Рішення № 141620402, 09.11.2026, Господарський суд Сумської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
920/914/26
Номер документу
141620402
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2026м. СумиСправа № 920/914/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/914/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул.Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 33698892),

до відповідача: Головного управління статистики у Сумській області (вул. Революції Гідності, буд. 16, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 02362227),

про стягнення 97643,74 грн,

установив:

21.07.2026 через систему Електронний суд позивач звернувся з позовом, за яким просить стягнути з відповідача 95471,89 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 635,61 грн 3% річних, 762,92 грн інфляційних збитків, 773,32 грн пені, а також 2662,40 грн судового збору.

21.07.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/914/26 призначено до розгляду судді Короленко В.Л.

22.07.2026 за електронним запитом суду сформована відповідь з ЄДРПОУ, за якою відповідач - Головне управління статистики у Сумській області, зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 02362227 та місцезнаходженням: вул. Революції Гідності, буд. 16, м. Суми, 40022.

Ухвалою від 23.07.2026 у справі №920/914/26 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

28.07.2026 на виконання вимог ухвали від 23.07.2025 у справі №920/914/26 позивач через систему Електронного суду подав заяву про усунення недоліків №б/н від 28.07.2026, за якою надав докази сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (платіжна інструкція №31875 від 23.07.2026). Зазначена заява з доказами сплати судового збору прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/914/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 31.07.2026 про відкриття провадження у справі №920/914/26 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст. 6 ГПК України до їх електронних кабінетів. Згідно з довідками Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 31.07.2026, 15:12.

Таким чином, як позивач, так і відповідач були повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

11.08.2026 відповідач подав відзив на позов (вх №2870, 3668), за яким відповідач зазначив про сплату 95471,89 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, що є предметом спору, з огляду на що відповідач просить закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог за відсутністю предмету спору. Разом з тим, відповідач вважає, що позивачем неправомірно нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати та просить суд відмовити в цій частині позовних вимог та судові витрати позивача покласти на позивача.

31.08.2026 позивач подав заяву про зміну підстав позову (вх №3983), в якій позивач зазначив, що після подання позовної заяви, відповідач листом від 29.07.2026 №08.1-08/865-26 просив позивача про укладення нового договору для виконання ним своїх зобов`язань з оплати за спожиту теплову енергію в березні 2026 року. Позивач погодився на умови відповідача, врегулювати оплату наявної заборгованості за березень 2026 через укладення нового договору та сторонами спору враховано те, що новий договір №76-Т про закупівлю теплової енергії був фактично підписаний відповідачем 03.08.2026, але його дія поширюється на березень 2026 року (період утворення спірної заборгованості). З огляду на зазначене позивач змінює підстави позову, зауваживши, що правовою підставою для стягнення спірної заборгованості за березень 2026 року є договір №76-Т про закупівлю теплової енергії від 03.08.2026, дія якого в силу ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини сторін, що виникли з 01.03.2026; предмет позову та розмір позовних вимог позивач залишив незмінними.

31.08.2026 позивач подав відповідь на відзив (вх №4494, 3986), в якій позивач зазначив, що 05.08.2026 відповідач повністю погасив основну заборгованість за платіжною інструкцією №208. Позивач наголошує, що оскільки оплата відбулася вже після звернення ТОВ «Сумитеплоенерго» з позовом 21.07.2026, позивач не заперечує проти закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку із відсутність предмета спору. Разом з тим, позивач зауважив, що добровільне погашення основного боргу після відкриття провадження не позбавляє відповідача обов`язку сплатити нараховані штрафні санкції та компенсувати судові витрати. Таким чином, у поданому відзиві на позов позивач просить:

-закрити провадження у справі в частині стягнення з Головного управління статистики у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» суми основного боргу в розмірі 95471,89 грн;

-позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 635,61 грн 3% річних, 762,92 грн інфляційних збитків, 773,32 грн пені задовольнити в повному обсязі;

-покласти на відповідача судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а основний борг був сплачений після звернення позивача до суду.

04.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх №3022), за яким зазначив, що оскільки зобов`язання за договором №76-Т від 16.02.2026 зі сторони відповідача виконані в повному обсязі, а зобов`язання сплатити кошти за спожиту теплову енергію за березень 2026 року виникли за договором №76-Т від 03.08.2026 і також виконані в повному обсязі та у встановлений строк, нарахування штрафних санкцій є неправомірним, оскільки відсутні підстави для їх нарахування. Відповідач вважає, що звернення до суду з вимогою погасити заборгованість за спожиту теплову енергію за зазначеним договором є неправомірним.

Розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову (вх №3983 від 31.08.2026), відповідно до ст. 42, 46 ГПК України суд приймає зазначену заяву до розгляду та долучає до матеріалів справи. Подальший розгляд справи суд здійснює з урахуванням того, що підставою для стягнення спірної заборгованості за березень 2026 року є договір №76-Т про закупівлю теплової енергії від 03.08.2026, дія якого в силу ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини сторін, що виникли з 01.03.2026; предмет позову та розмір позовних вимог позивач залишив незмінними.

Подані сторонами заяви по суті справи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Звертаючись із позовом до суду у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що взаємовідносини між сторонами регулюються договором № 76-Т про закупівлю теплової енергії від 16.02.2026, строк дії даного договору до 31.12.2026 року.

За актом прийому-передачі теплової енергії до договору №76 від 16.02.2026 у березні 2026 року відповідачем спожито 24,720252 Гкал теплової енергії вартістю 95471,89 грн з ПДВ.

31.03.2026 позивачем виставлено відповідачу рахунок №76 на оплату теплової енергії вартістю 95471,89 грн. Рахунок та акт прийому-передачі отримано споживачем 14.04.2026, про що зроблено відмітку на зазначеному рахунку.

Позивач у позові зауважив, що сума до сплати за послугу з постачання теплової енергії становить 95471,89 грн це сума за надані послуги у березні 2026 року. Разом з тим у рахунку від 31.03.2026 №76 інформаційно-облікова система позивача завантажила суму переплати і провела «технічний взаємооблік» за договором, який був укладений на період за 2025 рік у сумі зменшення 2660,18 грн. Так як, станом на дату подачі позову від відповідача (бюджетної установи) лист про повернення переплати/проведення взаєморозрахунку до позивача не надходив - позивач проводитиме облік суми переплати до врегулювання питання між сторонами.

Після подання позовної заяви до суду, відповідач надіслав позивачу лист від 29.07.2026 №08.1-08/865-26, за яким відповідно до норм чинного законодавства щодо здійснення публічних закупівель та згідно з внесеними змінами до кошторисних призначень Головного управління статистики у Сумській області на поточний рік, відповідач просив укласти договір про закупівлю теплової енергії за предметом закупівлі теплова енергія (код ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) без застосування процедури закупівлі: обсяг постачання теплової енергії - 24,720252 1 Гкал; сума договору - 95471,89 гри (дев`яносто п`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривна 89 копійок) з урахуванням ПДВ; адреса постачання: м. Суми, вул. Революції Гідності, буд.16. Щодо терміну дії договору, у даному листі відповідач просив зазначити, що договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2026 і розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли до його укладення (згідно п. 3 ст.631 ЦКУ) з 01.03.2026.

У відповідь на зазначений лист, відповідно до листа від 29.07.2026 №2866 позивач надіслав відповідачу підписані та скріплені печаткою два примірника договору (з додатками) №76-Т про закупівлю теплової енергії в приміщення за адресою: вул. Революції Гідності (Супруна), буд. 16, зауваживши, що договір необхідно оформити належним чином та один примірник у десятиденний термін, повернути позивачу.

Листом від 03.08.2026 №08.1-07/890-26 відповідач повернув позивачу підписаний примірник договору про закупівлю теплової енергії № 76-Т (з додатками), адреса об`єкту постачання: м. Суми, вул. Революції Гідності (Супруна), буд.16 та просив надати новий примірник Акту прийому-передачі теплової енергії на опалення за березень 2026 року на суму 95471,89 грн (дев`яносто п`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривна 89 копійок) з ПДВ, без зазначення дати договору, для проведення розрахунку за договором.

Таким чином, 03.08.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі позивач, теплопостачальна організація) та Головним управлінням статистики у Сумській області (далі відповідач, споживач) укладено договір №76-Т про закупівлю теплової енергії (далі договір), правовідносини за яким є предметом спору.

Відповідно до п. 1.1 договору договір встановлює порядок та умови постачання теплової енергії від теплопостачальної організації до споживача.

Згідно з п. 2.1 договору за договором теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію (ДК 021:2015, код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) до межі продажу, а споживач зобов`язується приймати і своєчасно оплачувані спожиту теплову енергію за встановленими тарифами в порядку і строки згідно з умовами, передбаченими договором. Тарифи на теплову енергію встановлюються рішенням уповноважених органів у порядку, визначеному чинним законодавством, та не є предметом узгодження між сторонами договору.

За пунктом 3.3 договору облік спожитої теплової енергії має здійснюватися приладами комерційного обліку, встановленими у точці продажу теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем з урахуванням положень, визначених у пункті 10.1 глави 10 договору.

