І тому сплата податків та зборів є безумовним публічно-правовим обов`язком відповідача, який обчислюється і сплачується ним самостійно, виключно за рахунок отриманого доходу в межах погодженої ціни договору.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Замовником оплачено виконані роботи, про що свідчить платіжні інструкції №317 від 17.04.2024, №318 від 17.04.2024, №319 від 17.04.2024, № 320 від 17.04.2024, №321 від 17.04.2024, №988 від 30.10.2024, №989 від 30.10.2024, №987 від 30.10.2024.

Умови цього Договору мають однакову зобов"язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою із обов"язковим складанням письмового документа (п. 12.1 Договорів).

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткових угод щодо зменшення ціни договорів, а також доказів зміни погодженої сторонами твердої договірної ціни в іншому встановленому законом порядку.

Водночас, факт виконання умов договорів підряду та здійснення відповідних розрахунків між замовником та підрядником у розмірі, який узгоджено умовами договору, сторонами підтверджено та не оспорюється. Відтак, загальна сума коштів, отримана відповідачем від позивача за виконані роботи, не перевищувала погодженої сторонами твердої договірної ціни. Доказів того, що відповідач отримав оплату понад суму, визначену договором, матеріали справи не містять.

Отже, на момент здійснення позивачем оплати існувала визначена правочинами правова підстава для перерахування відповідачу грошових коштів, а саме виконання позивачем як замовником свого зустрічного договірного обов`язку з оплати прийнятих робіт.

Відтак, включення до актів прийняття виконаних будівельних робіт єдиного податку за ставкою 5% відповідає умовам договорів, визначеним у п. 4.3, тобто такі витрати погоджено сторонами в межах свободи договору.

Посилання позивача на виявлені порушення в частині включення до вартості будівельних робіт єдиного податку в розмірі 5% викладені в Акті ревізії не впливають на умови укладеного між сторонами Договорів та не змінюють правомірність виконання таких договорів за наявності належних доказів, у даному випадку Актів приймання виконаних будівельних робіт.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2810/21, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Судом також враховано правові висновки вказані в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Акт ревізії, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним, достатнім та обґрунтованим підтвердженням неправомірності включення до вартості виконаних відповідачем будівельних робіт податків та зборів визначених законодавством України.

Враховуючи свободу договору, відсутність посилань в останніх на Настанову з визначення вартості будівництва №281, затверджену наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021, положення останньої не застосовуються до спірних правовідносин.

У пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Так, у акті ревізії №131920-22/10 від 15.05.2026, складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області зафіксовано відповідну інформацію про виявлені контролюючим органом порушення.

Суд зауважує, що акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.

За таких обставин, посилання позивача виключно на акт ревізії як на доказ підтвердження позовних вимог є недостатнім та на висновки перевірки Держаудитслужби, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставним.

У матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані зауваження та заперечення щодо якості та кількості виконаних робіт при підписанні позивачем Актів виконаних робіт за формою № КБ-2в.

Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Аналогічний правовий висновок, який викладений Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18.

Такі зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України) або якщо вона відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19.

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Системний аналіз положень частини першої, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

Отже, суд відзначає, що відповідач набув майно (грошові кошти) на правовій підставі, зокрема згідно умов Договорів підряду, така підстава не відпала, правочини не визнано недійсними, роботи виконані у повному обсязі без зауважень сторін одна до одної під час прийняття виконання робіт за спірними правочинами, у зв`язку із цим, кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.

Суд вважає непереконливими доводи позивача про те що в порушення норм ПК України, норм "Настанови з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021, в договірних цінах та актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в, підписаних та оплачених позивачем, включений єдиний податок, що призвело до завищення робіт відповідачем зайво перерахованих коштів.

Ці доводи не спростовують основних мотивів, з яких виходив суд при ухваленні рішення, а саме: відповідач набув майно на правовій підставі - договорів підряду, така підстава набуття коштів не відпала, договори не визнано недійсними, роботи надані без зауважень, доказів того, що загальна вартість виконаних робіт перевищує договірну ціну, погоджену сторонами в зазначених договорах, під час розгляду справи позивачем суду надано не було, у зв`язку із цим кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні, а посилання на акт ревізії як на підставу задоволення позову є недостатнім.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 23 961,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 23 961,60 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

У силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 23 961,60 грн покладається на позивача.

29.10.2026 при проголошенні скороченого рішення судом зазначено, зокрема зазначено дату договорів 15.04.2026 замість 15.05.2024, а також не зазначено Договір №199 від 28.10.2024.

Частиною 7 статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в судових рішеннях повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині судового рішення до його підписання суддею.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 23 961,60 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі:

- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: позивачу, третій особі;

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: ФОП Барану Михайлу Зеновійовичу, с.Велика Лука, Тернопільський район, Тернопільська область..

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "19" листопада 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець

Часті запитання

Який тип судового документу № 141620409 ?

Документ № 141620409 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141620409 ?

Дата ухвалення - 29.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141620409 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141620409 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141620409, Господарський суд Тернопільської області

Судове рішення № 141620409, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141620409 відноситься до справи № 921/556/26

Це рішення відноситься до справи № 921/556/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141582147
Наступний документ : 141620410