Обсяг спожитої теплової енергії споживачем визначається відповідно до глави 10 договору (п. 3.14 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору споживач оплачує вартість спожитої теплової енергії за встановленим відповідно до законодавства теплопостачальній організації тарифом на теплову енергію за відповідними категоріями споживання споживача.

Згідно з п. 4.4 договору розрахунковий період за договором становить календарний місяць.

Відповідно до п. 4.6 договору теплопостачальна організація щомісячно, не пізніше 10 робочих днів місяця, наступного за звітним, формує та надає споживачу акт купівлі-продажу теплової енергії та відповідний рахунок на оплату. Теплопостачальна організація має право надавати споживачу (крім бюджетних установ) рахунок, сума якого включає величину авансового платежу, з урахуванням сальдо розрахунків, згідно з плановими (заявленими) обсягами постачання теплової енергії, зазначеними в додатку 2 до договору. Споживач щомісячно, у термін з 5-го до 15-го числа місяця, наступного за звітним, має право отримати у теплопостачальної організації акт купівлі-пролажу теплової енергії за попередній розрахунковий період та акт звіряння взаєморозрахунків. У разі неотримання документів у вищезгаданий термін споживач повинен дотримуватися вимог підпункту 28 пункту 6.2 глави 6 договору.

Згідно з п. 4.8 договору споживач оплачує рахунки щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом

У пункті 6.1.1 договору визначено, що теплопостачальна організація зобов`язана безперебійно постачати теплову енергію в обсягах та згідно з умовами, що визначені договором.

За пунктом 6.2.1 та 6.2.28 договору споживач зобов`язаний виконувати умови договору, зокрема щодо порядку та строків оплати теплової енергії; а також у разі неотримання до 25 числа місяця, наступного за звітним від теплопостачальної організації акта купівлі-продажу теплової енергії за попередній розрахунковий період та акта звіряння взаєморозрахунків звертатися до теплопостачальної організації для отримання відповідних документів.

Сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору відповідно до чинного законодавства та договору (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за теплову енергію споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування нені починається з першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати за теплову енергію.

Споживач несе відповідальність за несвоєчасну сплату за теплову енергію за умовами договору (п. 8.6.1 договору).

Порядок визначення обсягу відпущеної теплової енергії визначений сторонами у розділі 10 договору.

Відповідно до п. 11.1-11.3 договору поставлена теплова енергія оформлюється сторонами відповідними актами. Теплопостачальна організація до 10 числа місяця, наступного за звітним, формує по два примірники акта купівлі-продажу та акта звіряння взаєморозрахунків за звітний місяць (за вимогою споживача), рахунок для оплати вартості планових обсягів на наступний розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків, підписані уповноваженим представником для надання споживачу у способи, письмово погоджені із споживачем. За відсутності заперечень до наданих актів і рахунку споживач зобов`язаний підписані акти протягом 3 робочих днів з дати отримання таких актів, повернути один примірник теплопостачальній організації та оплатити рахунок.

Згідно з п. 12.2 договору споживач є неприбуткова установа.

Відповідно до п. 14.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але у будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань. Згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами договору, що виникли до його укладання, а саме з 01.03.2026. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного раку, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у додатку 6 до договору.

Додатком 1 до договору є заява щодо укладення договору закупівлі теплової енергії підписана зі сторони відповідача 03.08.2026.

Додатком №2 до договору є Графік постачання теплової енергії.

Відповідно до додатку №6 до договору плановий обсяг споживання теплової енергії складає 24,720252 Гкал, тариф 3218,41 грн/Гкал без ПДВ, планова вартість постачання теплової енергії 95471,89 грн. з ПДВ.

31.03.2026 між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі теплової енергії по договору, відповідно до якого відповідачем у березні 2026 року спожито 24,720252 Гкал теплової енергії вартістю 95471,89 грн з ПДВ.

У зв`язку із невиконанням умов договору щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг позивач звернувся до суду з даним позовом.

10.08.2026 після відкриття провадження у справі відповідач надіслав позивачу лист №08.1-07/908-26 про оплату за договором, відповідно до якого надав платіжну інструкцію від 05.08.2026 №208 про сплату 95471,89 грн заборгованості за договором за березень 2026 року.

Частиною 1 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У частині 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між ТОВ «Сумитеплоенерго» та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по об`єкту нежитлове приміщення (окремо розташована будівля) регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» (далі Закон №2633-ІV), Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2025 № 888 (далі - Правила № 888).

У Законі України "Про теплопостачання" та Правилах № 888 надано визначення поняттю "споживач", а саме:

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон);

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією та не підпадає під визначення споживача житлово- комунальних послуг згідно з Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (Правила);

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (Закон).

У розумінні Закону № 2633-ІV та Правил № 888 споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до абзацу четвертого статті 19 Закону № 2633-ІV теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 24 Закону № 2633-ІV передбачений обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 3.1.3, 3.4.1, 3.4.4 Правил № 888, якими передбачено, що взаємовідносини між користувачами здійснюються на підставі договору, що укладається відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про теплопостачання" та цих Правил. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору постачання теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону № 2633-ІV визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2633-ІV у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно з п. 3.1.16 Правил № 888, розрахунковим періодом для договорів транспортування/купівлі-продажу/постачання теплової енергії є календарний місяць, на останній день якого визначається загальний обсяг протранспортованої/купленої- проданої/поставленої теплової енергії. Оплата за вказаними договорами здійснюється щомісяця в порядку та строки, визначені ними, але не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Відповідно до пункту 3.4.4 Правил № 888, споживач оплачує вартість спожитої теплової енергії за тарифом на теплову енергію за відповідними категоріями споживання споживача, встановленим відповідно до законодавства теплопостачальній організації, на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії за умови їх встановлення на межі розділу мереж. У разі якщо прилади комерційного обліку теплової енергії споживача встановлені не на межі розділу мереж, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до пункту 5.1.4 глави 5.1 розділу V цих Правил.

Згідно пункту 3.4.5 Правил № 888, теплопостачальна організація повинна надавати споживачу акти купівлі-продажу теплової енергії та рахунки на оплату за звітний період у спосіб, погоджений із споживачем, зокрема в паперовому вигляді та/ або через особистий кабінет на офіційному вебсайті теплопостачальної організації, електронною поштою, за допомогою мобільних застосунків.

Матеріалами справи підтверджено фак невиконання відповідачем п. 4.8 договору в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до матеріалів справи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 95471,89 грн вартості поставленої теплової енергії за березень 2026 року суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи,

Разом з тим, 95471,89 грн вартості поставленої теплової енергії за березень 2026 року відповідач сплатив після відкриття провадження у справі відповідно до платіжної інструкції від 05.08.2026 №208.

Таким чином, в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача 95471,89 грн вартості поставленої теплової енергії за березень 2026 року відсутній предмет спору та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі у даній частині позовних вимог.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 773,32 грн пені за період з 01.05.2026 по 20.07.2026, 762,92 грн інфляційних втрат за період з травня по червень 2026 року та 635,61 грн 3% річних за період з 01.05.2026 по 20.07.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за теплову енергію споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування нені починається з першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати за теплову енергію.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови пункту 14.1 договору суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості за договором.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договорів щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 773,32 грн пені та 635,61 грн 3% річних за період з 01.05.2026 по 20.07.2026, а також 762,92 грн інфляційних втрат за період з травня по червень 2026 року суд визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, частиною ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, стаття 551 ЦК України не містить норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд вважає, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), на даний момент є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, зважаючи на співмірність негативних наслідків для відповідачів з інтересом позивача, враховуючи, що відповідач є неприбутковою установою (п. 12.2 договору), зменшує розмір пені до 1,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 95471,89 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 635,61 грн 3% річних, 762,92 грн інфляційних збитків, 773,32 грн пені. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі сплати основного боргу та зі зменшення пені, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закриває провадження у справі в частині стягнення 95471,89 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за березень 2026 року та задовольняє позовні вимоги частково: в межах стягнення 1,00 грн пені, 635,61 грн 3% річних та 762,92 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2662,40 грн судового збору, розмір якого підтверджений платіжною інструкцією від 23.07.2026 №31875.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи норму ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2662,40 судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 95471,89 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за березень 2026 року.

3. Стягнути з Головного управління статистики у Сумській області (вул. Революції Гідності, буд. 16, м. Суми, 40022; код за ЄДРПОУ 02362227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 33698892, р/р № НОМЕР_1 в АТ «Сенс банк» (попередня назва АТ «Альфа-Банк) МФО 33698892) 635,61 грн (шістсот тридцять п`ять грн 61 коп.) 3% річних, 762,92 грн (сімсот шістдесят дві грн 92 коп.) інфляційних збитків, 1,00 грн (одна грн 00 коп.) пені, а також 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) судового збору.

4. В іншому відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повне рішення складено 19.11.2026.

СуддяВ.Л. Короленко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141620402 ?

Документ № 141620402 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141620402 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141620402 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141620402 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141620402, Господарський суд Сумської області

Судове рішення № 141620402, Господарський суд Сумської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141620402 відноситься до справи № 920/914/26

Це рішення відноситься до справи № 920/914/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141620400
Наступний документ : 141620403